Постанова № 67125474, 13.06.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року Справа № 917/1639/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Селіваненко В.П.

розглянув касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава,

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2017

у справі № 917/1639/16

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі- Господарство), м. Полтава,

до комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (далі - Підприємство), м. Полтава,

про визнання договору укладеним.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Данілова Н.Н. предст. (договір від 12.06.2017)

відповідача - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Господарство звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Підприємства (з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог) про визнання укладеним договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 08.08.2016 № 107-6 між Господарством та Підприємством в редакції позивача.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.12.2016 зі справи № 917/1639/16 (суддя Тимощенко О.М.) провадження у справі припинено за відсутності предмета спору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 (судді Білецька А.М. - головуючий, Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.), з урахуванням ухвали від 10.01.2017 про виправлення описки у даті прийняття постанови, ухвалу місцевого господарського суду від 06.12.2016 зі справи скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 (судді Лакіза В.В. - головуючий, Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.) ухвалу місцевого господарського суду від 06.12.2016 зі справи скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Полтавської області.

У касаційній скарзі Господарство, не погоджуючись із винесеною апеляційною інстанцією постановою, просить її скасувати, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а ухвалу суду першої інстанції просить залишити в силі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника Господарства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 19.09.2016 Господарство звернулося до Підприємства із пропозицією за № 29-17/2438 щодо укладання договору на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 08.08.2016 №107-6. Проект договору в редакції Господарства направлено разом із двома примірниками договору рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу реєстрації відповідача;

- як зазначає позивач, відповідач залишив пропозицію про укладання договору без відповіді та реагування, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про визнання укладеним договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 08.08.2016 № 107-6 між Господарством та Підприємством в редакції позивача.

Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про припинення провадження у справі за відсутності предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України) виходив з того, що: відповідач отримав проект спірного договору 21.09.2016, а отже двадцятиденний строк, визначений приписами статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), сплинув 11.10.2016; разом із супровідним листом від 20.10.2016 за № юр/2813 відповідач направив на адресу позивача підписаний примірник договору від 08.08.2016 №107-6 без застережень та на підписаному відповідачем примірнику договору відсутні будь-які відомості щодо підписання його з протоколом розбіжностей; доказів направлення позивачу у двадцятиденний строк двох примірників протоколу розбіжностей, як передбачено приписами статті 181 ГК України, відповідачем не надано.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон) відповідач як виконавець послуг з постачання холодної води та водовідведення зобов'язаний підготувати та укласти із позивачем як із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

У свою чергу, споживач згідно з пунктом 1 частини третьої статті 20 Закону зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до умов частини п'ятої статті 26 Закону процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Згідно з приписами частин першої - четвертої статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Згідно з приписами частини сьомої статті 181 ГК України передбачено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У відповідності до статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та направляючи справу на розгляд місцевого господарського суду, додатково встановив, що:

- з метою подальшого врегулювання договірних відносин відповідач 10.10.2016 направив на адресу позивача лист за вихідним № юр/2708, яким позивача було проінформовано про те, що про остаточний результат розгляду проекту договору буде повідомлено додатково протягом визначеного чинним законодавством строку;

- 20.10.2016 відповідач надіслав на адресу позивача підписаний екземпляр договору разом з двома примірниками протоколу розбіжностей. Доказом направлення на адресу позивача двох примірників протоколу розбіжностей є копія опису вкладення у цінний лист, яким підтверджується факт направлення на адресу Господарства: супровідного листа від 20.10.2016 № юр №2813; протоколу розбіжностей від 20.10.2016 до договору на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 08.08.2016 №107-6; договору на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 08.08.2016 №107-6. На описі міститься відтиск штемпеля відділення Укрпошти із зазначенням дати відправки.

Враховуючи додатково встановлені обставини апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що: наведені обставини не дають підстав стверджувати, що спір між сторонами був врегульований у відповідності до вимог чинного законодавства, як цього вимагають приписи статті 181 ГК України; сторонами не досягнуто домовленості (згоди) щодо укладення договору на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення у редакції позивача, а місцевий господарський суд залишив поза увагою докази направлення відповідачем на адресу позивача протоколу розбіжностей та відсутності реагування на нього зі сторони позивача.

За наведених обставин, апеляційний господарський суд правомірно скасував ухвалу місцевого господарського суду та направив справу на розгляд до суду першої інстанції.

Визначені законом підстави для зміни або скасування оскаржуваного судового акту - відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 зі справи № 917/1639/16 залишити без змін, а касаційну скаргу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" - без задоволення.

Суддя В. Палій

Суддя С. Бондар

Суддя В. Селіваненко