Ухвала суду № 67108524, 07.06.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 158/278/16-к Провадження №11-кп/773/162/17 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О. К. Категорія: ст. 187 ч.2 КК УкраїниДоповідач: Денісов В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Денісова В.П.,

суддів Гапончука В.В., Клока О.М.,

з участю секретаря Гладкого В.В.,

прокурора Остапчука С.О.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015030100000983 від 21.12.2015 за апеляційною скаргою начальника Ківерцівського відділу місцевої прокуратури прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

Даним вироком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянин України, неодружений, не працює, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, на 3 (три) роки позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_6, житель ІНФОРМАЦІЯ_7, українець, громадянин України, не працює, ІНФОРМАЦІЯ_8, одружений, на утриманні 4 дітей, відповідно до ст.89 КК України судимості не має,

засуджений за ч.2 ст.187 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, на 3 (три) роки позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визначено обчислювати з моменту фактичного затримання.

Вироком вирішено долю речових доказів та цивільного позову потерпілого.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнані винними у тому, що вони 20 грудня 2015 року близько 18 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного спяніння в с.Дачне Ківерцівського району Волинської області, за попередньою змовою між собою, з метою заволодіння чужим майном вчинили напад на потерпілого ОСОБА_6, який рухався від автодороги Луцьк-Маневичі в напрямку вулиці О.Кошового, застосувавши насильство, яке є небезпечним для здоровя потерпілого. А саме, ОСОБА_3 наніс два удари по голові ОСОБА_7, від яких останній впав на землю, коли підвівся на ноги, ОСОБА_3 позаду утримував ОСОБА_6 руками за шию, а ОСОБА_4 у цей час відкрито заволодів грошовими коштами потерпілого в сумі 3000 гривень.

В своїй апеляційній скарзі та змінах до неї прокурор просить вирок скасувати у звязку із порушенням норм процесуального та матеріального права і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Посилається на те, що судом дії ОСОБА_4 та ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке є небезпечним для здоровя, вчиненими за попередньою змовою групою осіб. Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.187 КК України розбій це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. А суд, визнавши доведеним обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ч.2 ст.187 КК України, в порушення вимог ст.374 КПК України, при формулюванні обвинувачення не вказав у чому саме полягає обєктивна сторона вказаного злочину.

Крім того, судом не призначено обовязкове покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.187 КК України у виді конфіскації майна, та не наведено жодних мотивів прийняття такого рішення.

Наведені порушення є істотними, так як перешкодили суду ухвалити законний та обгрунтований вирок, що є підставою для скасування судового рішення та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і основні доводи апеляційної скарги, пояснення прокурора, який підтримував змінені вимоги апеляційної скарги і просив скасувати вирок та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а також їх захисників, які заперечували апеляцію та просили залишити вирок суду без зміни, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляція прокурора підлягає до задоволення з таких підстав.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства є слушними.

Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно до ч.2 ст.370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Нормами кримінального процесуального законодавства, зокрема п.5 ч.2 ст.291 КПК України, передбачено, що обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Так, формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо.

Як убачається із зміненого обвинувального акту, погодженого 18.08.2016 в.о. керівника Маневицької місцевої прокуратури, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вищевказаних вимог кримінального процесуального законодавства дотримано не було, зокрема, обвинувальний акт не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення (а.п.99-105).

Так, згідно з зміненим обвинувальним актом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна, поєднаному із насильством, яке є небезпечним для життя та здоровя потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

При цьому, у фабулі кримінального правопорушення, яке зазначено в цьому обвинувальному акті, зазначається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за попередньою змовою між собою застосували до потерпілого насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоровя.

Місцевий суд залишив поза увагою вказані недоліки та у своєму вироку вказав, що вважає доведеною вину обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в умисних діях, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, поєднаними із насильством, яке є небезпечним для здоровя потерпілого, вчиненими за попередньою змовою групою осіб, і кваліфікує їх дії за ч.2 ст.187 КК України.

Однак, згідно КК України відкрите викрадення чужого (грабіж) кваліфікується за ст.186 КК України, а ч.2 ст.187 КК України це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

При цьому суд першої інстанції визнав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України і призначив їм покарання за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України.

Таким чином місцевий суд допустив у своєму рішенні суттєві суперечності, що істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Залишивши поза увагою відсутність належним чином інкримінованого обвинувачення щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3, суд першої інстанції ухвалив обвинувальний вирок, чим порушив і вимоги ст.370 КПК України.

Також слід зазначити, що суд першої інстанції призначив обвинуваченим покарання за ч.2 ст.187 КК України без обовязкового покарання у виді конфіскації майна, як це передбачено санкцією вказаної норми закону, при цьому в порушенням приписів ст.374 КПК України, жодним чином не мотивував прийняття такого рішення.

У звязку з наведеним, апеляційний суд звертає увагу на те, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення відповідно до вимог закону, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинувачених, в тому числі і право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь якому разі повинно бути визнано незаконним у звязку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що вирок суду на підставі ч.1 ст.412, ст.9 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Оскільки згідно з ч.2 ст.415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому доводи апеляційної скарги прокурора щодо призначеного обвинуваченим покарання, апеляційний суд не перевіряє і вони підлягають дослідженню при новому розглядів суді першої інстанції.

При новому розгляді кримінального провадження необхідно ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 412, 415 КПК України, Апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу начальника Ківерцівського відділу місцевої прокуратури прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 задовольнити.

Вирок Ківерцівського районного суду Волинської області від 27 грудня 2016 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Головуючий:

Судді: