Рішення № 67125861, 08.06.2017, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/64/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017 Справа № 908/871/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/871/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»

до відповідача: Управління соціального захисту населення Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області

про стягнення 103699,96 грн.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 1052 від 12.12.2016 року

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення грошових коштів в сумі 103699,96 грн.

25.05.2017 року, через канцелярію суду від позивача в порядку ст. 22 ГПК України надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні 08.06.2017 року надав суду додаткові докази та підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 08.06.2017 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому суд дійшов висновку, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Запорізької філії ПАТ «Укртелеком», далі позивач, є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про телекомунікації», Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги (послуги звязку) споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг звязку надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня предявлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

У відповідності до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Право певних категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг передбачено також, зокрема, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту», Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про жертви нацистських переслідувань», Законом України «Про охорону дитинства», Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно з п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, далі Постанова № 256, затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, далі - Порядок № 256, яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету. Зокрема, п. 2 Постанови № 256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення - є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг в смт. Михайлівка є Управління соціального захисту населення Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, далі - відповідач. Отже, саме на відповідача згідно положень законодавства покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікацій, за послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктом 2 Постанови № 256 встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними місячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Матеріали справи свідчать про те, що в період з січня 2016 року по січень 2017 року Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» надало телекомунікаційні послуги споживачам, що проживають у Михайлівському районі Запорізької області і мають право на відповідні пільги, передбачені чинним законодавством, на загальну суму 103699,86 грн.. Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складались позивачем за формою «2-пільга», затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.2007 року № 535 «Про затвердження форми для розрахунку видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг 2-пільга, та Інструкції про порядок її заповнення», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.10.2007 року за № 1172/14439, та направлялись відповідачу електронною поштою та рекомендованою кореспонденцією листами № 32/2-3-72 від 10.02.2016 року, №32/2-3-111 від 10.03.2016 року, № 32/2-3-128 від 07.04.2016 року, № 32/2-3-156 від 11.05.2016 року, № 32/2-3-187 від 08.06.2016 року, №32/2-3-226 від 15.07.2016 року, №32/2-3-264 від 08.08.2016 року, №32/2-3-341 від 12.09.2016 року, 32/2-3-402 від 07.10.2016 року, № 32/2-3-443 від 09.11.2016 року, № 32/2-3-488 від 06.12.2016 року, № 32/2-3-6 від 10.01.2017 року, №32/2-3-119 від 06.02.2017 року, № №32/2-3-202 від 21.03.2017 року, з пропозицією провести звірку кількості пільговиків, які мають право на пільги з послуг звязку та з вимогою погашення заборгованості .

Також, на адресу Управління соціального захисту населення Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, листом № 32/2-3119 від 06.02.2017 року, позивач направляв акт звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги надані пільговим категоріям громадян в 2016 році, що був вручений представнику відповідача 07.02.2017 року, відповідно до якого станом на 01.01.2017 року за відповідачем існувала заборгованість у розмірі 96259,97 грн.

Зауважень та розбіжностей, коригувань до розрахунків актів форми «2-пільга» за період з січня 2016 року по січень 2017 року позивачу відповідачем не надано, акти звіряння розрахунків за формою «3-пільга» відповідачем не складались, акт звіряння розрахунків за телекомунікаційні послуги надані пільговим категоріям громадян в 2016 році, що був отриманий від позивача 07.02.2017 року також не підписувався.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач листом № 579/01-14 від 19.05.2016 року повідомив позивача про те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не передбачені видатки на відшкодування витрат на пільги з абонентної плати за користування телефоном, у звязку з чим відповідач не має можливості провести звіряння інформації поданої в розрахунках, з даними ЕДАРПу, та компенсувати витрати вартості телекомунікаційних послуг наданих пільговикам (т. 1, а.с. 168).

28.03.2017 року позивач листом №12/113 звернувся до відповідача з вимогою погашення заборгованості, що утворилась внаслідок надання позивачем телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах, у розмірі 97859,97грн. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді.

Так, відповідно до розрахунків за формою «2-пільга», за період з січня 2016 року по січня 2017 року сума видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг, склала 103699,96 грн., а саме:

- за січень 2016 року 8180,01 грн.;

- за лютий 2016 року 8859,80 грн.;

- за березень 2016 року 8704,51 грн.;

- за квітень 2016 року 8619,79 грн.;

- за травень 2016 року 8578,07 грн.;

- за червень 2016 року 8572,07 грн.;

- за липень 2016 року 7878,43 грн.;

- за серпень 2016 року 7188,45 грн.;

- за вересень 2016 року 7618,87 грн.;

- за жовтень 2016 року 7445,98 грн.;

- за листопад 2016 року 7363,88 грн.;

- за грудень 2016 року 7250,11 грн.;

- за січень 2017 року 7439,99 грн.

Втім, відповідачем компенсація витрат, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах за період з січня 2016 року по січня 2017 року в розмірі 103699,96 грн. не здійснена, у звязку з чим Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» звернулося до суду з позовом.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін.

Частиною 3, 4 ст. 11 ЦК України обумовлено виникнення цивільних прав та обовязків безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Обовязок надання послуг певним категоріям громадян на пільгових умовах, як і загальні засади фінансування витрат повязаних з наданням таких пільг, встановлені безпосередньо законодавчими актами України, в тому числі Законом України: «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; Законом України «Про жертви нацистських переслідувань»; Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастроф»; Законом України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист»; Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та інші.

Норми вказаних законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

В даному випадку зобов'язання позивача по справі щодо надання послуг звязку пільговим категоріям громадян виникли безпосередньо із законів України.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Підставою заявленого позову позивачем визначено неналежне виконання відповідачем зобовязання, що також виникло у останнього на підставі саме Закону.

Отже, чинне законодавство України не передбачає обовязковості договірних відносин сторін на відшкодування витрат за надані послуги звязку пільговим категоріям громадян, оскільки зобовязання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України зобовязує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача вимог чинного законодавства України щодо відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню на пільгових умовах, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 103699,96 грн., що підтверджується матеріалами справи. Відповідач доказів сплати заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.

Суд звертає у вагу на те, що частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 року, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 року та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відтак, відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача (органу, уповноваженому державою здійснювати від її імені повноваження в цих правовідносинах) від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати компенсації пільг.

За таких обставин, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» про стягнення з Управління соціального захисту населення Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області суми 103699,96 грн. відшкодування коштів за надані у період з січня 2016 року по січень 2017 року телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 1600,00 грн. згідно з ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у справі - Управління соціального захисту населення Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.06.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 83, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Управління соціального захисту населення Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області задовольнити.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, 72002, Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Шкільна, 230, код ЄДРПОУ 03193092, на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, код ЄДРПОУ 21560766, поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ», м. Київ, МФО 334851, заборгованість в сумі 103699 (сто три тисячі шістсот девяносто девять) грн 96 коп., видавши наказ.

3. Стягнути з Управління соціального захисту населення Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, 72002, Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка, вул. Шкільна, 230, код ЄДРПОУ 03193092 на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Запорізької філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 133, код ЄДРПОУ 21560766, поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «ПУМБ», м. Київ, МФО 334851, витрати зі сплати судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп., видавши наказ.

Повне рішення складено 12.06.2017 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.