Постанова № 67123002, 12.06.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2462/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «ВС-Сервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 000002 від 01.01.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного підприємства «ВС-Сервіс» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 000002 від 01.01.2017 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити їх з підстав зазначених в адміністративному позові (а.с. 3-7).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином (а.с. 55).

Згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов до висновку про можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу Головним управлінням ДФС в Одеській області була проведена фактична перевірка ПП «ВС-Сервіс» з питань дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів (палива), порядок здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та /або за місцем реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, за період з 01.01.2016 року по 23.12.2016 року, за результатами якої був складений акт № 468/15-32-40-02/34506837 від 26.12.2016 року. (а.с. 9-13).

В Акті перевірки встановлені порушення п.п. 212.3.4 п.212.3 ст. 212 Податкового кодексу.

На підставі Акту перевірки № 468/15-32-40-02/34506837 від 26.12.2016 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 000002 від 01.01.2017 року про нарахування штрафних (фінансових) у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого палива що склало 9500 грн. (а.с. 8).

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням оскаржив їх до Державної фіскальної служби України, шляхом подання первинної скарги №б/н від 10.02.2017 року. В ході розгляду зазначеної скарги ДФС України було прийнято рішення про результати розгляду скарги №7494/6/99-99-11-03-01-25 від 11.04.2017 року про залишення податкового повідомлення рішення без змін, а скарги - без задоволення (а.с. 14-21).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі – Кодекс).

За умовами договору №410БКТЛ-0119 від 17.04.2014 року, що укладено між ПП «ВС-Сервіс» та ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» (а.с. 22-25), Позивач придбав бланки дозволи на паливно-мастильні матеріали (паливо). На підставі акту приймання – передачі нафтопродуктів на зберігання № 41ОБКТЛ-0119-9046748727 від 28.04.2016 року поклажодавець передав, а Зберігач прийняв для подальшого зберігання придбані за договором нафтопродукти.

За актом прийому-передачі бланків–дозволів №41 ОБКТЛ -0119-8022005292 від 28.04.2016 року, здійснено передачу бланків-дозволів на паливо від ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» до ПП «ВС-Сервіс» відповідно до номіналів 10, 20 та 50 літрів (а.с. 34).

В подальшому, частину придбаних бланків-дозволів ПП «ВС-Сервіс» за договором № 1602 від 01.02.2016 року реалізувало ТОВ СК «Дарина» (а.с. 37-41).

Так, відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України, особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців до початку здійснення реалізації пального.

Згідно з підпунктом 212.1.11 пункту 212.1 статті 212 ПК України, платником акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є особа - суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Відповідно до підпункту 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 ПК України, до коло платників акцизного податку відносяться особи які реалізують пальне.

За змістом підпункт 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 ПК України, об'єктом оподаткування акцизним податком є, зокрема, операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до абзацу другого пп. 14.1.212 ПКУ встановлено: "Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Згідно з підпунктом 231.1.3 пункту 231.1 статті 231 ПКУ, у разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.

Такі поняття, як автозаправна станція та автомобільна газозаправна станція визначенні в наступних нормативних актах:

- у пункті 1.2 Розділу І Інструкції щодо вимог пожежної безпеки під час проектування автозаправних станцій, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.12.2005 №376 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20 березня 2006 року № 291/12165), автозаправна станція – це комплекс будинків, споруд, технологічного обладнання, призначений для приймання, зберігання моторного палива та заправлення ним автотранспорту (мототранспорту);

- у пункті 2.1 Розділу ІІ Правил безпеки систем газопостачання, які затверджені наказом Міненерговугілля від 15.05.2015 №285, автомобільна газозаправна станція – це комплекс, призначений для заправки газобалонних установок автомобілів зріджених вуглеводневих газів.

Заправка автомобілів та інших транспортних засобів провадиться оператором АЗС (за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора) через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (пункти 34 та 35 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1442).

Тобто фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції пального – це здійснення заправки автомобілів моторним паливом або зрідженим вуглеводневим газом через паливо-, масло- та газороздавальні колонки.

Згідно з вимогами чинного законодавства реалізація пального через АЗС повинна здійснюватися із застосуванням спеціалізованих комп'ютерно-касових систем, які включені до держреєстру та відповідають Технічним вимогам та забезпечують відпуск пального у єдиному технологічному циклі з друкуванням фіскального касового чека.

Крім того, порядок відпускання ПММ для транспортних засобів, регулює Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена спільним наказом Мінпалива та енергетики України, Мінекономіки України, Мінтранспорту та зв'язку України, Держкомітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 (далі – Інструкція № 281). Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб – підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Суд зазначає, що Інструкція №281 визначає наступні загальні поняття:

- талон – спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому;

- платіжна картка – спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг.

- смарт-картка (паливна картка) є платіжною карткою із вмонтованим мікроконтролером як носієм та обробником інформації, потрібної для ініціювання переказу коштів та/або виконання службових операцій (п. 2.1 розділу 2 Правил Національної системи масових електронних платежів, затверджених постановою Національного банку України від 10.12.2004 № 620).

Вимоги щодо обігу, використання (видачі водіям тощо) та зберігання платіжних паливних карток (у т.ч. смарт-карток) і талонів встановлюються договором про відпуск палива і паливно-мастильних матеріалів за паливними картками між покупцем і продавцем. Паливна картка, талони передаються на підприємство за актом приймання-передачі після оплати вартості згідно з умовами договору. Підтвердженням факту отримання пального можуть бути видаткові документи або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС.

Заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС (за допомогою оператора АЗС або водієм самостійно під наглядом оператора) через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри) (п. 34 та п. 35 Правил № 1442).

Таким чином, через мережу АЗС здійснюється роздрібний продаж нафтопродуктів кінцевому споживачеві і у продавця (реалізатора) нафтопродуктів, тобто в особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів через мережу АЗС (через паливо- та газороздавальні колонки) безпосередньо споживачам, незалежно від форми розрахунків (готівкова, безготівкова (в тому числі з використанням талонів, карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів)), такі операції є об'єктом оподаткування акцизним податком відповідно до п.п. 213.1.9 п.213.1 ст. 213 Кодексу.

Суд враховує той факт, що, ані в акті перевірки, ані доказами, що є в матеріалах справи не підтверджено наявність у ПП «ВС-Сервіс» на праві власності або оренді діючих АЗС або інших колонок для здійснення фактичного заправлення паливом.

За умовами договору №410БКТЛ-0119 від 17.04.2014 року, що укладено між ПП «ВС- Сервіс» та ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», Позивач придбавши бланки-дозволи на паливо, а потім реалізувавши їх іншому контрагенту – ТОВ СК «Дарина», фактично виступив посередником в операції продажу пального. Договір з постачальником палива - ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», передбачає перехід права власності на пальне до ПП «ВС-Сервіс», але фактично рух пального через такого суб'єкта господарювання не відбувався (безпосередньо відпуск пального відбувається через АЗС, що належать ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ»).

Таким чином, у разі відсутності власних (орендованих і т.п.) АЗС та/або не здійсненні фактичного отримання пального і фізичного відпуску кінцевим споживачам, а також інших операцій з реалізації, визначених абзацом другим підпункту 14.1.212 пункту 14.1. статті 14 ПКУ, у підприємства не виникає обов’язку щодо реєстрації платником акцизного податку з реалізації пального та складання акцизних накладних.

Суд зазначає те, що відповідно до листів ДФС України від 20.10.2016 №22705/6/99-99-15-03-02-15 та 20.07.2016 року №24565/7/99-99-15-03-03-17, на які посилається позивач у позові, податковий орган надає роз’яснення про відсутність обов’язку подавати документи до податкових органів з метою реєстрації платником акцизного податку у випадках реалізації паливно-мастильних матеріалів (палива) через бланки-дозволи, талони, старт-картки та у разі відсутності власних (орендованих і т.п.) АЗС та /або нездійснення фактичного отримання і фізичного відпуску кінцевим споживачам, оскільки, такі операції не є операціями з реалізації пального у розумінні абзаців 2 і 3, підпункту 14.1.212, пункту 14.1, статті 14 ПКУ.

Отже, суд, не погоджується з висновками перевіряючих в акті перевірки № 468/15-32-40-02/34506837 від 26.12.2016 року, та визнає, що Позивач не є такою особою, що відповідно до п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу, здійснює реалізацію пального, та підлягає обов'язковій реєстрації контролюючими органами як платник акцизного податку за місцезнаходженням юридичної особи.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позов ПП «ВС-Сервіс» підлягає задоволенню, а податкове повідомлення-рішення № 000002 від 01.01.2017 року є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з заявлених позовних вимог, положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП «ВС-Сервіс» належить задовольнити.

Згідно з приписами ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.6-8, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ВС-СЕРВІС» до Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 000002 від 01.01.2017 року про нарахування штрафних (фінансових) у розмірі 9500 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь Приватного підприємства «ВС-СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 34506837, адреса: Україна, 65025, Одеська область, м. Одеса, вул. Дніпропетровська дорога , буд. 108. кв.9) судовий збір у розмірі 1600 (одну тисячу шістсот ) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.