Рішення № 67120047, 12.06.2017, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/32/17

Номер провадження № 2/315/94/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року м. Гуляйполе

Гуляйпільський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Романько О.О.,

за участю секретаря судового засідання Притули Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2017 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 821,29 грн., в якому зазначив, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі Генеральна угода) б/н від 03.03.2016 року відповідач отримала кредит у розмірі 19 520,40 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з "1" по "25" число кожного місяця Відповідач надає ОСОБА_2 грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та ОСОБА_2 Кредитний договір.

При укладенні Кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Далі в позові зазначено, що ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.

Відповідно до п. 1.1.3.2.11 Умов і правил банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких Клієнт є поручителем, а також будь-якій іншій заборгованості, яка виникла у Клієнта зважаючи на невиконані зобов'язання перед ОСОБА_2.

Відповідач не надала своєчасно ОСОБА_2 грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобовязання за вказаним договором не виконала.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором , з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.87-89) відповідач станом на 01.03.2017 року має заборгованість 22849,37 грн., яка складається з наступного: 18429,93 грн. - заборгованість за кредитом; 2828,50 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1590,94 грн. - заборгованість за пенею.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобовязань і заборгованість за договором не погашає.

Свої вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України.

Прохає суд стягнути з відповідача, з урахуванням уточнень, на користь позивача 22849,37 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості та судові витрати у розмірі 1378,00 грн. судовий збір.

14.02.2017 року до суду від представника позивача надійшло пояснення в якому зазначили, що відповідно до розрахунку заборгованості та тарифів доданих до позовної заяви вбачається, що нарахування комісії за даним типом карт не передбачено, в колонці «комісія та пеня» відображається нарахування тільки пені, для підтвердження надали виписку по картковому рахунку (а. с. 54-62).

23.03.2017 року електронною поштою 187/17 Вх. до суду надійшло пояснення від представника позивача в якому вказали, що відповідач починаючи з 31.05.2016 року допустила порушення зобовязання за Генеральною угодою, що підтверджується розрахунком заборгованості колонка «Сальдо простроченої заборгованості за кредитом», тому згідно до п. 1.3.3 Генеральної угоди ОСОБА_1 було нараховано штраф у розмірі 1548,18 грн. який враховано на окремому рахунку 8800 *** **** 6673 та скеровано кошти на його погашення (а.с. 92-95).

18.05.2017 року електронною поштою 325/17-Вх. представник позивача надіслав пояснення в яких вказав щодо списання коштів з пенсійної картки відповідача. Так, згідно до п. 1.4 Генеральної угоди позичальник доручає банку здійснювати договірне списання коштів позичальника, в межах сум, що підлягають сплаті за договором, при настанні строків сплати.

Згідно до п. 2.1 Генеральної угоди встановлено обовязок позичальника надавати банку щомісячний платіж в розмірі 976,80 грн. в період часу з «1» по «25» число кожного місяця, але умови договору не містять положень що вказаний щомісячний платіж повинен бути в обовязковому порядку списаний з пенсійної картки відповідача. Відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» позивач міг списати не більше 50 % від розміру пенсії.

Відповідач зобовязана слідкувати за своїм рахунком та своєчасно виконувати зобовязання за договором. Так, як посилання ОСОБА_1 начебто вона вважала, що заборгованість погашається в результаті договірного списання коштів нічим не обґрунтовані (а.с. 119-121).

22.05.2017 року до суду надійшло заперечення від представника відповідача в якому вказала, що в судовому засіданні представник позивача пояснював, що банк дійсно списував заборгованість по кредиту з пенсійної картки, однак не всю суму 976,80 грн., а лише тільки 50 % із зазначеної суми, а ту суму якої було недостатньо для погашення платежу відповідач повинна була самостійно поповнювати картку. Із зазначеними твердженнями представника позивача погодитися не можливо, оскільки (976,80:2 = 488,40 грн.) 50 % від щомісячного платежу буде складати 488,40 грн., відповідач підписавши генеральну угоду доручила банку списувати грошові засоби з рахунку своєї пенсійної картки в межах суми, що підлягала до сплати.

Таким чином відповідач і гадки не мала, що в неї утворилася взагалі заборгованість по кредитному договору.

Отже, позов та позовні вимоги позивача є недоведеними, а тому не підлягають до задоволення (а.с. 123-128).

В судове засідання представник позивача не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в тексті позовної заяви та в доданому до позову клопотанні прохали розглядати справу за відсутності позивача. На позовних вимогах наполягають у повному обсязі. Проти заочного рішення по справі не заперечують (а. с. 3, 5, 131).

Відповідач 10.05.2017 року надала заяву через канцелярію суду в якій прохала розгляд справи проводити за її відсутності, наполягала на своїх запереченнях щодо позову, додатково просила зменшити розмір пені у звязку з тяжким матеріальним становищем та хворобою (а.с.132-134).

10.05.2017 року представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не зявилася, про час і місце його проведення була повідомлена належним чином.

Виходячи з наведеного, а також положень ч. 2 ст.158 ЦПК України, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, надавши їм оцінку, вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 11 ЦПК України передбачає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (далі Генеральна угода) б/н від 03.03.2016 року було надано кредит у розмірі 19520,40 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості повинно було здійснюватися в наступному порядку: починаючи з "1" по "25" число кожного місяця відповідач зобовязана надавати ОСОБА_2 грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом (а.с. 7-8).

Відповідно до положень ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно виписки з рахунку відповідача (а.с.65-66) з травня 2016 року у відповідача виникла заборгованість. Останній перед цим платіж був 27.04.2016 року в розмірі 1000 грн.. Було встановлено, що неодноразово відповідач взагалі не залишала на своєму рахунку коштів, так знімала всю суму відразу після її зарахування. Був нарахований штраф, для сплати якого був відкритий окремий рахунок.

Відповідно до п. 1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг при непогоджені зі змінами Правил та/або ОСОБА_2, клієнт зобовязаний звернутись в банк для розірвання даного договору та погасити заборгованість, яка виникла перед банком, в тому числі заборгованість, яка виникла на протязі 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку інформувати (при необхідності письмово у випадку якщо вирішення питання передбачає таку необхідність) банк про це на протязі тридцяти пяти днів з початку списання (а.с. 13 на звороті).

Згідно п. 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг, у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та /або умов даного договору та/або у разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обовязків в цілому або у встановленою банком часткою у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обовязків та інших обовязків за цим договором (а.с. 15 на звороті).

Відповідно до а. 1.1.3.2.11 Умов і правил банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих в банку рахунків Клієнта в погашення кредитної заборгованості Клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких Клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у Клієнта зважаючи на невиконані зобовязання перед банком (а.с.16).

Згідно п. 2.1.1.3.5 Умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих в валюті кредитного ліміту, в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку (а.с. 28).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, - позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором (а.с. 28 на звороті).

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у встановленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обовязків за цим договором (а.с. 32).

Згідно п. 2.2 Генеральної угоди передбачений штраф при порушенні позичальником строків погашення заборгованості в розмірі 1548,18 грн. (а.с. 4 на звороті, 113).

Договором також передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, пені за користування кредитом та інших витрат.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зазначений договір є підставою виникнення зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 549 ЦПК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Стаття 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України укладений між сторонами договір є обов'язковим для виконання.

Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеними родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобовязання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати всієї суми кредиту.

Стаття 1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно дост. 625цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, позов в частині стягнення заборгованості за кредитом та відсотками підлягає задоволенню.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, відповідач же своє зобовязання за угодою не виконала. Відповідно до розрахунку заборгованості за Генеральною угодою № б/н від 03.03.2016 року судом визначена заборгованість ОСОБА_4 по кредитному зобовязанню станом на 01.03.2017 року в розмірі 22849,37 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 18429,93 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 2054,45 грн., заборгованість за пенею 1590,94 грн. (а.с.89).

Відповідач звернулася до суду з заявою щодо зменшення розміру пені з урахуванням її скрутного матеріального становища та хвороби. Для цього остання надала виписний епікриз з медичної картки хворого № 6376, згідно якого статус хворого при виписці: дихання через трахеостому вільне, харчування природнім шляхом. Трахеостома очищується від кірок. Післяопераційна рана з помірними реакційними явищами (а.с.133-134).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за відповідних умов.

Отже, зменшення розміру неустойки за рішенням суду можливе за наявності кількох обовязкових умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобовязання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно з п. 27 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 р. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобовязання).

Таким чином, судом встановлено, що розмір пені на суму 1590,94 грн. не перевищує суму загальних збитків та є адекватною та співмірною щодо заявлених вимог. Тому, суд вважає, що підстав для зменшення розміру пені (неустойки) немає.

Доказів того, що кредит повністю виплачений в матеріалах справи немає, не спростовано це і відповідачем. У відповідності до ст. 60 ЦПК України відповідач не надала доказів неправильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості або будь-яких інших для підтвердження її заперечень щодо позовних вимог.

А тому, позов підлягає задоволенню, як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений наданими доказами.

Стаття 79 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору в розмірі 1378,00 грн..

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 79, 88, 110, 157-158, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на р/р 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат) в Дніпропетровському РУ «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, заборгованість на загальну суму 22849,37 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 18429,93 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 22828,50 грн., пеня 1590,94 грн., також в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 1378,00 грн., а всього 24 227 (дванадцять чотири тисячі двісті двадцять сім) гривень, 37 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: ОСОБА_5