Рішення № 67126016, 14.06.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.2017р. Справа №905/910/17

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ в

особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа», м.Краматорськ

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 23779,85 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники:

від позивача: не з'явиввся

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ в особі виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа», м.Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Краматорськ, про стягнення заборгованості за теплову енергію в розмірі 23779,85 грн., у тому числі основний борг в сумі 17344,38 грн., інфляція в сумі 3237,82 грн., три проценти річних в сумі 742,72 грн. та пеня в сумі 2454,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії та гарячої води №177 від 01.11.2005р., довідку з особового рахунку відповідача, акти-рахунки за спірний період, акти на включення-відключення опалення, розрахунок позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

Відповідно до ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам та учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст.42, 43 Господарського процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

01.11.2005р. між сторонами був підписаний договір №177 про постачання теплової енергії та гарячої води, за умовами якого енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачеві (відповідачу) теплову енергію та гарячу воду в потрібних йому об'ємах за адресою: АДРЕСА_2 (комп'ютерний клуб), опалювальною прощею 44,55 кв. м.

Теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря (п.2.1 договору).

Згідно п.2.3 договору початок та закінчення опалювального періоду визначається погодними умовами та установлюється енергопостачальною організацією згідно рішень міських органів влади, і письмовим зверненням споживача.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі. У випадку зміни цін на енергоносії, установлених Кабінетом Міністрів України або іншими органами влади, тариф може змінюватись без погодження зі споживачем (п.7.1 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.7.2 договору).

Споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.7.3 договору).

Споживач виконує звірку розрахунків за спожиту енергію з підписанням акту звірки щомісяця (п.7.6 договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 листопада 2006р. (п.11.1 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.11.4 договору).

Як встановлено судом, згідно наданих до матеріалів справи актів про підключення/відключення опалення та актів-рахунків №177-10 від 31.10.2014р. на суму 236,56 грн., №177-11 від 24.11.2014р. на суму 1334,66 грн., №177-12 від 24.12.2014р. на суму 2094,25 грн., №177-1 від 22.01.2015р. на суму 2320,92 грн., №177-2 від 23.02.2015р. на суму 2135,65 грн., №177-3 від 25.03.2015р. на суму 2469,06 грн., №177-4 від 20.04.2015р. на суму 401,48 грн., №177-10 від 28.10.2015р. на суму 533,54 грн., №177-11 від 23.11.2015р. на суму 1747,51 грн., №177-12 від 22.12.2015р. на суму 2344,70 грн., №177-1 від 22.01.2016р. на суму 2598,48 грн., №177-2 від 22.02.2016р. на суму 2310,20 грн., №177-3 від 21.03.2016р. на суму 1938,76 грн., №177-4 від 18.04.2016р. на суму 232,61 грн. позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 17344,38 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.7.4 договору №177 від 01.11.2015р. якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця. У випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку

Споживачу, що не має приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно діючих „Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КГМ 204 України 244-94. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.7.5 договору).

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 17344,38 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача три проценти річних за період з 21.11.2014р. по 31.03.2017р. в розмірі 742,72 грн. та інфляцію в розмірі 3237,82 грн.

Розрахунок інфляції та трьох процентів річних, проведений позивачем, є аріфметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.8.2.3 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня 0,3 %, але не більш подвійної облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Згідно вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 30.09.2016р. по 31.03.2017р. в розмірі 2454,93 грн.

За висновками суду, при нарахуванні суми пені позивачем порушено вимоги п.6 ст.232 Господарського кодексу України, згідно якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, за висновками суду, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 34,15 грн. за період з 30.09.2016р. по 15.11.2016р., а решта вимог про стягнення пені в сумі 2420,78 грн. є неправомірною.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав.

За таких обставин, враховуючи, що позов доведений позивачем та обгрунтвоаний матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення пені в сумі 2420,78 грн. є неправомірним, виходячи з того, що відповідач заперечень проти позову не надав. Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 21359,07 грн., у тому числі основний борг в сумі 17344,38 грн., інфляція в сумі 3237,82 грн., три проценти річних в сумі 742,72 грн. та пеня в сумі 34,15 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ в особі Виробничої одиниці «Краматорськтепломережа», м.Краматорськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 23779,85 грн., у тому числі основний борг в сумі 17344,38 грн., інфляція в сумі 3237,82 грн., три проценти річних в сумі 742,72 грн. та пеня в сумі 2454,93 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307 м.Краматорськ, пров.Земляний, буд.2, ЄДРПОУ 03337119) в особі Виробничої одиниці «Краматорськміжрайтепломережа» (84307 м.Краматорськ, пров.Земляний, буд.2, р/р 26001300371579 в ТВБВ №10004/0271 філії Донецького УАТ «Ощадбанк», МФО 35106, ЄДРПОУ 05540936) основний борг в сумі 17344,38 грн., інфляцію в сумі 3237,82 грн., три проценти річних в сумі 742,72 грн. та пеню в сумі 34,15 грн., всього заборгованість в сумі 21359,07 грн., судовий збір в сумі 1437,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 14.06.2017р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина