Рішення № 67126522, 08.06.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2017 року Справа № 923/466/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., при секретарі Литвиненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою: Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі:

позивача-1: Міністерство освіти і науки України, пр-т Перемоги, 10, м. Київ,

позивача-2: Херсонський державний університет, ідентифікаційний код 02125609, вул. Університетська, 27, м. Херсон,

до ОСОБА_1 селищної ради Скадовського району Херсонської області, ідентифікаційний код 04526457, вул. Жовтнева, 57, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області,

3-тя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України, вул. Грушевського, 12/2, м. Київ,

про визнання недійсним та скасування рішення

за участю прокурора відділу прокуратури Херсонської області - ОСОБА_2, посвідчення № 006314 від 26.09.2012;

представників сторін:

від позивача-1: не прибув;

від позивача-2: ОСОБА_3, доручення № 01-28/1701 від 16.09.2016;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув;

в с т а н о в и в:

Заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі: позивача-1: Міністерство освіти і науки України, м. Київ, позивача-2: Херсонський державний університет, м. Херсон, 3-тя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України, звернувся 22.05.2017 до господарського суду з позовною заявою про визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_1 селищної ради Скадовського району Херсонської області від 20.05.2015 № 820 "Про вчинення дій на виконання суду".

Ухвалою господарського суду від 23.05.2017 року: прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі; призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 08.06.2017 року.

До суду позивачем-1 подано письмові пояснення, відповідно до яких позов підтримується з підстав, визначених прокурором у позовній заяві.

У судове засідання 08.06.2017 позивач-1 Міністерство освіти і науки України явку свого представника не забезпечив. Відповідно до поштового повідомлення про вручення від 26.05.2017 року, позивач-1 належним чином був повідомлений про дату, місце і час розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 селищна рада Скадовського району Херсонської області явку свого представника у судове засідання 08.06.2017 не забезпечив. Від відповідача 08.06.2017 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із участю представника ради в іншому судовому засіданні.

3-тя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Кабінет Міністрів України явку свого представника у судове засідання 08.06.2017 не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.

Заслухавши думку прокурора, представника позивача-2, дослідивши подане клопотання, матеріали справи, господарський суд зазначив, що відповідача було повідомлено про час розгляду справи 26.05.2017 року, що вказує на достатні часові можливості для підготовки відзиву на позов та уповноваження представника для участі у справі, однак, відповідач вимог суду не виконав, участь представника у справі не забезпечив, відзив не надав. З цих підстав суд: у задоволенні клопотання ОСОБА_1 селищної ради Скадовського району Херсонської області відмовив, ухвалив розгляд справи здійснювати за відсутності представників позивача-1, відповідача, 3-ої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 08.06.2017 прокурор заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю з наступних підстав.

Прокурор зазначає, що ОСОБА_1 селищною радою Скадовського району Херсонської області 20.05.2015 прийнято рішення № 820 "Про вчинення дій на виконання суду", яким припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5, 1188 га Херсонського державного університету під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник" та вилучено з земель державної власності та переведено до земель запасу ОСОБА_1 селищної ради вказану земельну ділянку у зв'язку із ухваленням рішення Скадовського районного суду про визнання недійсним рішення відповідача № 106 від 24.10.2006 та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого позивачеві-2 14.11.2006 року.

Прокурор вказує на те, що рішення ради від 20.05.2015 № 820 прийнято з перевищенням наданих відповідачу повноважень та у непередбачений законом спосіб, у порушення Конституції України та Земельного кодексу України.

Так, прокурор звертає увагу суду на те, що фактично предметом розгляду сесії 6 скликання ОСОБА_1 селищної ради Скадовського району Херсонської області було рішення суду щодо скасування державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, у зв'язку з порушенням процедури оформлення земельної ділянки в постійне користування на території спортивного табору університету.

При прийнятті вказаного рішення, згоди Кабінету Міністрів України, як органу, уповноваженого на розпорядження землями рекреаційного призначення, та Міністерства освіти і науки України, органу, якому підпорядкован позивач-2, на вчинення вказаної дії, отримано не було. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою та переведення земель державної власності у комунальну власність було лише судове рішення, яким ці питання не вирішувались.

Прокурор вказує на те, що оспорюване рішення ради не містить жодної вказівки на підставу припинення права користування земельною ділянкою Херсонського державного університету, яка передбачена ЗК України. Процедура вилучення земельної ділянки передбачає надання землекористувачем згоди на її вилучення, а на даний час така згода повинна бути ще й нотаріально посвідчена.

Селищною радою, як зазначає прокурор, не враховано, що передана в постійне користування земельна ділянка університету під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник", належить до державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України та була закріплена за учбовим закладом на праві оперативного управління.

Під час свого виступу прокурор наголосив на тому, що аналіз положень ЗК України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" дає підстави стверджувати, що з 01.01.2013 земельну ділянку. яка знаходилася в користуванні Херсонського державного університету та належала до земель учбового закладу, визнано такою, що залишена у державній власності.

Припинення користування університетом спірною земельною ділянкою без його згоди на це, про що відповідачем прийнято спірне рішення, відбулося в порушення норм законодавства України, зокрема ЗК України, чим, були порушені права Херсонського державного університету.

У своїх поясненнях прокурор наголошує на тому, що оскільки позивач-2 є державною установою, компетентним органом щодо припинення права користування (власності) на землю державної власності (рекреаційного призначення) є Кабінет Міністрів України, а відповідач не наділений такими повноваженнями.

Приймаючи спірне рішення, зазначає прокурор, селищна рада не прийняла до уваги, що визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою не відноситься до підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою та зміни її форми власності з державної на комунальну.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Також, прокурор звернув увагу суду, що рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 13.03.2017 рішення Скадовського районного суду, яке стало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, було скасовано.

У судове засідання 08.06.2017 від позивача-1 Міністерства освіти і науки України надійшли письмові пояснення, відповідно до яких, позивач-1 вважає позовні вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим, просить суд задовольнити їх повністю.

До господарського суду 08.06.2017 від позивача-2 надійшли пояснення, підтримані у судовому засіданні 08.06.2017 представником Херсонського державного університету, яка позовні вимоги прокурора підтримала та просила суд задовольнити їх у повному обсязі з наступних підстав.

Рішеннями облвиконкому Херсонської області № 232 від 06.04.1965 року, № 124 від 26.02.1966 та ОСОБА_4 Міністрів УРСР № 22-р від 01.02.1991 Херсонському педагогічному інституту ім. Н.К. Крупської (правонаступником якого є Херсонський державний університет) було виділено земельну ділянку під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник" загальною площею 5, 25 га.

На зазначену земельну ділянку позивачем-2 14.11.2006 отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 322884, зареєстрованого від 14.11.2006 за № 3АА 002344-030672800004 з кадастровим номером 6524755500:01:063:0018; 6524755500:01:063:0019.

Представник позивача-2 зазначає, що даний акт є чинним і на сьогоднішній день університет є законним користувачем вказаної земельної ділянки.

Представник Херсонського державного університету наголосила на тому, що, відповідно до ч. 3 ст. 84 ЗК України, земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної власності, належать до земель державної власності і не можуть передаватися у комунальну власність. Розмежування земель закінчилось 01.01.2013 року.

Також, відповідно до чинного законодавства України, як вказала представник позивача-2, лише Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або користування у випадках, визначених ст.ст. 149, 150 ЗК України.

Із 2007 року жодних таких погоджень Кабінетом Міністрів України не надавалось.

Прийняття спірного рішення відповідачем, на думку позивача-2, відбулося усупереч вимогам чинного законодавства з перевищенням повноважень наданих селищній раді.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача-2, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право отримується і реалізується громадянами, юридичними особами і державою, виключно відповідно до закону. Правовий режим придбання права власності і користування на землю регулюється Земельним кодексом України.

Як встановлено під час розгляду справи, рішеннями виконавчого комітету Херсонської обласної ОСОБА_4 депутатів трудящих № 232 від 06.04.1965 і № 124 від 26.02.1966 та розпорядженням ОСОБА_4 Міністрів УРСР №22-р від 01.02.1991Херсонському педагогічному інституту ім.Н.К.Крупської (правонаступником якого є Херсонський державний університет) було виділено земельну ділянку під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник" загальною площею 5,25 га.

Позивачем-2 14.11.2006 отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 322884, зареєстрованого від 14.11.2006 за № 3АА 002344-030672800004 з кадастровим номером 6524755500:01:063:0018; 6524755500:01:063:0019 (а.с. 71).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 744 "Про створення Херсонського державного педагогічного університету" створено Херсонський державний педагогічний університет на базі Херсонського державного педагогічного інституту ім.Н.К.Крупської, що ліквідується.

ОСОБА_4 Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 №641-р "Про утворення Херсонського державного університету" створено Херсонський державний університет на базі Херсонського державного педагогічного університету, що ліквідується.

Аналізуючи питання щодо правонаступництва вищого учбового закладу, суд зазначає наступне.

Як визначено в п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 13.03.2017 у справі № 663/2845/14-ц встановлено, що Херсонський державний університет є правонаступником Херсонського педагогічного інституту ім.Н.К.Крупської (а.с.49-52).

Таким чином, враховуючи, що відповідні факти щодо правонаступництва Херсонським державним університетом прав і обов'язків Херсонського педагогічного інституту ім.Н.К.Крупської були покладені в основу відповідних судових рішень, прийнятих на користь позивача-2, відповідні факти в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для розгляду спору у справі № 923/466/17, в якій приймає участь та ж особа, відповідно, такі факти не потребують повторного встановлення.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Херсонський державний університет і Херсонський педагогічний інститут ім. Н.К.Крупської є однією і тією ж юридичною особою, якій відповідно до рішень виконавчого комітету Херсонської обласної ОСОБА_4 депутатів трудящих № 232 від 06.04.1965 та № 124 від 26.02.1966, розпорядження ОСОБА_4 Міністрів УРСР № 22-р від 01.02.1991 було 14.11.2006 отримано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 322884, зареєстрованого від 14.11.2006 за № 3АА 002344-030672800004 з кадастровим номером 6524755500:01:063:0018; 6524755500:01:063:0019.

Відповідно до частини 1 ст. 125 Земельного Кодексу України в редакції, чинній на момент видачі Державного акту на право постійного користування землею від 14.11.2006 року, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

За таких обставин, з моменту видачі Державного акту на право постійного користування землею від 14.11.2006 у позивача-2 виникло право постійного користування земельною ділянкою площею 5, 1188 га, в межах згідно з планом землекористування, під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник".

ОСОБА_1 селищною радою Скадовського району Херсонської області 20.05.2015 прийнято рішення № 820 "Про вчинення дій на виконання суду" (а.с. 22), яким припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 5, 1188 га Херсонського державного університету під розміщення спортивно-оздоровчого табору "Буревісник" та вилучено з земель державної власності та переведено до земель запасу ОСОБА_1 селищної ради вказану земельну ділянку у зв'язку із ухваленням рішення Скадовського районного суду від 04.11.2014 по справі № 663/2845/14-ц (а.с. 39-41) про визнання недійсним рішення відповідача № 106 від 24.10.2006 та державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого позивачеві-2 14.11.2006 року.

За приписами ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату прийняття оспорюваного рішення), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції) підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК. У випадках, визначених цими норами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Як зазначено в п. 2.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Передана у постійне користування земельна ділянка Херсонському державному педагогічному інституту ім.Н.К.Крупської під розміщення СОТ "Буревісник" належить до державної власності, перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України та була закріплена за вищим учбовим закладом на праві оперативного управління.

Отже будь-які дії по розпорядженню вказаною земельною ділянкою мали вчинятися лише з дозволу Міністерства освіти і науки України. Разом з тим, судом встановлено, що будь-який рішень щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою Кабінетом Міністрів України або Міністерством освіти і науки України не приймалось.

Відповідно до п.п. "а", "б", "г" ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

За приписами п. "а" ст.13 Земельного кодексу України, до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 статті 84 цього Кодексу визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, ОСОБА_4 Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Крім того, Декретом Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є в загальнодержавній власності" від 15.12.1992 та Законом України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що суб'єктом управління державною власністю є Кабінет Міністрів України.

Так, Херсонський державний педагогічний інститут ім. Н.К.Крупської, правонаступником якого є позивача-2, був державною установою, а тому земельна ділянка, що знаходилась в його користуванні, є власністю держави, повноваження по розпорядженню якою є компетенцією органів виконавчої влади, а тому рішення щодо припинення права постійного користування вищим учбовим закладом земельною ділянкою могло бути прийнято власником земельної ділянки, тобто державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування.

Як слідує з матеріалів справи, спірна земельна ділянка, закріплена за Херсонським державним університетом на праві оперативного управління, є державною власністю та забезпечує діяльність спортивно-оздоровчого табору "Буревісник", створеного з метою оздоровлення, відпочинку та змістовного дозвілля студентів, аспірантів, докторантів, викладачів, співробітників університету та інших осіб, проведення навчальних та виробничих практик, підвищення спортивної майстерності студентів, необхідна для потреб навчально-виховного процесу, тобто використання за цільовим призначенням.

Херсонського державного університету є державним учбовим закладом, який здійснює свою діяльність на підставі Закону України "Про вищу освіту", чинного законодавства та Статуту.

Згідно п. 59 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, Міністерство освіти і науки України за дорученням і в межах, встановлених Кабінетом Міністрів України, реалізує права і обов'язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою вищих учбових закладів.

Таким чином, Херсонський державний університет фактично знаходиться у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України та має в оперативному управлінні об'єкти державної власності.

Херсонський державний університет засновано на державній формі власності, його засновником є Міністерство освіти і науки України. Згідно приписів абз. 3 п.1 ст.64 Закону України "Про вищу освіту", спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі освіти і науки бере участь у встановленні нормативів матеріально-технічного забезпечення вищих навчальних закладів, у тому числі погоджує розміри земельних ділянок.

Міністерство освіти і науки України є центральним органом виконавчої влади і згідно з покладеним на нього завданням здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Отже, оспорюваним рішенням ОСОБА_1 селищної ради було порушено права позивача-1 Міністерства освіти і науки України як органу, що здійснює функції управління майном, закріпленим за університетом, контроль за ефективністю його використання і збереження, та права позивача-2 Херсонського державного університету, оскільки останнього, як правонаступника законного землекористувача, позбавлено права користування земельною ділянкою поза його волею.

Відповідно до пункту 5.6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. Конституція України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Таким чином, ОСОБА_1 селищна рада не мала повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою державної форми власності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено згадуваним п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України, землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом позову у даній справі є вимога про визнання недійсним та скасування рішення ОСОБА_1 селищної ради від 20.05.2015 № 820 "Про вчинення дій на виконання суду".

Зазначений предмет позову, визначений прокурором, відповідає способам захисту прав, передбачених законом.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції та законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, саме сукупність умов (суперечність актам чинного законодавства та порушення цивільних прав або інтересів) може бути підставою визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії.

Аналогічна позиція викладена у пункті 2 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів", згідно якого, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин і правових підстав, суд зазначає, що вимоги заступника прокурора Херсонської області відповідають фактичним обставинам, встановленим судом, ґрунтуються на наявних правах позивачів на землю, що юридично належать їм та були порушені спірним рішенням відповідача, як такого, що суперечить положенням Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та прийнято з порушенням встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, у зв'язку з чим даний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення ОСОБА_1 селищної ради Скадовського району Херсонської області, ідентифікаційний код 04526457, вул. Жовтнева, 57, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, від 20.05.2015 № 820 "Про вчинення дій на виконання суду".

3. Стягнути з ОСОБА_1 селищної ради Скадовського району Херсонської області, ідентифікаційний код 04526457, вул. Жовтнева, 57, смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області на користь Прокуратури Херсонської області, код ЄДРПОУ 04851120, 73000, м. Херсон, вул. Петренко, 33, судові витрати в сумі 1600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 копійок).

Повне рішення складено і підписано 14.06.2017 року

Суддя П.Д. Пригуза