Постанова № 67125742, 13.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 906/865/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МиРославель-Агро", с. Мирославль Баранівського району Житомирської області (далі - ТОВ "МиРославель-Агро"),

на рішення господарського суду Житомирської області від 23.11.2016 та

постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017

зі справи № 906/865/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС", м. Житомир (далі - ТОВ "Партнер-ВС"),

до ТОВ "МиРославель-Агро"

про стягнення 81 599,65 грн., та

за зустрічним позовом ТОВ "МиРославель-Агро"

до ТОВ "Партнер-ВС"

про розірвання договору підряду та стягнення 53 746,30 грн. пені.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ "Партнер-ВС" - не з'яв.,

ТОВ "МиРославель-Агро" - Жиліховського В.М.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов було подано про стягнення 81 599,65 грн., з яких: 60 000 грн. заборгованості за договором підряду від 01.07.2015 № 010715/1 (далі - Договір); 3 160,50 грн. "інфляційних втрат"; 17 270,15 грн. пені; 1 169 грн. - 3 % річних.

Зустрічний позов подано про: розірвання Договору; стягнення 53 746,30 грн. пені.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23.11.2016 (суддя Прядко О.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 (колегія суддів у складі: Розізнана І.В. - головуючий, Гулова А.Г. і Грязнов В.В.):

- первісний позов задоволено частково;

- стягнуто з ТОВ "МиРославель-Агро" на користь ТОВ "Партнер-ВС": 60 000 грн. основного боргу; 1 013,24 грн. судового збору;

- в іншій частині первісного позову відмовлено;

- зустрічний позов задоволено частково;

- стягнуто з ТОВ "Партнер-ВС" на користь ТОВ "МиРославель-Агро": 18 081,01 грн. штрафних санкцій; 463,58 грн. судового збору;

- в іншій частині зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "МиРославель-Агро" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і передати останню на новий розгляд. Скаргу з посиланням на положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано прийняттям згаданих судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

У розгляді справи попередні судові інстанції виходили з таких обставин та висновків.

Сторонами зі справи було укладено Договір, за яким:

- ТОВ "Партнер-ВС" за дорученням ТОВ "МиРославель-Агро" взяло на себе зобов'язання виконати за оплату згідно з договірною ціною роботи із складання та запуску під навантаженням зерноочисного комплексу КЗ-50, а ТОВ "МиРославель-Агро" зобов'язалося прийняти виконані роботи відповідно до умов даного договору (пункт 1.1);

- під зазначеними роботами розуміється виконання робіт за номенклатурою, в об'ємах та за ціною відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору;

- вартість робіт встановлюється та погоджується сторонами на підставі договірної ціни згідно з тарифами, узгодженими сторонами, та вартість робіт фіксується у згаданій специфікації (пункт 2.1);

- ТОВ "МиРославель-Агро" здійснює аванс на розрахунковий рахунок ТОВ "Партнер-ВС" у розмірі 50 % впродовж 1 календарного дня з дати укладення даного договору; остаточний розрахунок здійснюється впродовж 3 календарних днів з дати підписання акта виконаних робіт (пункт 3.2);

- термін виконання робіт - 30 календарних днів з моменту підписання даного договору (пункт 5.1);

- Договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (пункт 12.5).

За поясненнями ТОВ "Партнер-ВС", Договір укладено на суму специфікації - 120 000 грн. шляхом обміну електронними документами (листами); ця обставина підтверджена в засіданні місцевого господарського суду директором названого товариства. Водночас, за доводами ТОВ "Партнер-ВС", проектно-кошторисна документація для виконання монтажних робіт йому замовником передана не була, а обов'язок з її виготовлення за умовами Договору на назване товариство не покладався; роботи проводилися фахівцями ТОВ "Партнер-ВС" згідно з кресленнями на виконання об'єкту на складальні роботи.

ТОВ "МиРославель-Агро" платіжним дорученням від 17.07.2015 № 359 перерахувало ТОВ "Партнер-ВС" 50 % передоплати вартості робіт (60 000 із 120 000 грн.) з призначенням платежу: "Монтаж зерноочисного обладнання, згідно договору № 010715/1 від 01.07.2015".

У жовтні 2015 року ТОВ "Партнер-ВС" звернулося до ТОВ "МиРославель-Агро" з претензією щодо сплати заборгованості за Договором за виконані роботи в сумі 60 000 грн. У сплаті коштів ТОВ "МиРославель-Агро" відмовило з посиланням на нездачу в експлуатацію зерноочисного комплексу КЗ-50, який є об'єктом Договору, та на непідписання документів, що підтверджують виконання робіт.

У судовому засіданні представник ТОВ "МиРославель-Агро" визнав, що уповноважені працівники ТОВ "Партнер-ВС" були допущені до майданчика, на якому розташовувався фундамент для названого комплексу, та до монтажних робіт. Однак оскільки останні не були завершені у 30-денний строк з моменту підписання Договору, тобто до 01.08.2015, то ТОВ "МиРославель-Агро" письмово, з посиланням на підпункт 8.3 пункту 8 Договору, рекомендувало ТОВ "Партнер-ВС" "провести розрахунки щодо суми нарахування пені за порушення строків виконання робіт".

28.07.2016 ТОВ "Партнер-ВС" надіслало ТОВ "МиРославель-Агро" для підписання акт здачі-приймання виконаних робіт на суму 120 000 грн.; цей акт був отриманий представником ТОВ "МиРославель-Агро" 30.07.2016. Відповідно до акта сторони претензій одна до одної з приводу повноти та якості проведених робіт не мають.

Отже, ТОВ "МиРославель-Агро" було зобов'язане було до 04.08.2016 (30.07.2016 + 3 робочі дні) прийняти виконані роботи або заявити ТОВ "Партнер-ВС" про недоліки у них.

ТОВ "МиРославель-Агро" не було висловлено та пред'явлено будь-яких претензій з приводу виконаних робіт, а тому вимога про стягнення 60 000 грн. заборгованості за такі роботи є обґрунтованою.

Що ж до вимог про стягнення з названого товариства сум "інфляційних втрат", пені та річних, то вони є безпідставними. Прострочення оплати виконаних робіт виникло не 10.09.2015, як зазначено у позовній заяві ТОВ "Партнер-ВС", а після спливу 3-денного строку для прийняття замовником виконаних робіт, що стало можливим після надіслання ТОВ "Партнер-ВС" - ТОВ "МиРославель-Агро" актів здачі-приймання виконаних робіт на суму 120 000 грн. Тож період, щодо якого ТОВ "Партнер-ВС" заявлено вимоги про стягнення відповідних нарахувань, закінчився ще до того, як відбулося прострочення грошового зобов'язання.

Виходячи з умов Договору, роботи за ним мали бути виконані до 31.07.2015 включно. Оскільки, як зазначалося, акт здачі-приймання виконаних робіт отриманий ТОВ "МиРославель-Агро" лише 30.07.2016, то ТОВ "Партнер-ВС" допущено порушення строків виконання робіт з 01.08.2015 до 30.07.2016.

Пунктом 8.3 Договору передбачено право замовника на нарахування підряднику за порушення строків виконання робіт пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент порушення строків, від ціни невиконаної у строк роботи за кожен день прострочення.

Відтак ТОВ "МиРославель-Агро" було заявлено вимогу до ТОВ "Партнер-ВС" про стягнення 53 746,30 грн. пені за період прострочення виконання зобов'язання з 01.08.2015 по 30.09.2016, яка (вимога) є частково обґрунтованою з огляду на встановлений судом період прострочення підрядника.

Крім того, ТОВ "Партнер-ВС" було заявлено в суді першої інстанції клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, тому з огляду на приписи частини другої статті 258 ЦК України та частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та зважаючи на дату подання зустрічного позову (30.09.2016), місцевий господарський суд задовольнив вимогу ТОВ "МиРославель-Агро" про стягнення неустойки за період з 29.09.2015 по 31.01.2017 у сумі 18 081,01 грн.

Обставини, на які ТОВ "МиРославель-Агро" посилалося як на підтвердження підстав істотного порушення ТОВ "Партнер-ВС" умов Договору, спростовуються матеріалами справи, а доводи про понесення ТОВ "МиРославель-Агро" значних фінансових збитків у зв'язку з несвоєчасним запуском зерноочисного комплексу не підтверджені документально.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

У виготовленні рішення від 23.11.2016 з даної справи судом першої інстанції допущено описку у зазначенні кінцевої дати строку стягнення неустойки за зустрічним позовом, а саме зазначено "по 31 січня 2017 року" замість "31 січня 2016 року".

У матеріалах справи міститься також наданий ТОВ "МиРославель-Агро" власний примірник договору від 01.07.2015 № 010715/1, однак із зазначенням у ньому суми погоджених робіт 110 000 грн.

Зміст цього договору і Договору ідентичний, за винятком суми, яка відрізняється у них на 10 000 грн.

Однак примірник договору підряду із специфікацією на суму 110 000 грн. не підписаний з боку замовника, а інша сторона заперечує дійсність свого підпису на ньому. Відтак згаданий договір з урахуванням припису статті 207 ЦК України є неукладеним.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення взаємних вимог сторін за первісним та зустрічним позовами.

Попередні судові інстанції, керуючись приписами статей 256, 258, 261, 267, частини першої статті 530, частини другої статті 651, статей 853, 875, частини четвертої статті 879 ЦК України та статті 181, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, з'ясувавши факти укладення Договору та порушення його умов обома сторонами (виконавцем у частині строку виконання робіт, замовником - у частині оплати виконаних робіт) та водночас - відсутність визначених законом підстав для задоволення вимог сторін як про застосування відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, так і про розірвання Договору, - дійшли висновку про необхідність часткового задоволення первісного і зустрічного позовів.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Зазначаючи про порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, скаржник фактично вдається до заперечення обставин, установлених цими судовими інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів у справі. Однак за приписом частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому оцінка та перевірка відповідних доводів перебуває поза визначеними цією статтею межами перегляду справи в касаційній інстанції. Саме лише прагнення скаржника здійснити перегляд прийнятих зі справи судових рішень не є достатньою підставою для скасування цих останніх.

Що ж до відхилення апеляційним господарським судом заявленого скаржником клопотання про призначення експертизи у справі (за висновком скаржника - "технічного дослідження договорів підряду"), то з наявного у справі відповідного клопотання та інших матеріалів останньої не вбачалося дійсної потреби у спеціальних знаннях (як це передбачено статтею 41 ГПК України), оскільки пов'язані з цим питання мали правовий характер і могли та й повинні були вирішуватися самим судом, що ним і здійснено в процесі розгляду справи, зокрема, шляхом правомірного (на підставі статті 207 ЦК України) визнання неукладеним договору від 01.07.2015 № 010715/1 на суму 110 000 грн.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних рішення та постанови не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 23.11.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 зі справи № 906/865/16 залишити без змін, а касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "МиРославель-Агро" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій