Ухвала суду № 67123982, 13.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 р. Справа № 876/8693/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі за позовом Комунального підприємства Червоноградводоканал до Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА :

Комунальне підприємство Червоноградводоканал 11.05.2016року звернулося з позовом, в якому з урахувань усних уточнень просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.02.2016 року №0000861500 про нарахування штрафу в сумі 7248,63 грн. та №0000871500 про нарахування штрафу в сумі 4540,28 грн.

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі ОСОБА_1 перевірки №68/13-13-15-0028/00185347 від 10.02.2016 року Про результати камеральної перевірки дотримання вимог статті 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) Комунальне підприємство Червоноградводоканал, податковий номер 00185347, за період з 12.05.2013 року по 22.05.2014 року, висновки якого, на думку позивача, не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначив, що підприємство не порушувало вимог статті 57 Податкового кодексу України, підтвердженням чого є долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень про сплату узгоджених сум податкових зобовязань за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти у встановлений законом строк, а тому нарахування штрафних санкцій, на його думку, є безпідставним. Крім того, вказав, що контролюючим органом неправильно застосовано призначення платежу, вказане у платіжному дорученні КП Червоноградводоканал. У звязку з цим, вважає, що податкові повідомлення-рішення від 19.02.2016 року №0000861500 та №0000871500 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року позовну заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що 10.02.2016 року контролюючим органом проведено камеральну перевірку дотримання КП Червоноградводоканал вимог статті 57 Податкового кодексу України за період з 12.05.2013 року по 22.05.2014 року, за результатами якої складено ОСОБА_1 перевірки №68/13-13-15-0028/00185347 від 10.02.2016 року. В процесі перевірки встановлено, що підприємством несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти. Наведене і стало підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних у даній справі рішень, згідно яких до позивача, на підставі статті 126 Податкового кодексу України, застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7248,63 грн. (10% від погашеної суми боргу, що становив 72486,30 грн.; затримка від 1 до 11 календарних днів) та в сумі 4540,28 грн. (20% від погашеної суми боргу, що становив 22701,40 грн.; затримка 91 календарний день). Окрім того, пояснила, що в момент сплати позивачем сум грошових зобовязань, у підприємства існував податковий борг, а тому усі сплачені ним суми відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України спрямовувались на погашення податкового боргу в календарному порядку його виникнення. З огляду на зазначене, вважає, що викладені в ОСОБА_1 перевірки №68/13-13-15-0028/00185347 від 10.02.2016 року висновки є обґрунтованими, відповідно прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 19.02.2016 року №0000861500 та №0000871500 правомірними і підстав для задоволення позову немає.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що 29.04.2014 року позивачем подано податкову декларацію екологічного податку за І квартал 2014 року №9024058179, в якій задекларовано до сплати 26927,22 грн. Згідно з платіжним дорученням №1588 сума нарахованого податкового зобовязання сплачена підприємством 22.05.2014 року. Однак, на думку податкового органу, граничний термін сплати становить 20.05.2014 року, відтак, вважає, що позивачем про терміновано сплату на 2 календарних дні.

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно, якщо зміщується граничний строк подання декларації, то зазначене має своїм наслідком зміщення початку перебігу строку для сплати податкового зобов'язання. У вказаному пункті статті 49 ПК України немає поняття переноситься, а вжито термін вважається, що не допускає жодних двозначних трактувань. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09 червня 2015 року (справа №21-18а15), яка у відповідності до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою до застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення. Так, як останній день строку подання КП Червоноградводоканал податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, припав на вихідний день (10.05.2014 року субота), відтак граничним строком подання такої декларації є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем 12.05.2014 року (понеділок), і саме від цієї дати розпочинається відлік десятиденного строку сплати узгодженого зобов'язання платником.

Враховуючи те, що податкове зобов'язання за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти було сплачено підприємством 22.05.2014 року, тобто в межах строку, встановленого пунктом 1 статті 57 ПК України, у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафу за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання за І квартал 2014 року.

Беручи до уваги зазначені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.02.2016 року №0000861500 та №0000871500 про нарахування штрафів, прийняті необґрунтовано, тобто без урахування фактичних обставин, що мають значення для прийняття рішення, незаконно, тобто не у порядок та у спосіб, що передбачені чинним законодавством та непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване рішення.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що КП Червоноградводоканал зареєстроване, як юридична особа, 27.03.1996 року, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №536267 та відомостями з ЄДРПОУ (місцезнаходження: вул. Лесі Українки, 1, м. Червоноград, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ: 00185347). Відповідача взято на облік в органах державної податкової служби як платника податків з 22.09.1994 року за № 405. 10.02.2016 року Червоноградською ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області проведено камеральну перевірку дотримання КП Червоноградводоканал вимог статті 57 Податкового кодексу України за період з 12.05.2013 року по 22.05.2014 року, за результатами якої складено ОСОБА_1 перевірки № 68/13-13-15-0028/00185347 (надалі ОСОБА_1 перевірки). Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату товариством самостійно визначеного грошового зобовязання за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти, чим порушено статтю 57 Податкового кодексу України. А саме, із затримкою до 30 календарних днів у сумі 72486,30 грн. та більше 30 календарних днів у сумі 22701,40 грн. ОСОБА_1 підписаний директором КП Червоноградводоканал ОСОБА_2 із зазначенням заперечуємо в сумі 9126,96 грн. Заперечення додається.

На підставі вказаних у ОСОБА_1 перевірки висновків та статті 126 Податкового кодексу України, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.02.2016 року №0000861500 та №0000871500, згідно яких позивача зобовязано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти у розмірі 10% у сумі 7248,63 грн. та у розмірі 20% у сумі 4540,28 грн. відповідно. КП Червоноградводоканал скористалось правом адміністративного оскарження, однак, за наслідками такого, названі акти індивідуальної дії рішенням Головного управління ДФС у Львівській області від 18.03.2016 року та рішенням ДФС України від 22.04.2016 року залишено без змін. Не погоджуючись з правомірністю нарахування підприємству штрафних санкцій, а відтак, і з самими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового або грошового зобов'язання або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання або пені вважається узгодженою.

Пунктом 49.18.2 статті 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що КП Червоноградводоканал були подані до податкового органу податкові декларації з екологічного податку, зокрема: уточнена за IV квартал 2011 року №9017197395 від 08.05.2013 року, за І квартал 2013 року №9026626669 від 08.05.2013 року, за І півріччя 2013 року №9048004303 від 06.08.2013 року, уточнена декларація за 4 квартал 2011 року №9017239326 від 30.08.2013 року, за 1 квартал 2014 року №9024058179 від 29.04.2014 року.

При цьому, як пояснили у судовому засіданні представники позивача, висновки податкового органу про несвоєчасну сплату КП Червоноградводоканал узгоджених сум податкового зобовязання за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти за вказані вищевказані періоди не відповідають дійсності, оскільки суми, які визначені у поданих деклараціях, перераховано підприємством у строк, передбачений законодавством. На підтвердження зазначених обставин представником позивача надано суду копії платіжних доручень. Натомість, представник відповідача не погодилась з такими доводами позивача та вказала, що в момент сплати підприємством самостійно задекларованих сум грошових зобовязань, згідно доданих платіжних доручень, в останнього існував податковий борг, а тому усі сплачені ним кошти, відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України, спрямовувались в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Як наслідок, контролюючий орган, на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України, застосував до платника штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов'язань.

Перевіряючи твердження позивача щодо своєчасної сплати податкових зобовязань за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти, судом встановлено наступне.

09.02.2012 року підприємством подано податкову декларацію екологічного податку №9015667503 за 4 квартал 2011 року, в якій нараховано податку у сумі 23362,44 грн. ОСОБА_1 сума сплачена позивачем 15.02.2012 року, підтвердженням чого є платіжне доручення № 96. Однак, у звязку із тим, що податкова декларація за 4 квартал 2011 року не відобразилась в особовій картці платника податку, як наслідок в такій, станом на 31.12.2012 року, відображено переплату податкового зобовязання в повній сумі, а саме 23362,44 грн.

В подальшому, КП Червоноградводоканал подано уточнену податкову декларацію екологічного податку за IV квартал 2011 року №9017197395 від 08.05.2013 року, згідно з якою сума збільшеного податкового зобовязання становить 23362,44 грн., що сплачена за рахунок вищезазначеної переплати. Водночас, позивачем, на підставі підпункту а абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 ПК України, визначено суму штрафу у розмірі 3% від суми недоплати, що складає 700,87 грн. ОСОБА_1 сума сплачена 07.02.2013 року, що підтверджується платіжним дорученням № 962.

Як встановлено в судовому засіданні, при заповненні уточненої декларації за 4 квартал 2011 року позивачем, окрім суми податку, яка збільшує податкове зобовязання, помилково заповнено колонку сума нарахованого податкового зобовязання, в показнику 1.1.3 якої задекларовано до сплати 23362,44 грн.; граничний термін сплати 12.05.2013 року. Згодом, виявлена помилка була виправлена підприємством шляхом подання уточнюючої декларації за 4 квартал 2011 року №9017239326 від 30.08.2013 року.

08.05.2013 року позивачем подано податкову декларацію екологічного податку за І квартал 2013 року №9026626669, в якій задекларовано до сплати суму податку в розмірі 36123,79 грн., граничний термін сплати 20.05.2013 року. Сума нарахованого податкового зобовязання сплачена кількома платежами в розмірах 5000,00 грн., 20123,09 грн. та 11000,00 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення від 20.05.2013 року № №21, 98, 290 відповідно. Проте, згідно з даними облікової картки платника податків, вказані суми коштів спрямовано податковим органом в рахунок сплати грошового зобовязання позивача, що виникло за уточненою податковою декларацією за 4 квартал 2011 року №9017197395 від 08.05.2013 року.

06.08.2013 року позивачем подано податкову декларацію екологічного податку за І півріччя 2013 року №9048004303, в якій задекларовано до сплати суму податку в розмірі 33638,58 грн., граничний термін сплати 19.08.2013 року. Сума нарахованого податкового зобовязання сплачена двома платежами в розмірах 11300,00 грн. та 22338,58 грн., підтвердженням чого є платіжні доручення від 18.08.2013 року №166 та від 19.08.2013 року №214 відповідно. Однак, як пояснила у судовому засіданні представник відповідача, суми по вказаних платіжних дорученнях спрямовані податковим органом на погашення податкового боргу згідно декларації за 1 квартал 2013 року №9026626669 від 08.05.2013 року, який на момент сплати (19.08.2013 року) був наявний у позивача. В той же час, зазначила, що сплата грошового зобовязання, самостійно нарахованого у податковій декларації за І півріччя 2013 року відбулась із затримкою у 11 календарних днів. А саме, така сплата відбулась за рахунок платіжного доручення від 30.08.3013 року №183 в розмірі 200,00 грн. та за рахунок зменшеної суми податкового зобовязання (в розмірі в сумі 23005,20 грн.) згідно уточненої декларації за 4 квартал 2011 року №9017239326 від 30.08.2013 року.

Як зазначалось вище, 30.08.2013 року позивачем подано уточнену податкову декларацію екологічного податку за 4 квартал 2011 року №9017239326, згідно з якою зменшено суму податкового зобовязання у розмірі 23362,44 грн. Тобто, ту суму, яка помилково зазначена в уточненій податковій декларації екологічного податку за IV квартал 2011 року №9017197395 від 08.05.2013 року в колонці сума нарахованого податкового зобовязання», в показнику 1.1.3.

Відтак, як слідує з вищевикладеного, позивачем своєчасно сплачувались самостійно задекларовані суми податкових зобовязань за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти.

Відповідно до статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Штраф, згідно зі статтею 111 вищенаведеного Кодексу, є одним із видів відповідальності, яка застосовується до платника податків за невиконання або неналежне виконання ним вимог, установлених цим Кодексом. Відповідно до пункту 116.1 статті 116 вищенаведеного Кодексу у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення рішення.

Відповідно до підпункту а абзацу 3 пункту 50.1 статті 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Разом з тим, згідно з пунктом 120.2 статті 120 ПК України при самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань інші штрафи, передбачені цією главою Кодексу, не застосовуються. Таким чином, наведеним пунктом виключається можливість застосування інших, ніж передбачених пунктом 50.1 статті 50 ПК України санкцій, зокрема, і санкцій, на підставі статті 126 ПК України.

Відповідно до положень статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. За правилами пункту 31.1 статті 31 цього ж Кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За змістом пункту 38.2 статті 38 ПК України сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку, або банком на підставі податкової поруки. Отже, відповідальність у вигляді штрафу, передбачена статтею 126 ПК України, застосовується до платника податку у разі невнесення платником податків (податковим агентом, представником платника податку, банком на підставі податкової поруки) у встановлений цим кодексом строк, податку (збору), визначеного таким платником податків у податковому розрахунку.

Як вже зазначалось вище, позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно сплатив визначені ним в податкових деклараціях грошові зобов'язання за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти за період з 12.05.2013 року по 22.05.2014 року.

Водночас, згідно з підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Податковим кодексом України розмежовуються такі поняття як сплата податку та погашення податкового боргу.

За правилами пункту 87.9 статті 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно зі статтею 126 ПК України у випадку сплати суми грошового зобов'язання, зазначеної в платіжному дорученні з затримкою сплати, проте не наділив правом податковий орган застосовувати штраф при виконанні пункту 87.9 статті 89 ПК України в разі зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

ОСОБА_1 позиція узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі суду від 21.07.2016 року К/800/9365/16.

Окрім того, суд враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 16.06.2015 року у справі №21-377а15, згідно з якою дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених статтею 126 ПК України.

Виходячи з вищенаведеного, погашення відповідачем раніше існуючого податкового боргу позивача за рахунок своєчасно сплачених ним грошових зобов'язань за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти є дією відповідача, а не позивача, а тому суд приходить до висновку що в діях КП Червоноградводоканал відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти за відповідні періоди, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 126 ПК України за несвоєчасну сплату таких зобов'язань.

Щодо застосованого контролюючим органом до КП Червоноградводоканал штрафу в сумі 2661,95 грн., визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 19.02.2016 року №0000861500, судом встановлено наступне.

29.04.2014 року позивачем подано податкову декларацію екологічного податку за І квартал 2014 року №9024058179, в якій задекларовано до сплати 26927,22 грн. Згідно з платіжним дорученням №1588 сума нарахованого податкового зобовязання сплачена підприємством 22.05.2014 року. Однак, на думку податкового органу, граничний термін сплати становить 20.05.2014 року, відтак, вважає, що позивачем протерміновано сплату на 2 календарних дні.

Згідно з пунктом 49.20 статті 49 ПК України, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Відповідно, якщо зміщується граничний строк подання декларації, то зазначене має своїм наслідком зміщення початку перебігу строку для сплати податкового зобов'язання. У вказаному пункті статті 49 ПК України немає поняття переноситься, а вжито термін вважається, що не допускає жодних двозначних трактувань. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09 червня 2015 року (справа №21-18а15), яка у відповідності до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою до застосування судом першої інстанції при прийнятті судового рішення.

Так, як останній день строку подання КП Червоноградводоканал податкової декларації, передбачений підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України, припав на вихідний день (10.05.2014 року субота), відтак граничним строком подання такої декларації є операційний (банківський) день, що настає за вихідним днем 12.05.2014 року (понеділок), і саме від цієї дати розпочинається відлік десятиденного строку сплати узгодженого зобов'язання платником.

Враховуючи те, що податкове зобов'язання за платежем надходження від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні обєкти було сплачено підприємством 22.05.2014 року, тобто в межах строку, встановленого пунктом 1 статті 57 ПК України, у контролюючого органу не було підстав для застосування до позивача штрафу за несвоєчасність сплати суми самостійно визначеного податкового зобов'язання за І квартал 2014 року.

Беручи до уваги зазначені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.02.2016 року №0000861500 та №0000871500 про нарахування штрафів, прийняті необґрунтовано, тобто без урахування фактичних обставин, що мають значення для прийняття рішення, незаконно, тобто не у порядок та у спосіб, що передбачені чинним законодавством та непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Червоноградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року у справі № 813/1573/16 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

ОСОБА_3