Рішення № 67125982, 12.06.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017Справа №910/1030/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор»

До Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з

переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства

«Укргазвидобування»

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Приватне підприємство «ФАРТ.»

Про стягнення 417 090,27 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Савчук П.К.

Від відповідача: Макарова Н.В.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - відповідач) про стягнення 417 090,27 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.17. порушено провадження у справі № 910/1030/17 та призначено її до розгляду на 09.02.17., на підстав ст. 27 ГПК України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство «ФАРТ.»

09.02.17. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 09.02.17. було оголошено перерву до 28.02.17.

27.02.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано «заяву про уточнення позовних вимог», відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 417 090,27 грн. попередньої оплати.

Судом в судовому засіданні було розцінено означену заяву як заяву про зміну предмету позову та прийнято її.

Крім того, 27.02.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі, додаткові письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 28.02.17. було оголошено перерву до 04.04.17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.17. було продовжено строк вирішення спору в даній справі на п'ятнадцять днів.

За результатами судового засідання 04.04.17. зупинено провадження у справі № 910/1030/17 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Волинської області від 27.03.17. у справі № 903/138/17, про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.17. поновлено провадження у справі № 910/1030/17 та призначено її до розгляду на 12.06.17.

В судовому засіданні 12.06.17. відповідачем було подано письмові пояснення по справі та клопотання про зупинення провадження в даній справі до вирішення справи № 903/138/17.

Клопотання обґрунтовано тим, що оскільки відповідач не погоджується з рішенням Господарського суду Волинської області від 27.03.17. у справі № 903/138/17 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.05.17. у справі № 903/138/17, ним було подано касаційну скаргу на означені судові рішення до Вищого господарського суду України.

Позивач в судовому засіданні 12.06.17. поклав вирішення вказаного клопотання відповідача на розсуд суду.

Розглянувши в судовому засіданні 12.06.17. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/1030/17, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на викладене далі.

Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Суд відзначає, що по справі № 903/138/17 вже прийнято 27.03.17. рішення Господарським судом Волинської області та 04.05.17. постанову Рівненським апеляційним господарським судом, які набрали законної сили, та якими встановлені обставини та факти щодо договору про відступлення права вимоги № 30/05-1 від 30.05.16.

Крім того, станом на 12.06.17. за даними Єдиного державного реєстру судових рішень відсутні відомості щодо прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду Волинської області від 27.03.17. у справі № 903/138/17 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.05.17. у справі № 903/138/17.

В судовому засіданні 12.06.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги.

Відповідач в судовому засіданні 12.06.17. проти позову заперечував.

Третя особа в судове засідання 12.06.17. не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, заяв чи клопотань не подала і не надіслала, письмових пояснень по справі не надала, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

Враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, за результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/1030/17.

В судовому засіданні 12.06.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.15. між відповідачем (далі - Виконавець) та третьою особою (далі - Замовник) було укладено Договір № 193/6-тр/Ш по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів (далі - Договір), предметом якого (п. 1.1) є надання Виконавцем послуг Замовнику по оформленню, наливу та відвантаженню нафтопродуктів (бензинів автомобільних, дизельного палива, уайт-спіриту, бітумної продукції, деетанпропанбутанізованого конденсату), що надалі іменується Продукція, залізничним та автомобільним транспортом із Шебелинського відділення з переробки газу, газового конденсату та нафти (ШВПГКН) по території України згідно рознарядок ПАТ "Укргазвидобування".

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.8, яким встановлено, що Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.15., а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань сторонами за Договором.

Надання послуг з відвантаження Продукції оформляється актом приймання-передачі наданих послуг (по залізничному тарифу, послугам по оформленню, наливу та відвантаженню Продукції та використанню цистерн з обов'язковим прибуттям уповноваженого представника Замовника. Якщо залізнична цистерна не повернулася від Замовника до Виконавця в звітному місяці, то надання послуг з використання залізничних цистерн оформляється декількома актами приймання-передачі наданих послуг: актами на кінець звітного місяця та актом на дату фактичного повернення залізничної цистерни. Дата повернення залізничної цистерни визначається календарним штемпелем видачі вантажу у залізничній накладній (п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 2.3 Договору відвантаження Продукції здійснюється з Шебелинського відділення переробки газового конденсату та нафти (Харківська обл., Балаклійський р-н., смт. Андріївка), що є структурним підрозділом УПГГК на умовах 100% передплати.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що відвантаження Продукції залізничним транспортом проводиться на умовах 100% попередньої оплати (плати за перевезення вантажів залізничним транспортом, послуг по оформленню, наливу та відвантаженню Продукції та послуг з використання залізничних цистерн власності Виконавця) із розрахунку:

- плата за перевезення вантажів залізничним транспортом визначається у відповідності до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 26.03.2009 року за № 317, з усіма змінами та доповненнями які діють на день відвантаження.

- ціна на послуги по оформленню, наливу та відвантаженню нафтопродуктів залізничним транспортом складає 87,50 грн./тонну, крім того ПДВ(20%) - 17,50 грн. Разом ціна складає 105,00 грн./тонну в т.ч. ПДВ.

- ціна на послуги з використання власних бензинових залізничних цистерн складає 320,00 грн./добу на одну цистерну, крім того ПДВ (20%) - 64,00 грн. Разом ціна складає - 384,00 грн./добу на одну цистерну в т.ч. ПДВ.

Відповідно до п. 4.2 Договору термін використання цистерни власності Виконавця починається з дати відправлення завантаженої цистерни із ст. Шебелинка Південної залізниці та закінчується датою повернення порожньої цистерни на ст. Шебелинка Південної залізниці, або станцію зазначену Виконавцем. Дата відправлення завантаженої цистерни та дата повернення порожньої цистерни визначаються календарним штемпелем станції у залізничній накладній, графа 56 (календарний штемпель станції відправлення) та графа 51 (календарний штемпель прибуття вантажу). При обчисленні терміну використання цистерни день відправлення завантаженої цистерни та день повернення порожньої цистерни зараховується як одна доба.

Згідно з п. 4.3 Договору відвантаження Продукції в автоцистерни проводиться на умовах 100% попередньої оплати послуг по наливу Продукції в автоцистерни, згідно рознарядок ПАТ "Укргазвидобування" та належним чином оформлених довіреностей. Ціна на послуги по наливу нафтопродуктів в автоцистерни складає 60,00 грн./тонну в т.ч. ПДВ.

Ціни в пунктах 4.1.2, 4.1.3 та 4.3.1 вказані на момент укладення договору і можуть бути змінені при зміні витрат Виконавця та зміни вартості послуг, що надаються Укрзалізницею. Загальна сума попередньої оплати формується відповідно п. 4.1, 4.2 та 4.3 (п.4.4, п. 4.5 Договору).

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до наявних в матеріалах справи платіжних доручень третя особа за період квітень-травень 2015 року на умовах попередньої оплати за Договором перерахувала відповідачу 10 210 700,00 грн. за послуги оформлення, наливу та відвантаження нафтопродуктів залізничним транспортом.

Вказане відповідачем не заперечується.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені докази здійснення оплати на умовах передплати на суму 10 210 700,00 грн. є належним доказом виконання третьою особою свого обов'язку за Договором належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як на те вказано позивачем, не заперечується відповідачем та вбачається з представлених до матеріалів справи актів здачі-приймання виконаних робіт, відповідачем було надано за Договором послуг на суму 9 793 609,73 грн. по здійсненій третьою особою передплаті на суму 10 210 700,00 грн.

Отже, послуг, строк надання є яких є таким, що настав на суду попередньої оплати за Договором в розмірі 417 090,27 грн. надано не було.

Далі, 30.05.16. між третьою особою (далі - Первісний кредитор) та позивачем (далі - Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги № 30/05-1 (далі - Договір про відступлення права вимоги), за умовами якого (п. 1.1) Первісний кредитор передає належне йому право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» Філія Управління з переробки газу та газового конденсату (надалі - Боржник), згідно Договору №193/6-тр/Ш від 27.03.15., укладеного між Боржником та Первісним кредитором (надалі - Основний договір) в сумі 417 090,27 (чотириста сімнадцять тисяч дев'яносто грн., 27 коп.) гривень. Ідентифікуючі реквізити боржника: ПАТ «Укргазвидобування» Філія Управління з переробки газу та газового конденсату 39420 Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, 6, п/р 260095350801 в ПАТ "Банк інвестицій та заощаджень", МФО 380281, код ЄДРПОУ:25976423.

За приписами п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги з нього випливає, що Новий кредитор займає місце Первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з Основного Договору в обсязі та на умовах , що існують на момент укладення цього Договору, а саме в межах суми, передбаченої п. 1.1. даного Договору. З моменту підписання даного Договору Новий кредитор має право в повному обсязі вимагати від Боржника виконання зобов'язань згідно умов Основного Договору.

На виконання умов Договору про відступлення права вимоги позивачем було направлено Боржнику повідомлення про відступлення права вимоги, що підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення в цінний лист від 03.11.6. та фіскальними чеками від 03.11.16.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За приписами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Доводи щодо недійсності Договору про відступлення права вимоги, викладені відповідачем в своєму письмовому відзиві, поданому 09.02.17., спростовуються фактами та обставинами, встановленими рішенням Господарського суду Волинської області від 27.03.17. у справі № 903/138/17 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.05.17. у справі № 903/138/17.

Вказаними рішенням та постановою, які набрали законної сили, відмовлено Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" в особі філії управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ "Укргазвидобування" в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 30/05-1 від 30.05.16. та встановлено наступне.

Договір по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів №193/6-тр/Ш від 27.03.15. не містить умов щодо обов'язкового повідомлення іншої сторони договору у разі відступлення права вимоги та не містить заборон щодо укладення правочину про відступлення права вимоги за договором у разі неповідомлення іншої сторони договору. Таким чином, посилання Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії управління з переробки газу та газового конденсату ПАТ "Укргазвидобування" на те, що зміна кредитора у зобов'язанні за основним договором проведена без згоди позивача, обов'язковість якої передбачена п.п 7.3., 7.4. основного договору, не беруться судом до уваги, оскільки зазначеними пунктами договору не передбачена обов'язковість згоди позивача саме на заміну кредитора у зобов'язанні, натомість вказані пункти регулюють порядок внесення змін до основного договору. Укладення ж договору про відступлення права вимоги № 30/05-1 від 30.05.16. між ПП "ФАРТ." та відповідачем - ТзОВ "Золотий екватор" є новим правочином, а не додатковою угодою чи додатком до основного договору. Посилання позивача на порушення ПП "ФАРТ." положень п. 7.6. основного договору щодо конфіденційності не може бути підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 30/05-1 від 30.05.16., оскільки основний договір регулює відносини виключно між позивачем та ПП "ФАРТ.".

Обставини, встановлені у справі № 903/138/17, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 3 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрали законної сили та діють рішення Господарського суду Волинської області від 27.03.17. у справі № 903/138/17 та постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 04.05.17. у справі № 903/138/17., то встановлені ними факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Вимогою № 17/11-5 від 17.11.16. (направлена відповідачу 17.11.16.) позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату 417 090,27 грн. попередньої оплати у зв'язку з тим, що відповідачем не надано послуг на означену сплачену суму.

Оскільки грошові кошти відповідач позивачу не сплатив, Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" звернулось з даним позовом до суду.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За приписами ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" аналогія закону чи аналогія права застосовується у тому випадку, якщо є прогалина в правовому регулюванні відповідних відносин. При аналогії закону застосовується норма, що регулює подібні правовідносини.

Оскільки Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правове регулювання відносин за вказаним Договором здійснюється у відповідності до глави 63 Цивільного кодексу України. Проте, нормами наведеної глави Цивільного кодексу України не врегульовано особливостей повернення виконавцем замовнику попередньої оплати в разі невиконання виконавцем своїх зобов'язань за договором про надання послуг та правового механізму її повернення.

Отже, враховуючи наведене вище, з метою дійсного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про можливість застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.

Правову позицію з приводу можливості застосування норми ст. 693 Цивільного кодексу України до відносин, що виникли з правочинів іншої правової природи, зокрема, з надання послуг, наведено у постановах Вищого господарського суду України від 04.05.06., від 27.01.11., від 30.10.12. та від 12.02.13. у справах № 44/363, № 10/162, № 23/5014/1039/2012 та № 11/016-12, від 16.06.16. у справі № 910/19931/15.

При цьому судом враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

Отже, спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням.

У розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З огляду на приписи частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, до предмету доказування у справі про повернення попередньої оплати входить встановлення наявності чи відсутності певних юридичних фактів, а саме: підстав виникнення у сторін зобов'язань з надання послуг, зокрема, у відповідача обов'язку надати певні послуги у встановлений строк; здійснення позивачем попередньої оплати; порушення відповідачем відповідного зобов'язання.

При цьому судом додатково враховано, що відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Зі змісту ст. 631 Цивільного кодексу України вбачається, що сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки відповідно до договору протягом строку його дії.

Отже, обов'язки контрагентів повинні бути виконані саме в межах строку дії Договору, який відповідно до п. 7.8 Договору закінчився ще 31.12.15.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, суд дійшов висновку, що строк надання послуг на сплачену суму 417 090,27 грн., настав.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що відповідачем не було надано послуг за Договором на здійснену передоплату в сумі 417 090,27 грн., позовна вимога про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 417 090,27 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що умовами Договору не передбачено право на повернення попередньої оплати.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28; ідентифікаційний код 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (39420, Полтавська область, Машівський район, с. Базилівщина, вул. Польова, б. 6; ідентифікаційний код 25976423) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор» (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38; ідентифікаційний код 37425075) попередню оплату в розмірі 417 090 (чотириста сімнадцять тисяч дев'яносто) грн. 27 коп. та 6 256 (шість тисяч двісті п'ятдесят шість) грн. 35 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.17.

Суддя Т.М. Ващенко