Ухвала суду № 67124666, 07.06.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 червня 2017 року м. Київ К/800/18209/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, зобов'язання призначити і виплатити пенсію,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, зобов'язання призначити і виплатити пенсію.

Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 01.12.2016р. позов задоволено: визнано неправомірними дії Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку; зобов'язано Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити призначення та нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.09.2016р.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2017р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим судом апеляційної інстанції рішенням, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Втім, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вересні 2016 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Коростишівському районі Житомирської області про призначення йому пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте отримав відмову (оформлену листом за вихідним номером 4466/02 від 29.09.2016р.) з посиланням на те, що ним не надано довідку форми 122, у наказі №288 від 28.10.1986р., виданому Коростишівським СБК, щодо направлення бригади, до якої входив позивач, до с.Старі Соколи не зазначено періоду відрядження бригади, а саме с.Старі Соколи відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Разом з тим, рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 07.07.1993р., яке набрало законної сили 18.07.1993р., встановлено, що ОСОБА_1 з 23 жовтня по 08 листопада 1986 року виконував будівельні роботи по спорудженню тимчасового житла для вахти СОП на території діючого пункту санітарної обробки людей і дезактивації техніки «Старі Соколи», розміщеного біля села Старі Соколи Іванківського району Київської області в зоні відчуження Чорнобильської АЕС працівниками бригади Коростишівського сільського будівельного комбінату.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 частини 1 статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - зі зменшенням віку на 10 років.

Згідно із ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

За змістом ч.1 та ч.3 ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України; посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Пунктом 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. №51, передбачено, що у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору «Перереєстровано» і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.

Проте, як встановлено апеляційним судом на підставі копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_1, воно не містить позначки "Перереєстровано", а оригінал посвідчення у позивача відсутній, оскільки вилучений уповноваженим органом.

Враховуючи викладене та зважаючи, що на час звернення до пенсійного органу з питання призначення пенсії статус позивача як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС належним чином підтверджений не був, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про правомірність дій відповідача по відмові у призначенні йому пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

Відповідно до п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами попередніх інстанцій рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, зобов'язання призначити і виплатити пенсію.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник