Вирок № 67138206, 14.06.2017, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/1839/17

Провадження № 1-кп/589/272/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Курбанової А.Р.,

при секретарі судового засідання - Нагорній Н.І.,

за участю:

прокурора Тимченко А.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Мороко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Шостка кримінальне провадження № 12017200110000495 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шостка Сумської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, не одруженого, який зареєстрований в АДРЕСА_1, фактично проживає в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

14.04.2017 близько 01:25 год. ОСОБА_1, перебуваючи поблизу будинку № АДРЕСА_3, побачив ОСОБА_3, яка йшла до вищевказаного будинку із залізничного вокзалу м. Шостка та везла чемодан на колесах, який тримала за висувну ручку. ОСОБА_1, маючи умисел на відкрите з корисливих мотивів викрадення чужого майна, поєднане із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, знаходячись біля під'їзду АДРЕСА_3, підійшов ззаду до ОСОБА_3 та, затуливши їй рота рукою, повалив на землю, від чого ОСОБА_3 вдарилась об землю головою при падінні. Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 наніс потерпілій ОСОБА_3 декілька ударів ногами в область попереку та ніг, після чого відкрито заволодів її майном, а саме: сумкою дорожньою чорного кольору, на колесах, бувшою у вжитку, вартістю згідно з висновком товарознавчої експертизи № 19/119/9-3/1448 від 16.05.2017 - 334 грн.; зарядним пристроєм до мобільного телефону марки «Nokia RM- 1017», який знаходився в чемодані, вартістю згідно з висновком товарознавчої експертизи № 19/119/9-3/1448 від 16.05.2017 - 50 грн., а також джинсами блакитного кольору, кофтою жовтого кольору у смужку, двома різнокольоровими кофтами, нижньою білизною, сумкою зеленого кольору із шкірозамінника, гаманцем червоного кольору із шкірозамінника, бусами зелено-сірого кольору, розчіскою, та 2 банківськими картками банку «Приватбанк» і 1 карткою банку «Райффайзен Банк Аваль», на рахунках яких не було грошових коштів, які знаходились у чемодані та не представляють для потерпілої матеріальної цінності, завдавши потерпілій ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 384 грн., після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник разом з викраденим майном, та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчинені інкримінованого злочину визнав повністю, зазначивши, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. ОСОБА_1 суду показав, що уночі 14.04.2017р. після сварки з співмешканкою йшов до друга. Поблизу будинку № АДРЕСА_3 побачив потерпілу, яка везла чемодан на колесах. Обвинувачений підійшов ззаду до потерпілої та, затуливши їй рота рукою, повалив на землю, після чого наніс потерпілій декілька ударів ногами та забрав чемодан. Заглянувши у чемодан та побачивши, що у чемодані нічого цінного не було, сховав його у сусідньому п'їзді. Наранок наступного дня забрав чемодан і відніс його до дому. Зазначив, що йому дуже соромно за вчинене, він шкодує про це. Також вказав, що при першій нагоді, яка випала йому після того, як його був звільнено з-під варти після зміни запобіжного заходу, попросив публічно вибачення у потерпілої, які останньою були прийняті. Він відшкодував їй всі заподіяні збитки та моральну шкоду на загальну суму більше 5000 грн.

Обвинувачений не оспорює вартості викраденого майна, не заперечує вірність кваліфікації своїх дій органами досудового слідства.

Потерпіла в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Також у цій заяві зазначила, що до обвинуваченого вона претензій ані матеріального ані морального характеру не має та просить призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Відповідно до ст. 349 ч. 3 КПК України за клопотанням прокурора та за згодою обвинуваченого і потерпілої (висловленою у вказаній вище заяві), судом було визнано недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. При цьому, учасникам судового розгляду судом було роз'яснено положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

У зв'язку з викладеним, суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу.

Допитавши у судовому засіданні обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.

Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), поєднаними з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.2 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», із урахуванням ступеня тяжкості, обставин злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм участі, і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, щиро розкаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки, тощо.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, його матеріальний стан, тощо.

На підставі викладеного, суд, призначаючи покарання ОСОБА_1, враховує наступне.

Підсудний ОСОБА_1, вперше притягується до кримінальної відповідальності, вчинив умисний тяжкий злочин. Обвинувачений за місцем реєстрації, де він проживав тривалий час, характеризується позитивно, скарг на нього не надходило, є особою молодого віку, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, хоча наразі і не працює, однак стверджує, що до затримання неофіційно працював, робив ремонти, зі слів більше року проживає з жінкою та її двома малолітніми дітьми.

Крім того, обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, з його слів він попросив публічно вибачення у потерпілої, які останньою були прийняті, відшкодував всю заподіяну шкоду та сприяв здійсненню досудового розслідування. Тому, на підставі ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжує покарання відповідно до ст.. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Отже, реалізуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши все вищевикладене, в тому числі обставини злочину та його наслідки, думку потерпілої, яка просила призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, суд дійшов висновку, що за вчинене кримінальне правопорушення, обвинувачений заслуговує покарання у виді позбавлення волі на строк, найближчий до мінімальної межі санкції ч. 2 ст. 186 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів та вбачає підстави для звільнення його від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком два роки.

Саме таке покарання буде співмірним діянню і характеристиці особи.

Не зважаючи на наявність пом'якшуючих обставин, підстав для застосування ст. 69 КК України судом не вбачається, оскільки обставини справи свідчать про недостатність факторів знижуючих ступінь тяжкості злочину, що б давало суду підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_1 покарання.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Питання щодо процесуальних витрат вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту необхідно скасувати, зважаючи на прийняте судом рішення в частині призначеного покарання та відсутність на даній стадії кримінального провадження ризиків, які можуть будь-яким чином перешкодити досягненню завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язок повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи (у разі працевлаштування).

Речові докази, передані на зберігання ОСОБА_3 - залишити у потерпілої ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати - вартість проведеної експертизи №19/119/9-3/1448 від 16.05.2017р. в розмірі 296 гривень 61 копійок.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_1 - скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через Шосткинський міськрайонний суд Сумської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області А.Р.Курбанова