Ухвала суду № 67136871, 14.06.2017, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 431/3945/15-ц

УХВАЛА

14 червня 2017 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Керекеза Я.І.,

при секретарі Тітровій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Переяслав-Хмельницький справу за поданням в.о. начальника Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_1 про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,-

встановив:

В.о. начальника Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області звернувся до суду з поданням, в якому просить вирішити питання про визначення частки майна ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у майні, яким він володіє спільно з дружиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: житловому будинку загальною площею 248,7 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Хоцьки, вул.Колота І., буд.77; земельній ділянці площею 0,1898 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Хоцьки; земельній ділянці площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Хоцьки; земельній ділянці площею 0,1141 га для індивідуального садівництва, що розташована за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, м.Щастя, садове товариство «Зелена поляна», земельна ділянка №44, для подальшого звернення стягнення.

В судове засідання представник відділу ДВС не з`явився в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без участі державного виконавця.

Представник стягувача ТОВ «Агротек» ОСОБА_4, яка брала участь у справі в режимі відеоконференції з Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпро, вважає, що подання підлягає до задоволення.

Представник боржника ОСОБА_2 та заінтересованої особи ОСОБА_3 ОСОБА_5, який брав участь у справі в режимі відеоконференції з Шевченківським районним судом м. Київ, вважає, що подання не може бути задоволено, оскільки в ОСОБА_2 є інше майно, на яке може бути накладено стягнення; майно, зазначене в поданні, може і не відноситися до спільного майна подружжя, зважаючи на режим такого майна, однак визначити це можливо лише в позовному провадженні, а не в рамках розгляду подання. Крім того, з 04.03.2017 року право власності ОСОБА_3 на майно, що зазначене в поданні, припинено.

Судом встановлено наступне.

На виконанні у Антрацитівському міськрайонному відділ державної виконавчої служби перебуває виконавчий лист №431/3945/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» заборгованість за договором лізингу у сумі 1683602,73 грн. та судові витрати у розмірі 25674,04 грн.

11.12.2015 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження із вказаним терміном до якого боржнику потрібно сплатити борг.

Заявником до подання приєднано лист Антрацитівського міськрайонного відділу державної реєстрації актів цивільного стану №227/02.2-2.23 від 07.12.2016, як такий, що підтверджує наявність шлюбу боржника з ОСОБА_3

Проте, в зазначеному листі вказано, що актового запису про шлюб ОСОБА_2 не виявлено та одночасно повідомлено, що за даними Державного реєстру в актових записах про народження дітей підставою запису відомостей про батька вказано актовий запис про шлюб ОСОБА_2 з ОСОБА_3 зареєстрований 23.04.1999 ВДРАЦС реєстраційної служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 5 статті 48 Закону визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Державним виконавцем при зверненні із поданням до суду не вказано про наявність або відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, та не надано доказів, що підтверджують неможливість звернення стягнення на майно, що належить ОСОБА_2

Крім того, державним виконавцем до подання додана копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №75143375 від 08.12.2016. Зазначена довідка серед іншого також містить інформацію щодо майна ОСОБА_3, частку з якого необхідно виділити ОСОБА_2

Однак, представником заінтересованої особи ОСОБА_3 надано копію інформаційної довідки №82761057 від 17.03.2017 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, право власності ОСОБА_3 на житловий будинок загальною площею 248,7 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Хоцьки, вул.Колота І., буд.77, земельну ділянку площею 0,1898 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Хоцьки та земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с.Хоцьки, з якої вбачається, що право власності на це майно ОСОБА_3 було припинене 04.03.2017.

Разом з тим, як вбачається з копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №82489777 від 15.03.2017 боржник ОСОБА_2 є власником майна: квартира загальною площею 51,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; будинок загальною площею 82,1 кв.м., що знаходиться за адресою: вул.Свердлова, 61, с.Вишневе, Антрацитівський район, Луганська область; житловий будинок загальною площею 36,0 кв.м., що знаходиться за адресою: вул.Лімонта, 118, с.Довгалівка, Балаклійський район, Харківська область.

Також, як вбачається з копії постанови державного виконавця Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби від 12.10.2016 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, на зазначене вище майно ОСОБА_2 накладено арешт, що підтверджує наявність зазначеного майна у боржника та обізнаність у цьому державного виконавця.

Відповідно до ч.4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положення ч. 1 ст. 379ЦПКУкраїни питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 цього Кодексу, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 цього Кодексу, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ч.1 ст.73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Отже, майно, про яке йдеться мова в поданні державного виконавця, відповідно до ст. ст. 60, 61 СК України могло би бути об»єктом права спільної сумісної власності подружжя (боржника ОСОБА_2 та ОСОБА_3О.).

Державний виконавець звернувся до суду з даним поданням, оскільки було виявлено майно, належне ОСОБА_3 (дружині боржника), що слугувало підставою вважати, що даним майном на праві спільної сумісної власності володіє і боржник ОСОБА_2

Однак, як встановлено судом, станом на день надходження подання до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області ( 20.04.2017) і на момент розгляду подання зазначене в поданні майно вже не належало ОСОБА_3 з 04.03.2017.

Доказів того, що за таких обставин, це майно може належати боржнику ОСОБА_2, суду не надано

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З врахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що державним виконавцем не надано доказів на обгрунтування свого подання, суд вважає, що подання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 3, 10, 60, 379 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні поданням в.о. начальника Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області ОСОБА_1 про визначення частки майна боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом пяти днів з дня її проголошення. Якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Я. І. Керекеза