Ухвала суду № 67127294, 13.06.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Винниченко Л.М.

№22-ц/796/6604/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №755/12950/15-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Махлай Л.Д., Мазурик О.Ф.

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу БерестоваІрина Олександрівна про визнання заповіту недійсним та визнання спадкоємцем за законом на квартиру,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просила визнати за нею право власності на ѕ частки квартири АДРЕСА_1 та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 09 березня 2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Берестовою І.О. було посвідчено заповіт, яким ОСОБА_5 на її ім'я заповів усе належне йому майно.

Відповідно до інформаційної довідки Київського міського БТІ від 15.01.2015 року ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 21.05.2008 року (розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації № 69 - 156) належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 за реєстровим номером НОМЕР_1 в реєстровій книзі д. 1452-107 та внесена до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно довідки ЖРЕО - 407 від 27.06.2014 року у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований.

Після смерті ОСОБА_5 вона звернулась до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину вищевказаної квартири.

Проте державним нотаріусом Щербіною Я.О. їй відмовлено у видачі свідоцтва через відсутність правовстановлюючого документу на частину квартири.

Вказує на те, що 1/2 частка квартири АДРЕСА_4 належала дочці ОСОБА_5 - ОСОБА_7, яка у 2010 році померла. На підставі свідоцтва про право на спадщину від 26.10.2010 року виданого Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 1/4 частина вказаної квартири належить ОСОБА_8 - онуку ОСОБА_5 Тому можна прийти до висновку, що виходячи з норм ст. ст. 1217, 1220, 1261 ЦК України, 1/2 частина спірної квартири, яка належала ОСОБА_7 після її смерті перейшла у рівних частках її сину ОСОБА_8 (1/4 частка) та до її батька ОСОБА_5 (1/4 частка). Таким чином, ОСОБА_5 набув 3/4 частки права власності на квартиру АДРЕСА_1.

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив визнати недійсним заповіт від 09.03.2011 року, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, та визнати його спадкоємцем за законом квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що його син ОСОБА_8 протягом тривалого часу здійснював догляд за своїм хворим дідусем ОСОБА_5.

Після смерті ОСОБА_5 стало відомо, що останній у віці 72 роки залишив заповіт особі, яка фактично йому не була знайома і ніякої участі в його житті не приймала. ОСОБА_8 постійно поживав у квартирі свого діда ОСОБА_5

ОСОБА_8 постійно поживав у квартирі свого діда ОСОБА_5, який дуже любив свого онука і завжди йому надавав можливість разом знаходитись в одному помешканні, між ними ніколи не було сварок.

ОСОБА_5 при житті в присутності родичів і знайомих завжди повторював, що його квартира та все інше майно після його смерті буде належати лише його онуку.

Починаючи з 2008 року стан здоров'я ОСОБА_5 різко погіршився, його оглядали різні лікарі і не змоги точно поставити діагноз, він дуже схуд і на ґрунті хвороби у нього почав розвиватись атеросклероз, інколи його поведінка сприймалась знайомими та родичами, як неадекватна. Після смерті у 2010 році його доньки, матері ОСОБА_8, ОСОБА_5 тривалий час не виходив з помешкання, у нього виникла жорстка депресія з якої він не зміг самостійно вийти і тільки за допомогою свого внука ОСОБА_8, який постійно за ним здійснював догляд, він зміг ще деякий час підтримувати життєдіяльність.

Саме під час депресивного стану ОСОБА_5, коли він не розумів що з ним діється і не мав уявлення про наслідки вказаних дій, був укладений заповіт на користь ОСОБА_1 Відповідач скористалася хворобливим станом ОСОБА_5, отримавши заповіт.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно - на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_5.

У задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує на те, що державним нотаріусом Шістнадцятої Київської нотаріальної контори Трапєзніковою З.О. видано Свідоцтва про право на спадщину за законом в рівних частках по Ѕ ОСОБА_8 (син) та ОСОБА_5 (батько) майна ОСОБА_7 1972 року народження, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

В судовому засіданні ОСОБА_3 проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечував.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд виходив з недоведеності обставин прийняття спадщини 1/4 частини спірної квартири ОСОБА_5 після смерті його доньки ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд виходив з того, що підставою для визнання правочину недійсним за ст. 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 1, а.с. 76).

Спадкова справа № 744/2014 до майна померлого 12.06.2014 р. ОСОБА_5 була відкрита 08 липня 2014 року Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 08.07.2014 року, як спадкоємця за заповітом (т. 1, а.с. 73-98).

01.08.2014 p. до Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори також звернувся ОСОБА_8 із заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою 05.12.2009року за реєстровим № 1-3240 (т. 1, а.с. 88).

05.12.2009 p. ОСОБА_5 склав нотаріально посвідчений заповіт, за яким на випадок своєї смерті зробив розпорядження, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_8 (т. 1, а.с. 90).

У подальшому 09.03.2011 p. ОСОБА_11 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Берестовою І.О., зареєстрований у реєстрі за № 542, за яким на випадок своєї смерті зробив розпорядження, згідно якого все своє майно заповів ОСОБА_1 (т. 1, а.с 77).

Згідно інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 15.01.2015 p., за ОСОБА_5 на праві власності зареєстрована 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією 21.05.2008р., розпорядження № 69-1564, зареєстрованого КП «КМБТІ та РПВ на OHM» 11.06.2008р. за реєстровим № НОМЕР_1 в реєстровій книзі д. 1452-107 та внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1, а.с. 94).

Реєстрація права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 також підтверджується Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів від 14.07.2015 року (т.1 а.с. 141,142).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 1,а.с. 104).

Як убачається і матеріалів спадкової справи № 1336/2014 р. померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8, спадкоємцем померлого є його батько, ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 99-157).

Постановою державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори від 13.03.2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на частину квартири (т. 1, а.с. 95).

Отже, за життя ОСОБА_5 складав два заповіти, а саме: 05.12.2009 р. на ім'я ОСОБА_8 та 09.03.2011 року на ім'я ОСОБА_1

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у частинах 3, 4 статті 1268, статті 1269 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З матеріалів справи убачається, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.10.2010 року за реєстровим № 1-1508, виданого державним нотаріусом Шістнадцятої Київської нотаріальної контори Трапєзніковою З.О. ОСОБА_8 успадкував після смерті ОСОБА_7 ј частини квартири. (т. 1 а.с.132)

Щодо іншої ј частини квартири, то вона є такою, що не прийнята жодним спадкоємцем, свідоцтва про право на спадщину нікому видано не було.

Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про відмову у визнанні за ОСОБА_12 права власності на ѕ частини квартири, оскільки у справі відсутні будь-які докази прийняття спадщини 1/4 частини спірної квартири ОСОБА_5 після смерті його доньки ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

В іншій частині рішення суду не оскаржується , а тому є таким, що набрало законної сили.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.218, 303,304,307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 28 квітня 2016 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий

Судді