Ухвала суду № 67124550, 30.05.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2017 року м. Київ К/800/28964/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Вербицької О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 рокута ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі №813/5809/15 (876/6257/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фішкомпані» (надалі - ТОВ «Фішкомпані»)

до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - Личаківська ОДПІ)

про визнання протиправним проведення перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ «Фішкомпані» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним наказ від 07.09.2015 року №535 про проведення позапланової виїзної перевірки; визнати протиправним проведення перевірки позивача та складення акта від 18.09.2015 року №298/22-01/39290561; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 року №0000512201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Личаківської ОДПІ від 02.10.2015 року №0000512201. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Личаківська ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фішкомпані» з питань проведення взаєморозрахунків з контрагентами для з'ясування реальності та повноти відображення податкового зобов'язання та податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року, про що складено акт від 18.09.2015 року №298/22-01/39290561.

За наслідками здійсненої перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 48.5.1 п. 48.5, п. 48.7 ст. 48, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 290833,33 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, Личаківська ОДПІ посилалась на непідтвердження реального характеру господарських операцій з реалізації ТОВ «Фішкомпані» товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Аквіт компані», ТОВ «Вейсес», ТОВ «Профіт РН», ТОВ «Корес ЛТД», ТОВ «Делюкс», ТОВ «Поллі плюс» з огляду на наявну в нього податкову інформацію (результати контрольних заходів щодо покупців позивача), де вказано про відсутність у них у достатній кількості трудових та матеріальних ресурсів для провадження господарської діяльності, формування зобов'язань за операціями з підміни товарів, відсутність об'єктів оподаткування, невстановлення фактів отримання та передачі товарів тощо.

На підставі цього висновку податковим органом зменшено задекларовані товариством податкові зобов'язання з податку на додану вартість на 4901689,13 грн., сформовані в результаті відвантаження товарно-матеріальних цінностей цим суб'єктам господарювання, розглядуваний товар визнаний таким, що реалізований невставленим особам, у зв'язку з чим позивачу збільшено податкові зобов'язання на 4901689,13 грн. При цьому, оскілки покупці, зокрема ТОВ «Аквіт компані» та ТОВ «Вейсес», перерахували на адресу ТОВ «Фішкомпані» грошові кошти за неотримані, відповідно до доводів Личаківської ОДПІ, товари, податкові зобов'язання позивача додатково збільшено на 290833,33 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.10.2015 року №0000512201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 290833,33 грн. за основним платежем та 145416,67 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнаючи протиправним та скасовуючи назване податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За правилами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Таким чином, правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення господарських операцій, у тому числі й з реалізації товарно-матеріальних цінностей.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ТОВ «Фішкомпані» до матеріалів справи належним чином оформлені копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження можливої фіктивності позивача або його контрагентів.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Фішкомпані» та його покупці були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність позивачем реального характеру господарських операцій з реалізації ним товарів вказаним вище суб'єктам господарювання.

При цьому судові інстанції правильно відхилили посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (результати контрольних заходів щодо покупців ТОВ «Фішкомпані») як на підставу для висновку про правомірність здійсненого донарахування, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-постачальника від дотримання його покупцями податкової дисципліни, наявності в них основних засобів і трудових ресурсів, а також правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року в частині задоволення позову - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ О.В. Вербицька