Ухвала суду № 67123768, 13.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року справа № 805/4663/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді: Чебанова О.О., суддів: Сіваченка І.В., Шишова О.О., при секретарі судового засідання Куленко О.Д., за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі № 805/4663/16-а за позовом ОСОБА_3 до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_1 від 08.08.2016 року та № НОМЕР_2 від 08.08.2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі № 805/4663/16-а позов було задоволено, внаслідок чого: скасовано податкове повідомлення рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_1 від 08.08.2016 року; скасовано податкове повідомлення рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_2 від 08.08.2016 року.

Не погодившись з таким рішенням, Маріупольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Відповідно до вимог частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, а також документи, які містяться в матеріалах адміністративної справи, встановила наступне.

Маріупольською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_3 з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.15 р. по 31.12.15 р.

За результатами перевірки складено акт № 406/05-19-13-02/НОМЕР_3 від 21.07.2016 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем: п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України в частині ненадання річної декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік по строку надання до 01.05.2016 року; п.п.164.2.17 (д), п.164.2 ст.164 Податкового Кодексу України - позивач не задекларував дохід, отриманий у 2015 році як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням у сумі 126 173,88 грн.; п.п.1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями), в частині не сплати військового збору за 2015 рік.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем та ПАТ Укрсоцбанк було укладено договір про внесення змін № 5 до договору кредиту № 155/18-288-101 від 24.07.08 р., відповідно до п. 3.1 якого сторони домовились, що погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 2 312,52 дол. США здійснюється позичальником (позивачем) не пізніше 20.03.15 р.

Пунктом 3.2 вказаного договору передбачено, що у разі належного виконання вказаних умов, залишкова заборгованість за кредитом, в сумі 5 393,42 дол. США підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається день виконання позичальником умов, визначених в п. 3.1 цього договору про внесення змін.

Згідно з довідкою ПАТ Укрсоцбанк від 15.08.16 р. та меморіальними валютними ордерами № 03-333 та 03-222 від 20.03.15 р. позивач свої зобовязання за вказаним договором виконав у повному обсязі.

За даними відповідача, згідно листа ПАТ Укрсоцбанк № 111-186/9-499 від 19.04.2016р., у 2015 р. платником податків ОСОБА_3 (НОМЕР_3) отримано доход (у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості) у сумі 126173,88 грн.

Вищевикладені обставини відповідачем не заперечуються.

Колегія суддів застосовує норми матеріального права у редакції, чинній станом на момент прийняття спірних податкових повідомлень рішень (08.08.16 р.).

Відповідно до пп. д пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 Кодексу), у вигляді основної суми боргу (кредиту) такого платника, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобовязаний повідомити платника податку боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у вищезазначеному порядку такий кредитор зобовязаний виконати всі обовязки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Згідно з пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до п.163.1 ст.163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

У п.164.1 ст.164 ПК України зазначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю; б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання; в) пені, що сплачується на користь платника податку за рахунок бюджету (цільового страхового фонду) внаслідок несвоєчасного повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або інших сум бюджетного відшкодування; г) суми втрат, заподіяних платнику податку актами, визнаними неконституційними, або незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, що відшкодовуються державою в порядку, встановленому законом; ґ) виплати з державного бюджету, пов'язані з виконанням рішень закордонних юрисдикційних органів, у тому числі Європейського суду з прав людини, прийнятих за наслідками розгляду справ проти України (пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПК України).

З аналізу вищевказаних положень ПК України слідує, що доходи як додаткові блага, зокрема, матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші доходи, які отримані платником податку, збільшують його загальний майновий стан, забезпечують приріст активів і підлягають оподаткуванню лише за умови, якщо сума кредиту, анульована кредитором, не пов'язана з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності та якщо прощена основна сума боргу (кредиту).

Проте, відповідачем під час перевірки не заперечувалось посилання позивача на те, що за період дії кредитного договору, позивачем за ним було сплачено грошових коштів більше ніж отримано, що виключає можливість вважати прощену у даному конкретному випадку суму благом.

Згідно з пп.165.1.49 п.165.1 ст.165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що підрозділ 1 розділу XX ПК України, згідно із Законом України № 321-VIII від 09.04.15 р. Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобовязань, було доповнено пунктом 8, відповідно до якого не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Колегія суддів застосовує положення частини першої статті 58 Конституції України, згідно з якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до рішення Конституційного суду України №1/99-рп від 09.02.1999 року Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Так, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Проте, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Отже, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчиненні платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно - правовими актами, чинними на час застосування відповідальності.

Таким чином, відповідачем не були враховані приписи п. 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України, відповідно до яких, суми прощені банком позивачу у даній справі не підлягали включенню позивачем до складу доходів фізичних осіб за 2015 рік.

Податкова декларація з податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік позивачем не подавалась, отже жодних зобовязань зі сплати податку на доходи позивач у вказаному періоді не задекларував.

Таким чином, відсутні підстави для донарахування позивачу зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 24 625,78 грн. за 2015 рік та штрафних санкцій за несплату такого зобовязання.

Враховуючи вищевикладене податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 08.08.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 24 625,78 грн. та нараховано штрафні санкцій у розмірі 6 326,45 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги викладені обставини щодо протиправності донарахування позивачу зобовязань з податку на доходи фізичних осіб також відсутні підстави для нарахування позивачу військового збору на вказану суму доходу, оскільки військовий збір, відповідно до приписів пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ та пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України нараховується у розмірі 1,5 відсотка від загального місячного (річного) оподатковуваного доходу як, відповідно, відсутні і підстави для нарахування штрафних санкцій за несплату військового збору.

Враховуючи вищевикладене податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 08.08.2016 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з військового збору на суму 1 892,61 грн. та нараховано штрафні санкцій у розмірі 473,16 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі № 805/4663/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року у справі № 805/4663/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складення у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 14.06.2017.

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді І.В. Сіваченко

ОСОБА_4