Постанова № 67123574, 13.06.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року справа №805/4853/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Сіваченка І.В.

суддів: Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі № 805/4853/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску та про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” (далі – ТОВ “Енергоімпекс” або товариство) звернулось до суду з позовом до Красноармійської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (яку замінено на правонаступника – Покровську об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – Інспекція) ухвалою суду від 06.03.2017) про скасування рішення № 000151302 від 22.11.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 19 869,73 грн. та про скасування податкових повідомлень-рішень № 000141200 від 23.11.2016, № 000151200 від 23.11.2016, № 000161200 від 23.11.2016, № 000171200 від 23.11.2016, № 000181200 від 23.11.2016 та № 000191200 від 23.11.2016.

Позивач зазначає про те, що звільнений від обов’язку з нарахування та сплати єдиного внеску та орендної плати з юридичних осіб в силу положень ОСОБА_3 України від 8 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464-VI) та ОСОБА_3 України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669-VII).

Відповідач надав заперечення на позов, відповідно до яких зазначив про те, що нормами Податкового кодексу України (далі – ПК України) не передбачено пільг зі сплати орендної плати за землю. Вказує на те, що позивачем не надавався сертифікат Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстава звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань. Зазначив про те, що підпункт 8 пункту 4 статті 11 ОСОБА_3 № 1669-VII (яким до ОСОБА_3 № 2464-VI вносились зміни щодо звільнення суб’єктів від обов’язків з нарахування та сплати єдиного внеску) було виключено з 01.01.2016.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 березня 2017 року у справі № 805/4853/16-а позов задоволено частково.

Скасовано рішення Інспекції № 000151302 від 22.11.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 19 869,73 грн.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Інспекції № 000141200 від 23.11.2016 на суму 3 302 879,34 грн., № 000151200 від 23.11.2016 на суму 182 111,92 грн. та № 000161200 від 23.11.2016 на суму 34 425,39 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Постанова мотивована тим, що для звільнення від штрафу та/або пені, на відміну від звільнення від сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску, подання окремих заяв про звільнення від штрафу та/або пені, сертифікатів Торгово-промислової палати, тощо – не потребується та п. 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_3 України № 2464-VI не передбачено.

Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що до відповідача не може бути застосовано відповідальність у вигляді штрафних та фінансових санкцій, передбачених ОСОБА_3 № 2464-VI за невиконання обов’язків платника єдиного внеску, які були нараховані відповідачем за період з 21 серпня 2014 року по 19 лютого 2015 року та з 21 січня 2015 року по 19 лютого 2015 року у загальному розмірі 30 275,81 грн.

Також, судом першої інстанції зазначено, що відповідач у спірному періоді (2015 рік) був звільнений від обов’язку зі сплати плати за землю в силу положень ОСОБА_3 № 1669-VII, отже, відповідачем безпідставно у спірних податкових повідомленнях-рішеннях збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік та, відповідно, безпідставно застосовано і відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків від суми визначеного грошового зобов’язання.

Проте, суд вказав на те, що Закон № 1669-VII вказує на безумовне звільнення позивача від обов’язку зі сплати плати за землю, його аналіз свідчить про те, що для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань, у тому числі від відповідальності за неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності з плати за землю необхідним є наявність відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України. Однак, жодного сертифікату Торгово-промислової палати України позивачем суду не надано, що свідчить про те, що позивач має нести відповідальність за неподання податкової звітності з плати за землю за 2015 рік у загальному порядку, встановленому ПК України.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на дату складання акту перевірки позивач не мав сертифікатів Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання обставин не переробної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань. Не додано їх і суду. За таких обставин звільнення судом позивача від орендної плати за землю та несвоєчасного перерахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування є помилковим.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Спершу слід зазначити, що постанова місцевого суду оскаржена лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає постанова місцевого суду лише в частині, в якій частка позовних вимог задоволена. В іншій частині (тобто, щодо відмови в позові про скасування двох податкових повідомлень-рішень за не подання податкової звітності в розмірі по 170 грн. кожне) судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач знаходиться на податковому обліку у відповідача як платник податків з 22.05.2000 та знаходиться на обліку як платник єдиного внеску з 22.06.2000, що відповідачем не заперечується.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт № 777/05-16-14-01/30962337.

Відповідно до вказаного акту, серед іншого зазначено про заниження позивачем орендної плати за землю на суму 2 815 533,65 грн. за 2015 рік, про несвоєчасне перерахування позивачем єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на загальну суму 81 441,95 грн. за період серпень 2014 року – травень 2015 року та про неподання відповідачу податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2015 рік, що розташовані на територіях Торезької та Макіївської міських рад та на території Грабовської сільської ради.

Щодо позовних вимог про скасування рішення Інспекції № 000151302 від 22.11.16 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 19 869,73 грн. суд зазначає про таке.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 ОСОБА_3 № 2464-VI, зокрема, частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього ОСОБА_3, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 9.4 Прикінцевих та перехідних положень ОСОБА_3 № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 ОСОБА_3 № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_3 № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 ОСОБА_3 № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим ОСОБА_3 за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_3 № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

З огляду на дію зазначених норм позивач звільнений від виконання зобов'язань платника єдиного внеску встановлених частиною другою статті 6 ОСОБА_3 України № 2464-VІ, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Колегія суддів зазначає, що пункт 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_3 України № 2464-VI пов'язує звільнення платників єдиного внеску від штрафу та/або пені за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції з наявністю таких умов, як:

- перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_3 № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція;

- штраф та/або пеню застосовано до платника за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

За приписами абзаців першого та другого ч.8 ст.9 ОСОБА_3 № 2464-VI встановлено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього ОСОБА_3, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього ОСОБА_3, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 вказаного ОСОБА_3 визначено, що недоїмка – це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим ОСОБА_3, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим ОСОБА_3.

Тобто, пеня та штрафні санкції не є складовою недоїмки з єдиного внеску.

Колегія суддів зазначає, що для звільнення від штрафу та/або пені, на відміну від звільнення від сплати недоїмки зі сплати єдиного внеску, подання окремих заяв про звільнення від штрафу та/або пені, сертифікатів Торгово-промислової палати, тощо – не потребується та п. 9.4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_3 України № 2464-VI не передбачено.

Відповідно до ст.1 ОСОБА_3 № 1669-VII територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 “Прикінцеві та перехідні положення” ОСОБА_3 № 1669-VII Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Селидове, Донецької області, де зареєстрований та знаходиться позивач

Отже, позивач знаходиться на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, визначеного переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_3 № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція (що не заперечується відповідачем).

Станом на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 триває.

ОСОБА_3 України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911-VIII від 24 грудня 2015 року були внесені зміни до ОСОБА_3 №1669-VII, відповідно до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 ОСОБА_3 №1669-VII виключено.

Колегія суддів звертає увагу що, положення пп.8 п.4 ст. 11 ОСОБА_3 №1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до ОСОБА_3 № 2464-VI, а змін безпосередньо до ОСОБА_3 № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п.9-4 розділу VIII цього ОСОБА_3 внесено не було.

На теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції ОСОБА_3 № 2464-VI пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Опублікований в газеті “Голос України” від 31.12.2015 №250 Закон України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” не містить у собі інформації щодо виключення з “Прикінцеві та перехідні положення” ОСОБА_3 України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” пункту 9-4.

Таким чином, що відповідач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 ОСОБА_3 № 2464-VI, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 ОСОБА_3 № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яка на даний час триває.

На підставі наведеного, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що до відповідача не може бути застосовано відповідальність у вигляді штрафних та фінансових санкцій, передбачених ОСОБА_3 № 2464-VI за невиконання обов’язків платника єдиного внеску, які були нараховані відповідачем за період з 21 серпня 2014 року по 19 лютого 2015 року та з 21 січня 2015 року по 19 лютого 2015 року у загальному розмірі 30 275,81 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про скасування рішення Інспекції № 000151302 від 22.11.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасне сплату єдиного внеску в сумі 19 869,73 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 000141200 від 23.11.2016, № 000151200 від 23.11.2016, № 000161200 від 23.11.2016, якими позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до наданих суду договорів оренди земельних ділянок від 18.09.2008, від 02.08.2007, від 01.04.2011 та від 06.09.2006, позивач у спірному періоді був орендарем земельних ділянок, що розташовані у м. Дзержинську Донецької області, на території Шахтарської районної державної адміністрації, у м. Торез Донецької області та у м. Маківка Донецької області.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що плата за землю - обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно зі ст. ст. 269-270 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Суд застосовує норми вказаного закону в редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_3 № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

ОСОБА_3 № 1669-VII визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 ОСОБА_3 № 1669-VII, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_3 № 1669-VII Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належало і м. Маріуполь Донецької області.

Таким чином, позивач, станом на момент спірних правовідносин та розгляду справи перебував на обліку та здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст.ст. 6-7 ОСОБА_3 № 1669-VII встановлено - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб’єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Місцевий суд вважав, що з аналізу ст.ст. 6-7 та всього ОСОБА_3 № 1669-VII видно, що вказані норми є безумовними та не передбачають виконання платником податку якихось додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Частина 3 ст. 11 ОСОБА_3 № 1669-VII встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_3.

У той же час, стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, ПК України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо наявності чи відсутності обов’язку платника податку, який зареєстрований та здійснює діяльність на території, на якій проводилась АТО сплачувати плату за землю та по різному вирішують питання щодо нарахування платнику штрафних санкцій (у тому числі пені) за несвоєчасне виконання ним податкових зобов’язань у період починаючи з 14.04.2014 (початок проведення АТО).

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм місцевий суд виходив з того, що з двох нормативно-правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна Рада України) застосуванню підлягають норми ОСОБА_3 № 1669-VII, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття ОСОБА_3 № 1669-VII та на те, що норми ПК України регулюють, зокрема, загальні питання справляння плати за землю та відповідальністю за її несплату, а норми ОСОБА_3 № 1669-VII регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (до 08.06.2014 відносно відповідача), норми ОСОБА_3 № 1669-VII щодо звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов’язань є спеціальними відносно відповідних норм ПК України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Таким чином, суд першої інстанції зазначив про те, що відповідач у спірному періоді (2015 рік) був звільнений від обов’язку зі сплати плати за землю в силу положень ОСОБА_3 № 1669-VII, отже, відповідачем безпідставно у спірних податкових повідомленнях-рішеннях збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік та, відповідно, безпідставно застосовано і відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 25 відсотків від суми визначеного грошового зобов’язання.

Враховуючи всі вищенаведені обставини, суд першої інстанції визнав позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень № 000141200 від 23.11.2016, № 000151200 від 23.11.2016, № 000161200 від 23.11.2016, якими позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись колегія суддів.

По-перше, апеляційний суд не вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що положення ОСОБА_3 № 1669-VII не є податковою пільгою, що розповсюджується на позивача, не є правом позивача, реалізація якого залежить від дотримання певної процедури.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно вимог пп. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_3 № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

На виконання ОСОБА_3 № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 6 ОСОБА_3 № 1669-VII (в редакції, чинній з 14.04.2014 по 07.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Однак, порядок звільнення від сплати за використання земельними ділянками наведеною нормою не визначений.

Згідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного ОСОБА_3, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_3.

У відповідності до вимог п.п. 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п. 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п. 30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов’язком.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Наказом Міністерства доходів і зборів України 30.12.2013 року № 865 затверджено форму податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), зокрема додаток 2 «Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок».

Форма податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затв. наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2015 року № 560, також містить в собі графи щодо пільг, у яких зазначається розмір пільги відповідно до законодавства та/або рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, яким пільгу надано.

Колегія суддів вважає, що наведені норми ПК України не суперечать ОСОБА_3 України № 1669-VII, а тому підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем взагалі не було подано податкові декларації з плати за землю за 2015 рік, тобто, позивач вказаною податковою пільгою не скористався.

Згідно п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За відсутності сертифікату Торгово-промислової палати України не можуть бути застосовані положення статті 10 ОСОБА_3 № 1669-VII задля скасування податкових повідомлень-рішень відповідача щодо застосування штрафних санкцій.

Положення пункту 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до спірних правовідносин не можуть бути застосовані, оскільки не існували на час прийняття відповідачем спірних рішень (діють з 01.01.2017). Однак, позивач не позбавлений можливості скористатись цими положеннями і в теперішній час.

З урахуванням викладеного, висновки місцевого суду щодо необхідності визнання протиправним та скасування оскаржених повідомлень-рішень щодо збільшення податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій з підстав, викладених ним у своєму рішення, є необґрунтованими. Відтак, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, але частковому: в частині необхідності відмови в позові щодо скасування податкових повідомлень-рішень, зазначених місцевим судом в абзаці 3 резолютивної частини свого рішення. Відтак, цей абзац підлягає виключенню, а в іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв’язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Частина третя цієї статті визначає, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини шостої статті 94 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню в сумі 298 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (сплачено 53 096,95 грн. судового збору; заявлено майнових вимог на загальну суму 3 593 796,38 грн.; задоволено майнових вимог на суму 19 896,73 грн.) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В повному обсязі постанова виготовлена 14 червня 2017 року.

Керуючись статтями 184, 185, 195, 197, 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області – задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі № 805/4853/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" до Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску та про скасування податкових повідомлень-рішень – скасувати частково

Абзац третій резолютивної частини постанови Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі № 805/4853/16-а – виключити.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2017 року у справі № 805/4853/16-а - залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат в справі.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (код ЄДРПОУ 30962337) судовий збір в сумі 298 (двісті дев’яносто вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Покровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39882614).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

ОСОБА_4