Вирок № 67108552, 14.06.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/3686/16-к Провадження №11-кп/773/154/17 Головуючий в 1 інстанції Квятковський М. С. Категорія: КК УкраїниДоповідач : Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2017 року місто ОСОБА_1

Апеляційний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Борсука П.П.,

суддів Гапончука В.В., Денісова В.П.

за участю секретаря -Павловій Н.А.,

прокурора Сінчука Б.В.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12016030000000034 від 02.03.2016 року за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодружений, приватний підприємець, раніше не судимий, -

виправданий за ч.1 ст. 366 КК України на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України у звязку з недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину.

Вироком вирішено долю речового доказу.

ОСОБА_3 являючись службовою особою ВАТ «Волиньрибгосп», діючи з прямим умислом, завідомо усвідомлюючи неправдивий характер відомостей, які вносяться до офіційного документа, особисто вчинив службове підроблення, що проявилось у складанні та видачі завідомо неправдивого документа довідки про доходи головного рибовода ВАТ «Волиньрибгосп» ОСОБА_5, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, при наступних обставинах:

Так, ОСОБА_3 в кінці березня 2009 року відповідно до наказу ВАТ «Волиньрибгосп» №2-К від 27.01.2009 року та протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ «Волиньрибгосп» від 26.01.2009 року, перебував на посаді голови правління генерального директора ВАТ «Волиньрибгосп», повязаній з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій.

В кінці березня 2009 року, ОСОБА_3, перебуваючи у будівлі ВАТ «Волиньрибгосп», що на вул. Степовій, 1, селища Рокині, Луцького району, Волинської області, являючись службовою особою, достовірно володіючи інформацією про працівників, які перебували у трудових відносинах з даним товариством та про розмір їхніх доходів, посвідчив довідку про доходи, форма якої затверджена Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, від 27.08.04 за №192, головного рибовода товариства ОСОБА_5, в яку за допомогою компютерної техніки були внесені завідомо неправдиві відомості про завищений розмір заробітної плати останнього. А саме те, що ОСОБА_5 нараховано заробітну плату: в жовтні 2008 року 6 250 грн., в листопаді 2008 року 6 250 грн., в грудні 2008 року 6 250 грн., в січні 2009 року 6 250 грн., в лютому 2009 року 6 250 грн. та в березні 2009 року 6 250 грн., тобто з таким розрахунком, що загальна сума доходів ОСОБА_5 за 6 місяців становила 37 500 грн., що не відповідало дійсності, оскільки загальна сума його доходів за вищевказаний період часу становила 8 803 грн. 88 коп.

При цьому ОСОБА_3, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що у вказаний документ внесено завідомо неправдиві відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_5, в графі «директор», поставив свій підпис та завірив його круглою печаткою «ВАТ Волиньрибгосп», тим самим надавши документу статусу офіційного, чим ОСОБА_3І вчинив службове підроблення.

У подальшому зазначений документ було подано до Волинської дирекції ВАТ «ОСОБА_6 ОСОБА_7» про підтвердження кредиторської платоспроможності ОСОБА_5 за кредитним договором.

Приймаючи рішення про виправдування ОСОБА_3 за ч.1 ст.366 КК України, суд першої інстанції виходив з того, що ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду, стороною обвинувачення не наведено достатньо доказів винуватості вчинення обвинуваченим злочину поза розумним сумнівом, а можливість здобуття інших доказів вичерпана і не пропонується стороною обвинувачення.

В своїй апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати у звязку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального правопорушення, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 240 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4080 грн., з позбавленням права обіймати посади, повязані з виконанням організаційно розпорядчих та адміністративно господарських функцій строком на 2 роки. На підставі ч.5 ст. 74, ст. 49 КК України просить звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у звязку із закінченням строків давності.

Вважає вирок суду незаконним, невмотивованим та необґрунтованим, оскільки він не містить належних мотивів прийнятого рішення щодо недоведеності вини обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому злочину. Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги непослідовні і суперечливі показання ОСОБА_3 про те, що він міг неумисно підписати та завірити печаткою довідку, не вникаючи у її суть. Натомість судом залишено поза увагою попередні його показання про обставини виготовлення довідки. Судом не спростовано докази обвинувачення, якими в повній мірі доводиться винуватість ОСОБА_3, зокрема судом взагалі не береться до уваги висновки судових експертиз, які підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину. Не даючи будь-якої оцінки висновкам експертів № 515 від 26.06.2014 та № 640 від 31.07.2014, суд необґрунтовано дійшов висновку про те, що висновок експертів № 401 від 24.06.2014 (експерти ОСОБА_8, ОСОБА_1А.) у судовій почеркознавчій експертизі є недопустимим доказом, оскільки у експерта ОСОБА_1 на час проведення експертних досліджень закінчився термін дії свідоцтва на зайняття експертною діяльністю. Разом з тим, не враховано, що в іншого експерта ОСОБА_8, який виконував основну роботу, були повноваження здійснювати експертні дослідження. У вироку не дано аналіз розясненню висновку експертизи, який підтверджує винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину. Тому, вважає, що висновок експерта поряд з іншими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, є допустимим доказом.

Заслухавши доповідача, який виклав зміст оскаржуваного вироку суду першої інстанції, основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора, який підтримував свою апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які просили виправдувальний вирок суду першої інстанції залишити без зміни, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно з ч. 3 п. 1 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначається - формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не наведено переконливих мотивів для виправдання обвинуваченого ОСОБА_3 при цьому судом необґрунтовано відкинуто і в повній мірі не спростовано докази, якими обвинувачення доводить винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, а також необґрунтовано, без достатніх мотивів та всупереч вимогам КПК України визнано частину доказів недопустимими.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення предявлене ОСОБА_3 є обґрунтованим, а винуватість ОСОБА_3 повністю стверджується сукупністю зібраних у справі доказів.

Згідно наказу за №2-К по ВАТ «Волиньрибгосп», від 27.01.2009 року, та протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Волиньрибгосп», від 26.01. 2009 року, ОСОБА_3 було призначено на посаду голови правління генерального директора ВАТ «Волиньрибгосп»;

Статутом ВАТ «Волиньрибгосп», відповідно до якого голова правління генеральний директор встановлює посадові оклади та тарифні ставки працівникам Товариства.

Довідкою про доходи, виданою гр. ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 про те що він у жовтні, листопаді, грудні 2008 року та у січні, лютому і березні 2009 року, отримував заробітну плату по 6 250 грн., загальною сумою 37 500 грн.

Витягом з баз даних Міндоходів України за Ф. № 1 ДФ, яка надійшла від ВАТ «Волиньрибгосп», про те, що за період з жовтня 2008 року по березень 2009 року, ОСОБА_5 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, були нараховані інші розміри заробітної плати, ніж ті, що відображені у довідці, підроблення якої інкримінується обвинуваченому ОСОБА_3

З матеріалів кредитної справи позичальника ОСОБА_5 за кредитним договором №014/1101/74/36902, від 17.07.2007 року, серед інших матеріалів, після заяви, від імені ОСОБА_5, про надання кредитних канікул, за вказаним договором, яка надійшла на адресу банку 14.05.2009 року, міститься і довідка про заробітну плату ОСОБА_5 за період з жовтня 2008 року до березеня 2009 року.

Відповідно до висновків експертів за №401 від 24.06.2014 року, №515 від 26.06.2014 року та №640 від 31.07.2014 року, підпис в графі «ОСОБА_7 ОСОБА_3» у довідці про доходи за період з жовтня 2008 року до березня 2009 року видана на імя ОСОБА_5 - виконано обвинуваченим у даному кримінальному провадженні ОСОБА_3, відбитки печатки ВАТ «Волиньрибгосп» на даній довідці нанесені печаткою ВАТ «Волиньрибгосп», на дану довідку спочатку було нанесено друкований текст, підпис від імені ОСОБА_9, а потім відбиток печатки ВАТ «Волиньрибгосп».

Судом безпідставно визнано недопустимим доказом висновок почеркознавчої експертизи за №401, від 24.06.2014 року, у звязку з тим, що в експерта ОСОБА_1 закінчився термін дії свідоцтва для заняття експертною діяльністю.

Дана експертиза не є комісійною, у її проведенні також брав участь експерт ОСОБА_8 Як встановлено в суді апеляційної інстанції характер роботи експерта ОСОБА_1 при проведенні експертизи був консультативний, а брала участь у її проведенні з метою підтвердити свою кваліфікацію, оскільки перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною закінчився термін свідоцтва на заняття експертною діяльністю.

Крім того ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції не заперечував, що підпис на довідці, яка є предметом судового розгляду його, однак при яких обставинах ставив його не памятає.

Не заслуговують на увагу висновки місцевого суду про те, що довідка, яка є обєктом злочину не має статусу офіційного документа. Зазначена довідка відповідає формі затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 27 серпня 2008 року за №192, оскільки містить такі необхідні реквізити як назва підприємства, його місцезнаходження, ідентифікаційний код ЄДРПОУ, інформацію про працівника підприємства, на якого видана дана довідка, відомості про нараховану йому заробітну плату, підпис керівника підприємства та відтиск печатки підприємства.

Дана довідка була прийнята банком «ОСОБА_10 ОСОБА_7», вказувала на платоспроможність боржника, слугувала підставою для реструктуризації кредиту, тобто тягла за собою певні правові наслідки. Ці обставини підвердив суду апеляційної інстанції свідок ОСОБА_11

Даними доказами спростовуються показання обвинуваченого, щодо заперечення своєї причетності до вчиненого злочину, суд розцінює як спосіб уникнення відповідальності першого.

Проаналізувавши усі досліджені в судовому засіданні докази,апеляційний суд приходить до висновку, що протиправні дії ОСОБА_3 які виразилися у складанні, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів із внесенням в них завідомо неправдивих відомостей, тобто службове підроблення, слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 366 КК України.

За таких обставин вирок Луцького міськрайонного суду від 27 грудня 2016 року, яким ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано за недоведеністю його винуватості у вчиненні даного злочину підлягає скасуванню з ухваленням нового обвинувального вироку.

Апеляційний суд вважає, що винуватість ОСОБА_3 за ч.1 ст.366 КК України повністю підтверджена наведеними вище доказами, які є належними, достовірними та допустимими.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який вперше вчинив злочин, за місцем проживання характеризується позитивно, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд призначає обвинуваченому покарання передбачене ч.1 ст.366 КК України у виді штрафу з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Відповідно до ст. 12 КК України інкриміноване ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 366 КК України кримінальне правопорушення відносить до категорії невеликої тяжкості, строк притягнення за який до кримінальної відповідальності становить два роки.

З часу вчинення ОСОБА_9 даного кримінального правопорушення пройшло більше двох років, а тому його за ч. 1 ст. 366 КК України слід звільнити від покарання звязку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

З обвинуваченого підлягають стягненню в доход держави судові витрати за проведення судово-почеркознавчих експертиз.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 420 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_4 задовольнити, вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3 скасувати та постановити новий

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.366 КК України та призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст. 366 КК України штраф у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста гривень) з позбавленням права обіймати посади повязані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями на підприємствах установах організаціях будь-якої власності строком на два роки.

На підставі ч.5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання у звязку з закінченням строків давності передбачених ст.49 КК України.

Стягнути з ОСОБА_9 в користь держави 393 (триста девяносто три) гривні 12 коп витрат за проведення судової технічної експертизи.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення апеляційним судом.

Головуючий:

Судді: