Постанова № 67126998, 08.06.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2017 р. справа№ 910/15120/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третя особа - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед"

на рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2016 р.

у справі № 910/15120/16 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед"

до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

третя особа Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова"

про відшкодування шкоди у розмірі 6 976,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" (далі - позивач) звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 976,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 03.11.2016 р. у справі № 910/15120/17 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 03.11.2016 р., Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що на підставі договору купівлі-продажі боргових зобов'язань від 02.01.2014 р., укладеного з ПрАТ "СК "Нова", позивач набув право вимоги до відповідача про стягнення страхового відшкодування в сумі 6 976,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 р. у складі колегії суддів: Корсакова Г.В. (головуючий), Іоннікова І.А., Власов Ю.Л. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.01.2017 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-53/221/17 від 19.01.2017 р. у зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15120/16, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсакова Г.В. (головуючий), Коротун О.М., Власов Ю.Л.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження, відкладено розгляд справи до 09.02.2017 р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова".

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-53/507/17 від 09.02.2017 р. у зв'язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15120/16, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсакова Г.В. (головуючий), Скрипка І.М., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 16.03.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 р. розгляд справи відкладено до 06.04.2017 р.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/337/17 від 07.04.2017 р. у зв`язку з перебуванням головуючої судді Корсакової Г.В. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15120/16, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2017 р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 18.05.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 р. розгляд справи відкладено до 08.06.2017 р. у зв`язку з неявкою представників сторін та третьої особи.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду № 09-53/2105/17 від 07.06.2017 р. у зв'язку з перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/15120/16, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 р. було прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" на рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2016 р. у справі № 910/15120/16 до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду.

В засідання суду, призначене на 08.06.2017 р., представники сторін та третьої особи вкотре не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Будь-яких доказів поважності причин відсутності зазначених представників суду не надано.

Неявка в судове засідання зазначених представника не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування та порушення строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду. Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

02.11.2015 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Нова» та ОСОБА_9 було укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземного транспортного засобу, за умовами якого було застраховано автомобіль НОМЕР_1.

19.01.2016 р. по вул. Б. Хмельницького, 68 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки "Порш Каейн", д.н.з. НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_9 та перебував під його керуванням, та транспортного засобу марки "Мітсубіші", д.н.з. НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_10

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.02.2016р. у справі № 761/3710/16-п ОСОБА_10 було визнано винним у вчиненні вищевказаного ДТП та притягнуто на підставі ст. 124 КУпАП до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль марки "Порш Каейн", державний номер НОМЕР_2.

ПрАТ "СК "Нова" було складено страховий акт № 421 від 31.03.2015 р., згідно якого подію визнано страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 7 976,00 грн.

Кошти в розмірі 7 976,00 грн були перераховані ПрАТ "СК "Нова" згідно платіжного доручення № 0030073 від 31.03.2016 р. на рахунок ФОП ОСОБА_11, який здійснював ремонт пошкодженого транспортного засобу.

Таким чином, до ПрАТ "СК "Нова" перейшло в межах суми 7 976,00 грн право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки "Мітсубіші", державний номер НОМЕР_3, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю марки "Порш Каейн", державний номер НОМЕР_2, застрахована у відповідача, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/3567817, що підтверджується витягом з Єдиної бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро.

Відповідно до умов договору (полісу) № АІ/3567817, страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки "Мітсубіші", державний номер НОМЕР_3.

Зокрема ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 50000,00 грн, розмір франшизи встановлено в сумі 1 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не здійснив виплату страхового відшкодування в порядку регресу, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у сумі 6 976,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з ч. 1 ст. 354 ГК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як передбачено ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Згідно зі ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки "Мітсубіші", державний номер НОМЕР_3, встановлена у судовому порядку.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вищевказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Разом з тим, 02.01.2014 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу боргових зобов'язань (далі - договір), за умовами якого продавець продає (переуступає) покупцю права на регресні вимоги, який включає в себе регресні справи (перелік яких міститься у додатку 1 до даного договору), а покупець приймає такі регресні вимоги та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору загальна кількість регресних справ відповідно до додатку № 1 становить 410. Права, що переходять до покупця за регресними вимогами, у зв'язку з продажем регресних справ:

а) з урахуванням положень статті 3, покупець набуває усі права вимоги за регресними вимогами, що є дійсними на дату підписання договору, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій та будь-які інші платежі;

б) права нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за регресними вимогами з дати підписання договору (п. 3.3. договору).

Згідно з п. 4.1 договору на підтвердження факту передачі регресних вимог, в момент укладення даного договору продавець зобов'язується передати покупцю регресні справи. Передача регресних справ (з усіма документами) покупцю підтверджується підписанням відповідного акту прийому-передачі регресних справ сторонами даного договору.

Як передбачено п. 5.1 договору, винагорода, сплачена в якості компенсації вартості регресних вимог, сплачується у національній валюті України та складає 300 000, 00 грн.

Даний договір починає діяти з дати підписання договору та акту приймання-передачі регресних справ (регресних вимог) та укладений на невизначений строк (п. 9.1 договору).

Додатковою угодою від 03.03.2014 р. до договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р., сторони внесли зміни до п. 5.1 договору та виклали його у наступній редакції: винагорода, сплачена в якості компенсації вартості боргових зобов'язань, сплачується у національній валюті України та складає 145 00,00 грн.

На виконання умов вказаного договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р. між позивачем та ПрАТ "СК "Нова" було підписано додаток № 1, яким зафіксовано передачу 410 регресних справ.

13.03.2014 р. позивач перерахував на рахунок ПрАТ "СК "Нова" кошти в сумі 145 000,00 грн за придбані права на регресні вимоги, що підтверджується випискою з рахунку позивача.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Нова" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" виконали взаємні зобов'язання за договором купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р., а саме: продавець передав визначену у п. 3.2 договору кількість регресних справ, а покупець сплатив визначені умовами додаткової угоди від 03.03.2014 р. суму коштів.

Відтак, виходячи з положень ст. 599 ЦК України, сторонами припинено зобов'язання за договором купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р. у зв'язку з їх повним виконанням.

08.04.2016 р. між ПрАТ "СК "Нова" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" було укладено додаткову угоду № 57 до додатку № 1 до договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р., яким сторони доповнили перелік регресних справ та включили, зокрема: п. 21. Ц-4574 від 10.03.2016 р., об'єкт страхування - "Порш Каейн", НОМЕР_2, дата страхового випадку - 19.01.2016 р., договір страхування - № 6391 від 02.11.2015 р., страхувальник - ОСОБА_9; винна особа - ПрАТ "СТ Іллічівське" (поліся № АІ/3567817); ТЗ винної особи - "Мітсубіші", № НОМЕР_3.

Також, 08.04.2016 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" підписано акт приймання-передачі справи, відповідно до якого продавець передав, а покупець отримав регресні справи, зокрема і справу Ц-4574.

Відповідно до п. 12.3 договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р. договір є цілісним і погодженим між покупцем та продавцем, та будь-які зміни та доповнення повинні вноситися до нього сторонами у письмовій формі.

Як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Вбачається, що позивачем та ПрАТ "СК "Нова" не було внесено змін до істотних умов договору щодо предмету купівлі-продажу та ціни, які викладені сторонами договору у п. 3.2 та п. 5.1, шляхом укладання відповідних додаткових угод станом на дату укладання додаткової угоди № 57 від 08.04.2016 р. до додатку № 1 до договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р.

При цьому, додаток № 1 до договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р. не є договором у розумінні 626, 638 ЦК України, яким встановлюються та змінюються істотні умови договору.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено придбання права вимоги до відповідача на підставі договору купівлі-продажу боргових зобов'язань від 02.01.2014 р., укладеного з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова", саме стосовно регресної справи Ц-4574, а тому вимоги позивача про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 6 976,00 грн є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2016 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Проперті Протектед" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2016 р. у справі № 910/15120/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/15120/16 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов