Вирок № 67133085, 14.06.2017, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/792/17

Провадження № 1-кп/191/190/17

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гречко Ю.В.

за участю секретаря Борисової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Синельникове Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040390002350 від 27 грудня 2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Дніпропетровську, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого старшим водієм інкасатором ПАТ КБ «Приватбанк», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-

за участю прокурора Нікіфорова Ю.Ю.

потерпілого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

03 грудня 2016 року о 18-00 годин ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем марки «VOLKSWAGEN TRANSP KASTEN», державний реєстраційний номер: АН 6853 ІС, рухаючись по 249 км +500 метрів автошляху М-18 зі сполученням Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, зі сторони м.Новомосковськ у напрямку м. Запоріжжя, який проходить в межах Синельниківського району Дніпропетровської області. Під час руху по вказаному автошляху ОСОБА_1, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, що склалася, не врахував стан дорожнього покриття, яке на той час було обледеніле, рухався по даному автошляху та при виникненні перешкоди для руху, а саме в момент виявлення, що попутний транспортний засіб марки «ЗАЗ ОСОБА_5», державний реєстраційний номер: АР 0689 СК, зменшує швидкість руху, не здійснив всіх заходів до зменшення швидкості транспортного засобу під його керуванням до швидкості перешкоди або до повної зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в порушенні даних вимог здійснив зіткнення з автомобілем «ЗАЗ ОСОБА_5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який в той час знаходився не нерухомому стані на полосі свого руху.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «ЗАЗ ОСОБА_5», державний реєстраційний номер: АР 0689 СК, ОСОБА_3, згідно висновку судово-медичної експертизи №452 від 23 лютого 2017 року отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому 5 п'ятої кістки лівої кисті в нижній її третині зі зміщенням кісних уламків, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день; закритий багато уламковий перелом правої таранної кістки зі зміщенням кісних уламків, зі діастазом кісткової тканини кваліфікуються як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день; рана в області правого колінного суглоба, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження.

У відповідності з висновком судової авто технічної експертизи №6/10.1-139 яка проведена спеціалістом НДЕКЦ МВС України від 22 лютого 2017 року, водій автомобіля «VOLKSWAGENTRANSPKASTEN», державний реєстраційний номер: АН 6853 ІС, ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.3, ПДР України в якому вказано: 12.3. «Уразі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди». В даній дорожній обстановці дії водія автомобілю «VOLKSWAGENTRANSPKASTEN», державний реєстраційний номер: АН 6853 ІС, ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.3. Правил дорожнього руху України, і в свою чергу, з технічної точки зору, знаходилось в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Потерпілим ОСОБА_3 подано цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 18932,30 грн. та моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому були заподіяні тілесні ушкодження, що змусило його переносити операції, відновлювати стан здоровя, на що потерпілим було потрачено грошову суму 18932,30 грн. Завдану моральну шкоду обґрунтовує тим, що пошкодження автомобіля, лікування, втрата здоровя стало причиною моральних страждань потерпілого. Він втратив душевний спокій, багато часу витрачає на оформлення необхідних документів, проведення експертиз, лікування тощо. Також потерпілий відчув сильний емоційний стрес, наслідками якого стала повна втрата сну, головні болі, страх транспортних засобів, підвищена нервозність. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та отриманих травм потерпілий втратив роботу, відповідач жодної допомоги матеріального характеру йому не надав, потерпілий змушений купувати ліки за власні та за позичені кошти, в майбутньому він позбавлений можливості вести активний та повноцінний спосіб життя.

Прокурором подано цивільний позов в інтересах держави в особі КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого ОСОБА_3 в розмірі 4273,94 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що потерпілий в період з 04 грудня 2016 року по 14 грудня 2016 року перебував на стаціонарному лікуванні в КУ «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» та на його лікування за 11 ліжко-днів було витрачена вищезазначена сума грошових коштів, яку прокурор просить стягнути з обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав частково та пояснив, що 03 грудня 2016 року о 18-00 годин він керував технічно справним автомобілем марки «VOLKSWAGEN TRANSP KASTEN», державний реєстраційний номер: АН 6853 ІС, рухаючись по 249 км +500 метрів автошляху М-18 зі сполученням Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, зі сторони м.Новомосковськ у напрямку м. Запоріжжя, який проходить в межах Синельниківського району Дніпропетровської області. Вказаний автомобіль належить ПАТ КБ «Приватбанк», з яким він перебуває в трудових правовідносинах, працює старшим водієм інкасатором. Рухався він по маршруту інкасації клієнтів Приватбанку, необхідно було провести інкасацію на АЗС на границі з Запорізькою областю. Дорога в той час була слизька, їхав приблизно 60 км/год. Попереду рухався автомобіль «ЗАЗ ОСОБА_5» під керуванням потерпілого. Коли автомобілі пішли на спуск, приблизно метрів за 100 побачив вантажні автомобілі, які стояли на дорозі на їх смузі руху і габарити на них не горіли. Автомобіль «ЗАЗ ОСОБА_5» почав гальмувати і він також застосував екстрене гальмування, однак внаслідок великої ваги автомобіля, його зупинити було неможливо і відбулося зіткнення з попереду їдучим автомобілем «ЗАЗ ОСОБА_5». Від даного зіткнення він скерував автомобіль до кювету зустрічного руху, вийшов з автомобіля та надавав потерпілому допомогу, поки не приїхала швидка допомога. Вважає, що в дані дорожньо-транспортній пригоді винні також водії вантажних автомобілів. Матеріальну допомогу він потерпілому не надавав. Цивільні позови не визнає, оскільки автомобіль, яким він керував, належить Приватбанку, а цивільна відповідальність застрахована в ТДВ СК «Кредо».

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, підтверджується наступними доказами:

показаннями потерпілого ОСОБА_3, який у судовому засіданні пояснив, що 03 грудня 2016 року о 18-00 годин він керував технічно справним автомобілем марки «ЗАЗ ОСОБА_5», державний реєстраційний номер: АР 0689 СК, рухаючись по 249 км +500 метрів автошляху М-18 зі сполученням Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, зі сторони м.Новомосковськ у напрямку м. Запоріжжя, який проходить в межах Синельниківського району Дніпропетровської області. Дорога в той час була слизька, їхав приблизно 60 км/год. Коли виїхав на підйом, не доїжджаючи до АЗС, яке було розташовано попереду, він побачив, що попереду на його смузі руху розташовані вантажні автомобілі, що змусило його знижувати швидкість руху і коли майже зупинився, оскільки на зустрічній смузі руху рухався інший транспорт, то відчув удар в задню частину автомобіля, від якого його автомобіль відкинуло на вантажний автомобіль, який був розташований попереду. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження, протягом пяти місяців знаходився на лікування, переніс операції, в подальшому необхідно робити операції по видаленню спиць. Потерпілий жодної матеріальної допомоги йому за весь період часу не надав. Просить задовольнити його цивільний позов, позбавити обвинуваченого права керування транспортними засобами та призначити йому найбільш суворе покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.286 КК України;

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, з якого вбачається, що 27 грудня 2016 року до ЄРДР внесена інформація за фактом дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03 грудня 2016 року за участю автомобіля «Фольксваген» під керуванням водія ОСОБА_1, автомобіля «Деу Сенс» під керуванням водія ОСОБА_3 та вантажного автомобіля «Даф» під керуванням водія ОСОБА_5 В результаті ДТП є постраждалі (т.2 а.с.1);

- рапортом ст. інспектора з дорожнього нагляду Синельниківського ВП ГУНП в Дніпропетровській області щодо даного факту ДТП (т.2 а.с.5);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03 грудня 2016 року зі схемою місця пригоди та фотокартками (т.2 а.с.11-20);

- посвідченнями водія ОСОБА_3 та водія ОСОБА_1, а також свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу, згідно яких автомобіль «ЗАЗ ОСОБА_5» належить на праві власності ОСОБА_6, а автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSP KASTEN» належить на праві власності ПАТ КБ «Приватбанк» (т.2 а.с.21-24);

- висновком судової автотехнічної експертизи від 22 лютого 2017 року, згідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху, однак його дії даним вимогам не відповідали, що з технічної точки зору перебуває у причинному звязку з настанням ДТП. Технічна можливість запобігти ДТП в даній дорожній обстановці для ОСОБА_1 визначалася шляхом виконання ним вказаних вимог. В діях водія автомобіля «ЗАЗ ОСОБА_5» ОСОБА_3 невідповідностей вимогам п.1.5 Правил дорожнього руху не вбачається (т.2 а.с.37-39);

- висновком судово-медичної експертизи №452 від 23 лютого 2017 року, згідно якого виявлені у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому 5 п'ятої кістки лівої кисті в нижній її третині зі зміщенням кісних уламків, які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день; закритий багато уламковий перелом правої таранної кістки зі зміщенням кісних уламків, зі діастазом кісткової тканини кваліфікуються як тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості, що не є небезпечним для життя, але спричинило тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день; рана в області правого колінного суглоба, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли утворитися внаслідок ударів виступаючих предметів всередині салону автомобіля в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку, вказаному освідуваним (т.2 а.с.45-47);

- долученим до справи речовим доказом проглянути судом відеозаписом, наданим потерпілим ОСОБА_3, на якому вказано про обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03 грудня 2016 року.

Від допиту свідків сторони обвинувачення ОСОБА_7 та ОСОБА_5 прокурор у судовому засіданні відмовився.

Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, доведена і знайшла своє підтвердження зібраними по справі доказами, зокрема показаннями потерпілого, зібраними по справі письмовими доказами, такими як висновки проведених під час досудового розслідування справи експертиз, протоколом огляду місця події, речовим доказом.

Показання обвинуваченого щодо наявності в даній дорожньо-транспортній пригоді вини водіїв вантажних транспортних засобів спростовуються висновком судової автотехнічної експертизи та іншими зібраними у справі доказами.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 їхав позаду потерпілого ОСОБА_3 і зобовязаний був проявляти уважність до дорожньої обстановки, враховувати стан дорожнього покриття, вагу керованого ним транспортного засобу та інші обставини, щоб у разі виникнення небезпеки для руху мати можливість негайно вжити необхідних заходів з метою уникнення дорожньо-транспортної пригоди, про що зазначено в п.12.3 ПДД України.

У даному випадку дії ОСОБА_1 вказаним вимогам не відповідали і саме це призвело до дорожньо-транспортної пригоди, що було встановлено під час проведення автотехнічної експертизи.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю, дії обвинуваченого кваліфіковано вірно за ч.1 ст.286 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, суд враховує обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчинення кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, судом не встановлено, оскільки обвинувачений вину визнав частково, шкоду потерпілому не відшкодував, цивільні позови не визнав.

Обставин, які обтяжують покарання, судом також не встановлено.

Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Під час судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, яка виразилася у ненаданні потерпілому жодної матеріальної допомоги на лікування, наслідки суспільно-небезпечного діяння, що виразилися у заподіянні потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень та змусили останнього нести витрати на лікування, яке до цього часу не припинене, невизнання обвинуваченим цивільного позову та відсутність будь-яких спроб з його сторони якимось чином усунути заподіяні ним наслідки, думку потерпілого ОСОБА_3, який просив суворо покарати обвинуваченого та позбавити його права керування транспортними засобами.

Виходячи з вищенаведених обставин, суд вважає, що лише призначення обвинуваченому ОСОБА_1 найбільш суворого покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.186 КК України, у вигляді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами, у даному випадку є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

В той же час, враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв злочин з необережності, раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, суд вважає за можливе звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України.

Цивільні позови потерпілого та прокурора про стягнення з обвинуваченого шкоди, завданої злочином, задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.

Згідно ч.1 ст.62 ЦК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого.

Як зазначено у ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

У даному випадку встановлено, що автомобіль «VOLKSWAGEN TRANSP KASTEN», державний реєстраційний номер: АН 6853 ІС, належить юридичній особі ПАТ КБ «Приватбанк», з якою обвинувачений ОСОБА_1 перебуває у трудових правовідносинах, що вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та з виробничої характеристики обвинуваченого станом на 15 лютого 2017 року.

У судовому засіданні також був встановлений факт того, що вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обвинуваченого ОСОБА_1 під час виконання останнім своїх трудових обовязків.

Отже, у даному випадку в силу закону належним цивільним відповідачем у кримінальному провадженні повинен бути не сам обвинувачений ОСОБА_1, а його роботодавець ПАТ КБ «Приватбанк», який до участі у справі в якості цивільного відповідача не залучався, позовних вимог до нього не заявлялося.

Таким чином, у даному випадку обвинувачений ОСОБА_1 не є належним цивільним відповідачем у кримінальному провадженні, тому у задоволенні цивільних позовів прокурора та потерпілого слід відмовити, що не позбавляє останніх права звернутися до належного відповідача з відповідними позовами в порядку цивільного судочинства.

Долю речових доказів суд вважає необхідним визначити відповідно до ст.100 КПК України.

Підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи в розмірі 1055,52 грн.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 суд вважає за необхідне не обирати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеженням волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язок періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, відмовити.

У задоволенні цивільного позову прокурора Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Комунальної установи «Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги міста Запоріжжя» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, понесених на лікування потерпілого, відмовити.

Речові докази по справі автомобіль марки «VOLKSWAGEN TRANSP KASTEN», державний реєстраційний номер: АН 6853 ІС передати у володіння ПАТ КБ «Приватбанк».

Речові докази по справі автомобіль «ЗАЗ ОСОБА_5», державний реєстраційний номер: АР 0689 СК залишити у володінні потерпілого ОСОБА_3.

Речові докази по справі відеозапис з відео реєстратора залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м.Дніпропетровську, на користь держави в особі УДКСУ у Шевченківському районі м.Дніпра Дніпропетровської області, р/р: 31118115700004, МФО: 805012, код ЄДРПОУ: 37989274, Банк: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, процесуальні витрати за судову автотехнічну експертизу №6/10.1-139 від 22 лютого 2017 року, в розмірі 1055 (одна тисяча пятдесят пять) грн. 52 коп.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Дніпропетровської області через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області в строк 30 (тридцяти) діб з дня його проголошення.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя: ОСОБА_8