Рішення № 67126283, 12.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017Справа №910/8210/17

За позовом Адвокатського бюро «Тарас Кулачко та Партнери»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп»

Про стягнення 2 505,53 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Кулачко Т.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Адвокатське бюро «Тарас Кулачко та Партнери» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп» (далі - відповідач) про стягнення 12 505,53 грн., з яких: 10 000,00 грн. основного боргу, 1 655,28 грн. пені, 670,78 грн. інфляційних втрат, 179,47 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.17. порушено провадження у справі № 910/8210/17 та призначено її до розгляду на 12.06.17.

В судовому засіданні 12.06.17. позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Адвокатське бюро «Тарас Кулачко та Партнери» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 505,53 грн. з яких: 1 655,28 грн. пені, 670,78 грн. інфляційних втрат, 179,47 грн. 3% річних. Позивач вказує на те, що підставою для зменшення розміру позовних вимог стала оплата відповідачем основного боргу в сумі 10 000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Оскільки судом прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, клопотання Адвокатського бюро «Тарас Кулачко та Партнери» про припинення провадження у справі № 910/8210/17 в частині стягнення 10 000,00 грн. основного боргу задоволенню не підлягає.

Позивачем в судовому засіданні 12.06.17. підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 12.06.17. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відомості про місцезнаходження відповідача підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8210/17.

В судовому засіданні 12.06.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.16. між позивачем (далі - Бюро) та відповідачем (далі - Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги № 01/03/16-1 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого за завданням Клієнта Бюро, відповідно до вимог чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу (далі - Послуги) стосовно здійснення представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених Договором та за домовленістю сторін.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Згідно з приписами пунктів 4.1-4.3 Договору строк надання Бюро послуг за Договором визначається строком дії Договору та періодами надання послуг. Один період надання Бюро послуг за Договором дорівнює одному календарному місяцю. Ціна одного періоду надання Бюро послуг становить 5000,00 грн. без ПДВ. Ціна не залежить від обсягу завдань, наданих Клієнтом Бюро та відповідно від обсягу послуг, які були надані Бюро Клієнту. Оплата кожного періоду надання Бюро послуг здійснюється не пізніше 25 числа звітного періоду надання Бюро послуг.

Щомісяця в останній робочий день звітного періоду надання Бюро послуг Бюро надає Клієнту (уповноваженій особі Клієнта) або направляє засовами поштового чи телекомунікаційного зв'язку за зазначеними реквізитами акт приймання-передачі наданих Бюро послуг за звітний період. Моментом отримання зазначеного Акту Клієнтом є: дата, зазначена у розписці уповноваженої особи клієнта; дата отримання Клієнтом відповідного поштового відправлення зазначеним на офіційному ресурсі УДППЗ «Укрпошта»; дата надсилання відповідно акту засобами телекомунікаційного зв'язку (факсом, електронною поштою, тощо). Крім того, сторони домовились, що якщо поштове повідомлення про надсилання акту приймання-передачі наданих Бюро послуг повернеться Бюро, то, незалежно від причини такого повернення (відсутність Клієнта за його місцезнаходженням, Клієнт відмовився від отримання поштового повідомлення, тощо) Клієнт вважається таким, що отримав акт приймання-передачі наданих Бюро послуг за Договором належним чином (п. 4.4 Договору).

Положеннями пункту 4.5 Договору сторони погодили. Що Акти приймання-передачі наданих Бюро послуг повинні бути розглянуті, підписані, завірені печаткою (за наявності) та повернуті Клієнтом Бюро протягом трьох робочих днів з моменту отримання у спосіб, визначений п. 11.10 Договору.

За наявності зауважень щодо обсягу наданих послуг, зазначених Бюро в акті, Клієнт повинен повернути акт з умотивованими запереченнями у спосіб та строк, визначений відповідно до п. 11.10, п. 4.5 Договору. У випадку не повернення Клієнтом отриманого акту у встановлений строк. Такий акт вважається сторонами повністю погодженим з боку Клієнта. Належним підтвердженням надання Бюро послуг у такому випадку є односторонній акт Бюро з відмітко. Про отримання Клієнтом та не повернення двостороннього акту, а також доказами відповідно до п. 4.4 Договору (п. 4.6 Договору).

Відповідно до п. 11.10 Договору документообіг здійснюється за наступними реквізитами: Клієнту - 02121, м. Київ, вул. Горлівська, б. 226/228, т. НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1; Бюро - 03049, м. Київ, вул. Гладківська, б. 1/7, офіс 132, т. НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_2.

З наявних в матеріалів справи документів судом встановлено, що позивачем за період з жовтня 2016 року по лютий 2017 року включно позивачем було надано відповідачу послуг за Договором на суму 25 000,00 грн. При цьому: акт наданих послуг по Договору на суму 5 000,00 грн. за жовтень 2016 року підписаний сторонами та скріплений їх печатками; акт наданих послуг по Договору на суму 5 000,00 грн. за листопад 2016 року направлений позивачем відповідачу 07.12.16. (згідно опису вкладення в цінний лист № 0305806338775 та фіскального чеку № 5607) на адресу Клієнта, вказану у Договорі, не підписаний відповідачем, зауважень до вказаного акту останнім не надано; акт наданих послуг по Договору на суму 5 000,00 грн. за грудень 2016 року направлений позивачем відповідачу 30.12.16. (згідно опису вкладення в цінний лист № 0303113436770 та фіскального чеку № 000041923 00222) на адресу Клієнта, вказану у Договорі, не підписаний відповідачем, зауважень до вказаного акту останнім не надано; акт наданих послуг по Договору на суму 5 000,00 грн. за січень 2017 року підписаний сторонами та скріплений їх печатками; акт наданих послуг по Договору на суму 5 000,00 грн. за лютий 2017 року підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Клієнта за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Бюро прийнятих за Договором зобов'язань з надання послуг.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем акти приймання-передачі послуг є належним доказом надання послуг відповідачу за Договором, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг на загальну суму 25 000,00 грн. в межах Договору здійснено належним чином.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як відзначалось судом, відповідно до п. 4.3 Договору оплата кожного періоду надання Бюро послуг здійснюється не пізніше 25 числа звітного періоду надання Бюро послуг.

З врахуванням умов Договору строк оплати грошових кошів на суму 25 000,00 грн. є таким, що настав:

- за жовтень 2016 року на суму 5 000,00 грн. 25.10.16.;

- за листопад 2016 року на суму 5 000,00 грн. 25.11.16.;

- за грудень 2016 року на суму 5 000,00 грн. 25.12.16.;

- за січень 2017 року на суму 5 000,00 грн. 25.01.17.;

- за лютий 2017 року на суму 5 000,00 грн. 25.02.17.

Проте, відповідач оплату наданих послуг здійснив несвоєчасно, а саме: 15 000,00 грн. сплатив 13.02.17. за жовтень-грудень 2016 року; 10 000,00 грн. сплатив 01.06.17. за січень, лютий 2017 року.

Означене зумовило нарахування позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідачем здійснено оплату наданих позивачем за Договором послуг на суму 25 000,00 грн. з простроченням.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 670,78 грн. інфляційних втрат, 179,47 грн. 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Судом здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановлено, що позивачем визначено вірні періоди для їх нарахування, таким чином, розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 670,78 грн., розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 179,47 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення 1655,28 грн. пені, суд відзначає наступне.

За порушення своїх грошових зобов'язань за Договором Клієнт зобов'язується сплатити на користь Бюро пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення він не перерахованої суми за кожну розпочату добу прострочення платежу (п. 10.3 Договору).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом здійснено перерахунок пені, встановлено, що позивачем визначено вірні періоди для її нарахування, з огляду на що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 1655,28 грн. пені, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп» (02121, м. Київ, вул. Горлівська, б. 226/228; ідентифікаційний код 39932701) на користь Адвокатського бюро «Тарас Кулачко та Партнери» (03049, м. Київ, вул. Гладківська, б. 1/7, офіс 132; ідентифікаційний код 40263358) 1 655 (одну тисячу шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 28 коп. пені, 670 (шістсот сімдесят) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 179 (сто сімдесят дев'ять) грн. 47 коп. 3% річних, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.17.

Суддя Т.М. Ващенко