Рішення № 67119957, 09.06.2017, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/1802/17

2/310/1784/17

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2017 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Дністрян О.М.,

при секретарі Буюклинській К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Бердянського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И В:

Бердянський міський центр зайнятості звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що 01.10.2012р. до них звернулася та була зареєстрована як безробітна ОСОБА_1, в той же час їй було призначено виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі відповідно до вимог ст. ст. 22, 23 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття». При взятті на облік відповідач була ознайомлена з правами і обов’язками безробітних, попереджалася про відповідальність за подання неправдивих відомостей. З 01.10.2012р. по 27.09.2013р. вона знаходилась на обліку в Бердянському міському центрі зайнятості як безробітна та за цей період отримувала допомогу по безробіттю. В результаті проведення перевірки обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття», та відомостей, наданих Об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області, було виявлено, що відповідачу з 26.10.2010р. призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти. Тому на момент отримання статусу безробітної та в період перебування на обліку в Бердянському міському центрі зайнятості відповідач не могла бути зареєстрованою безробітною відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення», оскільки особі з 26.10.2010р. призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти. Відповідач в порушення норм законодавства не повідомила позивача про дану обставину про призначення їй пенсії, яка мала значення для виплати забезпечення на період безробіття, та незаконно отримала нараховану їй допомогу по безробіттю за період з 01.10.2012р. по 27.09.2013р. в розмірі 28317,06 грн. На підставі Акту розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 27.10.2016 року №167 було видано наказ №451-0 від 02.11.2016р. та ОСОБА_1 було направлене повідомлення про необхідність повернення коштів. Рекомендованим листом відповідача було повідомлено про необхідність протягом 15 днів з дня його отримання повернути незаконно виплачені кошти, які вона отримала, однак боргу не сплатила. Просили стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 28317,06 грн.

До початку судового засідання представник позивача надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Відповідачка до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

01 жовтня 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Бердянського міського центру зайнятості з заявою про вирішення питання її працевлаштування, надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, їй було присвоєно статус безробітного і призначено виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнодержавне соціальне страхування на випадок безробіття».

При взятті на облік до центру зайнятості відповідач була ознайомлена з правами і обов’язками безробітних, попереджалася про відповідальність за подання неправдивих відомостей. В період з 01.10.2012 року по 27.09.2013 року відповідач знаходилася на обліку в центрі зайнятості як безробітна та, згідно довідки № 2481 від 31.10.2016 року (а.с. 14), за вказаний період отримала матеріальне забезпечення на період безробіття в сумі 28317,06 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітним визнається особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Судом з'ясовано, що відповідач була ознайомлена з правами та обов'язками безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», попереджалася про відповідальність за подання неправдивих відомостей та про зобов’язання своєчасно повідомляти про обставини, що впливають на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуг, про що свідчить особистий підпис відповідача у вищезазначеній заяві та у додатку № 1 до персональної картки.

Згідно з Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, позивачем було отримано інформацію про те, що з 26.10.2010 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти, що підтверджується, що підтверджується Актом розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №167 від 27 жовтня 2016 року № 168 (а. с. 17-18).

Згідно з ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи, що відповідач не повідомила Бердянський міський центр зайнятості про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення по безробіттю та надання соціальних послуг, суд вважає, що незаконно одержані кошти в сумі 28317,06 грн. підлягають поверненню шляхом їх стягнення з відповідача на користь позивача.

За таких підстав суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача допомоги по безробіттю, отриманої незаконним шляхом, у розмірі 28317,06 грн., є обґрунтованими, підтверджуються наявними в справі доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір у сумі 640 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 208, 212-214 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Бердянського міського центру зайнятості (р/р 37175301901011 ГУДКСУ в Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 20524099, одержувач Бердянський міський центр зайнятості) суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 28317 (двадцять вісім тисяч триста сімнадцять) грн. 06 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.