Постанова № 67111994, 13.06.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер судової справи:664/473/17 Головуючий в суді І інстанції: ОСОБА_1

Номер провадження: 33/791/235/17 Доповідач: Бездрабко В.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2017 року м. Херсон

Суддя Апеляційного суду Херсонської області Бездрабко В.О., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 на постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 березня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 березня 2017 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та відносно нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

В постанові суду зазначено, що 02 березня 2017 року о 18 год. 58 хв. в с.Пойма по вул. Набережній ОСОБА_3 керував автомобілем марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходячись в стані алкогольного спяніння, чим порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі, захисник ОСОБА_3 - ОСОБА_2, посилається на незаконність та необґрунтованість постанови Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 березня 2017 року, оскільки вказану справу судом було розглянуто однобічно та з порушенням строків встановлених ст.277 КУпАП. Крім того огляд на стан алкогольного спяніння працівниками поліції був проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, а тому відсутні докази події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у звязку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Крім того, зазначає, що копію оскаржуваної постанови ОСОБА_3 отримав 08 квітня 2017 року, що вплинуло на строки подачі апеляційної скарги, а тому просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду від 28 березня 2017 року.

В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 повторно не зявилися, причини неявки не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені, про що свідчить довідка про доставку SMS-повідомлення про виклик в судове засідання призначене 13 червня 2017р. о 11:30год. на номер мобільного телефону НОМЕР_2, зазначений в апеляційній скарзі представником ОСОБА_3

З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що повторна неявка ОСОБА_3 та його представника в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи у сукупності з доводами апеляційної скарги, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно із ст. 294 КУпАП, скарга на постанову судді по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлений.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався без участі ОСОБА_3, а копію постанови суду першої інстанції ним отримано 08 квітня 2017 року, вважаю, що причину пропуску строку на апеляційне оскарження слід визнати поважною та поновити строк на оскарження постанови суду від 28 березня 2017року.

Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність постанови та недоведеність вини ОСОБА_3 у скоєнні адміністративного правопорушення слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційним судом встановлено, що відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого він 02 березня 2017 року о 18 год. 58 хв. в с.Пойма по вул. Набережна, керував автомобілем марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_3, знаходячись в стані алкогольного спяніння, чим порушив п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння. Огляд на стан спяніння проводився в присутності двох свідків за допомогою приладу «Драгер»

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно, всебічно та обєктивно розглянув справу і прийняв правильне по суті рішення.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії БР №180625 від 02 березня 2017року (а.с.1);

- даними алкотестера «Драгер 6810», згідно якого результат тесту №739 відносно ОСОБА_3О становив 1,93%, що є перевищенням допустимої мінімальної концентрації алкоголю в крові;

- письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 02 березня 2017 року, згідно яких останній у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності» визнав факт вживання алкогольних напоїв та керування транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, зазначивши, що він «випив пива і їхав на автомобілі»;

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили, що були запрошені в якості свідків під час проведення працівниками поліції огляду на стан спяніння водія ОСОБА_3, який в їх присутності продув алкотестер «Драгер», результат огляду становив 1,93% (а.с.3, 4);

Відповідно до положень ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських засобів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів , проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоровя.

Аналогічні положення містить Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоровя, №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Пунктом 5 Інструкцією визначено, що перед проведення огляду на стан спяніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан спяніння, про порядок застосування технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не було надано сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки є неспроможними, оскільки вказані документи надаються за вимогою особи, яка підлягає огляду, тоді як в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що така вимога ОСОБА_3 заявлялася.

Посилання представника ОСОБА_3 на те, що останній був не згоден із результатами огляду за допомогою спеціального технічного засобу та йому не було запропоновано провести такий огляд в закладі охорони здоровя є недоведеними та такими, що не ґрунтуються на зібраних у справі доказах.

Так, відповідно до ч.3 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного спяніння в закладі охорони здоровя проводиться у разі його незгоди на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами.

Разом із цим, ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в результатах приладу «Драгер» не відображено незгоду ОСОБА_3 із такими результатами проведеного на місці огляду за допомогою спеціального технічного засобу. Навпаки, зазначені документи підписано особисто ОСОБА_3 без зауважень, що свідчить про його згоду із зафіксованою в них інформацією.

Допитаний в судовому засіданні суду апеляційної інстанції старший інспектор БДР ДН Олешківського ВП Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 пояснив, що після виявлення факту керування ОСОБА_7 транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, порушник був відсторонений від керування автомобілем та доставлений працівниками поліції разом із транспортним засобом до місця його проживання.

Згідно довідки а.с.5, у ОСОБА_3 вилучено посвідчення водія АВЄ №423887 від 20 червня 1992року.

Що стосується відсутності в матеріалах справи складеного працівниками поліції акту огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціальних технічних засобів, то вказана обставина відповідно до положень ч.5 ст.266 КУпАП не є підставою для визнання проведеного огляду недійсним.

В пункті 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» № 11, від 17 жовтня 2014 року, розяснено, щостаттею 277КУпАП встановлено строки розгляду справи про адміністративні правопорушення і справа має бути розглянута навіть у разі порушення такого строку.

Порушення судом, передбаченого ч.1 ст.277 КУпАП, строку розгляду справи про адміністративне правопорушення не вплинуло на обєктивність та правильність розгляду справи по суті.

З огляду на наведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції дотримано вимоги діючого законодавства, доводи апеляційної скарги висновки місцевого суду не спростовують, а відтак є неприйнятними.

Висновок суду про доведеність вини у вчиненні ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП є законним та обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП - за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має правозалишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, строк на апеляційне оскарження постанови Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 березня 2017 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення, а постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 28 березня 2017 року у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП відносно ОСОБА_3 - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_8