Ухвала суду № 67149674, 14.06.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

=====

Єдиний унікальний номер310/8680/16-ц Головуючий у 1 інстанції Крамаренка А.І.

Номер провадження 22-ц/778/2220/17 Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2 ОСОБА_3секретарОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, компенсації втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_5 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 01.04.2003 року по 30.06.2015 року він працював в Публічному акціонерному товаристві по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз».

Наказом №108-К від 30.06.2015 року він був звільнений з роботи за угодою сторін. Але в день звільнення з ним не був проведений розрахунок по заробітній платі. Внаслідок чого, в жовтні 2015 року він звернувся до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні.

25.11.2015 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області був виданий судовий наказ про стягнення на його користь з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі при звільненні за період з квітні 2014 року по червень 2015 року в сумі 44413,18 грн.

Проте, фактичне перерахування грошових коштів на його рахунок відбулося 13.10.2016 року.

Просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» на його користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 176064,90 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати в сумі 3880,89 грн. та 10000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строків її виплати в сумі 3880,89 грн.

В апеляційній скарзіОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом попередньої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 з 01.04.2003 року по 30.06.2015 року працював в Шахтарському управлінні з газопостачання та газифікації ПАТ «Донецькоблгаз».

При звільненні з ОСОБА_5 не був проведений розрахунок і судовим наказом Бердянського міськрайонного суду Запорізької області на його користь з ПАТ «Донецькоблгаз» заборгованість по заробітній платі з квітня 2015 року по червень 2015 року в сумі 44413,18 грн.

Фактичний розрахунок з позивачем проведено 13.10.2016 року.

Структуру заробітної плати визначено у ст. 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці»).

У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

На підставі положень частини шостої ст. 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку , встановленому чинним законодавством.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Також, Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Розмір компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати складає 3880,89 грн. і підтверджується розрахунком позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплатиє обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Далі суд попередньої інстанції зазначив, що за положеннями ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За змістом ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначалося вище заборгованість з заробітної плати перед позивачем утворилася в квітні-червні 2015 року.

Разом з цим Постановою Правління Національного банку України від 06.08.2014 року №466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» постановлено банкам України призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» місто Шахтарськ Донецької області, на території якої знаходився відокремлений підрозділ відповідача та проживав позивач, віднесено до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду, що на момент звільнення позивача у відповідача була відсутня можливість виплатити йому заборгованість по заробітній платі, оскільки ОСОБА_5 знаходився на території, яка тимчасово не контролювалася українською владою.

Судом також вірно зазначено, що за ст. 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

У ч. ч. 1, 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України, викладена у постановах від 23 березня 2016 року № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року № 6-383ц16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Врахувавши, що сертифікатами Торгово-промислової палати України від 19.06.2014 року за №1562/05-4, від 30.07.2014 року за №№2059/05-4, 2085/05-4, від 28.11.2014 року за №5454/05-4, встановлено збройне терористичне захоплення приміщення органів державної влади України на території Донецької області, у тому числі і в місті Шахтарськ, що свідчить про настання з того часу для відповідача обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області; на момент видачі сертифіката обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити не можливо (а.с. 53-58).

Колегія суддів погоджується також з висновком суду попередньої інстанції про відсутність вини відповідача у затримці виплати позивачу належних сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, через настання обставин непереборної сили, у зв'язку з чим суд вірно в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та моральної шкоди відмовив.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 зводяться до того, що жоден з сертифікатів Торгово-промислової палати України не мають відношення до спору між сторонами, при цьому вказані сертифікати видані саме за зверненнями Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» та апелянт не спростовує факт, що м. Шахтарськ, Донецької області де він і зараз проживає та працював знаходиться з моменту виникнення спору на тимчасово непідконтрольній владі України території, що вже унеможливило роботодавцем виконати свої зобовязання своєчасно. Тому зазначені доводи не впливають на вірні висновки суду першої інстанції.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 22 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: