Ухвала суду № 67111202, 08.06.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 11-сс/785/896/17

Номер справи місцевого суду: 522/353/17

Головуючий у першій інстанції Попревич

Доповідач Копіца О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2017 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Копіци О.В.,

суддів Толкаченка О.О., Джулая О.Б.

секретаря судового засідання Головченко Ю.Л.

прокурора Адельшина М.Б., слідчого Мандрика І.В.,

адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ПСП «Дружба» на ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 30.05.2017 р. про арешт майна в рамках кримінального провадження №32016160000000149 від 08.12.2016 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

встановив:

Зазначеною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого в ОВС 1 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2, погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України та накладений арешт на майно ПСП «Дружба», перелік якого міститься в резолютивній частині ухвали слідчого судді.

На дану ухвалу слідчого судді адвокатом ОСОБА_1 в інтересах ПСП «Дружба»подана апеляційна скарга, в якій він вважає її незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з суттєвими порушеннями вимог КПК України, мотивуючи свої вимоги наступними доводами:

- слідчий суддя не врахував, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 132 КПК України, органом досудового розслідування не було доведено, що у даному кримінальному провадженні існує обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення будь-якими особами, в тому числі посадовими особами ПСП «Дружба», а також те, що санкція ч. 3 ст. 212 КК України не передбачає спеціальну конфіскацію майна та юридична особа не може нести відповідальність за вчинення злочину, тому вилучення майна є безпідставним;

- слідчим суддею не враховано те, що, на виконання ухвали слідчого судді від 20.02.2017 року слідчому вже надавався доступ до документів ПСП «Дружба» і йому передані посвідчені належним чином їх копії;

- слідчим суддею накладений арешт на оригінали договорів ПСП «Дружба», в тому числі договорів оренди сільськогосподарських ділянок, які жодного відношення до предмету доказування, а саме до «невідображеної документально реалізації пшениці у 2016 році». Окрім того, накладення арешту на оригінали бухгалтерських документів фактично позбавляють підприємство можливості здійснювати основний вид господарської діяльності;

- слідчий суддя не дав правової оцінки тій обставині, що ПСП «Дружба» не має у кримінальному провадженні процесуального статусу, який би дозволяв накладати арешт на його майно;

- у провадженні не призначена жодна експертиза, у звязку з чим слідчим не обґрунтована необхідність вилучення первинних бухгалтерських документів, а також договорів оренди майна.

За таких підстав, апелянт просить скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого Мандрика І.В. про арешт майна, а також негайно повернути ПСП «Дружба» майно, яке було вилучене 25.05.2017 року.

Заслухавши доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_1, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, прокурора Адельшина М.Б., який заперечував проти її задоволення, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ї інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ч.ч.1,2 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Мотивуючи необхідність задоволення клопотання слідчого, слідчий суддя, пославшись на положення ст. 170 КПК України, зокрема на п. 1 ч. 2 зазначеної норми закону, зазначив, що арешт накладається на майно будь-якої особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Окрім того, слідчий суддя зазначив, що у судовому засіданні прокурор довів необхідність накладення арешту, з метою забезпечення виконання завдань кримінального провадження, та збереження від втрати, знищення чи перетворення речових доказів, задля використання їх у доказових цілях, оскільки вони містять на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення, тобто у розумінні ст. 98 КПК України є речовими доказами, тому для їх збереження, в даному випадку, розумним та співрозмірним обмеженням права власності буде накладення арешту на вилучене майно.

Посилаючись на такі висновки, слідчий суддя зазначив в ухвалі, що клопотання слідчого «в цілому є обґрунтованим».

Так, відповідно до змісту клопотання слідчого, документи, які були вилучені під час обшуку, є речовими доказами у кримінальному провадженні, які необхідні для проведення всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин вчинення кримінального правопорушення і можуть мати доказове значення.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є підстави вважати, що вони набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, у клопотанні слідчого та в ухвалі слідчого судді не зазначено, якими доказами підтверджуються доводи слідчого про те, що вилучені речі відповідають критеріям, передбаченим ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме: які саме з вилучених речей були обєктом кримінально протиправних дій, а які з них набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення і, чи визнані вони речовими доказами у кримінальному провадженні.

Не зазначено також у клопотанні та в ухвалі слідчого судді, яким чином стосуються кримінального провадження за ч. 3 ст. 212 КК України: «папка «Машдвір 2017» з документами без зазначення кількості аркушів і найменування документів; папка «Адмінперсонал Меток Столовая прочее» з документами з обліку робочого часу без зазначення кількості аркушів і найменування документів, що є порушенням приписів п. 3 ч. 3 ст. 104 КПК України, згідно з якими, протокол складається з … заключної частини, яка повинна містити відомості про вилучені речі та спосіб їх ідентифікації.

Отже, за таких обставин, слідчий та прокурор подали клопотання про накладення арешту на невідомо які документи, а слідчий суддя задовольнив це клопотання, не зясувавши, які саме документи знаходяться у вилучених папках та який саме зміст вищезазначених книг обліку і чи стосуються вони кримінального провадження №32016160000000149 від 08.12.2016 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Перевірити ці обставини не виявилось можливим також й у суді апеляційної інстанції, оскільки слідчий та прокурор не надали протокол огляду вилучених речей, у якому б були зазначені ознаки, на підставі яких можлива їх ідентифікація.

Порушення зазначених вимог кримінального процесуального закону може потягнути за собою визнання недопустимими на підставі п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України, отриманих у такий спосіб доказів.

Частиною першою статті 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166,170-174цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини четвертої ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Як видно зі змісту клопотання, воно не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки, на виконання зазначеної норми закону, слідчий належним чином не мотивував своє клопотання та не навів докази, які його підтверджують.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Аналіз змісту ухвали слідчого судді свідчить про те, що ухвала є необґрунтованою, невмотивованою, тому підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Разом з тим, нова ухвала суду апеляційної інстанції не може бути постановлена по суті клопотання слідчого, оскільки воно, як зазначено вище, також не відповідає вимогам ч. 2 ст. 171 КПК України.

Частиною третьою статті 172 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Разом з тим, п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України передбачає, що підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

При цьому, п.1 ч.1 ст. 411 КПК України наголошує, що судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання слідчого Мандрика І.В. у кримінальному провадженні №32016160000000149 від 08.12.2016 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків протягом сімдесяти двох годин з моменту його отримання.

Керуючись ст.ст. 170-173, 370, 376, 395, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ПСП «Дружба», задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 30.05.2017 р. про накладення арешту на майно ПСП «Дружба» в рамках кримінального провадження №32016160000000149 від 08.12.2016 року за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою: клопотання старшого слідчого з ОВС першого відділу розслідувань кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 про арешт майна повернути прокурору-процесуальному керівнику у зазначеному кримінальному провадженні для усунення недоліків, викладених в мотивувальній частині ухвали, протягом сімдесяти двох годин з моменту отримання повного тексту ухвали апеляційного суду.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області

О.В. ОСОБА_4 ОСОБА_5 Толкаченко