Рішення № 67119443, 12.06.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 243/685/17

Справа № 2/243/2079/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючий суддя - Пронін С.Г.

при секретарі Чевела С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецький експертно технічний центр держпраці» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки затримку розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Донецький експертно технічний центр держпраці» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки затримку розрахунку при звільненні .В обґрунтування позову зазначив, що перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Донецький експертно технічний центр держпраці», 24 грудня 2014 року він був звільнений з роботи за п.6 ст. 36 КЗпП України.. Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2015 року на користь позивача ОСОБА_1 з ДП «Донецький експертно технічний центр держпраці» було стягнуто : заборгованість по заобітній платі в сумі 4929,69 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні 4929,69 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн. Позивач зазначає, що відповідач розрахувався з ним лише 26 жовтня 2016 року, тому просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні , а саме з 22.09.2015 року по 26.10.20126 року, за 282 робочі дні у сумі 62000,62 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомленим про час та дату судового засідання, надав до суду заяву, якою просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, справу просив розглядати справу за їх відсутності, до суду надав заперечення, в яких вказав на те, що вимоги ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі, оскільки рішення першої інстанції та апеляційної інстанції ДП «Донецький ЕТЦ» виконав добровільно та сплатив позивачу: середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.12.2014 по 22.09.2015 р., компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати в сумі 3052 грн. 43 коп., моральну шкоду в сумі 500 грн. Крім того, на стадії виконання рішень суду, мід ДП «Донецький ЕТЦ» та ОСОБА_1 було укладено мирову угоду, за якою ОСОБА_1 погоджувався отримувати грошові кошти за рішенням суду частками протягом 6 місяців, а саме з травня по жовтень 2016 року також зазначив, що протягом мирової угоди позивач не звертався до відділу виконавчої служби з метою примусового виконання даного рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Основним законом Українистаттею 43 Конституціїпередбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обовязки, в рівній мірі кореспондується обовязок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Відповідно до ч. 1ст. 21 Закону України «Про оплату праці»працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 1ст. 115 КЗпП Українизаробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими

трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Ця ж норма пролонгована змістом частини 1статті 24 Закону України «Про оплату праці».

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. Після цього його було звільнено відповідно до п.6ст.36 КЗпП, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача.

У день звільнення позивачу не була здійснена виплата всіх сум, що належали йому від підприємства.

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2015 року по справі № 243/7674/15-ц на користь ОСОБА_1 з ДП «Донецьке експертно технічний центр держпраці» стягнуто: заборгованість по заробітній платі в сумі 4929,69 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні 4929,69 грн., а також моральну шкоду в сумі 500грн.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19.11.2015 року, рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 22.09.2015 року скасовано в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, в частині відмови у стягненні компенсації втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати та змінено в частині розміру судового збору. Стягнуто з ДП «Донецьке експертно технічний центр держпраці» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 грудня 2014 року по 22 вересня 2015 року в сумі 34906,86 грн., та компенсацію втрати частини заробітної плати (компенсації за ні невикористаної відпустки) у звязку з порушенням строків її виплати в сумі 3052,43 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 лютого 2016 року , рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2015 року в частині залишення без змін рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 листопада 2015 року залишено без змін.

Також в судовому засіданні встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ДП «Донецький експертно технічний центр Держпраці» 11 травня 2016 року було укладено мирову угоду, відповідно до якої ОСОБА_1 надав своє погодження на отримання грошей за рішенням суду частками протягом 6 місяців, а саме з травня 2016 року по жовтень 2016 року. Умовами вказаної угоди передбачено, що у разі порушення граничного терміну сплати зі сторони ДП»Донецький експертно технічний центр Держпраці» ОСОБА_1 залишає за собою право негайно звернутися до відділу державної виконавчої служби для подальшого примусового виконання рішення суду. Також в судовому засіданні були представником відповідача були надані копії платіжних доручень стосовно виплати позивачеві сум заборгованості за рішеннями суду.

Позивачем не було надано жодного доказу стосовно того, що йому не виплачувалися суми передбачені рішеннями суду.

Відповідно до даних, наданих представником відповідача остаточний розрахунок з позивачем був проведений 26 жовтня 2016 року, що не заперечує і сама позивач. Крім того було зясовано, що станом на 01.12.2016 року рішення суду було виконано в повному обсязі.

Згідно ч. 1ст. 61 ЦПК Україниобставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Крім того, нормами ст.10,11 ЦПК Українизакріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 47 КЗпП Українивласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу.

Відповідно дост. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

На підставіст. 117 КЗпП Україниу разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу, при

відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, ч. 1ст. 233 Кодексу законів про працю Українипрацівник може звернутися із заявою про вирішення трудового сопору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду Україниу справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1ст. 233Кодексу законів про працю Україниу взаємозв'язку з положеннями ст. ст.116,117,237-1 КЗпП Українислід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.

Також в листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 282/0/4-12 від 02 березня 2012 року зазначено, щодо визначення стоку для звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди, завданої несвоєчасною виплатою працівникові належних йому при звільненні сум, та початку його перебігу, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ повідомляє наступне: « Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012дано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 117, 2371 цього Кодексу. Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозвязку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Ураховуючи викладене, з метою забезпечення однакового й правильного застосування законодавства та запобігання ухвалення судами судових рішень з порушенням вимог закону, для вжиття відповідних заходів щодо усунення недоліків при здійсненні судочинства доводимо до Вашого відома про необхідність чіткого застосування положень Рішення Конституційного Суду України, яке є обовязковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене»

Таким чином, суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки затримку розрахунку при звільненні не підлягають задоволенню, оскільки при зверненні до суду з даним позовом, позивач порушив встановленийст.233 Кодексу законів про працю України,тримісячний строк, оскільки фактичний повний розрахунок з ним відповідач здійснив 26 жовтня 2016 року, а з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до суду позивач звернувся лише 30 січня 2017 року.

Також суд при розгляді даної справи не знайшов будь-яких поважних підстав для поновлення строку позивачеві для звернення до суду з позовом про стягнення з Державного підприємства «Донецький експертно технічний центр держпраці» середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивачем не надано жодного посилання на поважність причин, які б завадили йому звернутися до суду з даним позовом у строк, передбачений ст. 233 КЗпП України, а тому підстав для його поновлення не має.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

Керуючись ст. ст.10,11,60,88,174,209,212-215,218,224-228 ЦПК України, ст.ст.115,117,233,237-1 КЗпП України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецький експертно технічний центр держпраці» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки затримку розрахунку при звільненні - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області, шляхом подачі апеляційної скарги через Словянський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_2