Постанова № 67123119, 07.06.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 червня 2017 р. № 820/1632/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Кононової О.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_2 до треті особи: Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича (далі по тексту - відповідач, Уповноважена особа, Волков О.Ю.), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" (далі по тексту - ПАТ "Банк Михайлівський", банк, третя особа - 1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі по тексту - ТОВ «ІРЦ», ТОВ, третя особа-2) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення оформлене Наказом тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 01.06.2016 №42/2, яким затверджені результати перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними викладені в Акті №2 Комісії по перевірці правочинів (в тому числі договорів), що є нікчемними, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахуванню коштів на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний НОМЕР_1) на поточні рахунки за НОМЕР_2 та НОМЕР_3, відкриті в Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" (ідентифікаційний №38619024);

-зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (ідентифікаційний №38619024) Волкова Олександра Юрійовича включити дані про поточні рахунки ОСОБА_2 (ідентифікаційний НОМЕР_1) за НОМЕР_2 (на суму 150 000,00 грн.) та НОМЕР_3 (на суму 2 294,24 грн.) до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Свої позовні вимоги позивач мотивує нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» протиправно вчинено дій щодо визнання правочинів нікчемними.

Відповідач - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» надіслав до суду письмові заперечення на адміністративний позов в яких проти задоволення позовних вимог заперечив з тих підстав, що ним дотримано вимоги Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та вказує, що між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» вчинено нікчемний правочин, що підтверджується наказом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» №42/2 від 01.06.2016 р. в частині затвердження результатів проведеної перевірки правочинів на предмет їх нікчемності та аналізом руху коштів по рахунках ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та укладення договору відступлення прав вимоги №1805, договору відступлення №1.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою № 917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", яка затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015 року (далі - Постанова № 917), встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності та віднесено ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних, встановлено для ПАТ "Банк Михайлівський" певну низку обмежень, в тому числі:

-заборонено залучати кошти від фізичних осіб в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови без урахування нарахованих витрат, та за відсотковими ставками, вищими, ніж середні по банках 4 групи;

-заборонено здійснювати проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

27 квітня 2016 року, постановою Правління Національного банку України № 295/БТ "Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року № 917/БТ встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Постанова № 295) обмеження в діяльності, в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

Згідно з Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 за № 346:

- обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном;

- здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття НБУ Постанови № 917,26.04.2016 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» було укладено договір №980-006-000004360 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту). Відповідно до пункту 1 вказаного договору, банк по ініціативі клієнта відкриває клієнту на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей клієнта і здійснення його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку.

При цьому, позивачем до справи не надано копій меморіальних ордерів, платіжних доручень або інших розрахунково-касових документів, які б свідчили про факт внесення грошових коштів позивачем на відкритий рахунок до банку або перерахування на його рахунок будь-яких грошових коштів.

В той же день, 26.04.2016 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено наступні договори:

- договір №980-006-000228613, тип договору: «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно);

- договір №980-006-000228624, тип договору: «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно).

В матеріалах справи міститься копія платіжного доручення №6387769 від 26.04.2016 року з якого вбачається, що ОСОБА_2 з відкритого банком рахунку НОМЕР_2 перерахував 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок за договором №980-006-000228613 від 26.04.2016 на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» № 26502593155000 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків.

Також, згідно копії платіжного доручення №6387907 від 26.04.2016 року ОСОБА_2, з відкритого банком рахунку НОМЕР_2 перерахував 5 000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок за договором №980-006-000228624 від 26.04.2016 на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» № 26502593155000 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків.

Пунктами 8.3 договорів №980-006-000228613 та №980-006-000228624 від 26.04.2016 року з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» встановлено, що договір є договором позики та регулює відносини, що пов'язані з наданням позики.

28.04.2016 року ОСОБА_2 та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було підписано договір б/н про внесення змін до договору №980-006-000228613 від 26.04.2016 року, згідно якого було змінено підпункт 1) «Сума коштів» пункту 1.2 розділу 1 Предмет договору, яким було збільшено суму коштів за договором з 50 000,00 грн. до 145 000,00 грн.

Як вбачається з копії платіжного доручення №7033622 від 28.04.2016 року ОСОБА_2, з відкритого у ПАТ «Банк Михайлівський» рахунку НОМЕР_2 перерахував95 000 (дев'яносто п'ять тисяч) гривень 00 копійок за договором №980-006-000228613 від 26.04.2016 року на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» № 26502593155000 в АТ «УкрСиббанк» м. Харків.

Таким чином, як стверджує позивач, ним було передано у позику ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» кошти, що у загальній сумі складають 150 000,00 грн.

При цьому, на вимогу суду представником позивача не було надано, а в матеріалах справи відсутні докази внесення або перерахування позивачем або іншою особою вищезазначених сум на рахунок НОМЕР_2, що відкритий позивачу у ПАТ «Банк Михайлівський».

29.04.2016 року позивач підписав з ПАТ «Банк Михайлівський» заяву (оферту) №200519308 за якою йому був відкритий картковий рахунок НОМЕР_3.

11.05.2016 року позивачем з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» були підписані договори про внесення змін №1 до договору №980-006-000228613 та до договору №980-006-000228624 від 26.04.2016 року, згідно яких встановлено, що «Сторона-2 сплачує Стороні-1 проценти у безготівковій формі» та змінено рахунок сплати відсотків за договорами,- на картковий рахунок НОМЕР_3 відкритий на підставі заяви (оферти) №200519308 від 29.04.2016 року у ПАТ «Банк Михайлівський».

Суд зазначає, що згідно пунктів 3 та 4 статті 2 Закону України від 23.02.2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

- вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

- вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що лише залучені банком кошти прирівнюються до вкладу. Як вбачається з встановлених при судовому розгляді обставин, кошти позивач не мав взаємовідносин із банком з приводу вкладу, так як внесення грошових коштів на рахунок відкритий у ПАТ «Банк Михайлівський» позивачем не підтверджено, та вказані позивачем грошові кошти ніби-то були залучені фінансовою компанією як позику з подальшим їх поверненням на рахунок позикодавця.

Зазначене свідчить про відсутність доказів наявності вкладу, здійсненого позивачем до ПАТ «Банк Михайлівський», оскільки відносини позики та отриманих за нею відсотків склалися між позивачем та третьою особою, а не позивачем і банком.

Крім того, як було встановлено вище, договір №980-006-000004360 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) був укладений позивачем із банком після встановлення заборон Постановою Правління НБУ № 917 від 22.12.2015 року.

У подальшому на підставі рішення Правління НБУ від 23.05.2016 року №14/БТ виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 12.07.2016 №1213 про початок процедури ліквідації банку з 13.07.2016 року до 12.07.2018 року включно та делегування повноважень ліквідатора банку.

З 15.07.2016 року розпочато виплати гарантованої суми вкладникам.

Повідомленням за №ЗГ1/9511 від 26.01.2017 року представником ПАТ «Банк Михайлівський» за довіреністю ОСОБА_4, ОСОБА_2 повідомлено про те, що переказ коштів (транзакції), здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 в сумі 2 213,09 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-006-000228613 від 26.04.2016» на рахунок НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2 та 81,15 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по договору №980-006-000228624 від 26.04.2016» на рахунок НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2 є нікчемними.

Повідомленням за №ЗГ1/9512 від 26.01.2017 року, представником ПАТ «Банк Михайлівський» за довіреністю ОСОБА_4, ОСОБА_2 повідомлено про те, що переказ коштів (транзакції), здійснений ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 року в сумі 145 000, 00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-006-000228613 від 26.04.2016» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 та 5 000,00 грн. з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором №980-006-000228624 від 26.04.2016» на рахунок НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2 є нікчемним.

Листом № 01.03.17/01-ПГ/вих від 01.03.2017 року відповідач повідомив представника позивача ОСОБА_1 про те, що оскільки в ході перевірки була встановлена нікчемність правочину (транзакції) з перерахування коштів на поточні рахунки ОСОБА_2, останній не включений до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок гарантування вкладів фізичних осіб.

Позивач не погодився із рішенням уповноваженої особи Фонду щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Суд зазначає, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 №4452-VI.

Як зазначалося судом вище, підпунктами 3 та 4 частини 1 статті 2 Закону визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (підпункт 17 ч. 1 ст. 2 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 3 вказаного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 12 Закону № 4452- VI виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами щодо визначення порядку відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду.

Пунктом 1 Розділу І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року № 14 (надалі за текстом - Положення № 14) визначено, що це положення розроблено відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і визначає порядок та черговість відшкодування коштів за вкладами Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно абз. 1 - 3 п. 5 Розділу II Положення 14 (дана норма кореспондується із ч. 2 ст. 27 Закону № 4452- VI) уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку, зокрема, такі переліки:

- перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

- переліки рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 38 Закону № 4452- VI протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

В силу положень Закону на уповноважену особу покладено обов'язок, щодо підтвердження законності дій позивача та те, що такі дії не мають на меті штучного збільшення витрат Фонду на суму гарантованого відшкодування позивачу. Кошти за таким вкладом позивача можуть бути виплачені виключно після проведення аналізу та підтвердження відсутності ознак штучного збільшення витрат Фонду.

Як вбачається з матеріалів справи за результатами проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за період дії тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» та 6 місяців після початку ліквідації, Уповноваженою особою Фонду наказом № 42/2 від 01.06.2016 р. затверджені висновки, які викладені в акті № 2 від 01.06.2016 року.

Комісією встановлено, що на дату укладення договорів та здійснення правочинів відносно Банку діяла постанова № 917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015 року (далі - Постанова № 917), у відповідності до якої, на підставі норм статей 7,15, 55 Закону України "Про Національний банк України", статей 66, 67, 73, 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" глав 3, 5, розділу І, та глави 12 розділу IIПоложення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 року за № 346, встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, віднесено ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних, встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

27 квітня 2016 року, постановою Правління Національного банку України № 295/БТ "Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року № 917/БТ встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Постанова № 295) обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

Згідно з Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 за № 346:

- обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном;

- здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Під час перевірки Уповноваженою особою Фонду було виявлено, що 18.05.2016 р. Банк уклав із ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" Договір відступлення прав вимоги №1805 та 19.05.2016 р. Банк уклав із ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" Договір відступлення прав вимоги №1.

Банк здійснив розрахунок за даними договорами, а саме провів кредитну операцію з юридичною особою на суму:

870 000 000,00 гривень -за договором відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016;

561 585 182,51 гривень - за договором відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016.

У відповідності до положень ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», як кредитні розглядаються операції придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

Згідно із Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями затвердженого постановою Правління Національно банку України №23 від 25.01.2012 року кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу).

Таким чином, як було встановлено в ході перевірки, 19 травня 2016 року Банк здійснив кредитну операцію на загальну суму 1 431 585 182,51 гривень шляхом укладення Договорів відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016 з подальшим проведенням розрахунків за ним.

Станом на 19.05.2016 року, обсяг кредитних операції з юридичними особами без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам, надавав можливість Банку надавати кредити у сумі 180 966 027,90 грн.

Таким чином, при перевірці був зроблений висновок, що Банком порушено обмеження, що накладені Постановою №917 зі змінами внесеними Постановою № 295, в частині проведення кредитних операцій на суму 1 431 585 182,51гривень, на підставі укладених з ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" Договорів відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та №1 від 19.05.2016 р. при відсутності права на укладення таких правочинів.

За рахунок коштів, що були зараховані на рахунки ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" на підставі нікчемних правочинів, а саме Договору відступлення прав вимоги № 1805, договору відступлення прав вимоги № 1 - 19.05.2016 року, тобто в день перерахування коштів, Товариство ініціювало повернення коштів по договорах позики фізичним особам.

Як вбачається з додатку 1 до акту №2 комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, виконуючи 19.05.2016 платіжні документи ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" з перерахування коштів на рахунки 12160фізичних осіб (в тому числі й позивача) у сумі 1 298 015 973,74 грн., банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку , що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Наказом тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 №42/2 затверджені результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними викладені в Акті №2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-Розрахунковий Центр» по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у сумі 1 298 015 973,74 гривень, у відповідності до положень пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до пункту 15 Прикінцевих положень Закону України № 4452-VІ, до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

Як встановлено в ході судового розгляду справи договори позики № 980-006-000228613 від 26.04.2016 р., № 980-006-000228624 від 26.04.2016 р. є двосторонніми (без участі банку як повіреного) з ТОВ "Інвестиційно-Розрахунковий центр" на суми 145000,00 грн. та 5000,00 гривень,які по своїй природі не є вкладом в його розумінні, передбаченому Законом України "Про банк та банківську діяльність" та не прирівняні до вкладу відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг".

Тому суд зазначає, що гарантії Закону № 4452-VІ не поширюється на ситуацію з позивачем, а кошти в сумі 147213,09 грн. та 5 081,15 грн., які зараховані 19.05.2016 року на рахунок позивача на підставі нікчемного правочину, не підлягають виплаті у зв'язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів позивачу не має жодного відношення до банківського вкладу.

Окремо слід зазначити, що згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, суд вважає за доцільне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, з огляду на наступне.

Висновок Верховного Суду України у зазначених постановах зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність визначена також частиною 1 вищевказаного Закону як неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

З наведеного слідує, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку ГПК України.

Разом з цим, згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Однак суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні правовідносини в рамках Закону №4452-VI.

Вказаний Закон №4452-VI є спеціальним, яким в свою чергу, як вже зазначалось вище, врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.

Системний аналіз вищевказаних положень, дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Зокрема, в силу положень ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України в рамках Закону №4452-VI, яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до спірних правовідносин не підлягає.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

При цьому, законодавство не містить визначення терміну "публічно-правовий спір". При з'ясуванні характеру спору суд враховує, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Таким чином, в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, слід враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Відтак, вирішуючи питання про визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, необхідно враховувати, що КАС України встановлює такі правила відмежування адміністративної юрисдикції від інших видів юрисдикції:

- понятійно-функціональне, тобто визначення адміністративної справи, що наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України;

- визначення видів публічних правовідносин (управлінські правовідносини та правовідносини, пов'язані з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень), зазначених у ч. 1 ст. 17 КАС України;

- встановлення переліку публічно-правових спорів, що підпадають під юрисдикцію адміністративних судів (ч. 2 ст. 17 КАС України);

- встановлення переліку публічно-правових справ, що не належать до предмета адміністративної юрисдикції (ч. 3 ст. 17 КАС України).

З підстав, передбачених ч. 1 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Відповідно до ч. 1 ст. 34, ч. 8 ст. 36, ч. 1 ст. 54 Закону №4452-VI, Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.

Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону №4452-VI, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

Таким чином, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові пленуму Вищого адміністративного суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20 травня 2013 року №8.

Вказані висновки також кореспондуються з позицією Вищого адміністративного суду України, що викладена в інформаційному листі №992/11/14-14 від 25 липня 2014 року.

Водночас, згідно з п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону №4452-VI, уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Отже, Фонд виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, отже спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України.

Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Отже, суд приходить до висновку, що Уповноваженою особою Фонду правомірно винесено оскаржувані рішення, визнано договір нікчемним, не включено позивача до переліку вкладників, і як наслідок Фондом не включено позивача до загального реєстру вкладників і не відшкодовано кошти за рахунок Фонду, а отже позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджується правомірність дій відповідача, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" Волкова Олександра Юрійовича, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.