Постанова № 67123520, 12.06.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2017 року Чернігів Справа № 825/800/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаряСтасюк Т.В.,

позивачаОСОБА_1,

представника відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 про визнання протиправними та скасування рішень, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

18.05.2017 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1А.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі ГУНП в Чернігівській області), Атестаційної комісії №15 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Центральної апеляційної атестаційної комісії №1, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії №15 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, викладене у формі протоколу від 19.01.2017 № 3;

- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної апеляційної атестаційної комісії №1, викладене у формі протоколу від 06.04.2017 № 2;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 21.04.2017 №101 о/с, яким позивача звільнено зі служби у поліції 28.04.2017 за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити позивача на посаді старшого інспектора Корюківського відділення поліції Менського відділу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у спеціальному званні капітана поліції з 29.04.2017;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 29.04.2017 до винесення рішення судом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ігноруючи висновки Чернігівського окружного адміністративного суду, згідно з наказом ГУНП в Чернігівській області від 14.12.2016 № 1464 та на підставі службової телеграми ГУНП в Чернігівській області від 17.01.2017 "Про прибуття працівників на засідання атестаційної комісії ГУНП" позивача було включено до списку поліцейських, які підлягають повторному атестуванню. Внаслідок викладеного, 19.01.2017 ним повторно пройдено співбесіду за результатами якої, його ознайомлено з висновком Атестаційної комісії, відповідно до якого щодо позивача прийнято висновок, визначений пп.4 п.15 розділу VI Інструкції, а саме займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Вказане рішення Атестаційної комісії було обґрунтовано незадовільними знаннями позивачем законодавства, наданням суперечливої інформації стосовно роботи та відсутністю мотивації.

Оскарживши вказаний висновок до Центральної апеляційної комісії, з позивачем було проведено співбесіду за результатами якої, Центральна апеляційна комісія в своєму проколі вказала, що позивач має дисциплінарні стягнення, низький рівень теоретичних знань та професійних якостей. Проте, на думку позивача, зазначений висновок є необ'єктивним та надуманим, оскільки він не містить під собою нормативно-правового обґрунтування та не відповідає наявним матеріалам стосовно позивача.

В подальшому, за результатами вказаної атестації наказом ГУНП в Чернігівській області прийнято наказ від 21.04.2017 № 101 о/с, яким позивача повторно звільнено зі служби у поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Позивач вважає зазначені вище висновки Атестаційної комісії № 15 ГУНП в Чернігівській області, Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 та наказ ГУНП в Чернігівській області протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свої письмові заперечення та вказав, що атестування позивача було проведене у межах наданих атестаційним комісіям повноважень та у спосіб, який передбачений наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465, що в свою чергу спростовує твердження позивача про порушення його прав під час проведення атестування.

Представники Атестаційної комісії № 15 ГУНП в Чернігівській області та Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 в судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином. До суду повернуто конверти з довідкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання", а тому суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 14.01.2000 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України та на підставі його заяви від 07.11.2015, наказом ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2015 № 3 о/с у відповідності до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 (М-172874), який мав спеціальне звання капітан міліції, було призначено старшим інспектором Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області та присвоєно йому спеціальне звання капітан поліції.

29.08.2016 рішенням Атестаційної комісії № 12 ГУНП в Чернігівській області, оформленим протоколом ОП № 15.00027587.0056658, за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, атестаційною комісією було прийнято рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Не погоджуючись з даним рішенням атестаційної комісії, позивачем було подано скаргу до Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 3, яка 05.09.2016 рішенням, оформленим протоколом ОП № 15.00034084.0056658, за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення, апеляційною атестаційною комісією відхилила скаргу позивача.

В подальшому, відповідно до наказу тимчасово виконуючого обовязки начальника ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 від 20.09.2016 № 182 о/с капітана поліції ОСОБА_1, старшого інспектора Корюківського відділення поліції Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, було звільнено зі служби в поліції 20.09.2016 за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Вважаючи оскаржувані рішення та наказ протиправними та такими, які підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, позов ОСОБА_4 було задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано рішення Атестаційної комісії № 12 ГУНП в Чернігівській області, викладене у формі протоколу ОП № 15.00027587.0056658 від 29.08.2016, рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону № 3, викладене у формі протоколу ОП № 15.00034084.0056658 від 05.09.2016, наказ ГУНП у Чернігівській області № 182 о/с від 20.09.2016, поновлено ОСОБА_1, на посаді старшого інспектора Корюківського відділення поліції Менського відділу ГУНП в Чернігівській області у спеціальному званні капітана поліції з 21.09.2016 та стягнуто з ГУНП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.09.2016 по 13.12.2016 у розмірі 11 291,42 грн.

В силу преюдиціального значення вказаної постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016, встановлені вище обставини доказуванню не підлягають.

Оскільки, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Корюківського відділення поліції Менського відділу ГУНП в Чернігівській області у спеціальному званні капітана поліції було допущено до негайного виконання, наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.12.2016 № 250 о/с позивача було поновлено на службу.

При цьому, згідно наказу ГУНП в Чернігівській області від 14.12.2016 № 1464 "Про призначення атестування поліцейських ГУНП в Чернігівській області" та на підставі службової телеграми ГУНП в Чернігівській області від 17.01.2017 "Про прибуття працівників на засідання атестаційної комісії ГУПН" позивача було включено до списку поліцейських, які підлягають повторному атестуванню.

19.01.2017 позивач повторно пройшов співбесіду, яка проводилась Атестаційною комісією №15 ГУНП в Чернігівській області, за результатами якої його було ознайомлено із висновком комісії, відповідно до якого відносно позивача прийнято рішення "займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність".

Вказаний висновок було оскаржено ним до Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 та 06.04.2017 проведена співбесіда, за результатами якої прийнято рішення, яким скаргу позивача відхилено у зв'язку з наявністю у останнього дисциплінарних стягнень та через низький рівень теоретичних знань та професійних якостей.

На підставі вказаних висновків ГУНП в Чернігівській області прийнято наказ від 21.04.2017 № 101 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію".

Вважаючи висновки Атестаційної комісії № 15 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 та наказ ГУНП в Чернігівській області від 21.04.2017 № 101 о/с протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає наступне.

Верховною Радою України прийнято Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію", який набрав чинності з 07.11.2015.

У відповідності до ч.1 ст.17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно із ч.1 ст.48 Закону України "Про Національну поліцію" призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у ст.47 цього Закону. Статтею 47 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

У свою чергу, п.9 Розділу"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно із п.10 Розділу"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

У свою чергу, судом встановлено, що на підставі особистої заяви ОСОБА_1 від 07.11.2015, наказом ГУНП в Чернігівській області від 07.11.2015 № 3 о/с позивача, без проведення конкурсу, призначено на посаду старшого інспектора Корюківського відділення поліції Менського відділу ГУНП в Чернігівській області у спеціальному званні капітана поліції.

Отже, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених п.9 Розділу"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", шляхом видання наказу про призначення за його згодою. При цьому, ст.58 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Тобто, у відповідності до п.9 Розділу"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

При цьому, вказаний пункт Закону України "Про Національну поліцію" не передбачає процедури атестування/переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді, як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Натомість мету та підстави атестування поліцейських визначено у ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Так, відповідно до ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведені у ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути повязана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Зазначене узгоджується із висновком Верховного Суду України, що викладений у постанові від 11.03.2014 у справі №21-13а14.

Положення ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" необхідно розуміти таким чином, що закріплений у ньому перелік підстав атестування поліцейських є вичерпним. Положення ч.4 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" про те, що рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами, у взаємозвязку із положенням ч.2 ст.57 цього Закону необхідно розуміти таким чином, що у відповідному наказі керівника органу поліції щодо заходів із підготовки та проведення атестування має бути зазначено: імя поліцейського (перелік імен поліцейських), які підлягають атестуванню; необхідність та підстава атестування щодо кожного поліцейського, який включений до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, атестація працівника одразу ж після прийняття його на роботу (у тому числі на службу до поліції), безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення поліцейського на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження не відповідає меті та завданню атестування і суперечить вимогам Закону України "Про професійний розвиток працівників" та Закону України "Про Національну поліцію".

У свою чергу, зі змісту наказу начальника ГУНП в Чернігівській області від 14.12.2016 № 1464 "Про призначення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Чернігівській області" вбачається, що атестування поліцейських проводиться у зв'язку із організаційно-штатними змінами, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівня, фізичної підготовки поліцейських даної категорії, з метою прийняття рішення щодо перспектив їхнього подальшого проходження служби в підпорядкованих підрозділах, відділах та відділеннях ГУНП області, для вирішення питання призначення на посади, заміщення яких здійснюється без проведення конкурсу, а також для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність або про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність на підставі ч.1, ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Тобто, в даному випадку передумовою для проведення атестації є саме організаційно-штатні зміни, з якими відповідач пов'язує підстави, визначені ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" для її проведення.

Як вбачається з пояснень відповідача, на підставі наказу Голови Національної поліції України від 24.10.2016 № 1055/ДСК було скорочено штат та всі наявні на момент видання наказу посади в ГУНП в Чернігівській області. На виконання вказаного наказу, відповідачем було подано до служби зайнятості звітність про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, де було вказано про скорочення посади старшого інспектора Корюківського ВП Менського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області, яку обіймав позивач. Позивача ознайомлено та попереджено про майбутнє вивільнення 14.12.2016, що підтверджується його підписом на відомості (а.с.107). При цьому, наказом ГУНП в Чернігівській області від 23.11.2016 № 1395/ДСК затверджено новий штат працівників ГУНП в Чернігівській області (а.с.78).

З аналізу норм законодавства про працю та Закону України "Про національну поліцію" слідує, що після закінчення двомісячного строку з моменту попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, поліцейський, посада якого була скорочена, може бути звільнений зі служби в поліції на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" у випадку, якщо відмовиться від запропонованої йому посади.

Одночасно, з оскаржуваного наказу вбачається, що позивача звільнено зі служби за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", що пов'язано безпосередньо із проведенням атестації позивача.

Тобто, проведенню такої атестації повинні передувати умови, передбачені ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", а саме повинно бути запропоновано вищу посаду, а ніж обіймав позивач, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу або наявний висновок про службову невідповідність і як наслідок вирішується питання про переведення на нижчу посаду.

Проте, в ході судового розгляду встановлено, що підставою проведення атестування позивача не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також не було обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Доказів на спростування вищевикладеного суду не надано.

Тобто, в даному випадку, таке атестування позивача було проведено на підставі ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до якої атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Таку підставу для призначення атестування суд оцінює критично, оскільки мета атестування, закріплена у ч.1 згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", яким в свою чергу, передують умови проведення атестації у випадку проведення організаційно штатних змін та призначення поліцейських на посади, що є вищими, а ніж ті що вони обіймали до скорочення штату. Крім того, суд зазначає, що мета скорочення штату працівників, в даному випадку, не може ототожнюватися з метою проведення атестації, а тому, питання переміщення поліцейських у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації не пов'язується з одномоментним застосуванням положень ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Суд також звертає увагу, що іншого наказу ГУНП в Чернігівській області, який би передбачав, що позивач підлягає атестуванню із зазначенням підстав, передбачених ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", для проведення атестування щодо позивача відповідачем не надано.

Таким чином, оскільки Закон України "Про Національну поліцію" не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених ч.2 ст.57 цього Закону, суд дійшов висновку про те, що атестацію позивача проведено безпідставно та протиправно.

У свою чергу, надаючи правову оцінку рішенню Атестаційної комісії № 15, оформленому протоколом від 19.01.2017 № 3, про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає таке.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри, визначений Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 № 1465 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі Інструкція № 1465).

Так, п.2 розділу І Інструкції № 1465 встановлено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

У свою чергу, розділом ІV Інструкції № 1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування. Згідно із п.1 розділуІнструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. Відповідно до п.3 розділуІнструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом п.7-9 розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до п. 10 розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного п.15 цього розділу.

Згідно з п. 11 розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Пунктом 12 розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (п.15 розділу ІV Інструкції № 1465).

При цьому, відповідно до п.16 розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

З аналізу вищевикладеного вбачається, що, виходячи зі змісту та мети атестування, Атестаційна комісія під час співбесіди повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського відповідно до обов'язків, що на нього покладені (покладаються), його освітній та кваліфікаційний рівень, а також зясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним п.16 розділу ІV Інструкції № 1465.

Так, розглянувши вищевказані матеріали, Атестаційна комісія № 15 прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, з аналізу атестаційного листа ОСОБА_1 вбачається, що безпосереднім керівником він характеризується лише з позитивного боку та не містить інформації, яка б свідчила про його невідповідність. За висновком його безпосереднього керівника він навпаки, займаній посаді відповідає.

Також, зі змісту наявної в матеріалах справи довідки від 12.12.2016 про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" за матеріалами особової справи працівника вбачається, що інформації щодо здійснення позивачем заходів, передбачених п.п.9,10,11 ч.2 та ч.3 ст.3 Закону України "Про очищення влади" та застосування до нього передбачених цим Законом заборон не виявлено.

Довідка про персональні результати службової діяльності за 11 місяців служби в поліції також не містить будь яких посилань на недоліки в роботі позивача та характеризує його як відповідальну та працьовиту особу.

Вказані матеріали не можуть дати жодної підстави для висновку, що позивач має незадовільні показники та не відповідає критеріям, встановленим п.16 РозділуІнструкції № 1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей або незадовільну фізичну підготовку.

Будь-яка інформація щодо ганебних вчинків позивача на службі чи в побуті, причетність до протиправної діяльності, корупції, невідповідність способу життя офіційним доходам та інше, в атестаційному листі та в інших матеріалах, які були зібрані на позивача, під час проходження ним служби в Національній поліції - відсутня. До дисциплінарної відповідальності за час служби в поліції також не притягався.

Таким чином, усі зазначені вище зібрані на позивача під час атестації документи, які мали бути всебічно розглянуті атестаційною комісією, навпаки позитивно характеризують позивача, та жодним чином не можуть свідчити про його невідповідність займаній посаді.

У свою чергу, як зазначалося вище, висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційний лист; матеріали співбесіди; документи, що надійшли на запити атестаційної комісії, результати тестування на поліграфі та матеріали особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що зміст протоколу від 19.01.2017 № 3 не доводить, що атестаційною комісією рішення про службову невідповідність ОСОБА_1 приймалось на підставі повного та всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів, що були надані, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним п.16 розділу ІV Інструкції № 1465.

При цьому, судом враховано, що при проходженні співбесіди до уваги атестаційною комісією бралися результати тестування 29.08.2016, аналіз якому було надано у судовому рішенні по справі № 825/1879/16, та який не визнано судом як такий, що може свідчити про невідповідність позивача займаній посаді.

Вказані твердження представником відповідача не спростовані. Під час розгляду справи відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що вказана кількість балів свідчить про професійну невідповідність позивача та наявність недоліків в його роботі.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання Атестаційної комісії № 15 у протоколі від 19.01.2017 № 3 на відсутність мотивації, оскільки залишилось незрозумілим з яких міркувань виходив відповідач та за якими критеріями визначалась така відсутність.

У свою чергу, оскільки негативне рішення Атестаційної комісії № 15 тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п.36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте, з матеріалів справи, досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність та, як наслідок, звільнення позивача з публічної служби.

Крім того, зважаючи на п.3 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, суд у наведеній категорії справ має право і зобовязаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії.

Це узгоджується із передбаченим п.1 ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією" тобто, судом що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі Обермейєр проти Австрії (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі "Гранд Стівенс проти Італії" (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).

При цьому, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди мають проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх обєктивність та обґрунтованість є ключовим питання правового спору (п.111 рішення від 31.07.2008 у справі "Дружстевнізаложнапріа та інші проти Чеської Республіки" (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п.157 рішення від 21.07.2011 у справі "Сігма радіо телеквіжнлтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п.44 рішення від 22.11.1995 у справі "Брайєн проти Обєднаного Королівства" (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п.п 156-157, 159 рішення від 21.07.2011 у справі "Сігма радіо телеквіжнлтд. проти Кіпру" (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п.4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 08.03.1994 у справі "ISKCON та 8 інших проти Обєднаного Королівства" (ISKCON and 8 OthersagainsttheUnitedKingdom); п.47-56 рішенні від 02.12.2010 в справі "Путтер проти Болгарі" (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

За таких обставин та з урахуванням того, що рішення Атестаційної комісії № 15, оформлене протоколом від 19.01.2017 № 3, щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення його зі служби в поліції через службову невідповідність, не ґрунтується на вимогах Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції № 1465, прийняте Атестаційною комісією № 15 без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його протиправним та таким, що має бути скасованим.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Центральної апеляційної атестаційної комісії №1, викладеного у формі протоколу від 06.04.2017 № 2, суд зазначає, що вона є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення (висновок) Атестаційної комісії № 15, а тому також підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Чернігівській області від 21.04.2017 № 101 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби у поліції 28.04.2017 за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", суд зазначає наступне.

Звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність на підставі п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" можливе лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Відповідачами не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайнього ступеню дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення; суд звертає увагу на ненадання відповідачами доказів, які б вказували на невідповідність позивача займаній посаді - зокрема: документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень. Також, відповідачами не надано належних доказів, які б свідчили про імперативність проведення атестації, пов'язаної зі скороченням штату та заміщенням посад відповідно до нового штатного розпису.

Пунктом 24 розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до п.28 розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобовязані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними пп.3 або пп.4 п.15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обовязковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність).

Таким чином, враховуючи те, що підставою прийняття оскаржуваного наказу є рішення Атестаційної комісії № 15, оформлене протоколом від 19.01.2017 № 3 та рішення Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1, викладене у формі протоколу від 06.04.2017 № 2, які, як встановлено вище, прийнято протиправно, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Чернігівській області від 21.04.2017 № 101 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби у поліції 28.04.2017 за п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органу, в якому він був протиправно звільнений, а саме: на посаді старшого інспектора Корюківського відділення поліції Менського відділу ГУНП в Чернігівській області у спеціальному званні капітана поліції з 29.04.2017.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ГУНП в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд зазначає, що вона також підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно із приписами ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантований ч.1 ст.1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Неправомірна бездіяльність щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу порушує право позивача на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, своєчасно і в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати належні йому кошти із бюджету при відсутності з його боку порушення закону.

У свою чергу, розмір середнього заробітку працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу третього п.2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Так, згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Чернігівській області від 01.06.2017 № 679/124/21/01-2017 (а.с.82), середньомісячне грошове забезпечення позивача становить 7 616,00 грн. Середньоденне грошове забезпечення складає 258,17 грн.

Кількість календарних днів у період вимушеного прогулу позивача складає 45 днів. Відповідно, середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 29.04.2017 по 12.06.2017 становить 11 617,65 грн. (45*258,17).

У свою чергу, п.2, п.3 ч.1 ст.256 КАС України встановлено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Отже, постанову суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Враховуючи все вищевикладене, відповідно до положень ч.3 ст.2, ч.1 ст.11 та ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №15 Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, викладене у формі протоколу від 19.01.2017 №3.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Центральної апеляційної атестаційної комісії №1, викладене у формі протоколу від 06.04.2017 №2.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 21.04.2017 № 101 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби у поліції 28.04.2017 за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновити ОСОБА_1 з 29.04.2017 на посаді старшого інспектора Корюківського відділення поліції Менського відділу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у спеціальному званні капітана поліції.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (проспект Перемоги,74, м.Чернігів 14000, 40108651) на користь ОСОБА_1 (вул.Чкалова, 62, смт.Талалаївка, Чернігівська область) середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 29.04.2017 по 12.06.2017 у розмірі 11 617,65 грн (одинадцять тисяч шістсот сімнадцять гривень 65 коп.).

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Корюківського відділення поліції Менського відділу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у спеціальному званні капітана поліції та в частині стягнення грошового забезпечення за один місяць у розмірі 7 616,00 грн (сім тисяч шістсот шістнадцять гривень) допустити до негайного виконання.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк