Постанова № 67122694, 19.05.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2017 року № 810/2669/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом самозайнятої особи приватного нотаріуса ОСОБА_1 до ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась самозайнята особа приватний нотаріус ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2016 форми «Р» №0000571201, винесене ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 11.01.2016 по 15.01.2016 посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства та дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 21.01.2016 №168/26-58-12-01-17-2908506324. На підставі висновків даного акта відповідачем 05.02.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000571201, рішення та вимога про сплату боргу (недоїмки).

В подальшому рішення від 05.02.2016 №0000581201 та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2016 були скасовані ГУ ДФС у м. Києві, за результатом розгляду скарги позивача.

Позивач пояснює, що наказ про проведення перевірки від 29.12.2015 №1512 був отриманий нею лише 18.01.2016, тобто після проведення такої перевірки. Позивач зазначає, що після отримання наказу про проведення перевірки вона подала скаргу з викладеними порушеннями до ГУ ДФС у м. Києві, проте акт перевірки від 21.01.2016 №168/26-58-12-01-17-2908506324 був все-таки складений ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Позивач також наголошує, що заперечення на акт перевірки, які були подані нею 27.01.2016 по суті розглядав той самий орган, що і складав наказ про проведення перевірки і акт перевірки, що дає всі підставі стверджувати про відсутність обєктивного та неупередженого розгляду аргументів платника податків.

З приводу своєї професійної діяльності позивач зазначає, що з 2007 року по березень 2013 вона здійснювала діяльність приватного нотаріуса. В березні 2013 року нею подано заяву до ГУ юстиції в м. Києві про припинення приватної нотаріальної діяльності, за результатами якої прийнято наказ про припинення приватної діяльності ОСОБА_1 від 07.03.2013 №158/6. Копії даного наказу та заяви про припинення приватної нотаріальної діяльності були подані позивачем до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському району м. Києва. За результатами розгляду заяви, первинних документів за 2011-2013 роки та книги обліку доходів і витрат, Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва провело перевірку на предмет сплати позивачем єдиного соціального внеску, за результатами якої позивачу видана довідка від 22.04.2013 №976/03 про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та страхових внесків до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування. У березні-квітні 2013 року позивач подала до ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві всі документи на виконання вимог Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588, з метою зняття з обліку у податковому органі та внесення відповідних відомостей до Реєстру самозайнятих осіб. Позивач наголошує, що контролюючий орган зобовязаний був виключити її з реєстру самозайнятих осіб, проте не зробив цього. З 17.03.2016 позивач поновила свою приватну нотаріальну діяльність.

Позивач зазначає, що на податкове повідомлення-рішення від 05.02.2016 №0000571201 нею була подана скарга від 02.06.2016 до ГУ ДФС у м. Києві та доповнення до скарги від 30.06.2016 і 23.07.2016. В процесі розгляду скарги ДФС надала доручення ГУ ДФС у Київській області організувати проведення перевірки позивача у звязку з відновленням та поданням документів, які підтверджують витрати перевіряємого періоду. Однак, з вини контролюючих органів це не було виконано у звязку з тим, що ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві не передало облікову справу позивача до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкове повідомлення-рішення є законним.

Відповідач наголошує, що копія наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 29.12.2015 №1512 та письмове повідомлення №2057/К/26-58-17-01-11 від 29.12.2015 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення на належну поштову адресу позивача. Отже вважає, що позивач належним чином повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Наголошує, що перевіркою встановлено неподання податкових декларацій про майновий стан за доходи за 2013-2014 роки. Перевіркою правильності визначення та декларування обсягів та отриманих доходів, витрат, безпосередньо повязаних з отриманням доходу та оподаткованого доходу у 2011-2014 роках, в звязку з ненаданням ОСОБА_1 документів, повязаних з діяльністю, на підставі даних з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України та інформації, наданої на запити ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві ТОВ «Український папір», ПФ «ВАМА», ПрАт «ВНП «Укрзооветпромпостач» встановлено недекларування отриманого доходу на суму 6 074,00 грн. за І квартал 2013 року. Перевіркою встановлено також завищення вартості документально підтверджених витрат на суму 81 484,20 грн. за 2012 рік.

В судове засідання 18.05.2017 сторони по справи не зявились, про дату, час і місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно.

Разом з цим, 18.05.2017 представником позивача через канцелярію суду подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд -

в с т а н о в и в:

Відповідно до свідоцтва Міністерства юстиції України від 03.04.2003 №4699 ОСОБА_1 має право займатись нотаріальною діяльністю (том 2, а.с. 37).

Судом встановлено, що у період з 2007 року по березень 2013 року та з 17.03.2016 по теперішній час позивач здійснювала та здійснює незалежну професійну діяльність приватного нотаріуса.

Позивач з 2007 року здійснювала професійну діяльність приватного нотаріуса у м. Києві, у звязку з чим, була узята на податковий облік з 12.06.2007 за №18817 в ДПІ Соломянському районі м. Києва (том 1, а.с. 14).

07.03.2013 Головним управлінням юстиції у м. Києві прийнято наказ №158/6 про припинення приватної нотаріальної діяльності по Київському міському нотаріальному округу та припинення дії реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_1 (том 1, а.с.11).

21.03.2013 позивачем подана до ДПІ Соломянського району міста Києва заява форми №8-ОПП про припинення платника податків, що підтверджується штампом на заяві з вхідним №4339 (том 2, а.с. 185).

Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва видано позивачу довідку про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування від 22.04.2013 №976/03 (том 1, а.с. 12).

Тобто, у березні 2013 року позивач припинила свою діяльність як приватний нотаріус.

В подальшому, позивач отримала реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності від 17.03.2016 №331 (том 2, а.с. 38-39). Незалежну професійну діяльність приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу на даний час позивач здійснює за адресою: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 2-А.

З 05.05.2016 позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області (том 2, а.с. 12).

Судом встановлено, що 29.12.2015 ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийнято наказ №1512 про проведення документальної позапланової невиїзної, яким наказано начальнику Управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_2 організувати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з 11.01.2016 тривалістю 5 робочих днів (том 2, а.с. 192).

Даний наказ та повідомлення про проведення перевірки від 29.12.2015 №1057/К/26-58-17-01-11 (том 2, а.с. 191) були направлені 30.12.2015 рекомендованими листами з повідомленням про вручення на дві поштові адреси позивача: 03058, м. Київ, вул. Генерала Тупікова, буд. 31/2ААДРЕСА_1 та 03058, АДРЕСА_2, що підтверджується штемпелем на конвертах, копіями фіскальних чеків, поштових повідомлень про вручення та роздруківкою з офіційного сайту ДП Укрпошта» (том 2, а.с. 46, 48а, 193, том 1, а.с. 16).

Вказані конверти були вручені адресату - 18.01.2016 (том 1, а.с. 16).

18.01.2016 позивачем направлено ГУ ДФС у м. Києві скаргу на рішення про проведення позапланової виїзної перевірки та скасування наказу від 29.12.2015 №1512, проте відповіді на дану скаргу податковий орган не надав (том 1, а.с. 22-32).

У період з 11.01.2016 по 15.01.2016 на підставі наказу від 29.12.2015 №1512, виданого ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у відповідності з вимогами пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, пп.78.1.1 п. 78.1 ст.78.1, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_3, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 21.01.2016 №168/26-58-12-01-17-2908506324 (далі акт перевірки) (том 1, а.с. 34-53).

В акті перевірки зазначено, що згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України та наданих відповідей юридичних осіб на запити щодо надання інформації про взаєморозрахунки та взаємовідносини з платником податків ОСОБА_1, податковим органом встановлено, що фізичній особі ОСОБА_1І виплачений дохід у розмірі 6 074,00 грн., а саме за І квартал 2013 року від ТОВ «Український папір» на загальну суму 4 340,00 грн. (січень 2013 року - 1 560,00 грн., лютий 2013 року 2 660,00 грн., березень 2013 року 120,00 грн.), від ПФ «ВАМА» на загальну суму 860,00 грн. (січень 2013 року 480,00 грн., лютий 2013 року 380,00 грн.), від ПрАТ «Укрзооветпромпостач» за січень 2013 року на суму 874,00 грн. Зазначено, що фізична особа, яка займається професійною діяльністю, підтверджуючих документів, повязаних з діяльністю, до перевірки не надала (том 1, а.с. 39).

Перевіркою визначення оподатковуваного доходу встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 32 502,35 грн., за 2012 рік на суму 81 494,02 грн., за 2013 рік на суму 6 074,00 грн. Дана розбіжність виникла у звязку із тим, що фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, до перевірки не надано документів щодо підтвердження суми витрат за 2011-2014 роки та не подані податкові декларації про майновий стан та доходи за 2013 та 2014 роки (а.с. 42).

Окрім того, в акті зазначено, що згідно інформації, наданої Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва приватним нотаріусом за 2011-2012 роки звіти по ЄСВ подані вчасно. За 2013 та 2014 роки звіти не подані, чим порушено абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальообовязкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями.

Фізичною особою до перевірки не надано документів щодо здійснення діяльності, що уможливлює визначення суми помісячного чистого доходу, тому суму доходу, на який нараховується ЄСВ за 2011-2012 роки, розбито рівними частинами помісячно.

За 2013 рік суму помісячного чистого доходу визначено згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України, відповідно до якої платнику податків за 2013 рік виплачений дохід за ознакою « 157» (як дохід виплачений самозайнятій особі) від ТОВ «Український папір» за І квартал 2013 на загальну суму 4 340,00 грн., від ПФ «ВАМА» за І квартал 2013 року на загальну суму 860,00 грн., від ПрАТ «Укрзооветпромпостач» за січень 2013 року на суму 874,00 грн. (том 1, а.с. 44).

Перевіркою встановлено:

-не підтвердження сум витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності за 2011-2014 роки та не подання декларацій про майновий стан і доходи за 2013-2014 роки, чим порушено п. 178.3 ст. 178, пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 49.1, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 57.1, ст. 57, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями). До сплати ПДФО 13 135,29 грн.;

-не подання звітів по єдиному соціальному внеску за 2013-2014 роки, не нарахування та несплата суми єдиного внеску на загальнообовязкове соціальне страхування в сумі 43 054,42 грн., чим порушено пп. 4 п.1 ст. 6, абз. 1 п. 2 ч.1 ст. 7, п.11 ст. 8, п. 2, п.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальообовязкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями. До сплати ЄСВ 43 054,42 грн.

Окрім того, 14.01.2016 у звязку з неявкою позивача до ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві та не надання документів для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем був складений акт №10/26-58-12-01-17 про ненадання платником податків документів, з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства та дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2015 фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подані заперечення на акт перевірки від 27.01.2016 (том 1, а.с. 54-59).

Разом з тим, відповідач листом «Про розгляд заперечення» від 03.02.2016 №793/К/26-58-12-01-11 висновки акта перевірки залишив без змін, а заперечення - без задоволення (том 1, а.с. 17-21).

На підставі акта перевірки від 21.01.2016 №168/26-58-12-01-17-2908506324 ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві було прийнято:

-податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 05.02.2016 №0000571201, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 16 759,12 грн., з яких сума за основним платежем 13 135,29 грн., сума за штрафними санкціями 3 623,83 грн. (том 1, а.с. 65);

-вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2016 №12 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 43 054,42 грн. (том 1, а.с. 67);

-рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.02.2016 №0000581201, яким до позивача за донарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування застосовано штрафні санкції в розмірі 9 221,55 грн.(том 1, а.с. 68).

Не погоджуюсь з прийнятими відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 05.02.2016 №0000571201, вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2016, рішенням від 05.02.2016 №0000581201 позивач звернулась зі скаргою від 22.02.2016 до ГУ ДФС у м. Києві (том 1, а.с. 69-87).

За результатами розгляду скарги позивача, в частині оскарження вимоги від 05.02.2016 про сплати боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску та рішення від 05.02.2016 №0000581201 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, ГУ ДФС у м. Києві рішенням від 25.03.2016 №2594/К/26-15-10-02-16 скасувало вимогу ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2016 №Ф-12У та рішення ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві про застосування штрафних санкцій від 05.02.2016 №0000581201, задовольнило скаргу ОСОБА_1 від 22.02.2016 в частині оскарження зазначеного рішення та вимоги (том 1, а.с. 88-90).

За результатами розгляду скарги позивача, в частині оскарження податкового повідомлення рішення від 05.02.2016 №0000571201 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб, ГУ ДФС у м. Києві рішенням від 22.04.2016 №3138/К/26-15-10-02-16 залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 05.02.2016 №0000571201, а скаргу ОСОБА_1 від 22.02.2016 в частині оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення без задоволення (том 1, а.с. 92-95).

02.06.2016 позивач подала повторну скаргу до ДФС України (том 1, а.с. 96-111). Окрім того, 30.06.2016 та 23.07.2016 позивачем були подані доповнення до скарги (том 1, а.с. 112-250).

Рішенням ДФС України від 29.07.2016 №7960/К/99-99-11-02-01-14 податкове повідомлення-рішення від 05.02.2016 №0000571201 про збільшення суми грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 22.04.2016 №3138/К/26-15-10-02-16 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін, а повторну скаргу без задоволення (том 2, а.с. 2-5). В рішенні також зазначено, що ДФС України листом від 12.07.2016 №7358/К/99-99-11-02-01-14 про проведення перевірки, з урахуванням того, що ОСОБА_1 з 05.05.2016 перебуває на обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, доручило ГУ ДФС у Київській області організувати проведення перевірки ОСОБА_1 з питань, зазначених у скарзі. ГУ ДФС у Київській області листом від 25.07.2016 №4718/8/10-36-13-02 про надання інформації повідомлено, що станом на день отримання листа з дорученням на проведення перевірки, облікову справу ОСОБА_1 до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області не було передано, що унеможливило проведення перевірки із зазначених в скарзі питань.

Не погоджуючись з прийнятим ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві податковим повідомленням-рішенням від 05.02.2016 №0000571201 позивач скористалась своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України (в редакції, чинній на момент призначення перевірки 29.12.2015) документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), у разі припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

З урахуванням наведених обставин відповідачем було прийнято наказ від 29.12.2015 №1512 про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому, згідно з п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, що передбачене пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, а відтак з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Тобто, для виникнення права розпочати проведення документальної невиїзної перевірки контролюючому органу достатньо надіслати платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення (фактично, передати до відділення поштового зв'язку) копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У постанові Верховного Суду України від 27.01.2015 №21-425а14 міститься правовий висновок, що з наказом про невиїзну документальну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Натомість здійснення перевірки за відсутності доказів повідомлення платника податків призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Судом встановлено, що наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки від 29.12.2015 №1512 та повідомлення про проведення перевірки від 29.12.2015 №1057/К/26-58-17-01-11 були направлені 30.12.2015 рекомендованими листами з повідомленням про вручення на дві адреси позивача: 03058, м. Київ, вул. Генерала Тупікова, буд. 31/2ААДРЕСА_1 та 03058, АДРЕСА_2, що підтверджується штемпелем на конвертах, копіями фіскальних чеків, повідомлень про вручення та роздруківкою з офіційного сайту ДП Укрпошта» (том 2, а.с. 46, 48а, 193, том 1, а.с. 16), тобто документи направлені на наступний день видання наказу про проведення такої перевірки. Разом з тим, як встановлено судом, вказані конверти були вручені адресату лише 18.01.2016 (том 1, а.с. 16), тобто після фактичного проведення перевірки.

Суд наголошує, що поштова адреса одержувача на конверті: 03058, м. Київ, вул. Генерала Тупікова, буд. 31/2ААДРЕСА_1, в якому відповідач направив позивачу повідомлення про перевірку від 29.12.2015 №1057/К/26-58-17-01-11 та копію наказу від 29.12.2015 №1512 (том 2, а.с. 48а), на той час і до 16.03.2016 відповідала адресі реєстрації згідно відомостей, зазначених у паспорті позивача (том 2, а.с.11).

Поштова адреса: 03058, АДРЕСА_2 є фактичним місцем проживання позивача, що нею не заперечувалось.

Суд зазначає, що позивач отримав наказ та повідомлення про проведення перевірки вже після її проведення.

Проте, податковий орган, всупереч вищезазначеним вимогам закону, не перевірив чи вручений даний наказ позивачу до початку проведення перевірки та не пересвідчився у тому, чи ознайомлений позивач з наказом про проведення перевірки до її початку.

Відсутність належного повідомлення позивача про проведення перевірки позбавляє його можливості надавати документи, необхідні для її проведення та користуватися іншими правами, наданими платнику податків Податковим кодексом України під час проведення перевірки, що з урахуванням висновків Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 №21-425а14 призводить до визнання перевірки незаконною та свідчить про відсутність правових наслідків такої.

Щодо встановлених в акті перевірки порушень, які стали підставою для донарахувань позивачу податку на доходи фізичних осіб та прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 05.02.2016 №0000571201, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, а саме: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №3425-XII) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України (ст. 32 Закону №3425-XII).

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (п. 178.6 ст. 178 ПК України).

В акті перевірки зазначено, що згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України та наданих відповідей юридичних осіб на запити щодо надання інформації про взаєморозрахунки та взаємовідносини з платником податків ОСОБА_1, податковим органом встановлено, що фізичній особі ОСОБА_1І виплачений дохід у розмірі 6 074,00 грн., а саме за І квартал 2013 року від ТОВ «Український папір» на загальну суму 4 340,00 грн. (січень 2013 року - 1 560,00 грн., лютий 2013 року 2 660,00 грн., березень 2013 року 120,00 грн.), від ПФ «ВАМА» на загальну суму 860,00 грн. (січень 2013 року 480,00 грн., лютий 2013 року 380,00 грн.), від ПрАТ «Укрзооветпромпостач» за січень 2013 року на суму 874,00 грн. Зазначено, що фізична особа, яка займається професійною діяльністю, підтверджуючих документів, повязаних з діяльністю, до перевірки не надала.

Перевіркою визначення оподатковуваного доходу встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2011 рік на суму 32 502,35 грн., за 2012 рік на суму 81 494,02 грн., за 2013 рік на суму 6 074,00 грн. Дана розбіжність виникла у звязку із тим, що фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, до перевірки не надано документів щодо підтвердження суми витрат за 2011-2014 роки та не подані податкові декларації про майновий стан та доходи за 2013 та 2014 роки.

Суд зазначає, що на підтвердження відомостей про доходи позивача за ознакою « 157» (як дохід, виплачений самозайнятій особі) відповідачем надана службова записка від 07.10.2016, в якій підтверджено отримання доходу від ПФ «ВАМА» за І квартал 2013 року на загальну суму 860,00 грн., від ТОВ «Український папір» за І квартал 2013 року від на загальну суму 4 340,00 грн., від ПрАТ «Укрзооветпромпостач» за січень 2013 року на суму 874,00 грн. (том 2, а.с. 81-83).

В матеріалах справи наявний лист ПФ «ВАМА» на запит відповідача від 24.09.2014 №20419/10/26-58-17-04-10 (том 1, а.с. 212), яким повідомлено, що в період 2013 року ОСОБА_1 були надані нотаріальні послуги в сумі 860,00 грн., які були сплачені згідно наданих довідок-рахунків в повному обсязі. До листа на підтвердження оплати вказаних коштів додані копія платіжних доручень від 15.01.2013 №71 та від 05.02.2013 №14 та довідки-рахунки від 03.01.2013 №8 та від 05.02.2013 №66 (том 1, а.с. 186-190).

В матеріалах справи наявний лист ПрАТ «Укрзооветпромпостач» на запит відповідача від 24.09.2014 №20420/10/26-58-17-04-10, яким повідомлено, що в 2013 році ОСОБА_1 були надані нотаріальні послуги в сумі 4 340,00 грн. На підтвердження оплати надано платіжні доручення від 08.01.2013 №17260, від 28.01.2013 №17801, від 28.01.2013 №17802, від 04.02.2013 №18005, від 06.02.2016 №18068, від 15.02.2013 №17833, від 05.03.2013 №17977 №421 та довідки-рахунки від 03.01.2013 №4, від 21.01.2013 №17, від 01.02.2013 №58, від 05.02.2013 №68, від 15.02.2013 №76, від 25.02.2013 №91, від 18.10.2012 №2049 (том 1, а.с. 201-210).

В матеріалах справи наявний лист ТОВ «Український папір» на запит відповідача від 24.09.2014 №20418/10/26-58-17-04-10 (том 1, а.с. 213), яким повідомлено, що в 2013 року ОСОБА_1 були надані нотаріальні послуги в сумі 874,00 грн. На підтвердження надано платіжне доручення від 30.01.2013 №421 та довідку-рахунок від 30.01.2013 (том 1, а.с. 199-200).

Також, в матеріалах справи наявні податкові декларації позивача про майновий стан і доходи за 2011 рік від 24.02.2012 (том 2, а.с. 214-216) та за 2012 рік від 25.02.2013 (том 2, а.с. 194-197).

Так, відповідно 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Також, абзацом 1 п. 178.4 ст. 178 ПК України передбачено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім

випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у звязку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри (пункт 167.1 статті 167 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 178.3 статті 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1185, визначено, що з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 Податкового кодексу України, при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону України «Про нотаріат», а також наведено невичерпний орієнтовний перелік витрат, зокрема: оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під'їзду інвалідів; страхування цивільно-правової відповідальності приватного нотаріуса; технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування: а) охоронна та пожежна сигналізація; б) металеві двері або металеві ролети; в) металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах; г) металеві шафи; д) вогнестійкий сейф; е) інформаційна вивіска; є) обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо); ж) підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет; з) телекомунікаційні послуги; и) меблі; програмне забезпечення, користування електронною базою законодавства; встановлення, обслуговування та користування державними та єдиними реєстрами; виготовлення печатки, штампів з текстами посвідчувальних написів; витрати на придбання спеціальних бланків нотаріальних документів та ведення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, книг, журналів реєстрації (обліку), передбачених номенклатурою; витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо); витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства; проходження підвищення кваліфікації, участь у короткотермінових семінарах, міжнародних семінарах, симпозіумах, науково-практичних конференціях; удосконалення професійної майстерності; навчання в школі молодого нотаріуса; придбання та передплата юридичної літератури (книг, журналів, дисків, програм тощо); оплата праці та обов'язкові нарахування на фонд оплати праці помічників, секретарів, стажистів (найманих працівників); сплата внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; відкриття рахунків у банках та їх розрахунково-касове обслуговування (депозитні рахунки); витрати на поштові та кур'єрські послуги, необхідні для ведення нотаріальної діяльності.

Тобто, вказана консультація має рекомендаційний характер, і наведений у ній перелік не є вичерпним, що свідчить про можливе віднесення до необхідних витрат незалежної професійної діяльності і інших витрат, якщо вони відповідають вимогам пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України.

З огляду на загальне описове визначення витрат незалежної професійної діяльності, наведене у пункті 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України, необхідно у кожному окремому випадку аналізувати здійснені витрати за критеріями можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності, ділової мети їх придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, й за умови відповідності таким критеріям придбані товари (роботи, послуги) й здійснені витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.11.2015 у справі №К/800/29541/15 (ЄДРСР №53244139).

Приписами частини 2 статті 24 Закону України №3425-XII передбачено, що робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу. Вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановлюються Міністерством юстиції України.

Робоче місце (контора) має відповідати таким умовам: 1) забезпечувати дотримання нотаріальної таємниці; 2) давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність; 3) бути захищеним від несанкціонованого проникнення; 4) бути забезпеченим сейфом для зберігання печаток, штампів, металевою шафою для зберігання архіву нотаріуса; 5) кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора) приватного нотаріуса, не може бути меншою, ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну діяльність у його межах; 6) бути пристосованим для роботи технічного персоналу з документами у відокремленій від нотаріуса кімнаті (частина 2 статті 25 Закону України №3425-XII).

Таким чином, передумовою для провадження нотаріальної діяльності є наявність робочого місця (контори) нотаріуса, забезпечення належного утримання якого (зокрема прибирання) є, у тому числі, запорукою здійснення незалежної професійної діяльності нотаріуса.

Окрім того, суд звертає увагу, що Міністерство юстиції України своїми листами від 02.02.2006 №31-35/20 та від 23.02.2012 №13.1-17/74 визначило примірний перелік витрат приватного нотаріуса, серед яких, зокрема, придбання канцелярського приладдя, користування телефонним звязком, виготовлення печаток та штампів, а також їх заміна, сплата нотаріусами внесків до Пенсійного фонду України, у тому числі на користь найманих працівників, та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування, орендна плата та комунальні платежі, у разі користування приміщенням у якості робочого місця нотаріуса, та ін. Як правову підставу для такої позиції Мін'юст називає норми Закону України «Про нотаріат», Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Мін'юсту від 22.12.2010 № 3253/5.

Матеріали справи містять документи на підтвердження витрат позивача за 2012-2013 рік, а саме:

1. 2012 рік за послуги страхування нотаріальної діяльності: рахунок від 27.01.2012 №93-11/12 на загальну суму 30,00 грн., від 12.06.2012 оборотно-сальдова відомість по рахунку №3611 на загальну суму 760,00 грн., від 17.12.2012 оборотно-сальдова відомість по рахунку №3611 на загальну суму 737,00 грн., за канцтовари: видаткова накладна від 10.01.2012 №111 на загальну суму 2 550,00 грн., видаткова накладна від 28.03.2012 №РН-000646 на загальну суму 735,00 грн., видаткова накладна від 10.04.2013 №268 на загальну суму 2 550,00 грн., видаткова накладна від 05.06.2016 №КЦ-00314 на загальну суму 932,00 грн., накладна від 01.02.2012 №5-001 на загальну суму 4 470,00 грн., накладна від 08.07.2012 №6-012 на загальну суму 4655,00 грн., товарний чек від 18.06.2016 №ГРМ000025206 на загальну суму 126,65 грн., товарний чек від 24.05.2012 №ГРМ000022521 на загальну суму 74,11 грн., товарний чек від 21.02.2012 №ГРМ00009120 на загальну суму 22,55 грн., товарний чек від 24.05.2012 №ГРМ000022522 на загальну суму 30,66 грн., видаткова накладна від 10.09.2012 №375 на загальну суму 2 550,00 грн., накладна від 10.08.2012 №6 на загальну суму 10 875,00 грн., видаткова накладна від 10.12.2012 №467 на загальну суму 2 550,00 грн., товарний чек від 04.07.2012 №1180 на загальну суму 136,82 грн., товарний чек від 17.12.2012 №ПГ0000097436 на загальну суму 110,7 грн., товарний чек від 25.10.2012 №ПМ0000038551 на загальну суму 142,55 грн., товарний чек від 04.07.2012 №ПГ0000049488 на загальну суму 121,23 грн.; за книги нотаріальних документів: товарний чек від 27.12.2012 №147 на загальну суму 145,00 грн.; за реєстр, папки: рахунок-фактура від 29.05.2012 №КЗ-0052 на загальну суму 211,00 грн., виписка банку від 20.01.2013 на загальну суму 748,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 16.02.2012 на загальну суму 378,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 14.03.2012 на загальну суму 855,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 12.04.2012 на загальну суму 275,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 16.05.2012 на загальну суму 284,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 13.06.2012 на загальну суму 584,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 16.07.2012 на загальну суму 447,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 17.08.2012 на загальну суму 656,00 грн., виписка банку від 17.09.2012 на загальну суму 480,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 22.10.2012 на загальну суму 479,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 22.11.2012 на загальну суму 443,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 21.12.2012 на загальну суму 340,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн.; за спеціальні бланки: видаткова накладна від 25.12.2012 №445710 на загальну суму 4 710,00 грн., видаткова накладна від 25.12.2012 №445710 на загальну суму 3 925,00 грн., виписка банку від 27.04.2012 на загальну суму 1 155,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 17.08.2012 на загальну суму 1 555,00 грн. та комісія за переказ коштів 9,00 грн.; за печатку: товарний чек від 26.12.2012 №26 на загальну суму 300,00 грн.; за послуги: рахунок від 10.05.2012 №278 на загальну суму 395,00 грн., квитанція від 17.08.2012 №000104796310 на загальну суму 392,24 грн., квитанція від 16.02.2012 №8258 на загальну суму 385,59 грн., квитанція від 13.03.2012 №000106761804 на загальну суму 390,97 грн., квитанція від 10.04.2012 №122 на загальну суму 381,36 грн., квитанція від 10.07.2012 №80 на загальну суму 350,53 грн., квитанція від 13.01.2012 №83 на загальну суму 385,34 грн. квитанція від 13.03.2012 №0000109022015 на загальну суму 43,48 грн., квитанція від 17.08.2012 №0000100789384 на загальну суму 419,02 грн., виписка банку від 22.11.2012 на зальну суму 774,31 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 28.12.2012 на зальну суму 840,35 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн.; платіж за електроенергію: квитанція від 10.07.2012 №83 на загальну суму 45,68 грн., квитанція від 08.06.2012 №1 на загальну суму 42,03 грн., квитанція від 13.01.2012 №82 на загальну суму 70,84 грн., квитанція від 16.02.2012 №8261 на загальну суму 100,76 грн., квитанція від 10.04.2012 №121 на загальну суму 69,75 грн., квитанція від 10.05.2012 №277 на загальну суму 42,03 грн., квитанція б/н від 08.06.2012 на загальну суму 42,03 грн.; за марки: фіскальний чек від 10.04.2012 №6134 на загальну суму 8,8 грн., фіскальний чек від 10.04.2012 №6101 на загальну суму 5,7 грн., фіскальний чек від 16.11.2012 №6214 на загальну суму 14,4 грн., фіскальний чек від 16.11.2012 №7 на загальну суму 2,8 грн., фіскальний чек від 21.12.2012 №9414 на загальну суму 5,36 грн., фіскальний чек від 21.03.2012 №1638 на загальну суму 6,0 грн.; за конверт: фіскальний чек від 21.03.2012 №1637 на загальну суму 1,5 грн.; за лампочку: фіскальний чек від 21.01.2012 №0193 на загальну суму 13,47 грн.; витрати на обслуговування офісу: фіскальний чек від 17.10.2012 №0044 на загальну суму 1 458,5 грн., фіскальний чек від 03.07.2012 №0109 на загальну суму 342,9 грн.; за комплектуючі до компютерної техніки: товарний чек від 10.02.2012 №49 на загальну суму 1670,00 грн.; за ремонт офісу: фіскальний чек від 17.09.2012 №0189 на загальну суму 92,04 грн., товарний чек від 17.09.2012 №6 на загальну суму 740,00 грн., фіскальний чек від 05.10.2012 №271 на загальну суму 47,7 грн., фіскальний чек від 14.09.2012 №0096 на загальну суму 178,05 грн., фіскальний чек від 05.10.2012 №275 на загальну суму 67,98 грн., фіскальний чек від 08.09.2012 №0024 на загальну суму 219,03 грн., фіскальний чек від 12.09.2012 №0062 на загальну суму 350,75 грн., фіскальний чек від 12.09.2012 №0064 на загальну суму 37,02 грн., фіскальний чек від 02.10.2012 №0068 на загальну суму 27,42 грн., фіскальний чек від 08.09.2012 №0201 на загальну суму 257,00 грн., фіскальний чек від 22.10.2012 №0112 на загальну суму 119,37 грн. фіскальний чек від 27.09.2012 №0251 на загальну суму 3 307,53 грн., фіскальний чек від 13.09.2012 №0048 на загальну суму 693,00 грн., фіскальний чек від 19.09.2012 №0159 на загальну суму 578,68 грн., фіскальний чек від 17.09.2012 №0124 на загальну суму 1 559,05 грн., фіскальний чек від 27.09.2012 №0616 на загальну суму 93,3 грн., фіскальний чек від 13.09.2012 №0118 на загальну суму 500,25 грн., фіскальний чек від 24.09.2012 №0166 на загальну суму 63,6 грн., фіскальний чек від 22.09.2012 №0175 на загальну суму 22,2 грн., товарний чек від 22.09.2012 №1/3475 на загальну суму 26,4 грн., товарний чек від 26.09.2012 №1/3545 на загальну суму 49,5 грн., товарний чек від 21.09.2012 №1/3456 на загальну суму 67,5 грн., товарний чек від 22.09.2012 №1/3474 на загальну суму 190,49 грн., фіскальний чек від 09.10.2012 №0129 на загальну суму 634,57 грн.; за оплата послуг звязку: квитанція від 08.06.2012 №2 на загальну суму 29,18 грн., квитанція від 17.08.2012 №000102097228 на загальну суму 63,74 грн., квитанція від 08.06.2012 №3 на загальну суму 26,74 грн., квитанція від 10.04.2012 №123 на загальну суму 26,74 грн., квитанція від 17.08.2012 №000104869605 на загальну суму 58,84 грн., квитанція від 10.05.2012 №275 на загальну суму 29,18 грн., квитанція від 10.04.2012 №124 на загальну суму 29,18 грн., квитанція від 16.11.2012 №8577 на загальну суму 22,14 грн., квитанція від 13.01.2012 №80 на загальну суму 39,8 грн., квитанція від 13.01.2012 №81 на загальну суму 29,18 грн., квитанція від 13.03.2012 №000103562448 на загальну суму 29,18 грн., квитанція від 13.03.2012 №000103691998 на загальну суму 26,74 грн., квитанція від 16.02.2012 №8264 на загальну суму 29,18 грн., квитанція від 16.02.2012 №8263 на загальну суму 26,74 грн., квитанція від 10.05.2012 №276 на загальну суму 26,74 грн.; за меблі: фіскальний чек від 10.10.2012 №0184 на загальну суму 2659,88 грн.; фіскальний чек від 22.10.2012 №0165 на загальну суму 314,00 грн., квитанція від 10.05.2012 №275 на загальну суму 29,18 грн., квитанція від 10.04.2012 №124 на загальну суму 29,18 грн.; за модем: фіскальний чек від 23.10.2012 №2274 на загальну суму 1,00 грн.; за встановлення модему: фіскальний чек від 23.10.2012 №2275 на загальну суму 84,00 грн.; ремонт та комплектуючі до оргтехніки: товарний чек від 10.03.2012 №051 на загальну суму 6 045,00 грн., товарний чек від 29.11.2012 на загальну суму 55,16 грн., товарний чек від 12.06.2012 №2511 на загальну суму 236,00 грн., товарний чек від 13.02.2012 №1797 на загальну суму 208,00 грн., товарний чек від 14.11.2012 №3648 на загальну суму 118,00 грн., товарний чек від 16.07.2012 №2524 на загальну суму 100,00 грн.; за охорону офісу: акт звірки 2012 року на суму 1 052,91 грн., акт звірки 2012 року на загальну суму 2 830,18 грн., за двері офісні: фіскальний чек від 06.10.2012 №25 на загальну суму 1 195,96 грн.; єдиний соціальний внесок: виписка від 14.03.2012 на загальну суму 8 718,86 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн., виписка банку від 09.11.2012 на загальну суму 1,00 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн.; за оформлення та видачу чекової книжки: виписка банку від 17.09.2012 на загальну суму 20,00 грн. (том 3, а.с. 32-112, том 3, а.с. 196-240) Всього витрат на суму 92 047,03 грн.

2. 2013 рік за послуги: виписка банку від 28.01.2013 на загальну суму 176,81 грн.; за охорону офісу: виписка банку від 384,00 грн. та комісія за переказ коштів 6,00 грн.; за канцтовари: товарний чек від 03.02.2013 №ПГ00000009648 на загальну суму 95,64 грн.; за заправку картриджа: товарний чек від 12.02.2013 №00133605 на загальну суму 248,46 грн., за сплату ЄСВ: виписка банку від 06.03.2013 на загальну суму 10 868,39 грн. та комісія за переказ коштів 3,00 грн. (том 3, а.с. 113, 241-245). Всього витрат на суму 11 782,30 грн.

В судовому засіданні 22.11.2016 був допитаний свідок ОСОБА_3, яка з червня 2015 року працює інспектором у відділі контрольно-перевірної роботи Управління податків і зборів з фізичних осіб ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві, до цього часу працювала у відділі камеральних перевірок. З приводу обставин справи свідок пояснила, що в 2015 році до ДПІ звернулась позивач зі скаргою про те, чому не проводиться перевірка її як платника податків. У відповідь на скаргу ДПІ надана відповідь. В кінці 2015 році позивачем була подана друга скарга з проханням провести перевірку, на яку податковий орган також направив відповідь. Зазначає, що підставою для прийняття наказу про проведення перевірки ОСОБА_1 були саме її скарги. Пояснює, що нею була підготовлена службова записка, яка підписана начальником відділу. На підставі цієї доповідної і був виданий наказ про перевірку від 29.12.2015 №1512. Наказ був направлений на податкову адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Зазначила, що вона не памятає чи було вручено позивачу даний наказ про перевірки до початку її проведення. Наголошує, що позивач особисто зявилася до податкового органу до кінця терміну проведення перевірки. Зазначає, що посадові особи податкового органу акцентували увагу позивача з приводу необхідності надання нею документів для підтвердження витрат у 2011-2014 роках. Проте позивач повідомила, що дані документи знаходяться в архіві приватного нотаріуса. На запитання суду на підставі яких документів була проведена перевірка, свідок пояснила, що дана перевірка проведена на підставі форми 1-ДФ, запитів на адресу товариств, яким позивач надавала нотаріальні послуги та відповідей на них. Також зазначає, що були ще відповіді з Соломянською та Шевченківською територіальних органів Пенсійного фонду України про відсутність порушень.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що вищезазначені витрати, здійснені позивачем у 2012-2013 роках, за своїми критеріями відповідають можливості використання придбаних товарів (робіт, послуг) у незалежній професійній діяльності нотаріуса, діловій меті їхнього придбання, впливу цих витрат на отримання доходу, а тому вказані витрати слід вважати такими, що необхідні для провадження незалежної професійної діяльності позивача.

В матеріалах справи містяться фіскальні чеки, товарні чеки, квитанції, виписки банку, акти звірки, які підтверджують дійсність понесення позивачем витрат на придбання таких товарів та послуг.

Відтак, висновки контролюючого органу про включення до витрат за 2012-2013 роки витрат у розмірі 81 494,02 грн. та 6 074,00 грн. відповідно, які не підтверджені належними документами, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної адміністративної справи та є необґрунтованими.

Щодо твердження податкового органу про те, що позивачем не подані податкові декларації про майновий стан та доходи за 2013 та 2014 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Також, абзацом 1 п. 178.4 ст. 178 ПК України передбачено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 у березні 2013 року було припинено діяльність приватного нотаріуса.

Відповідно до пп. 11.12.2 пп. 11. 2 розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (у редакції, чинній на момент припинення позивачем діяльність приватного нотаріуса, далі - Порядку №1588), фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності у порядку, встановленому для фізичних осіб - підприємців, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, сертифікати тощо), та поданих до контролюючого органу за основним місцем обліку: заяви за формою № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за формою № 6-ОПП; довідки за формою № 4-ОПП та інших документів, що видаються контролюючими органами платнику податків і підлягають поверненню до контролюючого органу.

21.03.2013 позивачем до ДПІ в Соломянському районі у м. Києві подана відповідна заява форми №8-ОПП про припинення платника податків, що підтверджується штампом на заяві з вхідним №4339 (том 2, а.с. 185).

Також, позивачем була подана до ДПІ в Соломянському районі у м. Києві довідка №4-ОПП (том 1, а.с. 14), копія наказу Головного управління юстиції у м. Києві від 07.03.2013 №158/6 (том 1, а.с. 11), оригінал довідки Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва від 22.04.2013 №976/03 про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування, тощо.

У звязку з рішенням Головного управління юстиції у м. Києві від 07.03.2013 №158/6 та поданою позивачем 21.03.2013 заявою про припинення платника податків, позивач не була зобовязана подавати декларацій про майновий стан і доходи за 2013 та 2014 роки.

Під час судового розгляду встановлено, що у березні-квітні 2013 року позивачем, на виконання вимог Порядку №1588, були подані до ДПІ в Соломянському районі у м. Києві всі необхідні документи для зняття її з обліку у податковому органі та внесення відповідних відомостей до Реєстру самозайнятих осіб.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2016, 11.10.2016 та від 22.11.2016 (том 2, а.с. 66-67, 95-96, 127-128) були витребувані від відповідача письмові пояснення та докази коли, ким зареєстровано заяву позивача про припинення платника податків за ф.№8-ОПП, подану нарочно 21.03.2013, хто є відповідальною особою за отримання цією заяви. Разом з тим, відповідач жодних документів на виконання ухвали до суду не надав. В судовому засіданні відповідач пояснив, що особа, яка приймала вказані документи більше в ДПІ в Соломянському районі у м. Києві не працює. Тобто, суд зазначає, що документи, подані позивачем для зняття її з обліку у податковому органі та внесення відповідних відомостей до Реєстру самозайнятих осіб, були втрачені з вини відповідача.

Пунктом 11.2 Порядку №1588 передбачено, що у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей), зокрема, заяви за ф.№8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.1 цього розділу.

У разі отримання документів згідно з пунктом 11.2 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, органом державної податкової служби приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими підпунктами 11.3.2 та 11.3.3 цього пункту) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі. Призначається та розпочинається перевірка у такі строки: протягом десяти робочих днів з дати публікації повідомлення про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; протягом місяця після одержання того документа, що надійшов до органу державної податкової служби першим, в інших випадках.

Однак, незважаючи на подану позивачем заяву від 21.03.2013 ф.№8-ОПП, контролюючий орган не виконав свій обовязок і не провів перевірку у встановлені чинним законодавством строки або прийняв рішення про її не проведення, що зумовило подання позивачем скарг на дії податкового органу у звязку з протиправною бездіяльністю щодо не проведення перевірки.

Суд приходить до висновку, що відповідач, з метою приховати свою бездіяльність, видав наказ про проведення перевірки від 29.12.2015 №1512 та провів документальну позапланову перевірку платника податків ОСОБА_1 з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів за період, який повинен був бути перевірений на підставі заяви позивача від 21.03.2013 ф.№8-ОПП.

Щодо посилання позивача про направлення їй відповіді на скаргу від 18.01.2016 з порушенням строку та розгляд по суті заперечень на акт перевірки тією ж особою, яка і складала даний акт, що дає підстави стверджувати про відсутність обєктивного та неупередженого розгляду вказаних аргументів, суд зазначає наступне.

Як було встановлено раніше, 18.01.2016 позивачем направлено ГУ ДФС у м. Києві скаргу на рішення про проведення позапланової виїзної перевірки та скасування наказу від 29.12.2016 №1512 (том 1, а.с. 22-32), що підтверджується також копією фіскального чеку та повідомленням про вручення (том 1, а.с. 33).

19.02.2016 ГУ ДФС у м. Києві отримало від позивача повідомлення про відсутність відповіді на скаргу від 18.01.2016 року (том 2,а.с. 50).

ГУ ДФС у м. Києві листом від 04.03.2016 повідомила позивача про те, що 08.02.2016 їй було направлено відповідь листом від 08.02.2016 №768/К/26-15-17-02-21, в якому повідомлено, що розгляд питань, зазначених у скарзі потребує зясування обставин справи на місці, ГУ ДФС у м. Києві зобовязало ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві розглянути вказане повідомлення від 18.01.2016 та надати ОСОБА_1 відповідь по суті викладених в ньому питань (том 2, а.с. 51)

В матеріалах справи лист ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2016 №768/К/26-15-17-02-21, адресований позивачу, наявний, проте жодних доказів направлення такого листа ОСОБА_1 відповідачем не надано (том 2, а.с. 49).

Лише 16.02.2016 відповідачем надана відповідь на скаргу позивача від 18.01.2016 року (а.с. 52-56), у звязку з чим суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що згідно п. 56.1 ст 56 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто в день звернення позивача зі скаргою 18.01.2016) рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.2. ст. 56 ПК України разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно п. 56.8. ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно п. 56.9. ст. 56 Податкового кодексу України керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві було прийнято рішення від 08.02.2016 №768/к/26-15-12-01-21, яким повідомлено позивача, що розгляд питань, зазначених у листі, потребує зясування обставин справи на місці, тому ГУ ДФС у м. Києві зобовязало ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві розглянути скаргу та надати відповідь по суті (том 2, а.с. 49). Проте доказів направлення даного листа позивачу матеріали справи не містять.

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач не надав доказів дотримання ним строків розгляду скарги платника податку, передбачених п. 56.9 ст. 56 ПК України, та враховуючи, що відповідь ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві на скаргу було направлено позивачу після спливу 20-ти денного терміну направлення вмотивованого рішення, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про задоволення скарги на його користь.

Щодо твердження позивача, що скарга від 18.01.2016 на наказ ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві 29.12.2015 №1512 була подана до контролюючого органу вищого рівня - ГУ ДФС у м. Києві, як це передбачене п. 56.2. ст. 56 ПК України, проте рішення від 16.02.2016 №1077/к/26-58-12-01-11 у відповідь на дану скаргу приймало ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві, тобто скаргу на рішення про проведення перевірки розглядав податковий орган, дії та рішення якого оскаржувались, суд зазначає наступне.

Процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів під час адміністративного оскарження регулює наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами» від 21.10.2015 №916, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2015 за № 1617/28062 (у редакції, чинній на час подання скарги від 18.01.2016, далі Порядок №916).

Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку №916 скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів у місті Києві та областях, міжрегіональних територіальних органів.

Суд зазначає, що ГУ ДФС у м. Києві після отримання скарги від 18.01.2016 повинна була розглянути її в Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, проте не зробило цього, а направило її для розгляду ДПІ, на дії якої скаржився платник податків, чим порушено порядок та процедуру адміністративного оскарження рішень контролюючих органів, визначені Податковим кодексом України, а також Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами.

Суд зазначає, що органом, уповноваженим розглядати скарги на рішення державних податкових інспекцій, в даному випадку - скаргу на рішення ДПІ у Соломянському районі ГУ ДФС у м. Києві повинно було розглядати Головне управління ДФС у м. Києві.

Щодо не виконання відповідачем обовязків щодо передачі облікової справи позивача до Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, суд встановив наступне.

У пункті 1.6 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок №1588), зазначено, що стосовно кожного платника податків, взятого на облік у контролюючому органі згідно з цим Порядком, формується облікова справа.

Відповідно до розділу Х Порядку №1588 у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків (п. 10.1).

Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації (п. 10.2 Порядку №1588).

Контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) передає облікову справу платника податків та інші документи щодо адміністрування податків, зборів контролюючому органу за основним місцем обліку разом з одним примірником повідомлення за формою №11-ОПП (із заповненим IV розділом) у такі строки: після закінчення бюджетного періоду стосовно платників податків, визначених у підпункті 10.13 цього пункту; протягом двох робочих днів після зняття з обліку в інших випадках (п. 10.15 Порядку №1588).

Пакет документів включає: реєстраційну частину облікової справи платника податків (з описом) за весь період існування платника податків; звітну частину облікової справи платника податків (з описом), укомплектовану податковими деклараціями (звітами, розрахунками), копіями актів або довідок за результатами камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок та іншими документами справи, строк зберігання яких не сплив; довідку про стан розрахунків платника податків з бюджетом; дані про контрольно-перевірочну роботу; документи щодо заходів із забезпечення погашення податкового боргу, якщо платник податків має податковий борг; інформацію щодо адміністративного або судового оскарження сум грошових зобов'язань та судових справ між контролюючими органами і платником податків за останні три роки (п. 10.16 Порядку №1588).

Суд зазначає, що позивач поновила свою нотаріальну діяльність 17.03.2016, проте відповідач лише 10.06.2016 направив запит від 10.06.2016 №1686/7/26-58-08-01-19 до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про надання інформації, яким повідомлено, що у звязку зі зміною місцезнаходження (місця проживання), повязаного із зміною адміністративного району на адресу: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Нова, буд. 23 рекомендовано підтвердити взяття на облік за новим місцезнаходженням (місця проживання) у повідомленні за ф. №11-ОПП, яке направлене в електронному вигляді в АІС «Податковий блок» (том 2, а.с. 45).

Тобто, відповідач почав вчиняти дії на виконання свого обовязку, передбаченого розділом Х Переведення платника податків на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) Порядку №1588, з запізненням, лише після подання скарги позивача до ДФС України від 02.06.2016.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем протягом 2012-2013 року були здійснені витрати у розмірі 92 047,03 грн. та 11 782,30 грн. відповідно, які пов'язані з його нотаріальною діяльністю та підтверджуються первинними документами, відтак висновки податкового органу щодо не підтвердження ОСОБА_1 витрат у 2012-2013 роках у розмірі 81 494,02 грн. та 6 074,00 грн. відповідно, спростовані матеріалами справи.

Окрім того, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 з березня 2013 року припинила незалежну професійну діяльність та подала до податкового органу всі необхідні документи для зняття з податкового обліку, твердження відповідача про неподання позивачем податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2013 та 2014 роки, чим порушено п. 49.1, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 05.02.2016 №0000571201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, жодних доказів, які б спростували доводи позивача, не надала.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають повному задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна грн. 20 коп.) підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 05.02.2016 №0000571201.

4. Стягнути судовий збір у розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна грн. 20 коп.) на користь ОСОБА_1 (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Нова, буд. 23, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ДПІ у Соломянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6, ідентифікаційний код 39471390).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.