Рішення № 67105612, 13.06.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/515/17

Номер провадження 2/629/614/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи відділу реєстрації Лозівської міської ради Харківської області про визнання майна особистою приватною власністю, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи відділу реєстрації Лозівської міської ради Харківської області про визнання майна особистою приватною власністю, посилаючись на те, що вона з 04 березня 2011 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем по справі. Шлюб було розірвано 20 листопада 2014 року на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області, яке набрало законної сили 30 листопада 2014 року. В період шлюбу, а саме 29 січня 2013 року, на імя позивача була оформлена квартира, яка розташована за адресою: м. Лозова, Харківської області, м-н 4, б. 39, кв. 136 згідно договору купівлі-продажу. Кошти на придбання даної квартири були надані позивачу її батьком ОСОБА_3, ані позивач ані відповідач не могли заробити коштів на купівлі спірної квартири, оскільки відповідач з 2002 року ніде офіційно не працював, а лише перебивався випадковими заробітками. На даний час відповідач мирно вирішити даний спір не бажає, тому позивач змушена звернутися до суду з даним позовом та просить визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: м. Лозова, Харківської області, м-н 4, б. 39, кв. 136.

Позивач в судове засідання не зявилася, але надала суду свою заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі та при постановленні рішення врахувати пояснення свідків, які були очевидцями події. Крім цього просила в разі неявки відповідача по справі постановити заочне рішення, наслідки ухвалення заочного рішення їй відомі та зрозумілі.

Представник позивача адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про що свідчать довідки про доставку СМС-повідомлень про вручення судових повісток, причину неявки суду не повідомила.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, про що свідчать розписка про перенесення розгляду справи та довідки про доставку СМС-повідомлень про вручення судових повісток, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача, наданої у письмовій заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Представник третьої особи відділу реєстрації Лозівської міської ради Харківської області в судове засідання не зявився, але надав суду свою заяву в якій просив розглянути справу за відсутності представника та прийняти рішення згідно чинного законодавства України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобовязують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обовязків, передбачений пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст.ст. 10, 11, 27, 60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобовязана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04 березня 2011 року, про що свідчить повторне свідоцтво про шлюбі серії І-ВЛ № 251677, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Лозова реєстраційної служби Лозівського міськрайонного управління юстиції у Харківській області. Даний шлюб було розірвано 20 листопада 2014 року на підставі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.11.2014 року.

ОСОБА_1 є власником квартири, розташованої за адресою: м. Лозова, Харківської області, м-н 4, б. 39, кв. 136, яку придбала за договором купівлі-продажу від 29 січня 2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Встановлено, що спірна квартира придбана у період шлюбу.

Пунктом 3 ч. 1ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У Постанові Верховного Суду України від 25.11.2015 року (справа № 6-2333цс15), викладена правова позиція, відповідно до якої, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Така позиція узгоджується з висловленими висновками в Ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.06.2016 року №607/22446/13ц, Постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 року №6-1327цс15.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 отримала від свого батька ОСОБА_3, зареєстрованого як фізична особа підприємець, на придбання квартири, розташованої за адресою: м. Лозова, Харківської області, м-н 4, б. 39, кв. 136 грошові кошти у розмірі 100000 гривень, що вбачається із розписки від 08 січня 2013 року.

Даний факт підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в яких зазначено, що вони разом з позивачем по справі приїздили до ОСОБА_3, який передав доньці в їх присутності грошові кошти на придбання останньою спірної квартири у розмірі 100000 гривень. Даними поясненнями свідків підтверджено доводи позивача ОСОБА_1 щодо купівлі квартири за власні кошти.

Із довідки Лозівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області № 1/К/20-27-17-02-18 від 15 березня 2016 року вбачаються відомості про отримані доходи ОСОБА_2 за період з 01.07.2012 року по 31.12.2012 року, згідно яких останній отримав дохід як фізична особа - підприємець у розмірі 18150 гривень.

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд надійшов до висновку, що хоча сторонами і придбано спірну квартиру у період шлюбу, однак у відповідності до наданих доказів з боку позивача ОСОБА_1 доведено придбання спірної квартири за її особисті кошти, тому таке майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя і є підстави для визнання спірної квартири особистою власністю того з подружжя, за особисті кошти якого вона придбана, тобто особистою власністю ОСОБА_1.

З боку відповідача не надано доказів у підтвердження своїх доводів та вимог щодо визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя.

Сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із статтею 14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Статтями 15, 16, 20 ЦК України передбачено право особи на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають обєктивні підстави вважати, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору при подачі позовної заяви майнового характеру станом на 01.01.2017 року складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позивачу ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 березня 2017 року було відстрочено сплату судового збору до постановлення рішення по суті, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі у відповідності до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 940 гривень на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст.ст. 57,60, 70, 72 СК України, постановою ВСУ № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя», суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати квартиру № 136, розташовану в будинку № 39 на 4 мікрорайоні в м. Лозова, Харківської області особистою приватною власністю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, м-н 4, б. 39, кв. 136.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, м-н 4, б. 39, кв. 136 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код за ЄРПОУ 37993783; банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 940 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.А. Смірнова