Ухвала суду № 67123657, 08.06.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

08 червня 2017 рокусправа № 804/863/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Шальєвої В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 804/863/17 за позовом Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій до Криворізького центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив: (т. 1 а.с. 89-93)

1) визнати неправомірною бездіяльність з невиконання відповідачем постанов Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2011 року № К-42830, від 20 лютого 2014 року № К/9991/2717/11;

2) визнати неправомірними дії відповідача з включення до своїх облікових даних інформації про Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій як про платника, який відшкодовує витрати на виплату та доставку пільгових пенсій;

3) зобов'язати відповідача переглянути свої облікові дані відносно позивача у відповідності до постанов Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2011 року № К-42830, від 20 лютого 2014 року № К/9991/2717/11;

4) зобов'язати відповідача виключити запис про Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій з усіх інформаційних систем як установу, що відшкодовує витрати на виплату та доставку пільгових пенсій;

5) зобов'язати відповідача не враховувати за позивачем будь-яких сум щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій;

6) зобов'язати Криворізьке центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області не направляти позивачу розрахунки із сумами відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Наказом ДСНС України № 215 від 13.05.2013 року Криворізький СВГРЗ було перейменовано в Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДВГРЗ ДСНС України), який являється правонаступником всіх прав та обов'язків Криворізького СВГРЗ

Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 33873405) перебуває на обліку у Криворізькому центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2011 року у справі № К-42830 залишено без змін постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2010 року, якою відмовлено в задоволенні позову УПФУ в Червонозаводському районі міста Харкова до Криворізького воєнізованого гірничорятувального загону Державної спеціальної аварійно-рятувальної служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.12.2008 по 31.05.2009. (а.с. 47-50).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 20 лютого 2014 року у справі № К/9991/2717/1 скасовано рішення судів нижчих інстанцій та відмовлено в аналогічному позові УПФУ за період з січня по вересень 2009 року. (а.с. 51-54).

Підставою позову позивач зазначає висновки судів, що чинним законодавством України не передбачений обов'язок Криворізького СВГРЗ зі сплати фактичних витрат на виплату і доставку пенсій особам, які входили до особового складу гірничорятувальних частин та яким були призначені пенсії за Списком № 1. (т. 1 а.с. 47-54)

При цьому, позивач посилається на те, що відповідач по справі ігнорує вказані постанови ВАСУ та викладені в них висновки і продовжує включати в розрахунки витрати на виплату і доставку пільгових пенсій щодо вказаних осіб.

Крім того, позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2006 року у справі № А25/107 встановлено що належним відповідачем за позовами ГІФУ у справах про відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій щодо осіб які заробили свій пільговий стаж в Південному, Центральному, Східному та Західному регіональних спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних загонах є Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба Міністерства України з надзвичайних ситуацій ( код ЄДРІІОУ: 26475829). З даною обставиною органи ПФУ погодилися та не оспорювали цей факт.(т. 1 а.с. 55, 56-57)

В межах справи № А16/166(25/112(32/324(30/308)) Господарським судом Дніпропетровської області було встановлено що Криворізький воєнізований гірничорятувальний загін штабу воєнізованих гірничорятувальних частин Південного регіону Державної воєнізованої гірничорятувальної (аварійно-рятувальної) служби Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (код ЄДРІІОУ 00190851) має правонаступника в особі Державної спеціальної (воєнізованої) аварійно-рятувальної служби Міністерства надзвичайних ситуацій України (код ЄДРІІОУ 26475829). (т. 1 а.с. 58-66)

Проте, починаючи з 2015 року всупереч встановленим судами обставинам органи ГІФУ направляють на адресу позивача Розрахунки з вимогами щодо сплати відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій щодо осіб, які отримали свій пільговий стаж в підприємствах правонаступником яких, як було встановлено судами, є Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба Міністерства надзвичайних ситуацій України (код ЄДРІІОУ 26475829);

Дії своїх посадових осіб щодо невиконання рішень суду відповідач обґрунтовує правовими позиціями які викладені в постановах Верховного Суду України від 26.01.2016 року (справа № 818/1603/14), від 04.11.2015 року (справа № 813/3008/13-а), від 23.04.2013 року( справа № 21-113а15), від 10.09.2013 року (справа № 21-215а13), від 30.06.2015 року (справа № 21-171а15), від 10.10.2011 року (справа № 21-62а11) та з яких вбачається, що підприємства не повинні відшкодовувати витрати на виплату та доставку лише пенсій, які призначені відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

При вирішенні справи колегія суддів виходить з наступного.

Щодо визнання неправомірною бездіяльності з невиконання відповідачем постанов Вищого адміністративного суду України від 17 травня 2011 року № К-42830, від 20 лютого 2014 року № К/9991/2717/11.

Як зазначалось вище, вказаними судовими рішеннями по суті було відмовлено в задоволенні позовів органів ПФУ про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за певні періоди часу, тобто жодна сторона у справі не зобов'язувалась судом до вчинення будь-яких дій, тож позивач помилково зазначає про допущення бездіяльності управлінням ПФУ, у зв'язку з чим вказані вимоги не підлягають задоволенню, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Щодо вимог, які містяться у пунктах 2-4 колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту вказаних вимог та їх обґрунтування позивачем вбачається, що підставою для їх заявлення позивач вважає висновки судів у вищезазначених судових рішеннях про відсутність у нього обов'язку відшкодовувати витрати органів ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій, а тому вважає, що відповідач повинен виключити будь-які дані чи інформацію про нього як платника таких витрат.

Проте вказана позиція спростовується правовими висновками Верховного Суду України, які викладені постановах від 26.01.2016 року (справа № 818/1603/14), від 04.11.2015 року (справа № 813/3008/13-а), від 23.04.2013 року( справа № 21-113а15), від 10.09.2013 року (справа № 21-215а13), від 30.06.2015 року (справа № 21-171а15), від 10.10.2011 року (справа № 21-62а11) і полягають в наступному.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через зазначені фонди особам, вказаним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону України від 5 листопад 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 зазначеного пункту підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Однак специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-XII убачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Таким чином, аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті положень статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону № 1788.

З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що відповідно до діючого законодавства відповідач не повинен відшкодовувати витрати органів ПФУ на виплату і доставку лише пенсій, які призначені певним особам відповідно до статті 14 Закону № 1788, тоді як із заперечень відповідача вбачається, що ним складаються розрахунки на відшкодування пенсій, призначених за п. «а» статті 13 Закону № 1788, тобто з тих витрат, які позивач повинен відшкодовувати за діючим законодавством.

За таких обставин для здійснення висновку про наявність у позивача обов'язку відшкодовувати вказані витрати відповідач повинен в кожному конкретному випадку встановлювати підставу призначення особі пенсії на пільгових умовах.

Також колегія суддів зауважує, що в інших справах Вищим адміністративним судом України рішення за аналогічними позовами УПФУ приймались на користь останнього і спірні витрати стягувались з гірничорятувального загону. (ухвали ВАСУ від 24.04.2013 у справі К\9991/35283/11 (т. № 1 а.с. 171-176) та від 13.10.2016 у справі № 804/13408/15), що спростовує доводи позивача про безумовне встановлення судовими рішеннями відсутності у нього обов'язку щодо сплати цих витрат.

Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, включення до облікових даних інформації про позивача як про платника, який відшкодовує витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, само по собі не створює для нього жодних обов'язків і не порушує жодних його прав.

За таких обставин судом першої інстанції здійснено правильний висновок про відсутність об'єкту захисту прав позивача щодо вимог, зазначених у пунктах 2-4 уточненої позовної заяви. (т. № 1 а.с. 93).

Щодо зобов'язання відповідача не враховувати за позивачем будь-яких сум щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій та зобов'язання відповідача не направляти позивачу розрахунки із сумами відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Таким чином, адміністративні суди розглядають дійсні, тобто існуючі фактичні спори між певною особою та суб'єктом владних повноважень, проте, заявляючи вказані позовні вимоги, позивач по суті бажає вирішити певні питання на майбутнє ще без наявності певних обставин та спору відносно останніх, що не може бути предметом захисту в адміністративному судочинстві.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що до повноважень адміністративного суду відноситься визначення порядку захисту порушеного права, проте суд не може перебирати на себе функції інших органів, зокрема, щодо відміни та/або виключення встановленого законодавством обов'язку суб'єкта владних повноважень, а тому заявлення особою вимог на майбутнє виключає їх вирішення без наявності спору з цього приводу по суті, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову в цій частині також відсутні.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 804/863/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий: С.Ю. Чумак

Суддя: М.М.Гімон

Суддя: В.А. Шальєва