Рішення № 67113626, 09.06.2017, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/15629/16-ц

пр. № 2/759/1541/17

09 червня 2017 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Ю.В.

за участю секретаря - Самчик І.М.

представника позивача - Кузьменкова М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» звернувся з зазначеним позовом до суду, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» 10 050 (десять тисяч п'ятдесят) грн. 95 коп. та просить стягнути з відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» понесені судові витрати в розмірі 1 378 грн. (одна тисяча триста сімдесят всім грн.) 00 коп.

В поданому до суду позові позивач посилається на те, що 07.05.2016 близько 10 год. 20 хв. в м. Києві на вул. Г. Севастополя, ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ДЕО», д.н.з. НОМЕР_1, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміни, виїжджаючи на дорогу з дворової території не надав дорогу транспортним засобам, що рухалися по ній, що призвело до зіткнення з автомобілем «Дачія», д.н.з. НОМЕР_2, чим порушив вимоги п. 2.3 (б); 10.2 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Крім того, ОСОБА_4 залишив місце скоєння ДТП. Відповідно до Постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 18.08.16 року по справі №760/13432/16-п ОСОБА_4 визнано винним у ДТП. Транспортний засіб «ДЕО», д.н.з. НОМЕР_1 застраховано згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7993470 в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС». За вказаною ДТП, ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», згідно страхового акту ГО-2476/ЦО від 21.09.16 було здійснено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля в сумі 10 050 (десять тисяч п'ятдесят) грн. 95 коп. і цим самим відшкодувало завдану ОСОБА_4 шкоду. Таким чином у ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» в межах фактично виплаченого страхового відшкодування перейшло право вимоги до ОСОБА_4, згідно Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивачем була направлена претензія вих. № 16/10/04-12 від 04.10.16 р., проте відповіді на претензію по даний час немає.

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 61,66,67).

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви позивача по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що 07.05.2016 близько 10 год. 20 хв. в м. Києві на вул. Г. Севастополя, ОСОБА_4, керуючи автомобілем «ДЕО», д.н.з. НОМЕР_1, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміни, виїжджаючи на дорогу з дворової території не надав дорогу транспортним засобам, що рухалися по ній, що призвело до зіткнення з автомобілем «Дачія», д.н.з. НОМЕР_2, чим порушив вимоги п. 2.3 (б); 10.2 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП. Автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Крім того, ОСОБА_4 залишив місце скоєння ДТП (а.с. 3).

Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 18.08.16 по справі №760/13432/16-п ОСОБА_4 визнано винним у ДТП (а.с. 6).

Транспортний засіб «ДЕО», д.н.з. НОМЕР_1 застраховано згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/7993470 в ПрАТ «СК «ЮНІВЕС» (а.с. 5).

За вказаною ДТП, ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», згідно страхового акту ГО-2476/ЦО від 21.09.16 було здійснено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля в сумі 10 050 (десять тисяч п'ятдесят) грн. 95 коп. і цим самим відшкодувало завдану ОСОБА_4 шкоду (а.с. 14).

Позивачем була направлена претензія вих. № 16/10/04-12 від 04.10.16 р. (а.с. 17).

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для настання відповідальності за завдання матеріальної шкоди злочином, необхідною є наявність протиправності дій, вини особи та причинно-наслідкового зв'язку між виною особи та завданою шкодою.

Така позиція закріплена і в п.2 постанови ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року.

Суд звертає увагу, що вина ОСОБА_4 встановлюється постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 18.08.2016 року (а.с.6).

Відповідно до абз.1 п.13 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України Законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (із наступними змінами) та п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, у повному обсязі.

Згідно з ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів. Ст.60 ЦПК України на сторони покладено обов'язок по доведенню обставин, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, яка відповідно передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилався, як на підставу своїх позовних вимог в частині обґрунтування матеріальної шкоди.

Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження іншої суми завданої матеріальної шкоди, суд приймає до уваги страховий акт ГО-2476/ЦО від 21.09.16, за яким було здійснено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля в сумі 10 050 (десять тисяч п'ятдесят) грн. 95 коп.

Таким чином позовні вимоги щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 10 050 (десять тисяч п'ятдесят) грн. 95 коп. є доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд виходить при вирішенні спору по суті з доказів, що є в матеріалах цивільної справи, та наданих сторонами.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, який сплачено позивачем за подання позову до суду, що підтверджується долученим до справи платіжним дорученням (а.с.57) у розмірі 1378 грн. 00 коп.

На підставі ст.ст. 386, 1166, 1177 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 15, 30, 57-60,64, 88, 158, 208, 209, 212-215, 224-226, 228, 233 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» 10 050, 95 грн. (отримувач - ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», ЄДРПОУ 32638319, МФО 339500 р/р № 26507040696001 в ПАТ «ТАСкомбанк»).

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_3) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Юнівес» (отримувач - ПрАТ «СК «ЮНІВЕС», ЄДРПОУ 32638319, МФО 339500 р/р № 26507040696001 в ПАТ «ТАСкомбанк») судові витрати у розмірі 1378, 00 грн.

На це заочне рішення відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії може бути подана заява до Святошинського районного суду м. Києва про перегляд цього заочного рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Войтенко