Ухвала суду № 67125328, 30.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року м. Київ К/800/43109/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Веденяпіна О.А., Вербицької О.В.,

при секретарі: Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Глорія»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 рокуу справі №825/2016/15-а за позовом Малого приватного підприємства «Глорія» (надалі - МПП «Глорія»)

до Головного управління ДФС у Чернігівській області (наділі - ГУ ДФС у Чернігівській області)

про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

МПП «Глорія» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:

визнати неправомірною бездіяльність ГУ ДФС у Чернігівській області, що полягає в нерозпочатку вчинення заходів, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження скарги позивача від 23.05.2014 року №27 про скасування грошових зобов'язань, визначених згідно з податковими повідомленнями-рішеннями Корюківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Чернігівській області від 24.02.2014 року №0000222203, від 24.02.2014 року №0000232203 та рішенням від 24.02.2014 року №000007/25-10-22/21396373 про застосування фінансових санкцій;

зобов'язати відповідача вчинити заходи, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження скарги МПП «Глорія» від 23.05.2014 року №27 про скасування грошових зобов'язань, визначених згідно з названими податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування фінансових санкцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення, яким захистити порушене право платника податків на розгляд та вирішення його скарги за процедурою адміністративного оскарження, зокрема, зобов'язати ГУ ДФС у Чернігівській області вчинити заходи, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження.

05.05.2016 року до Вищого адміністративного суду України від МПП «Глорія» надійшла заява, в якій позивач просить врахувати правову позицію суду касаційної інстанції, викладену в рішенні від 20.06.2012 року у справі №К/9991/29420/12, та залишити без розгляду вимогу про зобов'язання ГУ ДФС у Чернігівській області вчинити заходи, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження скарги МПП «Глорія» від 23.05.2014 року №27 про скасування грошових зобов'язань, визначених згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2014 року №0000222203, від 24.02.2014 року №0000232203 та рішенням від 24.02.2014 року №000007/25-10-22/21396373 про застосування фінансових санкцій.

В судовому засіданні 30.05.2017 року представник МПП «Глорія» відмовився від зазначеного клопотання.

Відповідач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ГУ ДФС у Чернігівській області просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2015 року - без змін.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у даній справі з огляду на наявність ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою зазначеного ж підприємства на ці самі судові рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене контролюючим органом клопотання та касаційна скарга позивача не підлягають задоволенню з таких підстав.

За правилами ст. 218 Кодексу адміністративного судочинства України суд може закрити касаційне провадження у разі прийняття відмови від касаційної скарги особою, яка її подала.

Також, касаційний суд може закрити провадження у справі з підстави, передбаченої ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, відповідно до частини першої вказаної статті суд закриває провадження у справі: 1) якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; 2) якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; 3) якщо сторони досягли примирення; 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 30.09.2015 року у справі за позовом Державного підприємства «Ягільницький кінний завод» до Шульганівської сільської ради Чортківського району Тернопільської області про скасування рішення, наведений перелік підстав для закриття касаційного провадження або провадження у справі є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що заявлене відповідачем клопотання задоволенню не підлягає.

Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, Корюківською ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області проведено фактичну перевірку МПП «Глорія» з питань дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, наслідки якої оформлено актом від 07.02.2014 року №0067/25/10/22/21396373.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.02.2014 року №0000222203, від 24.02.2014 року №0000232203 та рішення від 24.02.2014 року №000007/25-10-22/21396373, які позивачем отримано 25.04.2014 року, що останнім не заперечується.

Не погодившись із вказаними рішеннями, МПП «Глорія» 23.05.2014 року оскаржило їх в адміністративному порядку до ГУ ДФС у Чернігівській області.

Рішенням відповідача від 06.06.2014 року №1702/10/25-01-10-05-158 скаргу позивача залишено без розгляду з огляду на пропуск ним десятиденного строку звернення, встановленого п. 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

За змістом ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З урахуванням наведеного, можна дійти висновку про те, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такою, що порушує права і свободи в тому разі, якщо відповідні дії повинні, але не вчинюються суб'єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції.

При цьому оспорювана бездіяльність повинна бути юридично значимою, тобто мати безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом або позбавлення можливості повністю або в частині реалізувати належне цій особі право, або шляхом безпідставного покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Таким чином, в порядку адміністративного судочинства можуть розглядатись спори щодо будь-якої бездіяльності суб'єкта владних повноважень без обмежень, але відповідні вимоги особи можуть бути задоволені за умови, що така бездіяльність є юридично значимою для позивача, тобто порушує права та інтереси останнього шляхом обмежень у реалізації його прав чи покладення на нього необґрунтованих обов'язків.

В розглядуваному випадку судові інстанції дійшли цілком об'єктивного висновку, що позовні вимоги не відповідають матеріально-правовому способу захисту порушеного права платника податків. Податковим кодексом України не передбачено винесення нового чи повторного рішення в процедурі адміністративного оскарження за наявності чинного (нескасованого) рішення, в той час як органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Крім того, слід враховувати, що адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не в забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства. Інше призвело б до порушення принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

З огляду на викладене, задоволення позовної вимоги про зобов'язання ГУ ДФС у Чернігівській області вчинити заходи, які передбачені під час проведення процедури адміністративного оскарження скарги МПП «Глорія» від 23.05.2014 року №27 про скасування грошових зобов'язань, визначених згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2014 року №0000222203, від 24.02.2014 року №0000232203 та рішенням від 24.02.2014 року №000007/25-10-22/21396373 про застосування фінансових санкцій, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

За наведених обставин та з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

З огляду на викладене, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 218, 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

В задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Чернігівській області про закриття касаційного провадження - відмовити.

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Глорія» - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.А. Веденяпін

____ О.В. Вербицька