Рішення № 67127172, 08.06.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року Справа № 915/383/17

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Берко О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 01-9/27-06 від 11.01.2017 року,

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 523 від 14.03.2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія,

54052, м. Миколаїв, Корабельний район, а/с 170 (ідентифікаційний код 19290012),

до Державного підприємства Адміністрація морських портів України,

01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14 (ідентифікаційний код 38727770),

в особі Філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України,

54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27 (ідентифікаційний код 38728507),

про стягнення грошових коштів у сумі 180 110,83 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Стивідорна компанія Ольвія звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом до Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України про стягнення грошових коштів у сумі 180 110,83 грн., з яких:

- 167 606,40 грн. - основна заборгованість за договором надання послуг № 316-В-ФДЛ-16 від 30.12.2016 року,

- 8 558,70 грн. пеня,

- 928,81 грн. - 3 % річних,

- 3 016,92 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 03.05.2017 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 15.05.2017 року.

15.05.2017 року у судовому засіданні оголошено перерву до 08.06.2017 року.

08.06.2017 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково в сумі 156 862,24 грн.

У поданому суду відзиві (а.с. 64-67) та письмових поясненнях (а.с. 105-107) зазначив наступне.

Причиною неоплати актів надання послуг № 58 від 30.01.2017 року на суму 70 910,40 грн. та № 99 від 02.02.2017 року на суму 96 696,00 грн. став спір між позивачем та відповідачем щодо застосування коефіцієнту 0,5 при визначенні вартості послуг в 2-х приймально-здавальних актах від 30.01.2017 року (м/б Руслан: час надання послуг з 01-45 год. до 02-10 год. всього 25 хвилин) та від 02.02.2017 року (м/б Руслан: час надання послуг з 22-10 год. до 22-35 год. всього 25 хвилин).

Відповідач зазначає, що відповідно до лоцманських квитанцій № 7087 та № 7067 (а.с. 37-38) м/б Руслан у вказаний час надавав інші буксирні послуги, а саме:

- 30.01.2017 року з 01-00 год. до 02-00 год. відшвартовка від причалу № 6 та постановка судна RIMEO на якір, при цьому, з 01-50 год. до 01-58 год. виконав пересадку лоцмана ОСОБА_3 на судно GOLDEN LION,

- 02.02.2017 року з 21-00 год. до 22-25 год. відшвартовка від причалу № 5 та постановка судна AKAR PAZAR на якір, а по закінченні робіт о 22-20 зняття лоцмана ОСОБА_3 з судна AKAR PAZAR та повернення з ним до причалу № 1.

Отже роботи, визначені в приймально-здавальних актах від 30.01.2017 року (м/б Руслан: час надання послуг з 01-45 год. до 02-10 год. всього 25 хвилин) та від 02.02.2017 року (м/б Руслан: час надання послуг з 22-10 год. до 22-35 год. всього 25 хвилин), є попутними, а тому мають оплачуватися з коефіцієнтом 0,5.

Разом з тим, позивач не погоджується з позицією відповідача, посилаючись на відсутність у приймально-здавальних актах напису ПОПУТНА РОБОТА.

З цього приводу між сторонами велась переписка.

Наявні розбіжності стали причиною не погодження відповідача з виставленими рахунками та неоплати їх у встановлений договором строк.

Відповідач зазначає, що відсутність в нарядах напису ПОПУТНА РОБОТА не може трактуватись як підстава для відмови у наданні знижки, якщо факт виконання попутної роботи підтверджується іншими доказами.

Із посиланням на ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність відповідач вказує, що операції мають обліковуватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідач заперечує нарахування пені, оскільки він не відмовлявся від оплати наданих послуг, а, навпаки, двічі просив позивача скоригувати первинні документи.

Оскільки акти надання послуг відповідачем не підписані, обовязок щодо оплати не настав.

Відповідач звертає увагу суду, що саме дії кредитора завадили відповідачу оплатити надані послуги, а тому відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України боржник не вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, оскільки прострочення сталося не з його вини.

Із посиланням на викладене, відповідач просить відмовити у стягненні пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

30.12.2016 року між Державним підприємством Стивідорна компанія Ольвія (позивач, виконавець) та Державним підприємством Адміністрація морських портів України в особі Філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України (замовник, відповідач) був укладений договір надання послуг № 316-В-ФДЛ-16 (Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого виконавець зобовязується надати замовникові послуги з доставки на судна від причалів портів, зняття для доставки на причали портів або пересадка з судна на судно морських лоцманів відповідача плавзасобом позивача, пристосованим для обслуговування лоцманів на акваторії СМП Октябрьск, ТОВ Ніка-Тера, а відповідач - прийняти і оплатити такі послуги в порядку, визначеному цим Договором (а.с. 10-12).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Договору становить 1 289 280,00 грн. з ПДВ. Ціна однієї години роботи плавзасобу складає: 12 892,80 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.4 Договору робота плавзасобу від 01 до 30 хвилин вважається за 0,5 години, робота плавзасобу від 31 до 60 хвилин вважається за 1,0 годину.

Відповідно до п. 3.6 Договору якщо під час надання послуги замовнику у виконавця виникла необхідність попутної роботи, то весь час надання послуги замовнику за цим Договором зараховується до часу надання послуги з коефіцієнтом 0,5. При цьому. представником Замовника в наряді робиться напис ПОПУТНА РОБОТА.

Відповідно до умов п. 4.1. Договору виконавець щодекадно оформлює ОСОБА_3 наданих послуг і передає замовнику на підпис в строк не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дати закінчення декади. До ОСОБА_3 наданих послуг виконавцем додаються оригінали нарядів з підписами представників Замовника (представником Замовника вважається морський лоцман, доставка/зняття/пересадка якого здійснюється, або його безпосередній керівник) або завірені судновою печаткою витяги з суднового журналу, що підтверджують фактично витрачений час роботи плавзасобу, з підписами представників замовника.

Відповідно до п. 4.2 Договору замовник повертає виконавцю ОСОБА_3 наданих послуг, підписаний і завірений печаткою замовника, або направляє письмову відмову від підписання вищезазначеного ОСОБА_3 з обґрунтуванням такої відмови не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання його від виконавця.

Відповідно до п. 4.3 Договору у разі наявності зауважень до оформлення та/або змісту ОСОБА_3 наданих послуг, нарядів або витягів з суднового журналу, замовник не приймає послуги та повертає первинні та інші підтверджуючі документи виконавцю разом із письмовою відмовою від підписання вищезазначеного ОСОБА_3.

Відповідно до п. 5.1 Договору оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання замовником оригіналу належним чином оформленого рахунку та за умови наявності підписаного ОСОБА_3 наданих послуг.

Відповідно до пп. 7.1.1, 7.1.2 Договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги; приймати належним чином надані послуги згідно з ОСОБА_3 наданих послуг.

Відповідно до пп. 7.3.1, 7.3.2 Договору позивач зобов'язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені цим Договором, якість яких відповідає умовам Договору, та відповідно до пп. 7.4.1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Відповідно до п. 11.1 Договору він набирає чинності з дня його укладання і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань за Договором.

Супровідним листом вих. № 01-7/244 від 01.02.2017 року (а.с. 13) позивач передав нарочно відповідачу:

акти надання послуг, в тому числі акт надання послуг № 58 від 30.01.2017 року (а.с. 16);

рахунки на оплату, в тому числі рахунок на оплату № 80 від 30.01.2017 року на суму 70 910,40 грн. (а.с. 14);

оригінали нарядів (приймально-здавальних актів) від 29.01.2017 року та від 30.01.2017 року (а.с. 17-23), які підписані представником відповідача.

Факт отримання вказаних документів підтверджується підписом представника відповідача ОСОБА_4 від 02.02.2017 року на супровідному листі.

Крім того, супровідним листом вих. № 01-7/279 від 03.02.2017 року позивач передав нарочно відповідачу:

акти надання послуг, в тому числі акт надання послуг № 99 від 02.02.2017 року (а.с. 27),

рахунки на оплату, в тому числі рахунок на оплату № 121 від 02.02.2017 року на суму 96 696,00 (а.с. 25),

оригінали нарядів (приймально-здавальних актів) від 01.02.2017 року та від 02.02.2017 року (а.с. 28-33), які підписані представником відповідача.

Факт отримання вказаних документів підтверджується підписом представника відповідача ОСОБА_4 від 03.02.2017 року на супровідному листі вих. № 01-7/279.

13.02.2017 року на адресу позивача надійшов лист відповідача вих. № 546 від 10.02.2017 року (а.с. 34), в якому він просив позивача внести відповідні зміни до рахунків (№ 80 від 30.01.2017 року, № 121 від 02.02.2017 року) та актів наданих послуг (№ 58 від 30.01.2017 року, № 99 від 02.02.2017 року) у зв'язку з тим, що в 2-х приймально-здавальних актах м/б Руслан від 30.01.2017 року та від 02.02.2017 року відсутній напис Попутна робота, а відповідно до п. 3.6 Договору такі роботи є попутними та повинні зараховуватись з коефіцієнтом 0,5.

22.02.2017 року позивач листом вих. № 06/444 (а.с. 35) повідомив відповідача про те, що пунктом 3.6. Договору встановлено, що якщо під час надання послуги Замовнику у Виконавця виникла необхідність попутної роботи, то весь час надання послуги Замовнику за цим Договором зараховується до часу надання послуги з коефіцієнтом 0,5. При цьому. представником Замовника в наряді робиться напис ПОПУТНА РОБОТА. Проте, в приймально-здавальних актах від 30.01.2017 року та від 02.02.2017 року такий напис відсутній, хоча приймально-здавальні акти підписані представником філії Дельта-лоцман ДП АМПУ, тому у позивача немає підстав вносити зміни до відповідних актів та рахунків.

06.03.2017 року на адресу позивача надійшов лист відповідача вих. № 787 від 01.03.2017 року (а.с. 36), яким він повернув без підпису акти надання послуг № 58 від 30.01.2017 року та № 99 від 02.02.2017 року, а також рахунки № 80 від 30.01.2017 року та № 121 від 02.02.2017 року без оплати, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно приймально-здавальних актів від 29.01.2017 року та від 30.01.2017 року (а.с. 17-23) позивачем надано відповідачу послуги, які потребували 5,5 годин роботи плавзасобу.

Отже, вартість зазначених робіт склала 70 910,40 грн. (12 892,80 грн. х 5,5), про що зазначено в акті надання послуг № 58 від 30.01.2017 року та рахунку № 80 від 30.01.2017 року.

Згідно приймально-здавальних актів від 01.02.2017 року та від 02.02.2017 року (а.с. 28-33) позивачем надано відповідачу послуги, які потребували 7,5 годин роботи плавзасобу.

Отже, вартість зазначених робіт склала 96 696,00 грн. (12 892,80 грн. х 7,5), про що зазначено в акті надання послуг № 99 від 02.02.2017 року та рахунку № 121 від 02.02.2017 року.

Позивач просить стягнути з відповідача основний борг за договором надання послуг № 316-В-ФДЛ-16 від 30.12.2016 року в сумі 167 606,40 грн. (70 910,40 грн. + 96 696,00 грн.)

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Отже, на підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу частин 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи викладене, у відповідності до п. 5.1 Договору рахунки мали бути оплачені протягом 10 (десяти) банківських днів з дня їх отримання замовником.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо порушення позивачем умов Договору шляхом не зазначення коефіцієнту 0,5 в приймально-здавальних актах від 30.01.2017 року (м/б Руслан: час надання послуг з 01-45 год. до 02-10 год. всього 25 хвилин) та від 02.02.2017 року (м/б Руслан: час надання послуг з 22-10 год. до 22-35 год. всього 25 хвилин), оскільки відповідно до лоцманських квитанцій № 7087 та № 7067 (а.с. 101-104) м/б Руслан у вказаний час надавав інші буксирні послуги, а саме:

- 30.01.2017 року з 01-00 год. до 02-00 год. відшвартовка від причалу № 6 та постановка судна RIMEO на якір, при цьому, з 01-50 год. до 01-58 год. виконав пересадку лоцмана ОСОБА_3 на судно GOLDEN LION,

- 02.02.2017 року з 21-00 год. до 22-25 год. відшвартовка від причалу № 5 та постановка судна AKAR PAZAR на якір, а по закінченні робіт о 22-20 зняття лоцмана ОСОБА_3 з судна AKAR PAZAR та повернення з ним до причалу № 1.

Виконання зазначених попутних робіт також підтверджується судовим журналом м/б Руслан (а.с. 131-136).

Отже роботи, визначені в приймально-здавальних актах від 30.01.2017 року (м/б Руслан: час надання послуг з 01-45 год. до 02-10 год. всього 25 хвилин) та від 02.02.2017 року (м/б Руслан: час надання послуг з 22-10 год. до 22-35 год. всього 25 хвилин), є попутними, а тому мають оплачуватися з коефіцієнтом 0,5.

В матеріалах справи наявна службова записка старшого лоцмана ОСОБА_5 (а.с. 68), відповідно до якої він пояснив, що в умовах льодової обстановки не зміг сам заповнити спірні приймально-здавальні акти у звязку з виконанням роботи, а тому попросив вахтового капітана м/б Руслан заповнити наряд з написом ПОПУТНА РОБОТА, що зроблено не було.

Льодова компанія

З урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок вартості послуг, наданих відповідачу, вартість яких склала:

- згідно приймально-здавальних актів від 29.01.2017 року та від 30.01.2017 року - 67 687,20 грн.,

- згідно приймально-здавальних актів від 01.02.2017 року та від 02.02.2017 року 93 472,80 грн.

Загальна вартість послуг, яка підлягає до оплати становить 161 160,00 грн. (67 687,20 + 93 472,80).

Посилання позивача на відсутність у актах від 30.01.2017 року (м/б Руслан: час надання послуг з 01-45 год. до 02-10 год. всього 25 хвилин) та від 02.02.2017 року (м/б Руслан: час надання послуг з 22-10 год. до 22-35 год. всього 25 хвилин) напису ПОПУТНА РОБОТА, а тому не виникнення обовязку позивача щодо застосування коефіцієнту 0,5 для визначення вартості наданих послуг, відхиляються судом з огляду на наступне.

В умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Відсутність в актах надання послуг інформації про зміст та обсяг господарських операцій не може свідчити про те, що такі операції не були фактично здійснені, адже такий акт не є єдиним документом, який підтверджує фактичне здійснення операції, яка спричинила реальні зміни майнового стану суб'єкту гсподарювання.

Слід зазначити, що документи та інші дані, які спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших об'єктивних даних вбачається протилежне.

Отже, посилання позивача на відсутність в актах напису ПОПУТНА РОБОТА не є підставою для незастосування коефіцієнту 0,5 для визначення вартості послуг, оскільки виконання попутної роботи підтверджено іншими документами, про що зазначено вище.

В той же час, відповідач, який визнав надання послуг в сумі 161 160, 00 грн., що сліує із його листів, адресованих виконавцю, та визнає заявлені позовні вимоги в розмірі 161 160, 00 грн., в позасудовому порядку оплату вказаної уми заборгованості не здійснив, посилаючись на дефекти актів виконаних робіт.

В силу приписів ст. 175 ГК України та 509 ЦК України зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був сплатити в позасудовому порядку грошові кошти в сумі 161 160, 00 грн., які є безспірними із зазначенням відповідного застереження в актах виконаних робіт № 58 від 30.01.2017 року та №99 від 02.02.2017 року. А щодо решти суми боргу оспорювати її у передбачений договором та законом спосіб.

При цьому, суд виходить із такого.

У Договорі сторони визначили як діяти у разі непогодження із змістом складених актів виконаних робіт, але не узгодили дії щодо того як діяти у разі повернення актів виконаних робіт та виникненя зобовязання по оплаті фактично наданих послуг у зв'язку із таким поверненням.

Відповідно до ст. ст. 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд виходить з того, що між сторонами велись перемовини щодо спірної суми 6 446,40 грн.

При цьому, 13.02.2017 року на адресу позивача надійшов лист відповідача вих. № 546 від 10.02.2017 року (а.с. 34), в якому він просив позивача внести відповідні зміни до рахунків (№ 80 від 30.01.2017 року, № 121 від 02.02.2017 року) та актів наданих послуг (№ 58 від 30.01.2017 року, № 99 від 02.02.2017 року).

22.02.2017 року позивач листом вих. № 06/444 (а.с. 35) повідомив відповідача про те, що приймально-здавальні акти від 30.01.2017 року та від 02.02.2017 року не містять напису ПОПУТНА РОБОТА, що унеможливлює внесення змін до актів виконаних робіт.

01.03.2017 року відповідачем в обгрунтування правомірності своєї позиції на адресу позивача направлений лист із лоцманськими квитанціями, які 06.03.2017 року отримані позивачем разом з актами надання послуг № 58 від 30.01.2017 року, № 99 від 02.02.2017 року та супровідним листом.

Суд вважає, що отримавши 06.03.2017 року вказані лоцманські квитанції та заперечення відповідача, виконавець мав можливість протягом розумного строку з'ясувати існуючі між сторонами суперечності та повідомити про це замовника. Достатнім строком для зясування вказаних обставин суд вважає 7 календарних днів з моменту отримання обґрунтованої відмови у сплаті різниці 6 446,40 грн.

Отже, обов'язок з оплати фактично отриманих послуг в силу обгрунтованості заперечень по сплаті 6446,40 грн., добросовісності, розумності, справедливості та умов, вимог і звичаїв ділового обороту наступив у відповідача 14.03.2017 року.

Суд, визначаючи дану обставину, врахував, що кожна із сторін допустила порушення умов договору, зокрема:

- позивач необгрунтовано відмовив у застосувані коефіієнту 0,5;

- відповідач в приймально-здавальних актах не зазначив про "Попутну роботу", хоча цей обв'язок в силу умов п. 3.6 договору лежить безпосередньо на його представнику; не направив своїх заперечень на акти виконаних робіт протягом п'яти календарних днів як того вимагає п. 4.2 договору,

однак відповідач визнав заборгованість в сумі 161 160 грн., відмова у сплаті різниці 6 446,40 грн. є обгрунтованою, сторони зобов'язані були докласти зусиль для виконання своїх зобов'язань за договором, а рішення суду повинно бути направлене на ефективний та реальний захист порушеного права.

У зв'язку із викладеним, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 161 160 грн. основної заборгованості за договором.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 928,81 грн. та інфляційних втрат у сумі 3 016,92 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3 % річних (а.с. 6), судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування:

по рахунку № 80 від 30.01.2017 року на суму 70 910,40 грн. (отриманий 02.02.2017 року): за період з 17.02.2017 року по 25.04.2017 року в сумі 396,32 грн.,

по рахунку № 121 від 02.02.2017 року на суму 96 696,00 грн. (отриманий 03.02.2017 року): за період з 18.02.2017 року по 25.04.2017 року в сумі 532,49 грн.

Як зазначалося вище, суд встановив, що обов'язок замовника з оплати визнаної заборгованості в сумі 161 160 грн. наступив 14.03.2017 року.

Отже, з 15.03.2017 року наступає відповідальність за невиконання цього грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, судом здійснений перерахунок 3 % річних за період з 15.03.2017 року по 25.04.2017 року по кожному окремому зобовязанню (на суми заборгованості 67 687,20 грн. та 93 472,80 грн. відповідно), загальний розмір яких склав 556,33 грн.

Відповідачем нараховані інфляційні втрати виключно за березень 2017 року в сумі 3 016,92 грн., які він просить стягнути з відповідача.

Відповідно до положень абзаців 2, 3 п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, відповідно до яких індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як зазначено вище, обовязок відповідача оплатити суму боргу, яка ним визнається, настав 14.03.2017 року, тобто у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат за березень 2017 року слід відмовити, оскільки право на інфляційні втрати виникає у позивача тільки з квітня 2017 року.

Заперечення відповідача щодо відсутності його вини у виникненні заборгованості відхиляються судом, оскільки наслiдки прострочення боржником грошового зобовязання у виглядi iнфляцiйних нарахувань та трьох процентiв рiчних не є санкцiями, а виступають способом захисту майнового права та iнтересу, який полягає у вiдшкодуваннi матерiальних втрат кредитора вiд знецiнення грошових коштiв внаслiдок iнфляцiйних процесiв та отриманнi компенсацiї вiд боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторовi, цi кошти нараховуються незалежно вiд вини боржника (лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року ОСОБА_3 практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві).

Щодо вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 8 558,70 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.5. Договору за порушення строків оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок розміру пені (а.с. 6), судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені:

по рахунку № 80 від 30.01.2017 року на суму 70 910,40 грн. (отриманий 02.02.2017 року): за період з 17.02.2017 року по 25.04.2017 року в сумі 3 652,37 грн.,

по рахунку № 121 від 02.02.2017 року на суму 96 696,00 грн. (отриманий 03.02.2017 року): за період з 18.02.2017 року по 25.04.2017 року в сумі 4 906,33 грн.

Враховуючи повну відсутність оплати по вищезазначеним рахункам, суд вважає, що позивач з 15.03.2017 року набув право на стягнення пені у звязку з порушенням відповідачем умов Договору (не здійсненням навіть часткової оплати, яка визнається).

Судом здійснено перерахунок пені з 15.03.2017 року по 25.04.2017 року, за результатами якого:

по рахунку № 80 від 30.01.2017 року на суму 67 687,20 грн. розмір пені склав 2180,83 грн.,

по рахунку № 121 від 02.02.2017 року на суму 93 472,80 грн. розмір пені склав 3011,62 грн.

Отже, загальний розмір пені, вимога про стягнення якого є обґрунтованою, складає 5 192,45 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у звязку з порушенням відповідачем умов договору надання послуг № 316-В-ФДЛ-16 від 30.12.2016 року; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних компенсує позивачу негативні наслідки, повязані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання, суд вважає за можливе зменшити розмір належної до стягнення пені до 500,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, а також необхідність захисту порушених прав позивача, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом враховано, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 38727770) в особі Філії Дельта-лоцман Державного підприємства Адміністрація морських портів України (54017, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 27, ідентифікаційний код 38728507) на користь Державного підприємства Стивідорна компанія Ольвія (54052, м. Миколаїв, Корабельний район, а/с 170, ідентифікаційний код 19290012, п/р 26007300798816 у Філії МОУ АТ Ощадбанк м. Миколаєва № 10014/0187, МФО 326461):

- 161 160,00 грн. (сто шістдесят одна тисяча сто шістдесят грн. 00 коп.) - основної заборгованості за договором надання послуг № 316-В-ФДЛ-16 від 30.12.2016 року,

- 500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.) пені,

- 556,33 грн. (пятсот пятдесят шість грн. 33 коп.) - 3 % річних,

- 2 512,54 грн. (дві тисячі пятсот дванадцять грн. 54 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складений 12.06.2017 року.

СуддяВ.О. Корицька