Ухвала суду № 67105953, 12.06.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/3072/17-ц Головуючий І інстанції: Сенаторов В.М.

Провадження № 22-ц/790/3844/17 Доповідач: Сащенко І.С.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого – Сащенко І.С.

суддів – Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря – Бойко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного банку «Південний» на рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Іноземного підприємства «Омбілік Інвестментс» про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності,-

в с т а н о в и л а:

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив в рахунок погашення заборгованості Іноземного підприємства «Омбілік Інвестментс» звернути стягнення на належний останньому на праві приватної власності предмет іпотеки.

В обгрунтування позову зазначав, 10 вересня 2015 року між ним та Іноземним підприємством «Омбілік Інвестментс» було укладено договір позики, згідно умов якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 3500000 грн. на період до 10 вересня 2030 року. З метою забезпечення виконання зобов'язання, між тими ж сторонами 18 квітня 2016 року було укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передав іпотекодержателю нерухоме майно, а саме квартиру №4 та нежитлові приміщення 3-го поверху № 7-:-11 житлового будинку літ. «А-3», які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 65. Проте відповідач умови договору не виконує, 24 січня 2017 року позивач звернувся з вимогою про досторокове повернення позики.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 23 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості Іноземного підприємства «Омбілік Інвестментс» перед ОСОБА_1 на предмет іпотеки - квартиру № 4 , загальною площею 115,3 кв.м., житловою площею 87,8 кв.м. та нежитлові приміщення 3-го поверху № 7-:-11 житлового будинку літ. «А-3», загальною площею 72,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул.Чернишевського, 65.

В апеляційній скарзі АБ «Південний» просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; порушення норм матеріального права.

Зазначає, що обидва спірних об`єкта нерухомості є предметами іпотеки, як забезпечення підприємства перед банком, крім того, вони перебувають під арештом відповідно до ухвал суду про забезпечення позову.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, знаходить скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 та звертаючи стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами існують договірні зобов’язання, які не виконуються іноземним підприємством, в зв’язку з чим є всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Встановлено, що 10.09.2015 року між Іноземним підприємством «Омбілік Інвестментс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики, згідно умов якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти у розмірі 3500000 грн. під 1% річних зі строком повернення до 10 вересня 2030 року та умовою повернення коштів щомісячно рівними частками ( а.с. 6 ).

На забезпечення виконання зобов’язання за договором позики 18.04.2016 року між тими ж сторонами було укладено договір іпотеки та передано в іпотеку квартиру №4 та нежитлові приміщення 3-го поверху № 7-:-11 житлового будинку літ. «А-3», які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 65 ( а.с. 7 – 10 ).

В зв’язку з неналежним виконанням підприємством умов договору позики, 23.01.2017 року ОСОБА_1 звернувся з вимогою про дострокове повернення позики ( а.с. 11 ).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України “Про іпотеку” невиконання або неналежне виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із частиною 3 статті 36 Закону України “Про іпотеку” передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору

Пунктом 11а Іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому Законом України “Про іпотеку”.

Згідно частини 1 статті 37 Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

20.03.2017 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, яким пропонувалося задовольнити вимоги ОСОБА_1 у розмірі 3500000 грн. за рахунок майна, переданого за договором іпотеки від 18.04.2016 року ( а.с. 22 ).

20.03.2017 року приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_2 відмовлено в реєстрації права власності на нерухоме майно в зв’язку з тим, що документи, надані заявником, зокрема виконавчий напис, не підтверджує виникнення права власності ( а.с. 25 – 26 ).

Таким чином рішення суду щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим, підстав для скасування чи зміни рішення судова колегія не вбачає.

Посилання представника Акціонерного банку «Південний» в апеляційній скарзі на те, що суд не мав права визначати право власності на спірне майно за ОСОБА_1, оскільки об’єкти нерухомості перебували в іпотеці в банку і тому саме банк має пріоритетне право на звернення стягнення на предмет іпотеки судовою колегією не приймаються.

Згідно договору іпотеки від 01.02.2010 року між ППФ «Альтаир», ТОВ «Омбілік-трейд» та ПАТ АБ «Південний», на забезпечення виконання договору кредиту від 28.12.2009 року, передано в іпотеку нежитлові приміщення 3-го поверху № 7-:-11 житлового будинку літ. «А-3», загальною площею 72,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 65.

Згідно договору іпотеки від 28.09.2009 року між ППФ «Альтаир», ТОВ «Омбілік-трейд» та ПАТ АБ «Південний», на забезпечення виконання договору кредиту від 28.12.2009 року, передано в іпотеку квартиру №4, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 65.

Відповідно до статті 1 Закону іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону обтяження нерухомого майна підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року № 410 затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації іпотек, відповідно до статей 6, 25, 26 якого внесення до Реєстру відомостей про обтяження майна іпотекою здійснюється реєстратором на підставі повідомлення іпотекодержателя або уповноваженої ним особи чи рішення суду.

Запис про обтяження майна іпотекою може бути виключений на підставі рішення суду з обов’язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду.

Статтею 23 Закону визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов’язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.01.2016 року за позовом ППФ «Альтаир» до ПАТ АБ «Південний» записи про іпотеку вищезазначеного нерухомого майна вилучено з Державного реєстру іпотек.

Таким чином, під час переходу права власності на спірне нерухоме майно до ОСОБА_1 спірні об’єкти нерухомості предметом іпотеки перед банком не були, в зв’язку з чим до спірних правовідносин стаття 23 Закону застосована бути не може.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою в справі №6-201-цс14 від 24.12.2014 року.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року, рішення Господарського суду Харківської області від 11.01.2016 року в частині вилучення записів про іпотеку з реєстрів скасовано.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта пояснив, що з заявою про поновлення запису про іпотеку в Державному реєстрі іпотек представники банку до Державного реєстратора до цього часу не зверталися.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Акціонерного банку «Південний» – відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 березня 2017 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді