Ухвала суду № 67124737, 13.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 червня 2017 року м. Київ К/800/19203/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Снігурівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Снігурівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на постанову Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 листопада 2016 року.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, зокрема, КАС України. Вказує, що суд не дав належної правової оцінки обставинам справи і доводам відповідача про відсутність коштів на сплату судового збору у 2016 році та відсутністю таких перешкод у 2017 році.

Згідно із пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваного судового рішення видно, що у лютому 2017 року відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. Снігурівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Миколаївської області послалося на те, що вчасно оскаржило рішення суду першої інстанції у 2016 році, проте через несплату судового збору, цю апеляційну скаргу було повернуто. Разом з тим, у 2017 року з'явилась можливість реалізувати право на оскарження судового рішення, у зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про судовий збір».

Перевіряючи матеріали скарги, апеляційний суд встановив, що скарга подана з пропуском строку апеляційного оскарження, у зв'язку з чим ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року її залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження та зазначення поважних підстав його пропуску.

Відповідно до частини другої статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

За правилами частини четвертої статті 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Перевіряючи доводи відповідача, суд апеляційної інстанції зазначив, що відсутність коштів на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Поряд з цим, норми КАС України передбачають можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Тобто, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Враховуючи те, що поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які могли б бути враховані при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження у справі, відповідач не зазначив і заяву про поновлення процесуальних строків не надав, апеляційний суд дійшов висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Снігурівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук