Ухвала суду № 67112238, 13.06.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного

суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Шимків С.С., Хилевич С.В.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно,-

в с т а н о в и л а :

18 грудня 2012 року ПАТ "ПриватБанк" звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2014 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 травня 2007 року укладеним між ПАТ «ПриватБанком» та ОСОБА_4 №ROHPGA00000187 в розмірі 58897,31 доларів СШАщо за курсом 7,99 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ станом на 21 листопада 2012 року складає 470766,20 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить на праві власності ОСОБА_2О, ОСОБА_3, а саме двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 59,90 кв.м., житловою площею 33,70 кв.м., шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру прав власності, з проведенням дії щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною реалізації 189375,00 грн.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вищезазначеній квартирі (предмет іпотеки) із зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ "Приватбанк" судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір в розмірі 3326,30 грн.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 16 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 жовтня 2014 року рішення апеляційного суду Рівненської області від 16 червня 2014 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 03 грудня 2014 року рішення місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 квітня 2015 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 03 грудня 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в який доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції ПАТ «ПриватБанк» надано право укладення договору купівлі-продажу від імені відповідача будь яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та вчинення інших дій, що суперечить ч. 5 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» та не відповідає ч.ч.1-3 ст. 203 ЦК України.

Також, суд першої інстанції не врахував вимоги ч.6 ст. 38, ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» та дійшов помилкового висновку про визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, з огляду на п.33.4 іпотечного договору від 15 травня 2007 року, оскільки не правильно визначив початкову ціну предмета іпотеки.

Крім того, судом не враховано ст.ст. 159,179,212-215 ЦК України, що призвело до виселення і зняття з реєстрації осіб, що зареєстровані та проживають у житловій квартирі, яка є предметом іпотеки.

Просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із того, що ОСОБА_4 порушив зобовязання за кредитним договором і допустив заборгованість; в силу ст. ст.33,39 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення боржником основного зобовязання банк вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому є підстави для виселення всіх мешканців квартири.

Колегія суддів Апеляційного суду Рівненської області погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що 15 травня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, за яким позичальнику надано кредит у розмірі 29 900 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з погашенням заборгованості щомісячними платежами терміном до 19 квітня 2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 15 травня 2007 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 (іпотекодавці) та ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк" (іпотекодержатель)було укладено договір іпотеки квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до пп. 16.7.1 п. 16.7 договору іпотеки іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Згідно з п. 22 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених пп. 16.7.1, 16.7.2, 16.9 цього договору, відповідно дорозділу V Закону України «Про іпотеку»на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса, або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у цьому договорі.

Відповідно до статей1049,1050,1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідностатті 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті33та статті39 Закону № 898-ІVпередбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 4.1.1 договору іпотеки, укладеного між сторонами, іпотекодержатель має право в разі порушення іпотекодавцем зобов'язань звернути стягнення на предмет іпотеки.

Саме із зазначених норм закону та положень договору іпотеки виходив суд першої інстанції, задовольняючи вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене без порушень норм матеріального та процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308,313-315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 12 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча

Судді :