Ухвала суду № 67115880, 08.06.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/2021/15-ц

Провадження № 22-ц/779/754/2017

Категорія 25

Головуючий у 1 інстанції Сегін І.Р.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.,

секретарів: Турів О.М., Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» до ОСОБА_2 про визнання недійсним міжнародного договору страхування та зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення невиплаченої страхової виплати, за апеляційною скаргою товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» на рішення Снятинського районного суду від 21 лютого 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним міжнародного договору страхування.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 02 червня 2015 року між товариством та ОСОБА_2 було укладено міжнародний договір страхування МВ/НВ-1_L№132859, згідно умов якого товариство здійснює добровільне страхування медичних витрат та добровільне страхування від нещасних випадків згідно з правилами добровільного страхування від нещасних випадків, з терміном дії з 02 червня 2015 року до 01 червня 2016 року.

Зазначали, що 22 червня 2015 року на їхню загальну електронну пошту надійшов електронний лист від дочки застрахованої особи – відповідача, яким остання повідомила ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» про те, що з відповідачем в Греції стався інсульт.

Посилаючись на те, що згідно п. 6.15.2 договору ОСОБА_2 не міг бути застрахованою особою на обраних останнім умовах договору страхування, оскільки мав хронічну форму серцево-судинного захворювання та хронічне захворювання, яке вимагало постійного прийому медичних препаратів, просили на підставі ст. 230 ЦК України визнати міжнародний договір страхування МВ/НВ-1_L№132859 від 02 червня 2015 року, укладений між ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» та ОСОБА_2, недійсним з моменту його укладення.

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення невиплаченої страхової виплати.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 02 червня 2015 року між ним та ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» було укладено міжнародний договір страхування МВ/НВ-1_L№132859.

Вказував, що 22 червня 2015 року відбувся страховий випадок – захворювання (раптова хвороба) у м. Афіни, Греція – загроза життю та здоров’ю страхувальника, гострий ішемічний інсульт і була надана невідкладна стаціонарна допомога у лікарні Медітерранео (Греція).

29 жовтня 2015 року ним була подана письмова заява про настання події, що має ознаки страхового випадку та інші документи, проте 20 листопада 2015 року відповідачем було направлено листа про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п. 6.16 договору, де вказано, що страховик не несе зобов’язань, якщо страхувальник мав одне із захворювань, визначених у п. 6.15.2.

Зазначав, що в редакції п. 6.16 договору вказано, що «страховик не несе зобов’язань, якщо на дату укладення цього договору, страхувальник мав статус інваліда I чи II групи», а тому відповідач незаконно йому відмовив у страховій виплаті, оскільки він не був та не є інвалідом I чи II групи.

Посилаючись на те, що загальна сума витрат на лікування складає 52 224,31 євро, страхова сума на одну застраховану особу – 30 000,00 євро, франшиза 100,00 євро, просив визнати подію, що мала місце 22 червня 2015 року страховим випадком та стягнути з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» на його користь 29 900,00 євро страхової виплати, що еквівалентно станом на 21 лютого 2017 року 857 831,00 грн.

Ухвалою Снятинського районного суду від 26 січня 2016 року вищезазначені позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Снятинського районного суду від 21 лютого 2017 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено.

Стягнуто з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_2 суму страхових виплат згідно міжнародного страхового договору подорожуючих МВ/НВ-1L № 132859 від 02 червня 2015 року в сумі 857 831 грн.

Стягнуто з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» на користь держави 6 890 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі на дане рішення ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Так, суд першої інстанції в порушення ст.ст. 59 та 131 ЦПК України протягом усього судового процесу (аж до стадії дослідження доказів) приймав усі докази, які подавалися відповідачем. При цьому, жодного клопотання щодо пояснення причин неможливості подання даних доказів відповідачем не надавалися.

Судом не було задоволено жодного клопотання позивача, крім того, представнику товариства жодного разу судом не надано можливості повноцінно висловити свою думку, надати пояснення по суті спору та відповісти на поставлені запитання.

Вказує, що товариство надало всі підтверджуючі документи стосовно умов страхування за програмою «V», в тому числі вартості такої програми, і довело, що відповідач уклав договір страхування за умовами, згідно яких не міг бути застрахованою особою, а відтак, договір є недійсним з моменту укладення.

Зазначає, що оскільки умовами будь-якої із програм страхування ОСОБА_2 (як програми «V» навіть старого зразку, так і програм «A-D»), а також умовами правил страхування позивача, у відповідності до яких укладаються всі договори страхування, містять прямі застереження проти укладення відповідачем договору страхування за ними, то сам факт укладення відповідачем договору страхування, за яким він не міг бути застрахованою особою (чи за яким мав прямі протипоказання для здійснення поїздки в зв’язку з невиліковною хворобою), є підтвердженням надання ним неправдивої (неповної інформації) та/чи приховування інформації щодо предмету договору (життя, здоров’я та працездатності).

Вважає, що ОСОБА_2 приховав той факт, що випадок інсульту 22 червня 2015 року є повторним, а не несподіваним, причому, причиною цього повторного інсульту є наслідок давнього важкого хронічного серцево-судинного захворювання у вигляді постійної форми важкої серцевої аритмії, що спричинила чергове порушення кровообігу та ішемічні зміни у мозку, в тому числі внаслідок тромбозу, а тому ОСОБА_2 дані факти були свідомо приховані з метою спроби видати лікування хронічного захворювання відповідача за страховий випадок та внаслідок цього отримати страхову виплату.

Крім того, у даній справі відсутні всі необхідні документи, оформленні належним чином для прийняття рішення про визнання подій страховою, а є лише частина документів, причому більшість з них у вигляді незавірених копій, що містять виправлення.

Вказує, що випадок повторного ішемічного інсульту у ОСОБА_2 виник під час перебування у терапевтичному відділені лікарні, був повністю передбачуваним, являв собою одне з ускладнень чергового приступу хронічної миготливої аритмії на фоні важкої форми хронічного серцево-судинного захворювання про що відповідачу було відомо заздалегідь, багато років тому. Отже, головною і єдиною причиною даного випадку лікування відповідача було давнє хронічне захворювання на фоні цілого ряду інших хронічних захворювань.

Судом не взято до уваги те, що відповідачем не надано квитанцій (чеків) про оплату послуг, крім того, відповідач самостійно заявив, що оплата ним не проводилася, таким чином підтвердження оплати отриманого відповідачем лікування відсутнє.

Також судом не досліджено та, на думку апелянта, необґрунтовано відхилено наданий позивачем консультативний висновок, який підтверджує той факт, що саме подорож в іншу країну і є причиною настання оспорюваного випадку.

У зв’язку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» – ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримала з вищенаведених підстав.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» про визнання недійсним міжнародного договору страхування МВ/НВ-1_L№132859, суд першої інстанції виходив із недоведеності в діях відповідача обману, умислу чи замовчування фактів щодо стану його здоров’я.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами укладено міжнародний договір страхування, під час перебування ОСОБА_2 у Греції в м. Афіни стався страховий випадок, а страхова компанія у свою чергу порушила строки виплати страхового відшкодування, а тому на його користь підлягає до стягнення страхове відшкодування, що в перерахунку на національну валюту становить 857 831,00 грн.

Такі висновки колегія суддів вважає правильними і такими, що узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Судом встановлено, що 02 червня 2015 року між ОСОБА_2 та ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» був укладений міжнародний договір страхування МВ/НВ-1_L№132859 на період з 02 червня 2015 року по 01 червня 2016 року.

Між сторонами було погоджено страхову суму у розмірі 30 000,00 євро, франшиза -100,00 євро і ОСОБА_2 було сплачено 140,00 грн. страхового платежу.

Із медичного заключення лікарні «Медітерранео» від 05 серпня 2015 року вбачається, що 22 червня 2015 року ОСОБА_2 під час перебування у Греції переніс правосторонній параліч та афазію, у зв’язку з чим його було доставлено у державну лікарню у м. Корінтос.

У зв’язку із ускладненням здоров’я, 23 червня 2015 року його було транспортовано до державної лікарні Тріасіо, де йому було проведено інкубацію, седацію та механічну вентиляцію.

24 червня 2015 року у зв’язку з гострим ішемічним інсультом його було доставлено у відділення інтенсивної терапії лікарні «Медітерранео».

З медичної довідки лікарні «Медітерранео» від 05 липня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 був госпіталізований до відділу інтенсивної терапії лікарні 24 червня 2015 року з гострим дихальним розладом, що розвинувся внаслідок важкого гострого ішемічного інсульту. Під час доставки страждав від гострого правобічного парезу й афазії (22 червня 2015 року). У зв’язку з виникненням стану, що загрожував життю пацієнта, він перебував у відділі інтенсивної терапії даної лікарні з 24 червня 2015 року по 04 липня 2015 року.

Вартість лікування у відділеннях інтенсивної терапії у стані, що загрожував його життю склала 30 843,59 євро.

З виписного епікризу обласної лікарні загального профілю Тріасіо від 24 червня 2015 року вбачається, що ОСОБА_2 був госпіталізований в дану лікарню по причині ішемічного інсульту і перебув там з 22 червня по 24 червня 2015 року.

04 листопада 2015 року ОСОБА_2 звернувся до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» із заявою про настання страхового випадку, в якій зазначав, що в Греції він втратив свідомість та був госпіталізований у лікарню, де йому була надана медична допомога, у зв’язку з чим просив виплатити йому страхове відшкодування.

Листом від 20 листопада 2015 року ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» відмовило ОСОБА_2 у виплаті страхового відшкодування посилаючись на те, що випадок, який стався під час перебування у Греції, не є страховим, оскільки він відповідно до умов п. 6.16 договору страхування не міг бути застрахованою особою на обраних ним умовах договору у зв’язку з перенесенням операції по заміні клапану серця штучним клапаном та постійним прийомом у зв’язку із цим антигемокоагулянтів, а також постійним прийомом цукрознижуючих препаратів у зв’язку із наявністю цукрового діабету.

Згідно із ст. 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок ? подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов’язаний 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Стаття 9 Закону України «Про страхування» передбачає, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов’язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

За змістом ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним міжнародного договору страхування МВ/НВ-1_L№132859 від 02 червня 2015 року, страхова компанія посилалася на те, що ОСОБА_2 не міг бути застрахованою особою на обраних останнім умовах договору страхування, оскільки мав хронічну форму серцево-судинного захворювання та хронічне захворювання, яке вимагало постійного прийому медичних препаратів.

Згідно ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 8.1. Правил добровільного страхування медичних витрат, затверджених 04 квітня 2014 року ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», страховик має право організувати та вимагати від особи, на користь якої укладається договір страхування, проведення медичного обстеження, довіреними лікарями страховика або запропонувати їй заповнити декларацію про стан здоров’я.

При укладенні договору страхування страховик може вимагати надати медичну довідку встановленого зразка про стан здоров’я. (п. 8.2.3 зазначених Правил).

Згідно п. 7.2.5. міжнародного договору добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном, який було укладено між сторонами, страховик має право, зокрема, перевіряти всі надані документи та, при необхідності, направляти застраховану особу на медичне обстеження.

Судом першої інстанції встановлено, що ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» перед укладенням договору не організовувало та не вимагало від ОСОБА_2 проведення медичного обстеження, заповнення декларації про стан здоров’я чи медичну довідку встановленого зразка про стан здоров’я, а ОСОБА_2 не надавав жодних довідок про стан свого здоров’я, не підписував жодних анкет про стан здоров’я, які б свідчили про обман, умисел чи замовчування фактів за даних обставин.

Крім того, відповідно до п.п. 4.9 – 4.9.3 укладеного договору страхування, не можуть бути застраховані особи, які визначені у встановленому порядку недієздатними, які страждають наступними захворювання: пухлина головного мозку, спинного мозку, хребетного стовпа, ураження нервової системи при злоякісних новоутвореннях, смерть мозку, травма хребетного стовпа та спинного мозку, енцефаліт, алкоголізм, наркоманія, психічні захворювання, інваліди I групи та непрацюючі інваліди II групи.

Разом з тим, наявні у ОСОБА_2 захворювання не підпадали під жодну із наведених вище умов.

Оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження навмисного введення ОСОБА_2 в оману страхового товариства щодо обставин, які впливали на укладення ним 02 червня 2015 року спірного договору, всупереч вимогам ст. 10, 57-60 ЦПК позивач не надав, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним міжнародного договору страхового МВ/НВ-1L № 132859 від 02 червня 2015 року.

Згідно п. 3.1 Правил добровільного страхування медичних витрат, предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов’язані з життям, здоров’ям застрахованої особи та медичними витратами застрахованої особи, а також її додатковими витратами, які безпосередньо пов’язані з настанням страхового випадку під час здійснення застрахованою особою подорожі (поїздки).

Страховий ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання (5.1 Правил).

Відповідно до п.5.4 зазначених Правил, згідно з цими правилами страховик здійснює страхову виплату, якщо інше не передбачено договором страхування.

Відповідно до п. 2.1.1 міжнародного договору добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном, страховим ризиком за договором є захворювання (раптова хвороба) – гостре погіршення здоров’я у зв’язку з несподіваною хворобою, що становить загрозу життю та здоров’ю застрахованої особи та вимагає негайного медичного втручання.

Згідно розділу 3 міжнародного договору добровільного комплексного страхування під час перебування за кордоном за програмою «А» (невідкладні медичні послуги) передбачено, що при захворюванні (раптовій хворобі) або нещасному випадку відшкодовуються витрати на отримані невідкладні медичні послуги, зокрема, невідкладної стаціонарної допомоги в медичних закладах (оплата консультацій, діагностичних та лікувальних процедур, в тому числі оперативних (екстрених, термінових) втручань, медикаментів, перев’язувальних матеріалів, засобів фіксації, перебування в палаті, харчування під час перебування в стаціонарі за нормами, прийнятими у даному медичному закладі).

Згідно з п. 4.1.7 укладеного між сторонами договору, страховик не відшкодовує витрати, пов’язані із діагностикою і лікуванням природжених, хронічних захворювань і хвороб, що почались ще під час перебування в місці постійного проживання, крім випадків, коли невідкладна медична допомога пов’язана з гострим болем, необхідна для рятування життя застрахованої особи.

Як встановлено судом, надання невідкладної медичної допомоги ОСОБА_2 було ліквідацією гострої смертельної небезпеки для застрахованої особи.

Згідно лікарського висновку доктора ОСОБА_5 лікарні «Медітерранео» від 02 липня 2015 року, інсульт, який призвів до госпіталізації у відділення інтенсивної терапії, був виключно критичним та гострим випадком і не був спричинений жодним попереднім патологічним цереброваскулярним станом.

Таким чином, задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що з ОСОБА_2 стався страховий випадок, а тому страховик зобов’язаний здійснити виплату страхового відшкодування, відповідно до страхового полісу від 02 червня 2015 року.

Так, з міжнародного договору страхування МВ/НВ-1L № 132859 від 02 червня 2015 року, укладеного між сторонами вбачається, що страховий захист надавався відповідно до «Рішення Ради ЄС 2004/17/EG щодо медичного страхування подорожуючих осіб».

Відповідно до міжнародних систем страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування, з урахуванням вимог, передбачених цим Законом (ч. 6 ст. 16 Закону України «Про страхування»).

З відповіді посольства Федеративної Республіки Німеччина від 19 грудня 2016 року вбачається, що відповідно до даних Посольства ФРН за 2015 рік, на момент виникнення спірних правовідносин, вимогам Візового кодексу ЄС у 2015 році відповідали такі програми страхування ТДВ «Страхове товариство «Домінанта»: «A», «B», «C», «D», «AC». Ці ж програми вказані і сьогодні як такі, що відповідають вимогам Візового кодексу.

Даний факт також був підтверджений відповіддю Ліги страхових організацій України від 02 грудня 2016 року, згідно якої станом на травень-червень 2015 року ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» входила до страхових організацій, які здійснюють медичне страхування подорожуючих із зазначенням програм страхування «A», «B», «C», «D», «AC».

Оскільки страхувальник під час укладення договору страхування був ознайомлений та отримав умови договору за програмою «А», на полісі міжнародного договору страхування, який скріплений підписом та печаткою страховика було зазначено, що «З правилами, умовами страхування, групою ризику ознайомлені та згодні. Застраховані особи не є особами, зазначеними у п. 4.9 Договору», в той же час в умовах договору програми страхування «V» п. 4.9 взагалі відсутній, колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу посилання апелянта на укладення між сторонами договору страхування за програмою «V».

Крім того, не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що відповідач уклав договір страхування за умовами, згідно яких не міг бути застрахованою особою, оскільки ОСОБА_2 не відносився до осіб, визначених у п.4.9 договору страхування, які не можуть бути застраховані.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що судом не було взято до уваги наданий ними консультативний висновок в галузі судово-медичної експертизи, згідно якого різке погіршення стану здоров’я ОСОБА_2, яке потребувало надання медичної допомоги, пов’язане із хронічним захворюванням і мало місце пряме протипоказання для його поїздки за кордон, оскільки даний висновок наданий без дослідження всіх первинних документів щодо стану здоров’я та без його особистого огляду.

Клопотання про призначення судово-медичної експертизи апелянтом, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не заявлялося.

Згідно сертифікації медичних витрат лікарні «Медітерранео» від 28 вересня 2015 року вбачається, що сукупна сума витрат за лікування ОСОБА_2 становить 52 200 євро, з яких сплачено 9 200 євро, залишок до сплати становить 43 000,00 євро.

З листа Посольства України в Грецькій Республіці від 07 липня 2015 року вбачається, що посольство звернулося із проханням до лікарні з можливістю відтермінування оплати нарахованої суми, яка має бути сплачена за лікування.

На даний час клініка «Медітерранео» звернулося через судового пристава з позасудовою вимогою про погашення боргу в розмірі 43 000 євро по векселям та нарахованих відсотків.

А тому не заслуговують на увагу доводи апелянта про відсутність підтвердження оплати отриманого відповідачем лікування.

Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції не впливають та їх не спростовують.

Рішення суду відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» відхилити.

Рішення Снятинського районного суду від 21 лютого 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_6