Рішення № 67125885, 12.06.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.2017 Справа № 904/5853/17

За позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Київ в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Жовті Води, Дніпропетровська область

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості, процентів річних та інфляційних втрат (договір №110/13 від 23.02.2016 про закупівлю товарів)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 18/217 від 16.01.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Київ в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Жовті Води, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м.Жовті Води, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 1056540,20грн. основної заборгованості; 14219,11грн. трьох відсотків річних; 66672,08грн. інфляційних втрат. Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

23.02.2016 між сторонами укладено договір №110/13 про закупівлю товарів.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив товар, що підтверджується: видатковою накладною №сп-0000078 від 05.07.2016 про поставку товару на суму 189864,00грн., який прийнято уповноваженим представником відповідача за довіреністю №0676 від 05.07.2016; видатковою накладною №сп-0000095 від 05.07.2016 про поставку товару на суму 175105,20грн., який прийнято уповноваженим представником відповідача за довіреністю №0677 від 05.07.2016; видатковою накладною №сп-0000170 від 18.10.2016 про поставку товару на суму 317930,40грн., який прийнято уповноваженим представником відповідача за довіреністю №1049 від 18.10.2016; видатковою накладною №сп-0000171 від 18.10.2016 про поставку товару на суму 123685,20грн., який прийнято уповноваженим представником відповідача за довіреністю №1049 від 18.10.2016; видатковою накладною №сп-0000228 від 29.12.2016 про поставку товару на суму 480000,00грн., який прийнято уповноваженим представником відповідача за довіреністю №1294 від 29.12.2016; видатковою накладною №сп-0000229 від 30.12.2016 про поставку товару на суму 52440,00грн., який прийнято уповноваженим представником відповідача за довіреністю №1294 від 29.12.2016.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач у визначений договором строк, оплату отриманого від позивача товару не здійснив.

Часткове погашення заборгованості відбулося у вересні 2016 та у березні 2017.

Станом на 04.04.2017 за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 1056540,20грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував три відсотки річних та інфляційні втрати.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2017 справу №904/5853/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 26.04.2017 за вих.№02-02/690 ухвалою суду від 16.05.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 08.06.2017.

06.06.2017 отримано відзив в якому відповідач заперечує проти стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Відповідач наголошує, що останнім докладено максимум зусиль для вчасного погашення заборгованості, однак оплата відбулася пізніше. Крім того, відповідач звертає увагу суду, що при розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат позивачем включено дні часткової оплати за договором. До матеріалів справи долучив акт звіряння підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін в якому визначено суму заборгованості у розмірі 1056540,20грн.

Суд оголошував перерву з 08.06.2017 до 12.06.2017.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 08.06.2017.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 08.06.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 12.06.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, продовжено розгляд справи по суті. Позивач не забезпечив явку свого представника, вимоги суду виконав; представник відповідача підтримав обрану правову позицію.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 08.06.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2016 між державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі по тексту - позивач, постачальник) та державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір №110/13 про закупівлю товарів (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товари, зазначені в пункті 1.2 договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари.

Пунктом 1.2 договору визначено, що постачальник зобов'язується поставити "Частини машин й устаткування для гірничих робіт (код 43600 Частини гірничодобувного та будівельного обладнання (запчастини до сепаратора "Вихрь"; зарядка УЗП-2А, машини МЗП-1)" за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що сума (ціна) договору, відповідно до Специфікації №1, становить 1339024,80грн., у тому числі ПДВ 20% - 223170,80грн.

Товари, які поставляються відповідно до цього договору, сплачуються покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (пункт 4.1 договору).

Оплата за товари проводиться шляхом перерахування попередньої оплати в розмірі 50% суми договору на розрахунковий рахунок постачальника (пункт 4.2 договору).

Остаточний розрахунок здійснюється покупцем протягом 10 банківської днів після відвантаження продукції на підставі рахунку на оплату (пункт 4.3 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив товар на загальну суму 1339024,80грн., що підтверджується:

- видатковою накладною №сп-0000078 від 05.07.2016 на суму 189864,00грн.;

- видатковою накладною №сп-0000095 від 05.07.2016 на суму 175105,20грн.;

- видатковою накладною №сп-0000170 від 18.10.2016 на суму 317930,40грн.;

- видатковою накладною №сп-0000171 від 18.10.2016 на суму 123685,20грн.;

- видатковою накладною №сп-0000228 від 29.12.2016 на суму 480000,00грн.;

- видатковою накладною №сп-0000229 від 30.12.2016 на суму 52440,00грн.

За отриманий від позивача товар відповідач розрахувався у розмірі 282484,60грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме:

- 20.09.2016 у розмірі 87552,60грн.;

- 20.09.2016 у розмірі 94932,00грн.;

- 23.03.2017 у розмірі 50000,00грн.;

- 30.03.2017 у розмірі 50000,00грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1056540,20грн.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач нарахував три відсотки річних та інфляційні втрати.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, заперечує проти стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Звертає увагу суду, що при розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат позивачем включено дні часткової оплати за договором.

До матеріалів справи долучив акт звіряння підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін в якому визначено суму заборгованості у розмірі 1056540,20грн.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо основної заборгованості.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Між позивачем та відповідачем-1 укладено договір №110/13 від 23.02.2016 про закупівлю товарів.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Факт отримання відповідачем-1 товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковою накладною №сп-0000078 від 05.07.2016 на суму 189864,00грн.; видатковою накладною №сп-0000095 від 05.07.2016 на суму 175105,20грн.; видатковою накладною №сп-0000170 від 18.10.2016 на суму 317930,40грн.; видатковою накладною №сп-0000171 від 18.10.2016 на суму 123685,20грн.; видатковою накладною №сп-0000228 від 29.12.2016 на суму 480000,00грн.; видатковою накладною №сп-0000229 від 30.12.2016 на суму 52440,00грн.

Вказані видаткові накладні підписані представниками позивача та відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, крім того скріплені печатками підприємств позивача та відповідача.

Вказані видаткові накладні є первинними документами бухгалтерської звітності, що фіксують господарську операцію, яка відбулась між сторонами.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є оплатним, і обов'язку постачальника поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість отриманого товару.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Остаточний розрахунок, згідно пункту 4.3 договору, здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів після відвантаження продукції на підставі рахунку на оплату.

З огляду на положення пункту 4.3 договору, строк оплати товару отриманого за видатковою накладною №сп-0000078 від 05.07.2016 на суму 189864,00грн.; видатковою накладною №сп-0000095 від 05.07.2016 на суму 175105,20грн.; видатковою накладною №сп-0000170 від 18.10.2016 на суму 317930,40грн.; видатковою накладною №сп-0000171 від 18.10.2016 на суму 123685,20грн.; видатковою накладною №сп-0000228 від 29.12.2016 на суму 480000,00грн.; видатковою накладною №сп-0000229 від 30.12.2016 на суму 52440,00грн. є таким, що настав.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Часткова оплата підтверджується банківськими виписками наданими позивачем та платіжними дорученнями наданими відповідачем.

Крім того, визнання відповідачем боргу підтверджується підписанням представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 1056540,20грн.

Отже, станом на 08.06.2017, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1056540,20грн.

Доказів оплати товару в сумі 1056540,20грн. ні позивач, ні відповідач господарському суду не надали.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами відповідач не спростував.

Доказів повернення вказаного товару позивачу відповідачем не надано.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення 1056540,20грн. основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його такими, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково у розмірі 14179,52грн.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" яким визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

До уваги. Господарським судом перерахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. по справі №904/11237/15 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. по справі №904/9336/15 позицію господарського суду підтримано.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, отже вимога є такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 63917,02грн.

Щодо розподілу судових витрат.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 17018,82грн., з урахуванням того, що 99,75% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Горького, 2; ідентифікаційний код 14309787) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідентифікаційний код 37471933) в особі відокремленого підрозділу "Автоматика та машинобудування" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (52204, Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Гагаріна, 4; ідентифікаційний код 39688675) 1056540,20грн. (один мільйон п'ятдесят шість тисяч п'ятсот сорок грн. 20 коп.) основної заборгованості; 14179,52грн. (чотирнадцять тисяч сто сімдесят дев'ять грн. 52 коп.) трьох відсотків річних; 63917,02грн. (шістдесят три тисячі дев'ятсот сімнадцять грн. 02 коп.) інфляційних втрат; 17018,82грн. (сімнадцять тисяч вісімнадцять грн. 82 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

14.06.2017

Суддя ОСОБА_2