Ухвала суду № 67118183, 12.06.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

12.06.2017

227/1382/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2017 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області

у складі:

головуючого судді: Притуляка С.А.,

за участю секретаря: Коверченковій М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля матеріали зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПАТ "Ощадний банк України" про визнання права власності на ощадні вклади в межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ПАТ "Ощадний банк України" про визнання права власності у порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

02.03.2017р. ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Ощадного банку України про визнання права власності у порядку спадкування за законом.

11.05.2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПАТ "Ощадний банк України" про визнання права власності на ощадні вклади.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 11.05.2017р. вказаний зустрічний позов залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору.

30.05.2017р. вказані недоліки були усунені позивачем за зустрічним позовом, а тому в судовому засіданні 12.06.2017р. було поставлено на обговорення питання щодо прийняття до спільного розгляду зустрічного позову з первісним позовом.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про дату і час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши матеріали зустрічного позову та вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов’язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 року №2 передбачено, що судам слід мати на увазі, що оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об’єднання і роз’єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими статтями 123–126 ЦПК України.

В первісному позові ОСОБА_2 просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами, який знаходиться за адресою: м.Харцизьк, вул.Лермонтова, 113; на земельну ділянку, площею 0,0529 га за тіє. ж адресою, а також на грошовий вклад в ПАТ "Ощадбанк" в розмірі 30000,00 грн.

В зустрічному позові ОСОБА_1 просить визнати за ним право власності на грошові кошти у розмірі 6705,83 грн., що зберігаються на ощадних книжках.

Таким чином, суд не вбачає, що обидва позови взаємопов’язані або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Фактично ОСОБА_1 пред'явлено самостійний позов, спрямований на захист його прав, які він вважає порушеними.

Крім того, спільний розгляд первісного позову і зустрічного позову, на думку суду, призведе до затягування судового процесу, тому прийняття зустрічного позову до провадження є недоцільним.

Беручи до уваги те, що вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду, суд приходить до висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 у прийнятті зустрічної позовної заяви, однак, це не позбавляє останнього права звернутись до суду із зазначеним позовом в загальному порядку.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вирішення питання про повернення йому неправильно (надмірно) сплаченого судового збору у сумі 640,00 грн.

В обґрунтування заяви вказав, що вказані кошти ним сплачені за подачу свого зустрічного позову, однак оплату здійснено від імені ОСОБА_2, тобто помилково.

Згідно поданої ОСОБА_1 квитанції №0.0.759114828.1 від 05.05.2017 р. ОСОБА_2 було сплачено 640 гривень судового збору в банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області, код банку отримувача: 37755456.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік підстав з яких судовий збір повертається за ухвалою суду, а саме:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Міністерством фінансів України від 03.09.2013 року №787 (з наступними змінами) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відповідно до п. 5 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Відтак, чинним законодавством не передбачено повернення помилково сплаченого судового збору за ухвалою суду.

З огляду на викладене, заява ОСОБА_1 про повернення помилково сплаченого судового збору не підлягає задоволенню, так як дане питання не може бути вирішене ухвалою суду про повернення вказаних коштів, оскільки таке вирішується шляхом звернення до відповідного органу Державної казначейської служби України з поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету.

Керуючись п.п. 3, 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст. 208, 209, 210, 293 ЦПК України, суд,

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 124 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПАТ "Ощадний банк України" про визнання права власності на ощадні вклади.

Зустрічну позовну заяву разом із доданими матеріалами повернути ОСОБА_1.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України в м. Добропіллі Донецької області, код ЄДРПОУ 37755456, що розташоване за адресою: вул. Московська, буд. 2, м. Добропілля, Донецька обл., повернути ОСОБА_1 сплачену суму коштів на оплату судового збору в розмірі 640,00 грн., внесену по квитанції №0.0.774383811.1 від 26.05.2017 р., на р/р 31216206700035, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37755456, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області,

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про повернення помилково сплаченого судового збору - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

12.06.2017