Вирок № 67120982, 12.06.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 1304/10362/12

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2017 Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді - Городецької Л.М.,

при секретарях - Скочиляс І.М., Турчин З.В., Думичі Р.М.,

з участю прокурора - Малахівського Ю.В.

та захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого оператором бухгалтером ПП «Фінансові системи», раніше не судимого, зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4

у вчиненні злочинів передбачених ст.ст. 205 ч. 2, 358 ч. 3 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, з освітою середньою спеціальною, одруженого, працюючого директором ПП «Галичторг», раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6

у вчинення злочинів, передбачених ст.ст. 205 ч. 2, 366 ч. 2 КК України,

в с т а н о в и в:

Згідно обвинувального висновку, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 органами досудового слідства обвинувачуються у тому, що вони, своїми умисними діями вчинили за попередньою змовою групою осіб, фіктивне підприємництво, тобто створення субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також вчинили за попередньою змовою групою осіб підроблення офіційних документів та за попередньою змовою групою осіб вчинили складання, видання та інше підроблення офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки.

Так, досудове слідство, предявивши обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України покликається на наступні обставини.

У першій половині 2009 року за невстановлених обставин, володіючи необхідними знання у сфері оподаткування, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вступили у злочинну змову між собою з метою прикриття незаконної підприємницької діяльності з допомогою ПП «Галичторг» без справжнього наміру здійснювати діяльність, зазначену в установчих документах, даного підприємства, оформлення документів щодо здійснення фіктивної господарської діяльності, сприяння в ухиленні від сплати податків легально діючим субєктам господарювання, використання банківських рахунків даного підприємства для конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, а також отримання внаслідок цих дій неконтрольованого доходу.

При цьому, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4 на незаконне надання послуг суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, шляхом штучного формування податкового кредиту по податку на додану вартість, та конвертацію безготівкових коштів у готівкові реально діючим суб'єктам господарювання, здійснював керівну роль, сам безпосередньо контактував з клієнтами з числа даних суб'єктів господарювання, з метою створення видимості легальних фінансово-господарських операцій складав, роздруковував, формував пакети необхідних первинних фінансово-господарських документів, надавав їх зацікавленим особам та видав готівкові кошти вказаним представникам.

У відповідності до вищевказаної змови ОСОБА_4 повинен був створити та стати директором суб'єкта господарювання, особисто підписувати вищезазначені первинні фінансово-господарські документи, підготовлені ОСОБА_3 Одночасно, ОСОБА_4 з метою уможливлення подальшого формування податкового кредиту клієнтам з числа суб'єктів господарювання платників ПДВ і формування для створеного ним підприємства податкового зобов'язання, повинен був укладати агентські угоди із підприємством, попередньо створеним його дружиною - ОСОБА_5 про нібито забезпечення отримання товарів, робіт, послуг, а також перераховувати на розрахунковий рахунок останнього безготівкові кошти.

Так, протягом липня 2009 року ОСОБА_4, при невстановлених обставинах організував створення і реєстрацію на своє імя ПП «Галичторг». При цьому, ОСОБА_4 особисто призначив себе на посаду директора ПП «Галичторг».

З метою ускладнення виявлення правоохоронними органами ознак фіктивного підприємництва, ОСОБА_4 протягом серпня 2009 - травня 2011 років безпосередньо не займався незаконною діяльністю по наданню незаконних послуг субєктам господарювання в ухиленні від сплати податків і лише на початку червня 2011 року отримав свідоцтво про реєстрацію ПП «Галичторг» як платника податку на додану вартість № 100339174, видане 01 червня 2011 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова.

З моменту отримання вищевказаного свідоцтва про реєстрацію ПП «Галичторг» як платника податку на додану вартість, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 почали формувати податковий кредит для реально діючих субєктів господарювання - платників ПДВ під приводом нібито надання послуг, робіт і товарів, видаючи первинні фінансово-господарські документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт та ін.), а також готівкові кошти.

Фактично не здійснюючи господарську діяльність, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, маючи в розпорядженні установчі документи та печатку вказаного підприємства з ознаками фіктивності, а також документи виготовлені з використанням її реквізитів, за попередньою змовою використовували документи від імені ПП «Галичторг» для прикриття незаконної діяльності, усвідомлюючи, що створюють видимість здійснення фінансово-господарської діяльності та діють в порушення вимог законодавства, яке регулює здійснення підприємницької діяльності, ведення бухгалтерського та податкового обліків.

ОСОБА_3 і ОСОБА_4 використовували банківські рахунки ПП «Галичторг» відкриті в банківських установах ПАТ «Актабанк» (код МФО № 307394, м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, буд. 7), ПАТ «Діамантбанк» (код МФО № 320854, м. Київ, площа Контрактова, буд. 10-А), на які протягом червня - грудня 2011 року згідно вказівок ОСОБА_3 перераховувалися кошти, як нібито оплата товарів, робіт, послуг, від реально діючих субєктів господарювання, та в подальшому ним та іншими невстановленими слідством підставними особами знімались готівкою.

Так, впродовж червня - грудня 2011 року на рахунки ПП «Галичторг» надходили кошти від реально діючих субєктів підприємницької діяльності в якості оплати товарів, робіт, послуг. Однак, ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, з метою сприяння реально діючим субєктам господарювання в ухиленні від сплати податків, шляхом незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, створення видимості законної підприємницької діяльності, отримані на банківський рахунок кошти перераховували на рахунки ПП «Промекспо». В подальшому, вказані кошти були переховані на рахунки інших субєктів господарювання, з рахунків яких ОСОБА_3 через невстановлених слідством підставних осіб знімав готівкою з використанням чеків. Тобто, ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_4 та за допомогою інших невстановлених осіб, здійснили конвертацію безготівкових коштів у готівку, яку при невстановлених обставинах передавали представникам реально діючих субєктів підприємницької діяльності, за винятком суми грошової винагороди.

У подальшому, ОСОБА_3, використовуючи реквізити та банківські рахунки, печатки фіктивних підприємств, складав підробленні офіційні документи: договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт та ніші документи, в які вносив недостовірні відомості про нібито реалізацію товарів, робіт, послуг реально діючим СПД від імені ПП «Галичторг», які були надані ним представникам СПД, що перераховували кошти на рахунки вищезгаданого підприємства для відображення їх в податковому обліку.

Крім цього досудове слідство вважає встановленим, що в кінці червня 2011 року ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_4 під приводом нібито поставки електротоварів ТзОВ «Круїз» (м. Червоноград) на суму 15000 грн. за місцем фактичного розташування ПП «Галичторг» за адресою: м. Львів, вул. Галицька, 15, надав директору ТзОВ «Круїз» ОСОБА_6 пакет завідомо підроблених первинних фінансово-господарських документів на дану безтоварну господарську операцію та гроші готівкою в сумі 13350 грн., тобто фактично вчинив незаконну конвертацію безготівкових коштів у готівку.

Крім того, ОСОБА_3 на початку червня 2011 року за попередньою змовою із ОСОБА_4 замість надання ТзОВ «АВІ сід капітал», авансово оплачених за безготівкові кошти, поліетиленових ящиків на суму 10000 грн. за місцем фактичного розташування ПП «Галичторг» за адресою: м. Львів, вул. Галицька, 15, передав директору ТзОВ «АВІ Сід капітал» ОСОБА_7 пакет завідомо підроблених первинних фінансово-господарських документів на дану безтоварну господарську операцію та гроші готівкою в сумі 9000 грн., тобто фактично вчинив незаконну конвертацію безготівкових коштів у готівку.

Таким чином, під прикриттям ПП «Галичторг» здійснювалась діяльність по наданню податкової вигоди для третіх осіб, які не виконують своїх податкових зобов'язань та здійснюють свої операції через фіктивних посередників, що призвело до безпідставного формування податкового кредиту на загальну суму 4166435 грн.

З врахуванням наведеного досудове слідство вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своїми умисними діями вчинили за попередньою змовою групою осіб фіктивне підприємництво, тобто створення субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а саме здійснювали діяльність по наданню податкової вигоди для третіх осіб, які не виконують своїх податкових зобовязань та здійснюють свої операції через фіктивних посередників, що при звело до безпідставного формування податкового кредиту на загальну суму 4166435грн..

Досудовим слідством обвинувачення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтовуються наступними доказами:

Показаннями свідка ОСОБА_6, даними під час досудового слідства, про те, що з 2005 року він працює директором ТзОВ «Круїз», яка займається роздрібною торгівлею продуктами харчування, а також товарами широкого вжитку, у тому числі електротоварами. У червні 2011 року він вирішив здійснити ремонт торгівельного приміщення, що перебуває у власності товариства. Через мережу Інтернет знайшов ПП «Галичторг», котре могло поставити необхідне для ремонту електрообладнання: вимикачі, розетки, лічильники та інше. Зателефонувавши за номером мобільного телефону зазначеному у рекламному оголошенні, він домовився з чоловіком на імя ОСОБА_3 про істотні умови поставки, а саме ціну, асортимент електрообладнання, спосіб оплати та інше. Після цього ОСОБА_6 у безготівковій формі здійснив оплату за замовлений товар у сумі 15000 грн. Про це останні у телефонній розмові повідомив «Володимиру». Під час розмови «Володимир» пояснив, що ПП «Галичторг» знаходиться адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15 на другому поверсі. Крім цього вони досягли домовленості щодо порядку та терміну оформлення документів. В обумовлений період часу ОСОБА_6 зателефонував «Володимиру» повідомив, що знаходиться у м. Львові і зможе заїхати. Отримавши ствердну відповідь він приїхав за вищевказаною адресою. Від «Володимира» ОСОБА_6 отримав необхідний пакет документів, а саме договір, накладну, податкову накладну і специфікацію, поставив на них свої підписи на відтиск печатки ТзОВ «Круїз». Документи були оформленні у двох примірниках для кожної зі сторін договору. У подальшому ОСОБА_6 отримав готівкою 13350грн., замість електротоварів, за котрі було сплачено кошти. ОСОБА_6 взяв вказані гроші у сумі 13350 грн. Після цього звернувся у правоохоронні органи. (т. 3 а.с. 35-38)

Показаннями свідка ОСОБА_7, даними під час досудового слідства, про те, що з 2008 року по вересень 2011 року він працював директором ТзОВ «АВІ сід капітал», яке здійснювало заготівлю та переробку ягід. У товариства виникла необхідність у поліетиленові ящики для здійснення експорту ягід. Тому у літку 2011 року у мережі Інтернет знайшов ПП «Гапичгорг», яке пропонувала необхідні ящики. Зателефонувавши за номером мобільного телефону зазначеному у рекламному оголошенні, він домовився про зустріч. Електронною поштою ОСОБА_7 отримав рахунок. Наступного на отриманий рахунок здійснив оплату через банк у сумі 10000 грн. Після цього очікував кілька днів на поставку товару. Оскільки товар не надійшов та не було отримано жодного повідомлення від постачальника, ОСОБА_7 зателефонував до представника ПП «Галичторг» на ім'я ОСОБА_8. У подальшому зустрівся в офісі розташованому за адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15 на другому поверсі з «Володимиром». Під час розмови останній пояснив, що ОСОБА_7 товар не отримав оскільки підприємство не здійснює поставку товарів, а виконує обготівкування коштів. Володимир надав йому пакет документів, а саме: договір та накладні, які він підписав та завірив відтиском печатки ТзОВ «АВІ сід капітал», а також повернув кошти у сумі 9000грн. (т.3 а.с. 62-64)

Показаннями свідка ОСОБА_5, даними під час досудового слідства, про те, що вона працює на посаді головного бухгалтера ПП «Галичторг», посаду директора обіймав чоловік ОСОБА_4 Фактично, на даному підприємстві, бухгалтерський облік вів та оформляв усі первинні фінансово-господарські документи ОСОБА_3, котрі в подальшому підписував ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 82-101)

Висновком експерта № 182 від 18 травня 2012 року ЗЕС ІСТЕ СБ України при Управління СБ України у Львівській області, яким підтверджено факт підписання ОСОБА_4 документів від імені ПП «Галичторг» по правочину із ТзОВ «Круїз», директором якого був ОСОБА_6 (т.10 а.с. 3-8)

Речовими доказами: платіжним дорученням № 1 від 30 червня 2012 року ТзОВ «Круїз», агентським договором № 6-2301 (на умовах комісії) від 23 червня 2011 року, звітом агента про придбання товару від 30 червня 2011 року, актом здачі-приймання послуг Агента від 30 червня 2011 року, накладною № РН-6-30051 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 30 червня 2011 року. специфікацією на придбання товару додаток № 1 до Агентського договору № 6-2301 від 23 червня 2011 року, податковою накладною № 117 від 30 червня 2011 року, двома ксерокопіями свідоцтва № 100339174 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Галичторг», агентським договором № 6-0201 (на умовах комісії) від 02 червня 2011 року. накладною № РН -6-14001 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 14 червня 2011 року, звітом агента про придбання товару від 14 червня 2011 року, специфікацією на придбання товару додаток № 1 до агентського договору № 6-0201 від 02 червня 2011 року, податковою накладною № 10 від 14 червня 2011 року, актом здачі-приймання послуг Агента від 14 червня 2011 року додаток № 2 до агентського договору № 6-0201 від 02 червня 2011 року. (т. 1 а.с. 12-23, 24-32)

Протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_5, під час проведення якої ОСОБА_5 підтвердила раніше дані показання про те, що вона працює головним бухгалтером ПП «Галичторг», а її чоловік ОСОБА_4 обіймав посаду директора. ОСОБА_3 вів бухгалтерський облік на підприємстві та оформляв первинні фінансово-господарські документи, які у подальшому підписував ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 225-226)

Протоколом очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_4, під час проведення якої ОСОБА_4 підтвердив раніше дані показання про те, що ОСОБА_3 вів бухгалтерський облік на підприємстві та оформляв первинні фінансово-господарські документи. (т. 3 а.с. 223-224)

Протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_8 і свідком ОСОБА_6 в ході якого останній підтвердив раніше дані показання про те, що він будучи директором ТзОВ«Круїз» через мережу Інтернет знайшов контактний телефон ПП «Галичторг». Зателефонувавши з чоловіком, який представився ОСОБА_8, узгодили суттєві умови поставки електрообладнання. Домовились про зустріч у офісі за адресою: м. Львів, пл. Галицька, 15. ОСОБА_6 приїхав за вказаною адресою де зустрівся з ОСОБА_3 ОСОБА_6 надав список необхідного електрообладнання. ОСОБА_3 надав реквізити, куди необхідно переказати гроші, вказав вартість замовлення, а саме 15000 грн. Через деякий час, ОСОБА_6 переказав гроші за наданими йому реквізитами. Так як телефон ПП не відповідав, він приїхав у офіс повторно. Йому призначили зустріч на інший день. У призначений час ОСОБА_6 прийшов за цією вище вказаною адресою. Де йому ОСОБА_3 видав готівку в сумі 13350 грн. замість товару. Також йому надали документи: накладну, податкову накладну та інші документи, які він підписав та завірив відтиском печатки. Один примірник документів залишив собі, а інший повернув. (т. 3 а.с. 212-214)

Протоколом огляду від 04 вересня 2012 року, в якому зафіксовано індивідуальні ознаки первинних фінансово-господарських документів, котрі отримали свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 від обвинуваченого ОСОБА_3 (т. 11, а.c.106-108)

Актом № 76/23-209/36545438 від 02 лютого 2012 року, в котрому зафіксовано факти фіктивності зазначеного підприємства, і яким визнано усі правочини ПП «Галичторг» нікчемними. Крім того, даним актом встановлено порушення податкового законодавства, а саме завищення податкового кредиту ПП «Галичторг» на загальну суму 4166435 грн. (т. 6, a.c. 32-63)

У відповідності до ст. 129 Конституції України основними завданнями судочинства в Україні є законність, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Крім цього у відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи безстороннім судом, який встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах здобутих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст. 323 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Законодавцем визначено, що постановляючи вирок, суд повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчинення якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений.

З дотриманням вимог ст.ст. 67, 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, що регламентують застосування норм матеріального та процесуального права, оцінивши докази в їх сукупності в межах предявленого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 2 ст. 205 КК України суд приходить до наступного.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4, повністю заперечив свою причетність до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та показав, що 10.07.2009 року зареєстрував підприємство ПП «Галичторг» з метою зайняття господарською діяльністю. Однак господарської діяльності не проводив, оскільки в У країні підняли вїзне мито на товар, яким він хотів займатися. Працювати почав 01.06.2011 року. Він був директором ПП «Галичторг», а його дружина головним бухгалтером. З 2009 по 2011 роки підприємство було зареєстровано за адресою його проживання, оскільки на той час ще остаточно не вирішив, чим точно буде займатися. З 2011 року офіс ПП «Галичторг» знаходився за адресою м. Львів, пл. Галицька, 15. Даний офіс ним орендувався. Офіс знаходився на другому поверсі ліворуч; номеру офісу нема. З 01.06.2011 року він почав працювати з клієнтами на підставі договорів, згідно яких зобов'язувався постачати товар зазначений у договорі. Після того як винайняв офіс, познайомився із ОСОБА_3, який за усною домовленістю допомагав вести бухгалтерський облік. Трудової угоди між ним та ОСОБА_3 не укладалося. За надану ОСОБА_9 допомогу він платив останньому 1500 грн. щомісяця. Офіційно ніхто в ПП «Галичторг» крім ОСОБА_4 та його дружини не був працевлаштований. Дружина вважалася бухгалтером лише по документах, проте вона нічого не виконувала. Чи подавалися звіти до податкової в період з 2009 по 2011 роки пригадати не зміг. Працював легально: мав відкриті рахунки, постачав товар, мав договори та знаходив постачальників товару. Працював з клієнтами на підставі агентських договорів. Розмір агентської винагороди становив 8-10% від вартості товару який постачався. Укладалися субагентські та агентські, тобто в мої обов'язки входило знаходження товару та доставка його покупцям. Постачальників шукав через «ПрокЕкспо». Постачання здійснювалося відразу до клієнта. Всі розрахунки з клієнтами та постачальниками проводились у безготівковій формі. Підприємство реєстрував особисто, так само особисто відкривав рахунки у банках. Розмір статутного капіталу 320000грн.

20.06.2011 року до нього зателефонував директор ТзОВ «Круїз» ОСОБА_6 та запитав чи може він знайти для нього необхідні електротовари, на що ОСОБА_4 погодився та одразу повідомив, що агентська винагорода становить 8-10%. Був укладений агентський договір. Ціна між з клієнтом завжди погоджувалася. Знайшовши товар для замовника, він 25.06.2011 року зателефонував до ОСОБА_6 та сказав, щоб замовник перераховував кошти і що лише після цього товар буде відправлено в м. Червоноград до замовника. 15000 грн. були перераховані. Водій, який перевозив електротовари передзвонив ОСОБА_4 і сказав, що товар отримано замовником по накладній. ОСОБА_6 приїздив до офісу за документами. Діяльність між ним та директором ТзОВ «Круіз» припинилася, оскільки більше не було жодних замовлень. В червні - липні 2011 року до нього зателефонував директор ТзОВ «АВІ сід капітал» ОСОБА_7 та запитав чи зможе він дістати поліетиленові ящики. ОСОБА_4 погодився. Був укладений агентський договір. Умови договору були виконані повністю. Товар був поставлений замовникові у кількості, яку він замовляв. Претензій з боку ТзОВ «Круїз» та ТзОВ «АВІ Сід капітал» не було. Жодного цивільного позову до ПП «Галичтор» не було.

ОСОБА_3 займався бухгалтерією, а також за його проханням передавав документи клієнтам у разі його відсутності у офісі.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3, повністю заперечив свою причетність до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та показав, що працював на посаді оператора-бухгалтера ПП «Фінансові системи». Офіс даного приватного підприємства знаходився у м. Львові на пл. Галицькій, 15. В травні-червні 2011 року познайомився з ОСОБА_4, який просив йому допомогти у веденні бухгалтерського обліку. Він погодився. ОСОБА_4 просив допомагати готувати звіти для подачі у податкову, роздруковувати договори та накладні. Усі документи підписував ОСОБА_4 Він інколи передавав документи клієнтам, які приходили до ОСОБА_4 коли його не було. Він - ОСОБА_3 формував декларації з ПДВ, а ОСОБА_10 лишалося їх тільки здати в податкову. ОСОБА_4 за надання допомоги платив йому 1500 грн. щомісяця. Про ТзОВ «Круїз» та ТзОВ «АВІ Сід капітал» знає зі справи, коли знайомився з нею. У ПП «Фінансові системи» працював з 2002 по 2011 рік.

До реєстрації ОСОБА_4 приватного підприємства не схиляв, участі у створенні та реєстрації не приймав. На час знайомства з ОСОБА_4 приватне підприємство вже було зареєстроване. Всі документи підписував ОСОБА_4 Печатка підприємства знаходилась у ОСОБА_4 Готівки від імені ПП «Галичторг» ніколи і нікому не передавав.

Норми ст. 64 КПК України визначено обставини, які підлягають доказуванню в кримінальній справі, а саме подія злочину, винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, помякшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 22 КПК України суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не вправі перекладати обовязок доказування на обвинуваченого. Тобто обовязок доказування, у тому числі події кримінального правопорушення та вини особи, що охоплюються поняттям складу злочину, покладається на органи досудове слідство.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у тому, що своїми умисними діями вчинили за попередньою змовою групою осіб фіктивне підприємництво, тобто створення субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а саме здійснювали діяльність по наданню податкової вигоди для третіх осіб, які не виконують свої податкові зобовязання та здійснюють свої операції через фіктивних посередників, що призвело до безпідставного формування податкового кредиту на загальну суму 4166435грн.

У відповідності до ст. 11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене субєктом злочину.

Згідно ст. 23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражена у формі умислу або необережності.

У диспозиції ч. 2 ст. 205 КК України визначено, що діяння особи полягає у створенні або придбанні субєкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона, вчинене повторно або заподіяло велику матеріальну шкоду державі, банку, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.

Субєктивна сторона даного злочину полягає у наявності прямого умислу на створення або придбання субєкту підприємницької діяльності та спеціальної мети - прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона.

Згідно ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх діянь (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Обєктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України передбачає створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми або придбання такої юридичної особи при наявності прямого умислу та спеціальної мети прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона. Лише при наявності умислу та спеціальної мети дії щодо створення юридичної особи набувають суспільної небезпеки.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про підприємництво» субєктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.

У відповідності до ст. 56 ГК України субєкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих)господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства.

Наведене свідчить про те, що будь-яка дієздатна особа вправі створити субєкт підприємницької діяльності для безпосередньої самостійної, систематичної, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством

Факт створення юридичної особи субєкта підприємницької діяльності сам по собі не утворює складу злочину, якщо не доведено, що підприємство створене саме для прикриття діяльності, яка здійснюється самим підприємством або іншими особами усупереч вимогам чинного законодавства.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 25.04.2003 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» «на наявність мети прикриття незаконної підприємницької діяльності або здійснення її видів, щодо яких є заборона (фіктивне підприємництво), - може вказувати використання викрадених, знайдених, підроблених, позичених паспортів або таких, що належать померлим громадянам, а також документів осіб, які дали згоду зареєструвати юридичну особу на своє імя. Такий злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації субєкта підприємницької діяльності (юридичної особи) або набуття права власності на нього.»

У відповідності до ст. 42 ГК України підприємництво як вид господарської діяльності це самостійна , ініціативна. Систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі ст. 551 ГК України ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем, є: реєстрація (перереєстрація) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; не реєстрація в державних органах, якщо обовязок реєстрації передбачено законодавством; реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичних осіб з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; реєстрація (перереєстрація) та провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників. З наведеного вище, можна дійти висновку, що у разі виявлення ознак фіктивності субєкта господарювання (підприємництва) повноважні органи вправі звернутись до суду з позовом про визнання його фіктивним. Стаття 551 ГК України містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що у ході досудового слідства та під час судового розгляду не здобуто доказів того, що ОСОБА_4 створював ПП «Галичторг» саме з метою здійснення фіктивного підприємництва. Також не здобуто жодних доказів того, що ОСОБА_3 приймав участь у створенні ПП «Галичторг» чи був обізнаний про його створення. Крім цього під час досудового слідства не було здобуто доказів, які б свідчили про фіктивність ПП «Галичторг».

Дослідивши акт № 76/23-209/36545438 від 02 лютого 2012 року, в якому констатуються факти фіктивності зазначеного підприємства, і яким визнано усі правочини ПП «Галичторг» нікчемними, суд приходить до висновку, що такий суперечить вимогам чинного законодавства України. Зокрема, у акті податковим органом зазначається, що усі правочини ПП «Галичторг» є нікчемними, однак у відповідності до ч. 2 ст. 228 ЦК України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок. У частині першій вказаної статті законодавець визначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння. У разі недодержання вимог щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.»

З наведеного вбачається, що законодавець виключив правочини, які не відповідають інтересам держави і суспільства, його моральним засадам з кола нікчемних правочинів та відніс такі до оспорюваних правочинів. У відповідності до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім цього у ст. 551 ГК України містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. У разі виявлення ознак фіктивності субєкта господарювання (підприємництва) повноважні органи вправі звернутись до суду з позовом про визнання його фіктивним, про припинення юридичної особи та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів субєкта господарювання.

З наведеного вбачається, що при складанні акту № 76/23-209/36545438 від 02 лютого 2012 року податковий орган перебрав на себе функції судової гілки влади та всупереч вимогам законодавства, які регламентують застосування норм матеріального та процесуального законодавства, надав правову оцінку правочинам та діяльності ПП «Галичторг».

Беручи до уваги вказані обставини, суд критично оцінює акт № 76/23-209/36545438 від 02 лютого 2012 року.

Суд, заслухавши свідків та дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що базується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що предявлене обвинувачення, а саме в частині фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду не містить субєктивних ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Як під час досудового слідства так і в судовому засіданні не здобуто доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мали умисел на вчинення за попередньою змовою групою осіб, фіктивного підприємництва, тобто, створення субєктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що заподіяло велику матеріальну шкоду.

У таких випадках, коли немає доказів, які б підтверджували обвинувачення, і вичерпані всі можливості одержання додаткових доказів, то за таких обставин суд має тлумачити всі сумніви на користь підсудних. За таких обставин суд вважає, що в частині предявленого обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підлягають виправданню за недоведеністю.

Щодо обвинувачення, предявленого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 366 КК України, а саме складання, видача та інше підроблення офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, за попередньою змовою групою осіб, суд приходить до наступного:

ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3 перебуваючи у відповідності до наказу № 1-к від 01 серпня 2009 року на посаді директора ПП «Галичторг», використовуючи реквізити та банківські рахунки даного підприємства, складав і видавав завідомо неправдиві офіційні документи, а саме: звіт агента про придбання товару від 30 червня 2011 року на виконання агентського договору № 6-2301 (на умовах комісії) від 23 червня 2011 року укладений між ПП «Галичторг» та ТзОВ «Круїз»; акт здачі-приймання послуг Агента від 30 червня 2011 року згідно агентського договору № 6-2301 (на умовах комісії) від 23 червня 2011 року укладений між ПП «Галичторг» та ТзОВ «Круїз»; накладну № РН-6-30051 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 30 червня 2011 року згідно агентського договору № 6-2301 від 23 червня 2011 року; податкову накладну № 117 від 30 червня 2011 року.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 свою причетність до вчинення фіктивного підприємництва визнав, пояснив, що мав місце факт складання, видачі та інше підроблення документів, що стосувались здійснення співпраці між ПП «Галичторг» та ТзОВ «Круїз», зокрема звіту агента про придбання товару від 30.06.3011, акт здачі-приймання послуг агента від 30.06.2011, накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей № РН-6-30051 від 30.06.2011. вказані дії ним були вчиненні з відома та згоди директора ТзОВ «Круїз» за наступних обставин: між ПП «Галичторг» та ТзОВ «Круїз» був укладений агентський договір, згідно якого принципал (ТзОВ «Круїз») доручив агенту (ПП «Галичторг») вчиняти від свого імені, але за рахунок принципала юридичні та фактичні дії спрямовані на придбання товару розеток, вимикачів та електролічильників. У специфікації визначались вимоги до товару, максимальна ціна придбання та інші умови. Для виконання вказаного договору ПП «Галичторг» було залучено субагента ПП «Промекспо». У подальшому субагент письмово повідомив, що не може придбати обумовлений в специфікації товар за узгодженою ціною та повідомив ПП «Галичторг» про наявність необхідного товару однак дорожчого по ціні приблизно на 10%. Не узгодивши з директором ТзОВ «Круїз» ОСОБА_6 зміну ціни, він самостійно приймав рішення та відступив від вказівок ТзОВ «Круїз» розраховуючи, що у подальшому ОСОБА_6 заплатить різницю, що утворилась. У липні 2011 року в офіс ПП «Гачиторг» прийшов ОСОБА_6, який повідомив, що гроші за товар перераховані та запитав де він може отримати електрокари, на що ОСОБА_6 було повідомлено, що товари у відповідності до договору та специфікації знаходяться на зберігання і їх можна забрати у будь-який час, проте вказані товари придбані за вищою ціною. Умови по ціні не влаштували ОСОБА_6 у звязку з чим він відмовився приймати товар. Однак між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 була досягнута домовленість про те, що вони документально оформлять отримання ТзОВ «Круїз» товару без фактичного постачання. З метою уникнення конфлікту ОСОБА_6 одразу були повернуті кошти у готівковій формі.

Не зважаючи на визнання ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України його вина доводиться наступними доказами:

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який показав, що з 2005 року він працює директором ТзОВ «Круїз». У червні 2011 року він вирішив здійснити ремонт торгівельного приміщення. Через мережу Інтернет знайшов ПП «Галичторг», котре могло поставити необхідне для ремонту електрообладнання. Зателефонувавши за номером телефону, зазначеному у оголошенні, домовився з чоловіком на імя ОСОБА_3 про істотні умови поставки, спосіб оплати та інше. Після цього здійснив оплату за замовлений товар у сумі 15000 грн. Від моменту, коли він переказав гроші на рахунок наданий ОСОБА_3 і до його приїзду до офісу останнього, пройшло близько трьох тижнів. Протягом цього часу ОСОБА_6 телефонував на мобільний телефон ОСОБА_3 проте, було таке, що той не відповідав. Коли прийшов до офісу ОСОБА_3, то замість обіцяного товару дав 12 тисяч гривень без 300 грн. Не знайомий йому чоловік пояснив, що виникло непорозуміння. Коли він дзвонив перший раз до ОСОБА_3, то сказав, що йому необхідно придбати обладнання. Гроші йому повертав інший не відомий мужчина. Точно розповісти про подію не може. Однак припускає, що ОСОБА_3 пропонував йому товар, який не влаштував його по якості, тому була досягнута домовленість про документальне відображення операції, а гроші повернуті готівкою за винятком коштів витрачених на пошук товару.

Показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, яка показала, що в період з 20.07.2009 року по червень 2012 року фактично перебувала на посаді бухгалтера ПП «Галичторг», проте посадових обовязків бухгалтера не виконувала. Директором даного підприємства є її чоловік ОСОБА_4, котрий безпосередньо і займався господарською діяльністю. З вересня 2011 року підприємство фактично знаходилось за адресою: м. Львів, вул. Чайковського, 8. Зі слів чоловіка стало відомо, що обов'язки бухгалтера виконує ОСОБА_3 Про господарську діяльність товариства їй нічого не відомо, оскільки такою не займалась.

Висновком експерта № 182 від 18 травня 2012 року ЗЕС ІСТЕ СБ України при Управління СБ України у Львівській області, яким підтверджено факт підписання ОСОБА_4 документів від імені ПП «Галичторг» по правочину із ТзОВ «Круїз», директором якого був ОСОБА_6 (т.10 а.с. 3-8)

Речовими доказами: платіжним дорученням № 1 від 30 червня 2012 року ТзОВ «Круїз», агентським договором № 6-2301 (на умовах комісії) від 23 червня 2011 року, звітом агента про придбання товару від 30 червня 2011 року, актом здачі-приймання послуг Агента від 30 червня 2011 року, накладною № РН-6-30051 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 30 червня 2011 року. специфікацією на придбання товару додаток № 1 до Агентського договору № 6-2301 від 23 червня 2011 року, податковою накладною № 117 від 30 червня 2011 року. (т. 1 а.с. 12-20)

Протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_5, під час проведення якої ОСОБА_5 підтвердила раніше дані показання про те, що вона працює головним бухгалтером ПП «Галичторг», а її чоловік ОСОБА_4 обіймав посаду директора. ОСОБА_3 вів бухгалтерський облік на підприємстві та оформляв первинні фінансово-господарські документи, які у подальшому підписував ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 225-226)

Протоколом очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_4, під час проведення якої ОСОБА_4 підтвердив раніше дані показання про те, що ОСОБА_3 вів бухгалтерський облік на підприємстві та оформляв первинні фінансово-господарські документи. (т. 3 а.с. 223-224)

Відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах предявленого їм обвинувачення.

Наведеними вище аргументами спростовується причетність ОСОБА_4 до вчинення фіктивного підприємництва. Проте допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4, вказав, що мав місце факт складання, видачі та інше підроблення документів, що стосувались здійснення співпраці між ПП «Галичторг» та ТзОВ «Круїз», зокрема звіту агента про придбання товару від 30.06.3011, акт здачі-приймання послуг агента від 30.06.2011, накладну на відпуск товарно-матеріальних цінностей № РН-6-30051 від 30.06.2011. Податкову накладну № 117 від 30.06.2011 виготовив ОСОБА_3

З диспозиції ч. 2 ст. 366 КК України вбачається, що складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.

У п. 4 до ст. 364 КК України зазначено, що тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки двісті пятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.

Згідно ст. 22 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2011 рік» мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

У відповідності до п. 22.5 ст. 22, підпункту 6.1.1, п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» для кваліфікації злочинів або адміністративних правопорушень сума неоподаткованого мінімуму доходів громадян встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, яка дорівнює 50% однієї мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня відповідного року.

Для кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 366 КК України необхідно щоб були спричинені наслідки у розмірі 117625грн. та більше.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується показами ОСОБА_4, що ним було вчинено службове підроблення лише документів, щодо співпраці з ТзОВ «Круїз» інших документів він не підробляв. Вартість господарської операції між ПП «Галичторг» та ТзОВ «Круїз», яка документально відображена, становить 15000грн.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 366 КК України, а не як кваліфіковано органами досудового слідства.

Щодо обвинувачення, предявленого ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 358 КК України, а саме підроблення офіційних документів суд приходить до наступного:

ОСОБА_3 за попередньою змовою з ОСОБА_4, використовуючи реквізити та банківські рахунки ПП «Галичторг», склав підроблений офіційні документи, а саме податкову накладну № 117 від 30 червня 2011 року на виконання Агентського договору № 6-2301 від 23 червня 2011 року.

Не зважаючи на визнання ОСОБА_3 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України його вина доводиться наступними доказами.

Показаннями допитаного у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, який показав, що з 2005 року він працює директором ТзОВ «Круїз». У червні 2011 року він вирішив здійснити ремонт торгівельного приміщення. Через мережу Інтернет знайшов ПП «Галичторг», котре могло поставити необхідне для ремонту електрообладнання. Зателефонувавши за номером телефону зазначеному у оголошенні, домовився з чоловіком на імя ОСОБА_3 про істотні умови поставки, спосіб оплати та інше. Після цього здійснив оплату за замовлений товар у сумі 15000 грн. Від моменту, коли він переказав гроші на рахунок наданий ОСОБА_3 і до його приїзду до офісу останнього, пройшло близько трьох тижнів. Протягом цього часу ОСОБА_6 телефонував на мобільний телефон ОСОБА_3 проте, було таке, що той не відповідав. Коли прийшов до офісу ОСОБА_3, то замість обіцяного товару дав 12 тисяч гривень без 300 грн. Незнайомий йому чоловік пояснив, що виникло непорозуміння. Коли він дзвонив перший раз до ОСОБА_3, то сказав, що йому необхідно придбати обладнання. Гроші йому повертав інший не відомий мужчина. Точно розповісти про подію не може. Однак припускає, що ОСОБА_3 пропонував йому товар, який не влаштував його по якості, тому була досягнута домовленість про документальне відображення операції, а гроші повернуті готівкою за винятком коштів витрачених на пошук товару.

Показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, яка показала, що в період з 20.07.2009 року по червень 2012 року фактично перебувала на посаді бухгалтера ПП «Галичторг», проте посадових обовязків бухгалтера не виконувала. Директором даного підприємства є її чоловік ОСОБА_4, котрий безпосередньо і займався господарською діяльністю. З вересня 2011 року підприємство фактично знаходилось за адресою: м. Львів, вул. Чайковського, 8. Зі слів чоловіка стало відомо, що обов'язки бухгалтера виконує ОСОБА_3 Про господарську діяльність товариства їй нічого не відомо, оскільки такою не займалась.

Речовими доказами: платіжним дорученням № 1 від 30 червня 2012 року ТзОВ «Круїз», агентським договором № 6-2301 (на умовах комісії) від 23 червня 2011 року, звітом агента про придбання товару від 30 червня 2011 року, актом здачі-приймання послуг Агента від 30 червня 2011 року, накладною № РН-6-30051 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 30 червня 2011 року. специфікацією на придбання товару додаток № 1 до Агентського договору № 6-2301 від 23 червня 2011 року, податковою накладною № 117 від 30 червня 2011 року. (т. 1 а.с. 12-20)

Висновком експерта № 182 від 18 травня 2012 року ЗЕС ІСТЕ СБ України при Управління СБ України у Львівській області, яким підтверджено факт підписання ОСОБА_4 документів від імені ПП «Галичторг» по правочину із ТзОВ «Круїз», директором якого був ОСОБА_6 (т.10 а.с. 3-8)

Протоколом очної ставки між обвинуваченим ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_5, під час проведення якої ОСОБА_5 підтвердила раніше дані показання про те, що вона працює головним бухгалтером ПП «Галичторг», а її чоловік ОСОБА_4 обіймав посаду директора. ОСОБА_3 вів бухгалтерський облік на підприємстві та оформляв первинні фінансово-господарські документи, які у подальшому підписував ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 225-226)

Протоколом очної ставки між обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_4, під час проведення якої ОСОБА_4 підтвердив раніше дані показання про те, що ОСОБА_3 вів бухгалтерський облік на підприємстві та оформляв первинні фінансово-господарські документи. (т. 3 а.с. 223-224)

Відповідно до ст. 275 КПК України розгляд справи проводиться тільки відносно підсудних і тільки в межах предявленого їм обвинувачення.

Наведеними вище аргументами спростовується причетність ОСОБА_3 до вчинення фіктивного підприємництва. Проте допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3, вказав, що мав місце факт складання та видачі податкової накладної № 117 від 30.06.2011 між ПП «Галичторг» та ТзОВ «Круїз».

У відповідності до ч. 1 ст. 32 КК України повторність злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Основною ознакою повторності є вчиння особою двох чи більше самостійних одиничних злочинів.

У ч. 2 ст. 32 КК України зазначається, що повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, обєднаних єдиним злочинним наміром.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено показаннями ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що останній дійсно вніс неправдиві відомості в офіційний документ, а саме у податкову накладну № 117 від 30.06.2011 року. Дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були обєднані єдиним наміром, а відтак суд вважає, що дії останнього слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 358 КК України, а саме підроблення офіційного документу за попередньою змовою групою осіб.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4В покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого, який раніше не судимий.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 66 КК Україниобставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття ОСОБА_4 у скоєному злочині, активне сприяння розкриттю злочину, його позитивну характеристику за місцем проживання.

Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення злочину за групою осіб за попередньою змовою.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, при яких його вчинено та особу обвинуваченого, який раніше не судимий.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 66 КК Україниобставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття ОСОБА_3 у скоєному злочину, активне сприяння розкриттю злочину, його позитивну характеристику за місцем проживання.

Відповідно до ст. 67 КК України обставинами, що обтяжують покарання, суд не встановив.

Речові докази у справі: платіжне дорученням № 1 від 30 червня 2012 року ТзОВ «Круїз», агентський договір № 6-2301 (на умовах комісії) від 23 червня 2011 року, звіт агента про придбання товару від 30 червня 2011 року, акт здачі-приймання послуг Агента від 30 червня 2011 року, накладна № РН-6-30051 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 30 червня 2011 року, специфікація на придбання товару додаток № 1 до Агентського договору № 6-2301 від 23 червня 2011 року, податкова накладна № 117 від 30 червня 2011 року, дві ксерокопії свідоцтва № 100339174 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Галичторг», агентський договір № 6-0201 (на умовах комісії) від 02 червня 2011 року. накладна № РН -6-14001 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 14 червня 2011 року, звіт агента про придбання товару від 14 червня 2011 року, специфікація на придбання товару додаток № 1 до агентського договору № 6-0201 від 02 червня 2011 року, податкова накладною № 10 від 14 червня 2011 року, акт здачі-приймання послуг Агента від 14 червня 2011 року додаток № 2 до агентського договору № 6-0201 від 02 червня 2011 року. (т. 1 а.с. 12-23, 24-32) - слід зберігати при кримінальній справі.

Керуючись ст.ст.321, 323, 324КПК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права займати посади повязанні з виконанням адміністративно розпорядчих функцій на 1 (один) рік.

На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності.

За ч. 2 ст. 205 КК України ОСОБА_4 - виправдати.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України та призначити покарання у вигляді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

За ч. 2 ст. 205 КК України ОСОБА_3 - виправдати.

На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності.

Речові докази Речові докази у справі: платіжне дорученням № 1 від 30 червня 2012 року ТзОВ «Круїз», агентський договір № 6-2301 (на умовах комісії) від 23 червня 2011 року, звіт агента про придбання товару від 30 червня 2011 року, акт здачі-приймання послуг Агента від 30 червня 2011 року, накладна № РН-6-30051 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 30 червня 2011 року, специфікація на придбання товару додаток № 1 до Агентського договору № 6-2301 від 23 червня 2011 року, податкова накладна № 117 від 30 червня 2011 року, дві ксерокопії свідоцтва № 100339174 про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Галичторг», агентський договір № 6-0201 (на умовах комісії) від 02 червня 2011 року. накладна № РН -6-14001 на відпуск товарно-матеріальних цінностей від 14 червня 2011 року, звіт агента про придбання товару від 14 червня 2011 року, специфікація на придбання товару додаток № 1 до агентського договору № 6-0201 від 02 червня 2011 року, податкова накладною № 10 від 14 червня 2011 року, акт здачі-приймання послуг Агента від 14 червня 2011 року додаток № 2 до агентського договору № 6-0201 від 02 червня 2011 року. (т. 1 а.с. 12-23, 24-32) - зберігати при кримінальній справі.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь держави:

-1470,22грн. за проведення компютеро-технічної експертизи № 273 від 29.10.2012;

-2941,44грн. за проведення компютеро-технічної експертизи № 274 від 29.10.2012;

-1470,22грн. за проведення компютеро-технічної експертизи № 275 від 29.10.2012;

-1470,22грн. за проведення компютеро-технічної експертизи № 276 від 29.10.2012, а всього 7352,10 грн.

На вирок суду може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту проголошення, а засудженим який перебуває під вартою, у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Л.М.Городецька