Рішення № 6714020, 12.11.2009, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 42 А

Справа № 2-5417/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(З а о ч н е)

12 листопада 2009 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого : судді Соколова О.М.,

при секретарі: Кухар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу №1007/0308588000670001 від 16 лютого 2008 року ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача 5400 грн. 00 коп. за договором банківського вкладу №1007/0308588000670001 від 16 лютого 2008 року , 168 грн. 66 коп. відсотків за вищевказаним договором банківського вкладу, 25 грн.30 коп. 3% річних, 1000 грн. 00 коп. моральної шкоди та судові витрати. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що між нею, та відповідачем було укладено вищевказаний договір банківського вкладу. В звязку з закінченням дії вказаного договору позивач зверталась до відповідача з вимогою про повернення їй суми вкладів, однак відповідач суму вкладу не повернув, чим порушив умови вказаного договору.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов з викладених у ньому підстав та просила його задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За викладених підстав, а також враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу №1007/0308588000670001 від 16 лютого 2008 року (вклад „КАПІТАЛ”, строк вкладу 183 дні, з 16 лютого 2009 року до 17 серпня 2009 року, зі сплатою 20% річних, сума вкладу 5400 грн. 00 коп.).

Після закінчення дії вищевказаного договору позивач зверталась до відповідача з вимогою про повернення вкладів, вказану вимогу відповідач залишив без реагування, суму вкладу не повернув.

Частиною 1 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, банк зобовязаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно вимог ч. 3 ст. 1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Оскільки, вимоги ч. ч. 2, 3 ст.1060 ЦК України є однією з умов, на яких між позивачем та відповідачем укладений вищевказаний депозитний договір, суд вважає, що відповідач істотно порушив свої зобовязання по цьому договору, фактично позбавивши останнього його права, передбаченого Законом, на повернення вкладу на першу вимогу, на що він розраховував при укладенні цього договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

За таких обставин, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що суд, за наслідками повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, дотримуючись при цьому принципів розумності та справедливості, вважає, що позов ОСОБА_2 в частині стягнення коштів за договором банківського вкладу №1007/0308588000670001 від 16 лютого 2008 року у розмірі 5400 грн. 00 коп. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 168 грн. 66 коп. відсотків за вищевказаним договором банківського вкладу та 25 грн.30 коп. 3% річних.

Так в судовому засіданні було встановлено і не заперечувалося представником позивача, що передбачені договором відсотки за користування банківським вкладом за період з 16 лютого 2009 року до 17 серпня 2009 року відповідачем було сплачено.

Правлінням Національного Банку України у ТОВ “Банк “Український промисловий банк” було введено тимчасову адміністрацію строком на один рік до 21.01.2010 р., призначено тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців до 21.07.2009 р., а з 05.08.2009 року Правлінням Національного Банку України було продовжено на строк до шести місяців мораторій щодо задоволення вимог кредиторів.

Згідно п.2 ч.3 ст. 85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” під час дії мораторію неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції не застосовуються.

Не підлягає задоволенню і вимога позивача про відшкодування завданої їй з боку відповідача моральної шкоди, виходячи з наступного.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Частина 1 ст. 23 ЦК України закріплює, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

В матеріалах справи, позивачем не наведені належні обґрунтування позовних вимог немайнового характеру, не наведено доказів, які підтверджують позовні вимоги в цій частині, не вказано з яких саме міркувань він виходив, визначаючи розмір суми відшкодування моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Крім того, оскільки суд задовольняє позов, то з відповідача, згідно із ст. 88 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню 120 грн. 00 коп . у відшкодування понесених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, також, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 54 грн. 00 коп . судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 23, 525, 526, 530, 614, 615, 1060, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 57, 58, 60, 209, 212-215, 223, 224-233 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу №1007/0308588000670001 від 16 лютого 2008 року задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321228, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул.Лесі Українки, 26, на користь ОСОБА_2 5400 (пять тисяч чотириста) грн. 00 коп., заборгованості за договором банківського вкладу №1007/0308588000670001 від 16 лютого 2008 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321228, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь ОСОБА_2 120 (сто двадцять) грн. 00коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” код ЄДРПОУ, 19357325, МФО 321228, яке знаходиться за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, на користь держави 54 (пятдесят чотири) грн. 00коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

.

Суддя О.М. Соколов