Постанова № 67125705, 13.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 911/4249/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації, смт Макарів Київської області (далі - Управління),

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2017

зі справи № 911/4249/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") в особі Київської міської філії ПАТ "Укртелеком", м. Київ (далі - Філія);

до Управління

про стягнення 222 039,80 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення заборгованості в сумі 222 039, 80 грн. з понесених позивачем витрат внаслідок надання окремим категоріям населення телекомунікаційних послуг (далі - ТКП) на пільгових умовах.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.01.2017 позов задоволено.

Управлінням згадане рішення оскаржено в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2017 (колегія суддів у складі: Зубець Л.П. - головуючий, Зеленін В.О. і Алданова С.О.): Управлінню відмовлено в клопотанні про звільнення від сплати судового збору; апеляційну скаргу Управління з доданими до неї документами повернуто скаржнику.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Управління просить: скасувати оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції та направити апеляційну скаргу Управління Київському апеляційному господарському суду "для подальшого розгляду"; звільнити від сплати судового збору на підставі пункту 19 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Скаргу мотивовано винесенням оскаржуваної ухвали з недотриманням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укртелеком" в особі Філії заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали та про безпідставність доводів скаржника, і просить: зазначену ухвалу залишити без змін, а скаргу - без задоволення; касаційну скаргу Управління розглянути без участі представника позивача.

Управлінням також надіслано клопотання про розгляд справи без його участі.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги. Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з урахуванням такого.

Суд апеляційної інстанції у винесенні оскаржуваної ухвали виходив з таких обставин та висновків.

До апеляційної скарги Управління не було додано доказів сплати судового збору за її подання.

У тексті апеляційної скарги викладено клопотання про звільнення Управління від сплати зазначеного судового збору з посиланням на те, що у скаржника відсутні кошти для сплати судового збору, оскільки Управління є органом державної виконавчої влади, фінансується з державного бюджету, здійснює свою діяльність у сфері соціального забезпечення і соціального захисту населення та не має прибутку від своєї діяльності. Крім того, Управління посилалося на те, що позов зі справи виник через неналежне виконання самим же ПАТ "Укртелеком" в особі Філії своїх зобов'язань (невчасно подані розрахунки та акти звіряння вартості фактично нарахованих сум за надані ТКП).

Скаржником наведено обставини щодо його тяжкого фінансового становища, проте не подано доказів відсутності в Управління коштів, які можна було б використати для сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Управління з поверненням йому апеляційним господарським судом апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII, який був чинний на час подання апеляційної скарги зі справи та винесення оскаржуваної ухвали) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення.

При цьому звільнення від сплати судового збору за положеннями згаданої статті не потребує обов'язкового заявлення відповідного клопотання та/або прийняття пов'язаного з цим судового акта, оскільки таке звільнення здійснюється в силу прямого припису закону. Суд повинен лише пересвідчитися, чи відноситься заявник до числа осіб, яких за законом звільнено від сплати судового збору, за необхідності витребувавши у нього відповідні документи, якщо їх немає у матеріалах справи.

Водночас суд апеляційної інстанції, виносячи оскаржувану ухвалу з посиланням на частину третю статті 94 та пункт 3 частини першої статті 97 ГПК України, не перевірив, чи належить Управління до числа органів, зазначених у наведеній нормі Закону України "Про судовий збір", та не встановив пов'язаних з цим обставин. Тому він припустився неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим у суду касаційної інстанції відсутні підстави для висновку про правильність застосування апеляційною інстанцією згаданої норми матеріального права (пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір").

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Це стосується й обставин, пов'язаних з належністю (чи неналежністю) Управління на час подання апеляційної скарги до кола осіб, визначених відповідною нормою Закону України "Про судовий збір".

Отже, відповідно до пункту 3 статті 1119 та частини першої статті 11110 ГПК України в їх сукупності оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційної інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, вирішити належним чином питання про прийняття або повернення апеляційної скарги Управління.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Макарівської районної державної адміністрації задовольнити частково.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2017 зі справи № 911/4249/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій