Ухвала суду № 67121699, 13.06.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,

з участю секретаря Бріля В.Л. та представника ОСОБА_1М

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заліщицького районного суду від 13 квітня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Касперівської сільської ради Заліщицького району про визнання права власності на спадкове майно-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Заліщицького районного суду від 13 квітня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Касперівської сільської ради Заліщицького району про визнання права власності на спадкове майно відмовлено за недоведеністю позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає що суд при оцінці доказів не взяв до уваги довідку Касперівської сільської ради, яка сформована на підставі даних погосподарської книги, згідно якої вбачається, що позивач проживав із дідусем та бабусею до дня їх смерті та вважається таким що прийняв спадщину.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

В березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Касперівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги мотивує тим, що згідно заповіту є спадкоємцем майна бабусі ОСОБА_2, яка померла 03.09.2012 року, однак за життя вона не оформила свої спадкові права на майно чоловіка, який був власником земельного паю. Оскільки, нотаріальна контора відмовляє йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому просить його позов задовольнити.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що довідка із сільської ради про місце проживання позивача не є належним доказом, а відмова нотаріальної контори стосується лише майна спадкодавця ОСОБА_3, а не бабусі позивача.

В суді апеляційної інстанції, представник апелянта, доводи апеляційної скарги підтримав та суду пояснив, що його довіритель на час смерті бабусі- Волошин М.Є. проживав разом із нею, що підтверджується довідкою із сільської ради та погосподарською книгою. У нотаріальну контору із письмовою заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, ОСОБА_1 не звертався.

Згідно зі ст. 1216 та ст. 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зіст.1217, ч. ч. 1 ст.1268 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1ст. 1270 ЦК України).

Згідно з ч, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є внуком спадкодавців: ОСОБА_3 та ОСОБА_2

16.06.1999 року ОСОБА_3 власник земельного паю помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ИД №202055 від 16.03.2016 року.

Його дружнина - ОСОБА_2 за життя прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_3, оскільки постійно проживала із ним на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від неї, однак не оформила своїх прав на земельний пай.

03.09.2012 року ОСОБА_2 померла , що підтверджується свідоцтвом про смерть № 138671 від 03.09.2012 року.

ОСОБА_1 із заявою у нотаріальну контору про прийняття спадщини після смерті бабусі ОСОБА_2 не звертався.

Згідно ст. 67 Закону України “Про нотаріат”, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх з спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Відповідно до п.п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" - "Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права власності на спадкове майно є передчасними і судовому розгляду не підлягають.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про письмове звернення ОСОБА_1 у нотаруіальну контору із заявою про прийняття спадщини та відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій після смерті ОСОБА_2

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Виходячи з вищенаведеного, судом першої інстанції вірно та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — відхилити.

Рішення Заліщицького районного суду від 13 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча О.І. Ткач

Судді Б.О. Гірський

ОСОБА_4