Постанова № 67126757, 08.06.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017 року Справа № 912/587/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Науменка І.М. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Кузнецова В.О.,

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації, м. Гайворон на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2017 року у справі №912/587/17

за позовом: публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ від імені якого діє Кіровоградська філія ПАТ "Укртелеком", м. Кропивницький

до відповідача: Управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації, м. Гайворон, Кіровоградська область

про стягнення 98 049, 06 грн.,

ВСТАНОВИВ

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2017р. у справі №912/587/17 (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Гайворонська, 1, ідентифікаційний код 03197687) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01301, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Кіровоградської філії ПАТ "Укртелеком" (25006, м. Кропивницький, вул. Гоголя, 72, ідентифікаційний код 22211233) заборгованість в сумі 98 049,06 грн., а також 1 600,00 грн. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що відповідач заборгованість в розмірі 15075,35 грн. за 2015 рік визнав, розмір такої заборгованості підтверджується складеними між сторонами актами звіряння розрахунків, а тому, виходячи з наведених вище положень законодавства, така сума підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту Гайворонської РДА.

Стосовно відшкодування сум за 2016 рік в розмірі 82973,71 грн. господарський суд зазначає, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання. Таким чином, договірні зобов'язання сторін не є єдиною підставою для пред'явлення позовних вимог позивачем, оскільки порядок надання та відшкодування пільг передбачено спеціальними законами та нормативно-правовими актами, посиланням на які позивач обґрунтував свої позовні вимоги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації, звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян згідно договору № 47-09 від 05.01.15р. в розмірі 15075,35 грн. в іншій частині позовних вимог відмовити..

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначено, що укладений між сторонами договір № 47-09 від 05.01.15р. не був пролонгований і відповідно не оформлено додаткової угоди, що прямо передбачено умовами договору. Закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов’язки його сторін.

Також скаржник зауважує, про неможливість взяття ним бюджетних зобов’язань по причині відсутності в Законі «Про Державний бюджет на 2016 рік» та у Гайворонському районному бюджеті на 2016 рік бюджетних призначень на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг з оплати послуг зв’язку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2017р. апеляційну скаргу прийнято до розгляду.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення – без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

06.06.17р. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника у зв’язку з відсутністю коштів на фінансування відряджень, просить розглянути дану справу за наявними матеріалами.

07.06.17р. від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі повноважного представника у зв’язку з відсутністю технічної можливості для участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснень до неї, заперечень на апеляційну скаргу,колегією суддів встановлено наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, між Управлінням соціального захисту населення Гайворонської РДА (Платник) та ПАТ Укртелеком" (Постачальник) укладено договір № 47-09 від 05.01.2015 про відшкодування витрат, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, предметом якого є відносини сторін щодо надання та фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг (в т.ч. абонплата, встановлення телефонів, виконання додаткових робіт при встановлені квартирних телефонів) пільговим категоріям громадян згідно актів звіряння розрахунків за рахунок видатків, що здійснюються з державного бюджету на 2015 рік (далі - Договір) (том І а.с. 55-56).

Відповідно до Договору позивач надає телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, які мають відповідні пільги, а відповідач проводить розрахунки за надані пільги відповідно до ст. 102 Бюджетного кодексу України, закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" в межах кошторисних призначень на 2015 рік.

Так, позивач відповідно до Договору надавав протягом 2015 року телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян та щомісяця направляв відповідачу на паперових і електронних носіях розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних за наданням пільг, за формою "2-пільга", які частково залишились не відшкодованими відповідачем в розмірі 15075,35 грн.

Також, позивачем протягом 2016 року також надавались телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян та щомісяця направлялись відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних за наданням пільг, за формою "2-пільга", по яким відповідач акти звіряння не складав та відшкодування витрат не проводив. Сума заборгованості за 2016 рік за розрахунком позивача становить 82973,71 грн.

Відсутність оплати зазначених сум стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Пунктами 1, 6 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

За приписами ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 за № 1280-IV та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, які затверджені постановою КМУ від 11.04.2012 за № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають і установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерам телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законом України «Про статус ветеранів війни, гаранті їх соціального захисту», Законом України «Про статус і соціальній захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»».

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов’язок оператора телекомунікаційних послуг надавати пільгові послуги зв’язку визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов’язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

В силу ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акта, що регулює господарську діяльність.

Згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (надалі - Постанова № 256) на управління соціального захисту населення, в особі їх керівників покладено функції головних розпорядників коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення.

Так, п.2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 p. N 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» (надалі - Положення № 117 ); здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги

Таким чином, чинне законодавство України передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України.

Так, правовій аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачем надавались Управлінню праці та соціального захисту Гайворонської РДА розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам протягом 2015-2016 років року, згідно з формою "2-пільга" (том І а.с. 71-231, том ІІ а.с. 1-69). Отже, позивачем дотримано вимоги Положення № 117 щодо складення та подання до Управління праці та соціального захисту Гайворонської РДА розрахунків щодо вартості послуг, наданих пільговикам згідно з формою "2-пільга".

Заборгованість відповідача в розмірі 15075,35 грн за 2015 рік підтверджується складеними між сторонами актами звіряння розрахунків, а тому, виходячи з наведених вище положень законодавства, така сума підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту Гайворонської РДА.

Щодо відшкодування сум за 2016 рік в розмірі 82973,71 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування позивачеві витрат, пов’язаних з наданням в 2016 році пільг з оплати послуг зв’язку окремим категоріям громадян спростовуються наведеним нижче.

Для громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня (ст. 48 Конституції України), який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст. 46 Конституції України). Звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Таким чином, установлене Законами України і гарантоване Конституцією України право окремих категорій громадян на пільги з оплати послуг зв’язку, не може бути порушеним шляхом звуження змісту та обсягу визначених прав, а саме, відсутністю бюджетного фінансування видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону, державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Позивач, як оператор телекомунікацій, в силу положень п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п.63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг зобов’язаний надавати телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити надання окремих пільг, шляхом внесення відповідних змін в законодавство. Враховуючи, що закони України, якими встановлені пільги щодо оплати послуг зв’язку є чинними, їх дія не зупинена, правові підстави для припинення Позивачем нарахування пільг з оплати послуг зв’язку, по причині відсутності в Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» положень щодо фінансування пільг з оплати послуг зв’язку, відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» розробка та виконання Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів здійснюються на підставі пріоритетності фінансування видатків для забезпечення надання державних соціальних гарантій.

Твердження відповідача про неможливість взяття ним бюджетних зобов’язань по причині відсутності в Законі «Про Державний бюджет на 2016 рік» та у Гайворонському районному бюджеті на 2016 рік бюджетних призначень на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг з оплати послуг зв’язку, спростовується наступним.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадян з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних і призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені в абзаці третьому п.2.10 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Наказом Міністерств! фінансів України 02.03.2012 № 309.

Відтак, відповідач мав право та можливість на формування бюджетних зобов’язань по вказаному напрямку.

Відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету Україні не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов’язання.

Частина 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права Верховний Суд України в постанові від 22.03.2017 р. у справі № № 905/2358/16 зробив висновок, що сама по собі відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільненя боржника від виконання зобов'язання.

Відсутність у Законі України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» положень про субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснені державних програм соціального захисту, зокрема, відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, не відмінює пільги встановленої законодавчими актами. Тому, право позивача на отримання відшкодування витрат, пов’язаних наданням пільг, підлягає реалізації і захисту незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» видатків на ці потреби не було передбачено.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (ст. Бюджетного Кодексу України) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, повинна діяти ефективно і відповідально.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення Гайворонської районі державної адміністрації відповідає за своїми зобов’язаннями, що виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від наявності чи відсутності бюджетних асигнувань.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору по суті судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Гайворонської районної державної адміністрації, м. Гайворон – залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.04.2017р. у справі №912/587/17 – залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя О.В. Чус

Суддя В.О. Кузнецов