Рішення № 67136558, 08.06.2017, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/161/17

Провадження № 2/487/764/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08.06.2017 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Ігнатьєі А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В заяві позивач посилався на те, що 02.06.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №33Ф, згідно з яким Позичальнику було надано кредит в сумі 22 934,84 доларів США строком по 01.06.2026 року із сплатою 14% річних. На виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» 18.05.2010 року було зареєстровано зміну найменування Позивача з Відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" на Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк". Позивач звернувся з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за Кредитним договором до Центрального районного суду м.Миколаєва, яким 07.12.2015 року ухвалено рішення у справі №490/6688/15-ц про стягнення з Відповідача 479 441,64 грн. заборгованості за Кредитним договором, з яких: 20 456,44 доларів США - заборгованість за основною сумою кредиту; 1 858,55 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8 932,57 грн. - неустойка за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за Кредитним договором. Станом на 23 листопада 2016 року заборгованість Відповідача за Кредитним договором становить 26 323,94 доларів США, що еквівалентно 675 444,34 грн. (курс НБУ 25,658938 грн. за один долар США станом на 23.11.2016 року), та 19 111,24 грн., з яких: 20 456,44 доларів США - заборгованість за основною сумою кредиту; 5 867,50 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 19111,24 грн. - неустойка за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за Кредитним договором. В забезпечення виконання зобовязань Відповідача за Кредитним договором між ним та Позивачем було укладено договір іпотеки від 02.06.2006 року, посвідчений 02.06.2006 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1243. Відповідно до умов Договору іпотеки Відповідач передав в іпотеку Позивачеві належну йому квартиру №36, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд. 11/1 разом з усіма її при належностями. Посилаючись на вищенаведене, позивач просив задовольнити його позов, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" за кредитним договором №33Ф від 02.06.2006 року у розмірі 26 323,94 доларів США, що еквівалентно 675444,34 грн. (курс НБУ 25,658938 грн. за один долар США станом на 23.11.2016 року), та 19 111,24 грн., з яких: 20 456,44 доларів США - заборгованість за основною сумою кредиту; 5867,50 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 19111,24 грн. - неустойка за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за Кредитним договором, звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки згідно договору іпотеки від 02.06.2006 року, посвідченого 02.06.2006 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1243, а саме: належну ОСОБА_2 квартиру №36, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд. 11/1 шляхом її продажу Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-Т, код за ЄДРПОУ 19017842) від свого імені будь-якій особі-покупцю за початковою ціною, визначеною на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності під час їх реалізації у порядку, передбаченому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», з наданням Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський акціонерний банк" всіх прав продавця, у тому числі, але не виключно: укладати договір купівлі-продажу, отримувати дублікати правовстановлюючих документів на дане нерухоме майно в органах технічної інвентаризації, органах нотаріату та інших органах державної влади, місцевого самоврядування та у будь-яких установах незалежне від форм власності; отримувати всі необхідні документи та довідки (в тому числі витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) для продажу даного нерухомого майна у Державній реєстраційній службі України та її підпорядкованих структурних підрозділах, в органах нотаріату або у інших органах, які здійснюють функції з реєстрації речових прав на нерухоме майно; здійснювати будь-які платежі у якості продавця в процесі укладення договору купівлі-продажу даного нерухомого майна; звертатись до субєктів оціночної діяльності для проведення експертної оцінки даного нерухомого майна, а також ставити підписи від свого імені за одержання експертної оцінки; отримувати документи, необхідні для укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу даного нерухомого майна; надавати нотаріусу право відкривати розділ щодо даного нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та зареєструвати право власності на дане нерухоме майно за його набувачем (покупцем); отримувати в органах місцевого самоврядування за місцезнаходженням даного нерухомого майна копії будинкових книг, технічну документацію.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій позовні вимоги підтримала, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення, яке відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Суд встановив, що 02.06.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський акціонерний банк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №33Ф, згідно з яким Позичальнику було надано кредит в сумі 22 934,84 доларів США строком по 01.06.2026 року із сплатою 14% річних.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за Кредитним договором до Центрального районного суду м.Миколаєва, яким 07.12.2015 року ухвалено рішення у справі №490/6688/15-ц про стягнення з Відповідача 479 441,64 грн. заборгованості за Кредитним договором, з яких: 20 456,44 доларів США - заборгованість за основною сумою кредиту; 1 858,55 доларів США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 8 932,57 грн. - неустойка за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за Кредитним договором.

В забезпечення виконання зобовязань Відповідача за Кредитним договором між ним та Позивачем було укладено договір іпотеки від 02.06.2006 року, посвідчений 02.06.2006 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим №1243. Відповідно до умов Договору іпотеки Відповідач передав в іпотеку Позивачеві належну йому квартиру №36, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Крилова, буд. 11/1 разом з усіма її при належностями.

Відповідно до ст. ст.1049,1050,1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За договором позики (кредиту) позикодавець має право на одержання процентів, розмір яких встановлюється договором.

Невиконання цих зобов'язань тягне відповідальність боржника, який має повернути суму боргу з процентами та пенею, передбаченими договором, згідно з правилами ст. 624 ЦК України.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині.

Згідно ч. 1ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

Разом з тим, при вирішенні спору по суті, суд виходить з обраного позивачем способу захисту порушеного права, норм Закону України «Про іпотеку» та умов іпотечного договору.

Так, відповідно до ч. 3ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, а також згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, що є позасудовим врегулюванням спору.

Способами судового вирішення спору є звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу цього предмету з публічних торгів або надання іпотекодержателю права продажу предмета іпотеки (ст. ст.38,39 Закону України «Про іпотеку»).

Як зазначено вище, позасудове врегулювання здійснюється на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який складають сторони, або згідно з застереженням, що міститься в іпотечному договорі.

До способів позасудового врегулювання, поряд з іншими, відноситься і передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання (ч. 3ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

Такий спосіб позасудового регулювання як звернення стягнення шляхом передачі права власності на предмет іпотеки може бути застосований судом лише за умови, що це прямо передбачено умовами іпотечного договору.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 грудня 2013 року (справа № 6-124 цс13) і відповідно дост. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.

Пунктом 7.5 Договору іпотеки, за рішенням Іпотекодержателя задоволення його вимог може здійснюватися в позасудовому порядку: 7.6.1. Шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов. Шляхом продажу Іпотекодержателем Предмета іпотеки.

Тобто, зміст п. 7.5. передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в пункті 4.3. до п. 4.4. договору іпотеки, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Таким чином, умови договору іпотеки прямо передбачають право іпотекодержателя обрати на власний розсуд такий із способів, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 вказаного Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у ст. ст. 335 та 376 Кодексу. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1ст. 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Така правова позиції викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надані суду докази щодо дій або бездіяльності відповідача , які б перешкоджали банку реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовий спосіб.

Відповідно до вимог ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином суд приходить до того, що обраний позивачем спосіб стягнення визнання за банком права власності на предмет іпотеки, не передбачений умовами спірного кредитного договору. Крім того, позивач не позбавлений права звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб.

Отже виходячи з вище наведеного позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, у спосіб, визначений позивачем не підлягає задоволенню.

У зв'язку із чим із позивача на підставі ст.88 ЦПК України на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з моменту проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і в порядку, передбачені ст. ст. 294,296 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача поданою протягом 10 днів з дня отримання рішення.

Суддя Д.Г. Нікітін