Постанова № 67109790, 12.06.2017, Кагарлицький районний суд Київської області

Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/618/17

Провадження № 2-а/368/43/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2017 року Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого судді Шевченко І.І.

при секретарі Гребеневич А.І.

та позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання незаконними дій та зобов’язання вчинити дій, -

в с т а н о в и в:

представник позивача просить суд визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни та зобов’язати Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення, посилаючись на те, що він, перебуваючи в трудових відносинах з Кагарлицьким АТП - 23255, правонаступником якого є ВАТ «Кагарлицьке АТП - 13255», з 1974 року по 1999 рік, був залучений до складу формувань цивільної оборони Кагарлицького АТП - 23255 створених згідно з наказом ЦО СРСР від 06 червня 1975 року № 90 та приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників наслідків аварії на Чорнобильській АЕС № 4904-0824 від 21 листопада 2011 року визнанні у нього хвороби у вигляді облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок ІІ-Ш ст., та синдром Леріша пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

На підставі зазначеного вище висновку, згідно акту № 757 висновком обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії КП КОР «Обласне бюро медико-соціальної експертизи», йому довічно з 09 лютого 2012 року встановлена 2 група інвалідності, причинами якої є захворювання пов'язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідною випискою із акта огляду МСЕК КИО-1 № 0397454 від 14 лютого 2012 року.

На підставі зазначених вище документів, у відповідності до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому встановлено статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, підтверджується посвідченням сесії А № 302291 виданим Київської облдержадміністрацією 16 червня 2016 року, копія якого разом із вкладкою до нього № 711596 С додається.

Правовий статус ветеранів війни в Україні визначається Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року N 3551-ХІІ, який також забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до Закону до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до п. 9 частини другої статті 7 Закону, в редакції Закону України N 1770-ІУ від 15 червня 2004 року, особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов’язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни.

Відповідно до ст. 18 Закону статус інвалідів війни підтверджується посвідченням, порядок виготовлення та видачі якого визначений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р, N 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни».

Інвалідам війни (стаття 7 Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни - інвалід».

Згідно з п.10 Положення «Посвідчення інваліда війни» видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

Необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Відповідно пункту 2 зазначеного Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Абзацом 2, пункту 7 Положення встановлено, що «Посвідчення інваліда війни» «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

У відповідності до абз. 2 п. 7 Положення , "Посвідчення інваліда війни", «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються пенсіонерам, які отримують пенсії в органах Пенсійного фонду, органами праці та соціального захисту населення,, іншим пенсіонерам — органами, в яких вони перебувають на обліку для призначення пенсії.

В даний час він перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кагарлицькому районі.

03 травня 2017 року він звернувся із письмовою заявою до відповідача про надання йому статусу інваліда війни у відповідності до вимог п. 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту » від 22 жовтня 1993 року N 3551- ХІІ , в редакції Закону України N 1770-ІУ від 15.06.2004 року .

12 травня 2017 року листом за вих. № 375 відповідач відмовив йому в наданні статусу інваліда війни, пославшись на те, що для визначення вказаного статусу, він повинен надати довідку, яка є витягом з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області і містить інформацію про залучення особи до формувань Цивільної оброни та документів про роботу , яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також довідки про встановлення інвалідності, захворювання, пов'язаного з роботами по підтверджує залучення його, особи яка стала інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Вважає дану позицію відповідача, органу якому делеговані державою функції визначення відповідного статусу особи, як інваліда війни, неправомірною, а відтак незаконною, а тому вимушений звернутися до суду для поновлення своїх порушених прав.

У відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборони СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 - 1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року №01, від 30.04.1986 року №02, від 04.05.1986 року №16, від 19.05.1986 року №52 та ін.),. Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей.

Аналогічні вимоги були зазначені в Законі України «Про Цивільну оборону України» та Положенні про Цивільну оборону України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 № 299, На теперішній час Цивільна оборона регулюється Кодексом цивільного захисту.

З урахуванням вищевикладеного, формування Цивільної оборони, в т.ч. і невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійних лих.

У відповідності до частини 2 статті 35 Закону України «Про правові засади цивільного захисту » від 24 червня 2004 року N 1859, сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, які залучаються у відповідному порядку до здійснення заходів цивільного захисту, а також добровільні рятувальні формування, належать до регіональних і місцевих сил цивільного захисту.

Таким чином громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, безпосередній учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідним посвідченням, а також інвалід 2-ї групи, причина інвалідності захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до Указу Президента України № 109/2008 від 07 лютого 2008 року «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування», на органи державної влади зокрема покладено обов'язок по вжиттю невідкладних заходів щодо забезпечення реалізації конституційних прав громадян на письмове звернення та особистий прийом, обов'язкове надання обґрунтованої відповіді, неухильного виконання норм Закону України «Про звернення громадян», упорядкування роботи зі зверненнями громадян, зокрема, щодо недопущення надання неоднозначних, необгрунтованих або неповних відповідей за зверненнями громадян, із порушенням строків, установлених законодавством, безпідставної передачі розгляду звернень іншим органам.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, аст.75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами або листами змінювати положення законів.

Виходячи з викладеного, вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень при відмові йому у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни, діяв протиправно, з порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України та Указу Президента України № 109/2008 від 07 лютого 2008 року, а відмова відповідача є незаконною.

Представник відповідача в судове засідання не з‘явилася, подавши до суду заперечення, в якому просить судове засідання просимо проводити у відсутності представника УСЗН та в позові до управління соціального захисту населення просять відмовити з наступних підстав. Згідно статті 7 пункт 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» управління соціального захисту населення встановлює статус інваліда війни. За пунктом 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків чорнобильської катастрофи. Органи соціального захисту населення встановлюють статус інваліда війни на підставі довідки, яка містить інформацію про залучення особи до формувань Цивільної оборони та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській ЛЕС, а також довідки про встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням службових обов’язків по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. У позивача довідка з Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи носить інформаційний характер. Однак практика реалізації пункту 9 ст. 7 зазначеного Закону виявила складність застосування цієї норми щодо працівників, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованих формувань Цивільної оборони, або були прикомандировані до воєнізованих формувань ЦО (зведених загонів протипожежної та медичних служб, зведених мобільних загонів спеціального захисту Київської, Чернігівської та Черкаської областей), оскільки не всі роботи, до виконання яких залучались зазначені особи можуть бути віднесені до завдань формувань Цивільної оборони. Зокрема, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.11.2007 року зазначено, що для встановлення статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" необхідно документальне підтвердження залучення особи до складу формувань Цивільної оборони. Для створення Комісії з питань підтвердження участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та видачі нею довідок про участь особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони немає правових підстав. Згідно постанови № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», судами не можуть розглядатися заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах , одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби. Позов ОСОБА_1 Кагарлицьке управління соціального захисту населення не визнає, оскільки немає правових підстав для встановлення статусу інваліда війни особам, що приймали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони.

Суд, вислухавши позивача та вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Закон України від 22.10.93 р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пунктом 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII установлено, що до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.94р. № 302.

Згідно з пунктом 2 Положення № 302 посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення № 302 передбачено, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Інвалідам війни видаються посвідчення з написом «Посвідчення інваліда війни - інвалід».

Абзацом 2 пункту 7 Положення № 302 встановлено, що «Посвідчення інваліда війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім'ї загиблого» видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Згідно з п. 10 Положення № 302, "посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Позивач – ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, що підтверджується посвідченням серії А № 302981 с виданого 16 червня 2016 року.

Згідно трудової книжки позивача вбачається, що ОСОБА_1 05 серпня 1974 року був прийнятий на роботу шофером Кагарлицького автооб’єднання 09762. 23 травня 1983 року Кагарлицьке автооб’єднання 09762 було перейменовано в автопідприємство 11032.

31 жовтня 1986 року Автопідприємство 11032 було перейменовано в автопідприємство 23255. 19 січня 1990 року автопідприємство 23255 перейменовано в автопідприємство 13255.

09 жовтня 1997 року Кагарлицьке автопідприємство 13255 перейменовано у ВАТ «Кагарлицьке підприємство 13255».

Тобто, з 05.08.1974 року по 12.07.1999 р. позивач працював на автопідприємстві водієм.

Згідно табелю за січень 1987 р. вбачається, що позивач ОСОБА_1 в січні 1987 року працював в Управлінні будівництва Чорнобильської АЕС, як водій автомобіля марки «Камаз» Кагарлицького автопідприємства 11032.

Наказом № 2-ком від 03.01.1987 року водій ОСОБА_1, згідно розпорядження Київського облавтотранспорта, було командировано в с. Зелений Мис УПТК строком на 29 днів з 3 по 31 січня 1987 р. для організації роботи автотранспорта та для перевезення грузів.

03 травня 2017 року, з метою отримання статусу інваліда війни та відповідного посвідчення, позивач звернувся до відповідача із заявою та надав відповідні документи: копію паспорта, копію довідки МСЕК, копію трудової книжки, копію інформаційної довідки, копію посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

12 травня 2017 року Листом за № 375 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача, посилаючись на те, що надані документи не містять інформації про залучення до формувань Цивільної оборони.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

У відповідності до п. 12 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302, посвідчення, зазначені в пунктах 3, 4 і 5, зокрема, «Посвідчення інваліда війни» видаються інвалідам війни на підставі одного з таких документів: «Удостоверение инвалида Отечественной войны», «Удостоверение инвалида о праве на льготы», для малолітніх в'язнів - «Удостоверение» і довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, довідки, видані органами Міноборони, МВС, Держспецзв'язку, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці.

Згідно Положення про невоєнізовані формування Цивільної оборони і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами, введеного в дію наказом начальника Цивільної оборони СРСР - заступника Міністра оборони СРСР від 06 липня 1975 року № 90, «в состав формирований зачисляются в обязательном порядке граждане СССР мужчины в возрасте от 16 до 60 лет и женщины от 16 до 55 лет. Невоенизированные формирования гражданской обороны, которые могут использоваться в мирное время для борьбы с массовыми лесными пожарами, ликвидации последствий стихийных бедствий, крупных аварий и катастроф, комплектуются личным составом путём привлечения в эти формирования в обязательном порядке рабочих, служащих и колхозников».

Згідно інформаційної довідки (про участь у формуваннях ЦО) вбачається, що у відповідності до вимог чинних на момент аварії на Чорнобильській АЕС нормативно-правових актів з питань Цивільної оборони, в першу чергу - Положення про Цивільну оборони СРСР, затверджене постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР №1111 - 1976 року; наказу заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР №90 від 06.06.1975 року (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та №92 від 29.06.1976 року (Настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (сільському на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), Розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986 року, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986 року, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 року №01, від і0.04.1986 року №02, від 04.05.1986 року №16, від 19.05.1986 року №52 та ін.), Цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства,, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають малолітніх дітей. Статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних .пнів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, формування Цивільної оборони, в т.ч. невоєнізовані, створювались саме з метою виконання робіт по ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійних лих. Громадяни, які виконували роботи по ліквідації Чорнобильської катастрофи (аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків) залучались до виконання цих робіт саме у складі формувань Цивільної оборони.

Виходячи з вимог діючого законодавства, для набуття статусу інваліда війни, позивач отримав від Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи вищезазначену інформаційну довідку на підтвердження її участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони (а.с.12).

Таким чином, особи, які залучались до складу формувань Цивільної оборони у січні 1987 року, інвалідність яких пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, мають право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Враховуючи те, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що підтверджується документально, суд приходить до висновку про протиправність відмови позивачу у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення інваліда війни, так як позивач має право на встановлення йому статусу інваліда війни та отримання відповідного посвідчення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, ст. 19 Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. ст.. 7 п. 9, 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 35 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації про визнання незаконними дій та зобов’язання вчинити дій – задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації по відмові надати ОСОБА_1 статусу інваліда війни з видачею відповідного посвідчення згідно п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації надати ОСОБА_1 статус інваліда війни з видачею відповідного посвідчення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протя­гом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини тре­тьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отри­мання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можли­вість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії поста­нови суду.

Суддя І.І. Шевченко