Рішення № 67112809, 19.04.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/82/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2017 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого - судді САВЛУК Т.В.

за участі секретаря Бурячек О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Альфа страхування», третя особа Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Український страховий стандарт» про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, звертаючись з позовом до суду, просила стягнути з Приватного акціонерного товариства «Альфа страхування» на свою користь суму коштів в розмірі 56 841 грн. 96 коп., яка складається з: суми невиплаченого страхового відшкодування в межах ліміту страховика та з урахуванням нульової франшизи у розмірі - 50000,00 грн.; витрат за проведення незалежної оцінки по вартості матеріального збитку пошкодженого автомобіля у розмірі - 1500 грн. 00 коп.; 3 % річних у розмірі - 288 грн. 00 коп.; пеню у розмірі - 2728 грн. 76 коп.; інфляційне збільшення боргу у розмірі - 2325 грн.. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору, що є предметом позову.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та додаткових пояснень, які долучено до справи (а.с.147-150), пояснила, що 08 листопада 2015 року мала місце дорожньо транспортна пригода за участю транспортних засобів - автомобіля «Опель» д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, та автомобіля «МГ 350» д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5. На підставі постанови Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Внаслідок вище вказаної дорожньо - транспортної пригоди, транспортному засобу «МГ 350», державний номерний знак НОМЕР_3, було завдано механічних ушкоджень, що підтверджується Звітом експерта автотоварознавчого дослідження №51547/1 від 10.08.2016 року, яким визначено розмір завданих збитків 194 464,00 грн. Оскільки, цивільно - правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована в ПрАТ СК «Альфа страхування», що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у позивача виникло право звернутись до страховою компанії з вимогою виплатити страхове відшкодування в розмірі 50000,00 грн., в межах ліміту відповідальності страховика за страховим полісом. Приватне акціонерне товариство «Альфа страхування», отримавши заяву позивачу на виплату страхового відшкодування та додані до неї документи, визнало дану подію страховим випадком, проте у виплаті страхового відшкодування відмовив, у в'язку з чим позивач вимушений звернутись з цим позовом до суду з вимогами стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 56 841 грн. 96 коп., яка складається з: суми невиплаченого страхового відшкодування в межах ліміту страховика та витрати за проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку пошкодженого автомобіля у розмірі - 1500 грн. 00 коп., а враховуючи той факт, що відповідач, після спливу строку для прийняття рішення не виплатив страхове відшкодування просить застосувати положення ст.625 Цивільного кодексу України та стягнути з відповідача суму страхового відшкодування зі сплатою 3 % річних у розмірі - 288 грн. 00 коп. та інфляційне збільшення боргу у розмірі - 2325 грн., а також на підставі п. 37.2 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з несвоєчасною виплатою страхового відшкодування позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2728,76 грн., що є предметом позову.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду письмові заперчекння на позов, які приєднано до матеріалів справи. (а.с. 159-160), за змістом яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи третя особа повідомлена належним чином, представником третьої особи подано письмові пояснення по суті предмету спору разом з клопотанням про розгляд сапери у відсутності представника. (а.с.65-66)

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом встановлено, що на підставі постанови Подільського районного суду м. Києва від 22 квітня 2016 року ОСОБА_4 визнано у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.. 38 КУпАП. (а.с.26-27)

Як встановлено у мотивувальній частині постанови суду: « ОСОБА_4 08.11.2015 року близько 04 години 20 хвилин в місті Києві на перехресті вул. Боричів узвіз та вул. Володимирський узвіз, керуючи автомобілем «Опель Вектра», д. н. НОМЕР_1, не надав перевагу в русі автомобілю «MG 350», д.н. НОМЕР_3 який рухався по головній дорозі, в результаті чого допустив з ним зіткнення, та в подальшому відбулось зіткнення з автомобілем «Шевролет Лачеті», д. н. НОМЕР_4, чим порушив п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, п. 16.11 ПДР України».

Відповідно до частини третьої ст.61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, власником легкового автомобіля «Опель Вектра», державний номерний знак НОМЕР_5, є ОСОБА_8, яким керував водій ОСОБА_4

На момент дорожньо-транспортної пригоди був дійсний Договір обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений Полісом №АЕ/3603832 від 26.06.2015 року, укладений між ОСОБА_8 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування», строк дії полісу - з 26 червня 2015 року по 26 червня 2016 року. (а.с.17)

18 травня 2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» та ОСОБА_1 укладено Договір добровільного страхування транспорту засобу за №0111-0109-0030, за умовами договору об'єктом страхування є транспортний засіб - автомобіль «MG 350», державний реєстраційний номер НОМЕР_3. (а.с.21-25)

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, зов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)

09 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» з повідомленням про настання страхового випадку, що мав місце 08 листопада 2015 року за участю транспортних засобів - автомобіля «Опель» д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, та автомобіля «МG 350» д/н НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5. (а.с. 77-78)

19 січня 2016 року (вих. №1118) Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт», у відповідь на заяву ОСОБА_1, повідомило про відсутність підстав для здійснення регламентної виплати по страховому випадку, який мав місце 08 листопада 2015 року, оскільки відносини між ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та ОСОБА_1 регулюються на підставі Договору добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави № 0111-0109-0030 від 18.05.2013 року, Правил №050/2 від 04.01.2010 року «Добровільного страхування наземного транспорту та чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1 Правил страхування повна конструктивна загибель ТЗ означає такий характер пошкодження транспортного засобу до стану, в якому він знаходився на момент виникнення такого пошкодження, перевищує 75% його дійсної вартості. Дійсна (оціночна, ринкова) вартість транспортного засобу - це вартість, за яку можливе відчуження транспортного засобу, яка включає в себе всі обов'язкові податки та митні збори, що здійснюються при ввозі транспортних засобів на митну територію України.

Згідно звіту № 51547/1 про оцінку вартості матеріального збитку транспортного засобу «MG 350» державний номер НОМЕР_7 від 10 серпня 2016 року, проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Асістанс», на замовлення ОСОБА_1, вартість відновлювального ремонту становить 187647,33 грн.

Відповідно до п. 6.2 Договору добровільного страхування транспорту засобу №0111-0109-0030 від 18 травня 2013 року, дійсна вартість транспортного засобу становить 124900,00 грн.

Застрахований транспортний засіб визнано конструктивно загиблим, а відповідно до п. 24.10 Договору у разі конструктивної загибелі транспортного засобу розмір прямого збитку визначається як різниця між дійсною вартістю транспортного засобу і вартістю залишків транспортного засобу за вирахуванням франшизи та зносу транспортного засобу за період дії цього Договору. Вартість залишків транспортного засобу визначається як ринкова вартість придатних до експлуатації складових транспортного засобу та металобрухту.

Отже, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» прийняло рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування, що підтверджується листом-відмовою.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водіїв, які на законних підставах керують транспортним засобом, автомобілем «Опель Вектра», державний номерний знак НОМЕР_5, застрахована в ПАТ СК «Альфа страхування», з урахуванням положень ст.ст.6, 9, 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач звернулась до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 50 000,00 грн., в межах ліміту відповідальності страховика, визначеного за страховим полісом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як роз'яснено у п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», страхове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статті 9 та пункті 19.1 статті 19 Закону № 1961-ІУ.

Згідно п.п. 1.3 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати ( регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Висуваючи заперечення на позов, Приватне акціонерне товариство «Альфа страхування» посилається на те, що ПАТ СК «Альфа страхування» відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 1.3 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки на момент звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування транспортний засіб, який належить ОСОБА_1, був проданий, що свідчить про порушення потерпілої особою вимог пп.33.3 ст. 33 Закону України ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Пунктами 34.2, 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються їх працівники. Страховиком, та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

У відповідності до положень цього Закону майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Згідно ст. 9 цього ж Закону, Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Оцінка майна проводиться на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції країни та Фондом державного майна України № 1074/8395 від 24.11.2003 року.

Отже, єдиним законним доказом вартості нанесеного матеріального збитку - є відповідний експертний висновок суб'єкта оціночної діяльності.

Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, 12 листопада 2015 року експертом-оцінювачем ОСОБА_9 складено Акт огляду колісного транспортного засобу «МG 350» д/н НОМЕР_3, на підставі якого 02 грудня 2015 року ТОВ «Універсал Асістанс-Україна» складено Звіт № №51547 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу транспортного засобу «МG 350» д/н НОМЕР_3, що складає 187 647,33 грн. (а.с.81-100), цей Звіт було виготовлено на замовлення ОСОБА_1 та подано до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Український страховий стандарт» з заявою про виплату страхового відшкодування, приймаючи рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховою компанією надано оцінку розміру заподіяного страхувальнику матеріального збитку, з урахуванням Звіту № №51547 від 02 грудня 2015 року, що свідчить про те, що після дорожньо транспортної пригоди, яка мала місце 08 листопада 2015 року, транспортний засіб, що належить позивачу, та був об'єктом страхування за договором добровільного страхування, був оглянутий представником страхової компанії, тому відсутні підстави вважати, що позивачем не дотримано вимог п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що Приватним акціонерним товариством СК «Альфа страхування» не доведено належними та допустимими доказами обставини, які мали підтвердити той факт, що страховик не мав можливості встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди щодо страхового випадку, який мав місце 08 листопада 2015 року за участю транспортних засобів - автомобіля «Опель» д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, та автомобіля «МG 350» д/н НОМЕР_3, який належить на праві владності позивачу.

В свою чергу, всупереч вимог ст.60 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач не скористався процесуальним правом надати докази, які мали спростувати надані позивачем докази на підтвердження обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, виявленого обсягу механічних пошкоджень, завданих транспортному засобу позивача, та визначення розміру заподіяної матеріальної шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно пред'явлено вимоги до відповідача Приватного акціонерного товариства СК «Альфа страхування» про виплату страхового відшкодування за страховим випадком, який мав місце 08 листопада 2015 року, в розмірі 50 000,00 грн., в межах обов'язкового ліміту страховика, визначеного за страховим полісом, при визначені розміру страхового відшкодування суд бере за основу дійсний розмір матеріальних збитків, який визначений на підставі Звіту № 51547/1 про оцінку вартості матеріального збитку транспортного засобу «MG 350», державний номер НОМЕР_7, від 10 серпня 2016 року, проведений Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Асістанс», на замовлення ОСОБА_1, яким визначено вартість відновлювального ремонту в розмірі 187647,33 грн., також підлягають відшкодування позивачу за рахунок відповідача фактично понесені витрати по оплаті послуг експерта оцінювача за складання звіту про оцінку завданих збитків в розмірі 1500,00 грн., що підтверджується копією квитанції №229748 від 10 серпня 2016 року, яка долучена до справи (а.с.47).

Відповідно дол. ст.992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, з наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Виходячи з положень п.36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач правомірно пред'являє вимоги до відповідача про стягнення пені в розмірі 2728,76 грн., яка розрахована позивачем за період з 12 жовтня 2016 року по 21 грудня 2016 року, оскільки в межах даного спору доведено той факт, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, що дає підстави суду застосувати до відповідача штрафні санкції у вигляді пені, що безпосередньо передбачено п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а . замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.

Таким чином, правовідносини, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб'єкта цивільних відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов'язання. У свою чергу, день належного виконання зобов'язання не є днем його прострочення, оскільки суб'єкт цивільних відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов'язання (ст.599 ЦК України).

В той же час, вимога про сплату трьох відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань, за своєю природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань.

Зважаючи на вищезазначений принцип який застосовується для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд вважає правомірним вимоги позивача про застосування до відповідача санкцій цивільно-правової відповідальності, передбачених ст.625 ЦК України, задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд присуджує стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн., з урахуванням трьох відсотків річних в сумі 288,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 2325,20 грн., які нараховані за період з 12 жовтня 2016 року по 21 грудня 2016 року.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. ( ст. 16 Цивільного кодексу України).

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави. ( ст.1 Цивільного процесуального кодексу України)

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Альфа страхування» про стягнення коштів в рахунок виплати страхового відшкодування є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, ухвалюючи рішення суд присуджує стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Альфа страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн. 00 коп., витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 1500,00 грн., пеню в розмірі 2728,76 коп., три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 288,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 2325,20 грн.

В порядку ст.88 Цивільного процесуального кодексу України, суд, при вирішенні питання розподілу судових витрат, присуджує стягнути з ПАТ СК «Альфа страхування» на користь позов ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн.20 коп., сплачений позивачем при зверненні з цим позовом до суду.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 16, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 32, 33, 37, 39, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст.1, 4, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Альфа страхування», третя особа Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Український страховий стандарт» про стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії «Альфа страхування» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 50 000 грн. 00 коп., витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку в розмірі 1500,00 грн., пеню в розмірі 2728,76 коп., три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 288,00 грн. та інфляційні втрати в сумі 2325,20 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 551 грн.20 коп., а всього на загальну суму 57 393 (п'ятдесят сім тисяч триста дев'яносто три) грн. 16 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я