Ухвала суду № 67124591, 30.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року м. Київ К/800/26505/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Бившевої Л.І., Вербицької О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій областіна постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 рокута ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 рокуу справі №808/841/16за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферротерм» (надалі - ТОВ «Ферротерм»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (надалі - ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

ТОВ «Ферротерм» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 18.12.2015 року №0002312201, від 01.03.2016 року №0000152201 та від 01.03.2016 року №0000142201.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 01.06.2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2016 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття нового, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ферротерм» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічним контрактом від 03.04.2013 року №01/2013, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейлінг Ризорсис» (Республіка Вірменія) за період з 03.04.2013 року по 11.11.2015 року, наслідки якої оформлено актом від 01.12.2015 року №1187/08-28-22-01/37708254.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у зв'язку з недотриманням законодавчо встановлених строків розрахунків за імпортним контрактом від 03.04.2013 року №01/2013, укладеним з ТОВ «Трейлінг Ризорсис» (Республіка Вірменія).

Також, контролюючий орган дійшов висновку про порушення товариством ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України з огляду на недекларування валютних цінностей, що перебувають за межами України.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя прийнято податкові повідомлення-рішення: від 18.12.2015 року №0002312201, згідно з яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 438728,64 грн.; від 01.03.2016 року №0000152201, згідно з яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 23,65 грн.; від 01.03.2016 року №0000142201, згідно з яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 510,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

За змістом ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок» доповнено ч. 1 ст. 25 Закону України «Про Національний банк України» шляхом надання Національному банку України повноважень щодо зміни строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

В зв'язку з цим, Правлінням Національного банку України прийнято постанови від 20.08.2014 року №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» (чинна в період з 21.08.2014 року по 21.11.2014 року), від 20.11.2014 року №734 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України» (чинна в період з 22.11.2014 року по 02.12.2014 року), від 01.12.2014 року №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (чинна в період з 03.12.2014 року по 03.03.2015 року), п. 1 яких встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

В той ж час, частиною другою цієї статті передбачено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом (ч. 4 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»).

В спірній ситуації судами з'ясовано, що позивачем на виконання зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу оксиду молібдену від 03.04.2013 року №01/2013, укладеного з ТОВ «Тейлінг Ресорсиз» (Республіка Вірменія), 15.10.2014 року, 20.10.2014 року та 27.10.2014 року перераховано нерезиденту в рахунок попередньої оплати 288000,00 дол. США з граничним терміном надходження валютних цінностей на митну територію України 13.01.2015 року, 18.01.2015 року та 25.01.2015 року відповідно.

Не отримавши очікуваний товар, ТОВ «Ферротерм» 09.01.2015 року звернулось до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з позовною заявою про стягнення з контрагента попередньо перерахованих 288000 дол. США.

Постановою Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 12.01.2015 року справу АС№21а/2015 за вказаним позовом прийнято до провадження.

У зв'язку з поверненням нерезидентом авансових платежів у повному обсязі (добровільним виконанням умов договору від 03.04.2013 року №01/2013), позивач 25.02.2015 року звернувся до суду із заявою про припинення арбітражного провадження у справі АС№21а/2015.

18 березня 2015 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України припинено арбітражне провадження в цій справі.

З огляду на викладене, контролюючий орган, обґрунтовуючи свою позицію, наголошував, що в такому випадку, у разі прийняття Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України за результатами розгляду спору між ТОВ «Ферротерм» та нерезидентом рішення про припинення арбітражного провадження у справі внаслідок добровільної сплати ТОВ «Тейлінг Ресорсиз» (Республіка Вірменія) боргу, пеня відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховується за кожен день прострочення терміну зарахування валютної виручки на рахунок резидента, включаючи період, на який перебіг цього строку було зупинено в зв'язку з прийняттям судом позовної заяви.

Разом з тим, за змістом ч. 2 ст. 32 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору.

Підставою для зупинення строків, передбачених ст. 1, ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову.

Аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатись з урахуванням причин припинення провадження у справі. Зокрема, якщо провадження у справі припинено за заявою резидента про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням нерезидентом умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків останнім, підстав для поновлення строків та нарахування резиденту пені немає.

Таке правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема, в постанові від 13.02.2012 року у справі за позовом Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним рішення, а також в постанові від 27.02.2012 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Дніпроважмаш» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, вирішуючи питання про правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 01.03.2016 року №0000142201, судові інстанції цілком об'єктивно врахували й те, що в податкового органу відсутні законні повноваження на застосування санкцій, встановлених п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки повноважним органом щодо застосування таких санкцій є Національний банк України та підпорядковані йому особи.

В свою чергу, положення Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства», яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які врегульовано законом (названим Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Указ Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» суперечить обмеженням, встановленим п. 4 Перехідних положень Конституції України, та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За наведених обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ О.В. Вербицька