Ухвала суду № 67123917, 13.06.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа - Львівська митниця Державної фіскальної служби України, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

В січні 2017 року позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, третя особа - Львівська митниця Державної фіскальної служби України, в якому просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №53156332 від 19.12.2016, винесену заступником начальника Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню оскільки порушений 3-х місячний строк пред»явлення виконавчого документа до виконання; виконавчий документ не відповідає вимогам визначеним ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»; заяву подала та підписала посадова особа, яка не має таких повноважень; виконавче провадження відкрито з порушенням місця виконання рішення; стягувач не подав належним чином завірену копію протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації; державний виконавець отримав виконавче провадження без здійснення автоматизованого розподілу виконавчих проваджень між державними виконавцями відділу.

Апелянт зазначав, що відповідачем порушено ряд статей Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, вказує, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.09.2016 року у справі № 461/6033/16-ц, якою скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірними дії державного виконавця Яворівського районного відділу ДВС ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2016 року №51660511.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на виконанні в Яворівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області знаходиться виконавчий лист №461/955/16-п (№33/783/321/16), виданий Апеляційним судом Львівської області 26.05.2017 року.

19 грудня 2016 року заступником начальника Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження за вищевказаним виконавчим листом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем підставно прийнято виконавчий документ до виконання та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, тобто з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 статті 6 вищезгаданого Закону передбачає, що державний виконавець зобов»язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов»язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред»явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред»явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред»явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред»явлення документів до виконання.

Згідно із п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред»явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема пред»явлення виконавчого документа до виконання.

З матеріалів справи видно, що Львівською митницею ДФС постанова №461/955/16-п, видана 26.05.2016 року Апеляційним судом Львівської області в частині конфіскації автомобіля пред»являлась до виконання 11.07.2016 року, тобто в межах 3-ох місячного строку.

На підставі даної постанови державним виконавцем 13.07.2016 року відкрито виконавче провадження ВП №51660511, яке тривало до 26.09.2016 року. У той же час, строк пред»явлення до виконання виконавчого документа було перервано, та такий почав обчислюватись повторно з 26.09.2016 року.

Окрім цього, повторно вищевказаний виконавчий документ пред»явлено 31.10.2016 року та 03.11.2016 року державним виконавцем винесено постанову ВП №52813321 про відмову у відкритті виконавчого провадження, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Строк пред»явлення до виконання вищевказаного виконавчого документа було перервано, та такий почав обчислюватись повторно з 03.11.2016 року.

У справі встановлено, що вищевказаний виконавчий документ пред»являвся стягувачем до виконання 19.12.2016 року, так як строк пред»явлення було перервано, а тому стягувачем дотримано 3-ох місячний строк пред»явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, твердження позивача про те, що відповідачем порушено 3-х місячний строк пред»явлення виконавчого документа до виконання, є необґрунтованими та вірно не взято до уваги судом першої інстанції.

Щодо покликання позивача на те, що виконавчий документ не відповідає вимогам визначеним ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім»я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім»я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред»явлення рішення до виконання.

Як достовірно встановлено судом, виконавчий документ повністю відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме в ньому зазначені: орган, який видав виконавчий документ, тобто Апеляційний суд Львівської області; суддя, який виніс рішення, тобто ОСОБА_4; дата прийняття виконавчого документу - 26.05.2016 року, номер 461/955/16-п, та у виконавчому документі повністю вказані всі дані боржника, а саме прізвище, ім»я, по-батькові, дата народження, адреса проживання та ідентифікаційний номер платника податку.

Стягувачем за даним виконавчим документом є держава в особі Львівської митниці ДФС. Окрім того, всі дані Львівської митниці ДФС наявні у заяві про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.

У виконавчому документі також зазначено дату набрання чинності, строк пред»явлення до виконання та в матеріалах виконавчого провадження наявний оригінал виконавчого документа з мокрою печаткою суду.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що Апеляційним судом Львівської області прийнято рішення у формі постанови, яка одночасно і є виконавчим документом, а згідно вимог Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді АРК та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, оригінал постанови виготовляється в одному примірнику і міститься в матеріалах справи, а тому як виконавчий документ видається інший примірник постанови, який відповідає вимогам пунктів 5, 6, 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, доводи позивача щодо невідповідності виконавчого документа ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно із ч. 3 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.

Судом встановлено, що заступник начальника УБзМП є посадовою особою державного органу (юридичної особи), тобто Львівської митниці ДФС, вправі діяти від її імені відповідно до наданих йому повноважень та є державним службовцем, відповідно до ст.ст. 7, 8, 9 Закону України «Про державну службу», згідно яких державний службовець виконує (здійснює) права, обов»язки відповідно до положень про відповідні структурні підрозділи, посадових інструкцій, наказів (розпоряджень).

Зокрема, відповідно до наказу Львівської митниці ДФС від 06.04.2016 року №189 заступник начальника УБзМП ОСОБА_5 уповноважений підписувати листи митниці до органів Державної виконавчої служби щодо виконання постанов суду та митниці.

Таким чином, колегія суддів не бере до уваги посилання позивача на те, що заяву подала та підписала особа, яка не має таких повноважень, оскільки ОСОБА_5 має повноваження в частині підписання документів, адресованих органам державної виконавчої служби.

Щодо тверджень позивача про те, що виконавче провадження відкрито з порушенням місця виконання рішення, то такі колегія суддів також вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» під час пред»явлення виконавчого документа до виконання подаються: у разі виконання рішення про конфіскацію майна у кримінальному провадженні - копії опису майна і відповідного судового рішення. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився; у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

В матеріалах справи наявна належним чином завірена копія протоколу про порушення митних правил №3048/20900/16 від 14.12.2015 року (а.с. 48-50), яка додана до заяви. Окрім цього, покликання на даний протокол є і в виконавчому документі.

З постанови Апеляційного суду Львівської області від 26.05.2016 року та протоколу про порушення митних правил №3048/20900/15 видно, що конфіскації підлягає автомобіль, який знаходиться на м/п «Краковець», смт. Краковець, Яворівського району, Львівської області, що територіально розташована у Яворівському районі, на яку відповідно поширюється діяльність Яворівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

При цьому, згідно ч. 3 ст. 465 Митного кодексу України конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що твердження позивача про те, що майно, яке підлягає конфіскації на підставі постанови суду не є власністю позивача, а належить на праві власності іншим особам, є безпідставними.

У відповідності до ст. 265 КУпАП про вилучення речей і документів при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, робиться запис в цьому протоколі, і такий протокол одночасно є і протоколом вилучення речей і документів.

Враховуючи наведене, покликання позивача на те, що стягувачем не подано належним чином завіреної копії протоколу вилучення майна спростовується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією такого протоколу, в якому відповідно до вимог ст. 511 Митного кодексу України, також зазначено і про вилучене майно при його складанні (а.с. 48-50).

Відтак, державним виконавцем також дотриманні вимоги п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, необґрунтованими є твердження позивача про те, що державний виконавець отримав виконавче провадження без здійснення автоматичного розподілу виконавчих проваджень, оскільки таке не підтверджене матеріалами справи, що вірно не взято до уваги судом першої інстанції.

Разом з тим, ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.09.2016 у справі № 461/6033/16-ц, якою скаргу ОСОБА_1 задоволено та визнано неправомірними дії головного державного виконавця Яворівського районного відділу ДВС ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2016 №51660511, колегія суддів не враховує, так як дана ухвала винесена щодо іншого виконавчого провадження та стосувалась інших процесуальних порушень, вчинених іншою посадовою особою відділу державної виконавчої служби та така не набрала законної сили.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо правомірності винесеної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 23 лютого 2017 року у справі №461/210/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

ОСОБА_6

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 14.06.2017 року.